Розділ 330 — Дмитра (Часть 1).
Початкова структура неба зовсім не мала можливості її розриву. Як можна було розділити на тисячі кілометрів над поверхнею землі атмосферу?
Навіть найсуворіші погодні явища були тривіальними щодо справжнього масштабу неба. Що стосується днів, коли небо розвернулося, з'являючи світові гнів божий - все це було в далекому минулому.
- Що за чортівня? - Теодор виручився. Будучи магом, який добре знав фізичні закони, він просто відмовлявся вірити своїм очам.
Але небо дійсно було розірване, хоч це і здавалося якимось наївним. А ще воно залишалося абсолютно чорним. З того часу, як Нідхегг заборонив схід сонця, з неба над Ельфхаймом зник все світло від світла сходить сонце і закінчується тьмяним сяйвом місяця та мерехтінням зірок.
На жаль, навіть Кресвельгу було важко відвернути його злу волю.
- ------!
Тим часом десь високо-високо вдарила блискавка, і світ злегка поблуднув.
- Уг-х, знову!
Хоча все це відбувалося на величезній відстані від землі, Теодор просто не міг відреагувати.
Ці два живі істоти, що живуть у просторі, затряслися сама просторова система. Наслідки таких неперервних зіткнень торкнулися щонайменше кількох сотень кілометрів. Якби ельфи поділяли почуття Теодора, вони б майже напевно втратили свідомість.
Вислухавши подальші вказівки вищого ельфа, Тео за допомогою Рататокського корабля прибув у відкриту місцевість.
- Ти вже тут? Я чув, що ти сам виступив проти ворожого лідера і тому турбувався, - з серйозним виразом обличчя привітав його Алукард.
- Дякую, все гаразд. Моя магічна сила перевантажена, але якщо я буду обережним, то деякий час зможу продовжувати боротися...
Серце дракона, що прожило понад 1000 років у цьому світі, було справжнім скарбом, який отримав безмежну магічну силу. Використовуючи цю силу, Теодор міг підтримувати найвищий темп битви протягом кількох годин підряд.
Однак боротьба з Джерем була справді жахливою. Швидкість, з якою чорнокнижник викладав свої заклинання, комбінація чорної магії і проклять, а також дивовижний контроль мани ставили його на куди вищий рівень, ніж більшість противників, які Теодору доводилось боротися раніше.
Навіть за допомогою таких шахрайських методів, як меч Душі, Зал Слави та серце дракона Теодор Міллер ледве зміг перемогти його.
« І не слід забувати про його покровителя, Нідхегга".
Поява змінної під назвою Хресфельг певною мірою удосконалювала їхні шанси, але Теодор так і не зміг повністю позбутися Джерема. З якоїсь причини, чорнокнижник сам прийняв свою смерть, що було дуже дивно, оскільки з давніх часів чаклуни доклали всіх сил, щоб уникнути цього. Отже, Джерем мав якісь приховані мотиви.
- Ви знаєте, що відбувається? Незважаючи на те, що сама атмосфера вціліла й неушкоджена, небо розірвалось.
- Я все розповім, коли сюди прибудуть інші. Повторення одного і того ж по кілька разів є марною тратою часу й сил. Той, хто відповідає за південний напрямок, вже на підході.
- Південь?
І ось, перед тим як Теодор встиг щось сказати, прямо з неба впала Вероніка, відразу ж обнявши його за шию.
- Тео, ми перемогли! Поки я займалась цією нечистотою, ти все-таки зміг прикінчити його!
- Вероніка? Почекай хвилинку...
- Що не так? Ти багато працював і заслужив винагороду, проговорила Вероніка до його щоки.
Титанія просто знизила плечі, дивлячись на цю картину. У неї не було ніяких причин втручатися в чужі відносини. Невдовзі після цього прибула Елленоя і командири підрозділів, які відповідають за захисні зони.
— Ви зрозумієте, в чому справа, як тільки почуєте промови, — сказав Алукард, закликаючи до тиші кількома бавовняними пластівцями у долоні, - Прошу Еллаїм.
- За охорону Східного фронту, який був захисником Еллаїм, — ввічливо відповів воїн, зробивши два кроки вперед: за кілька хвилин до того, як Ви мене викликали, вся нежити на сході кудись зникла. На даний момент у меж східного лісу немає жодного живого мерця.
- На заході те ж саме.
– Как и на півдні. Битва вразила майже весь периметр Великого Лісу, але не жити просто розчинилася в повітрі, наче її ніколи і не було.
- Хмм...
Кожен, хто спочатку міг би радіти такій ситуації, обов’язково отримає добру поживу для роздумів. Це не були сотні чи тисячі, а сотня тисяч ходячих трупів. Теодор, можливо і вбив заклинача, але не жити ніколи так просто не зникала. Вона повинна була проіснувати в цьому світі принаймні кілька годин.
– ... Цього не може бути, - проговорив Теодор, який першим зрозумів правду, — тільки не кажіть мені, що вся ця нежити була принесена у жертву Нідхёггу.
- Що? - відразу ж перепитав порядок удивленого Альукарда, Теодоре, я не чарівник. Але хіба така жертва повинна була схопити для такої трансцендентної істоти, як Нідхегг?
- Навіть не знаю...
А потім раптово прокинулися Обжерство, перервавши їх діалог:
- І так, і ні. Навіть якщо в конфронтацію між трансцендентними істотами втрутиться душа такого жалюгідного чорнокнижника, як Джерем, баланс тимчасово зникне.
"Баланс між Хресвельгом і Нідхьоґом повинен нахилитися на користь останнього?"
- Верно. Хресвельг стабілен, оскільки ритуал був проведений правильно і не припускав великої жертвоприношення, як у випадку з Нідхьоґом. Але сила Хресфельга невелика, тоді як Нідхеґ використав обхідним шляхом поглинавши тіло Бальдера. Таким чином, нежити і Джерем можуть допомогти йому на деякий час збільшити свою силу.
Нідхегг пожер останки Бальдера, тоді як Хресвельга підживлювала силу чотирьох вищих ельфів, Великого Лісу і світового дерева. Священний стояв у більш стабільному стані і міг перебувати в матеріальному світі довше свого противника, тоді як Нідхьоґ мав перевагу на короткому, незатяжній битві. Ось чому Нідхегг намагався покінчити з усім якомога швидше, а Хресвельг - затягнути битву.
Але все це було перевернено з ніг на голову ще однією змінною - раптовим самопожертвуванням Джерема, який і закликав Нідхёгга в цей матеріальний світ.
Найважливішим у магії закликом був зв'язок між призовником і клопотанням. Якщо вона порушувалася, то так зване створіння не могло довго залишатися в цьому світі незалежно від того, наскільки сильним воно було. Ось чому королю демонів Настронда не можна було зволікати.
« Отже, хто з них виграє?»
- Хр-м, не знаю...- Кілька загадково проговорило Обжерство, — На основі моїх спогадів, Нідхегг - це той, хто буде використовувати все, що у нього є.
А потім супер чутливість Теодора послала йому сигнал перестороги. Як мановина чиясь рука на Тео зачепила жахливий головний біль, а світ перед очима розмився. Виявлено, що все відбувається так само, як і смерть неминуча. І, звичайно, ця загроза виходила з боку неба, де билися дві найбільші істоти.
– А-а?
А в наступній миті небо спалахнуло. Воно поросло в чистий, абсолютно йому нестерпне, біле світло. А ще, на відміну від темної темряви Нідхеґґа, у цьому білому світі відчувався божественність. Це була сила Хресвельга. Теодор поняття не мав, що відбувається, але тут заговорив поблудлий Алукард.
- Теодор.
- Так?
- Хресвельг надіслав повідомлення.
Почувши таку несподівану новину, Тео застиг на місці.
- Дракон готує смертельне дихання. Він використовуватиме всі свої сили, щоб запобігти цьому, але ми повинні бути готовими до удару.
- Дихання, значить... - Зітхнув Тео, чудово розуміючи, що означає ця пересторога. Навіть одна така атака була набагато сильнішою за те, що міг перенести Теодор.
Дихання Дракона, здатне знищити навіть грандмайда... Це була вища магія 9-го Круса, яка неминуче привела б до смерті будь-якого противника. Дихання Нідхьоґґа могло знищити всіх живих істот в Ельфхаймі.
«... Ні, я не хочу навіть думати про це" - потряс головою Тео і поставив собі цю жахливу сцену.
- Скільки у нас часу?
- Близько двох годин. Можливо менше.
- Дві години. За цей час ми можемо спробувати всіх евакуювати...
Ельфам було б важко відмовитись від усього світу та свого ельфа. Це був їхній дім, недосяжний для людської жадібності та незапрошених гостей. І ось, хоча Алукард не спростував слова Теодора, чаклун ясно бачив у очах ельфа гіркий жаль.
« Чорт, що ми можемо зробити за дві години? Якщо евакуювати ельфів, то потрібно починати прямо зараз ...."
Теодор відчайдушно роздумував про потенційні контрмери, але його масштаб був занадто великий. Ні Гординя, до 5-ої стадії, ні Зависть, що розблокувала 6-ву друк... Ніхто з них навіть не стояв поруч із поточною загрозою, яка нависла над Ельфхаймом.
Ельфів очікував односторонній промах. Ні, ця подія навіть не була близько порівняна з битвою. Абсолютне Дихання Дракона, за яким слідувала б ланцюг землетрусів, вивержень вулканів, цунамі і т.д. Смертний нічого не міг зробити проти самозваного гостя з іншого виміру.
Але Теодор не здавався, з усіх сил намагаючись придумати хоч якийсь метод.
"По-перше, щоб протистояти йому я можу на деякий час викликати Фафніра".
Якщо Нідхегг витрачає певну частину своїх сил на війну з Хресфельмом, то Теодор міг би перехопити його за допомогою Фафніра. Сила його тіла була вищою, ніж будь-яке дихання, і тому могла якось зупинити його.
«... Відпадає. Нідхегг практично напевно вибере ціль світове дерево, так що якщо я прикличу Фафніра поруч з ним, то Ельфахайм буде спалений моїми власними зусиллями."
Світове дерево було настільки чутливим до магії вогню, що навіть з наближенням Вероніки почало горіти. Якщо б два дракони почали воювати між собою в безпосередній близькості від незрілого світового дерева, то це напевно призвело би до справжньої катастрофи.
Перехопити його здалека було б занадто важко, і точного часу нанесення удару Теодор не знав. За порадою Обжерства, він міг вирахувати швидкість та руйнівну силу смертельного дихання, але от контролювати Фафніра Тео не зміг.
Отже, Теодор був змушений відмовитися від цього варіанту.
« По-друге, я можу використовувати всі свої окуляри досягнень щоб запозичити силу тих, хто знаходиться в Залі Слави."
Завдяки Джерому у нього все ще було понад сто тисяч окулярів досягнень. Тео міг запозичити могутню магію, яку сконструював один з великих чарівників. Однак цей варіант було визнано неможливим вже самі обжерливість.
- У падінні Метеоріта і повстання Землі достатньо сили, щоб протистояти йому, але ти не зможеш використовувати їх всього зі сто тисяч очок. У тебе недостатньо очок досягнень, щоб скористатися цією функцією.
« Тьфу... Що ж, тоді йдемо далі ...."
Дивовижно, що взагалі існували заклинання, які могли протистояти смертельному диханні. Але чому вони потребували, якщо Тео не міг їх використовувати, коли так було потрібно?
Але ось, як тільки Теодор збирався подумати про план No3, Еленая підняла руку.
- Елленя? Що трапилося?
- О, нічого. Просто...
Елленя трохи похитнулась, після чого кілька разів глибоко вдихнула і нарешті заговорила:
- Я все ще можу покликати Ноенгріна. Будь ласка, тільки скажи, якщо тобі знадобляться мої сили.
- Ах, дякую.
- Це не та ситуація, в якій тобі потрібно дякувати мені.
Зустрівшись поглядів, маг і найвищий ельф усміхнулися один одному. Важка атмосфера стала трохи легшою. Почувши слова Елені, Тео задумався про використання сили володаря елементів.
Навіть якщо б володар елементів зробив все можливе, його сили навряд чи вистачило б щоб заблокувати дихання Нідхьоґґа. За словами Сжерства, для цього потрібна була б сила як мінімум божества нижчого або середнього рангу.
« Чому ця ящірка так хоче з’їсти дерево? Рептилії повинні їсти черв'яків, а не вторгатися в чужі виміри» - подумав Тео, оглянувшись по сторонах.
Місце їхнього зібрання було досить високо, тому Теодор міг чітко бачити ельфів внизу. Декотрих він знав, а деяких Тео бачив вперше. Проте, всі вони були вкрай стурбовані тим, що десь над їхніми головами шаленіла легендарний дракон, Нідхьогг.
– ... Ах, родове дерево, будь ласка, захисти нас.
Біля дерева стояв ельф з дитиною на руках і молився. Колись Теодор вважав, що молитви притаманні лише людським релігіям, але акт клонування голови і підхоплення молитов вищій силі можна знайти в абсолютно будь-якій культурі.
І ось, ельфи дійсно молилися своєму богові. Вони сподівалися, що їхня щирість дійде до неба і справедливе божество обнажить свій палаючий меч — переможе злого дракона.
- Хм?
У той момент Теодор відчув, ніби щось пропустив.
- Хонь!
Маленька дівчинка з шкіркою землястого кольору вискочила із-під землі і зробила сальто. Це був настільки вправний акробатичний рух, що можна було побачити щось подібне лише в цирку.
Високо оцінюючи її майстерність, Тео замислився ще глибше. Зараз була епоха, коли боги зникли, а сила магії зменшилась. Але якщо вони не могли покладатися на допомогу стародавнього бога, то що їм перешкоджало просити в них богів?
– Мітра.
- Так? Що?
Теодор погладив волосся Мітри, а потім з важким виразом обличчя поставив їй запитання:
- Ти хочеш стати богинею цього лісу?