Глава 320 — Той, хто успадковує і ховається за лаштунками (Часть 3).
Через місяць після приїзду в Ельфхайм група Теодора повернулася тисячі ельфійських воїнів, яких відправили на допомогу Мелторові.
Тим часом в самому Ельфхаймі відбулося безліч змін, і з кожним днем Великий ліс ставав все більш невпізнаним. Відразу після того, як з’явився Мітри, мешканці лісу почали активно діяти відповідно до своїх ролей.
Як уже згадувалося раніше, чотири вищі ельфи — крім Еллені та Титанії — стали церемонійним закликом божественного створіння. Тим часом Теодор об’єднав свої зусилля з двома іншими вищими ельфами, створюючи із південного кордону Великого лісу неприступний кордон.
Але головний внесок не він. Так само як і колись, вирішальна роль отримала десятирічна дівчинка з квіткою на голові.
Енти ігнорували навіть саму присутність вищих ельфів, але охоче бралися виконувати кожен наказ Мітри. Дріади також виявили бажання співпрацювати, тому бракувало ресурсів.
- Уф... Ты! Йди туди і сядь! А ти пройди ще три кроки і лягай на землю! Ні, ліворуч!
Мітра уважно оглянула топографічну карту, яку намалював їй Теодор. Вона зрозуміла, в чому полягає головне завдання і негайно взялася за роботу.
Можливо, її інструкції звучали дещо незграбно, але суть цих наказів передавалася не словами, а за допомогою думок. Нехай Мітра виглядала десятирічною дівчинкою, але водночас вона була фрагментом божества, який мав абсолютну владу над рослинним світом.
А тут, у Великому лісі, який населяли всі види флори і фауни, їй дали ідеальні умови для розкриття своїх здібностей.
Бу-дум... Бу-дум... Бу-дум...
На деревах, що покаялися кронами дерев, часто лунали гучні звуки і кожного разу, коли велетенська ступня десятиметрових ентів опускалася на землю, здирались справжні хмари пилу.
Навіть у давні часи рідко коли можна було побачити явище, щоб тисячі великих ентів починали будь-які слажені дії. Зовнішній вигляд лісу змінювався на очах.
Там, де ще вчора не було навіть пагорбів, виросли справжні гори, а просторні поляни перетворилися на колятовані і скелі. Для запобігання вторгнення нежитю використовувались самі топографія місцевості. Навіть дикі звірі були вражені раптовими змінами в навколишньому середовищі і розбіглися хто куди.
- Кхм, здається виходить краще, ніж я очікував? - Похитав головою Теодор, спостерігаючи за ходом « перебудовки» лісу.
Він був дуже стурбований тим, що більша частина цієї важкої роботи була покладена на Мітру, але ця маленька дівчинка, як виявилося, мала видатним інтелектом.
Мітра швидко розібралася з топографічною картою Теодора і на свій власний розсуд почала керувати ентами.
Якщо все буде продовжуватися в такому ж темпі, підготовка закінчиться вже через два тижні. Тео знову обернув очі південну область, після чого перейшов до іншої зони. Цього разу він звернув увагу на схід — місце поширення диких тварин та інших створінь.
- Що ж, немає нічого, що могло б перешкодити Вероніці.
Вероніка мала б все добре, навіть якби він залишив її одну на кілька тижнів. Але Майстер Красної було нудно сидіти без діла, і тому вона попросила Теодора дати їй якусь роботу. Після довгих роздумів він попросив її зайнятися східним лісом. Але Вероніка не мала завдати значної шкоди його флорі, коли була на околиці Ельфхайму.
Щодо людей, то вони негайно визнали владу Вероніки і йшли за її командами.
- Про захід і північ можна не хвилюватися... Що ж, поки що все йде гладко.
Звичайно, організація процесу підготовки до оборони не була ідеальною, але в цілому все йшло досить добре. Окрім того, що Теодор бере контроль над східним та зведенням захисних кордонів на півдні, решта підготовки залишила Ельфхайму. Ельфи, які жили тут століттями, ось-ось повинні були зіткнутися з масштабним вторгненням!
Чернетки, які записували угоду зі злим драконом, можуть зайняти стратегічне зручного положення, тоді як його легіони не просуватимуться вперед.
У міру того, як пролітало все більше і більше днів, напруження Теодора посилилося. Але він також готувався до вторгнення, по-своєму.
– ... Що ж, я зробив все що міг - пробурмотів він, витягнувши "Калібр Душі".
Теодор нарешті закінчив роботу над усіма книжками з Нульової бібліотеки.
- Ех.
Але його обличчя не було особливо щасливим. І причиною цього була деяка інформація, яку він отримував завдяки здібностям Обжерливості.
"Ультима"
Ця книга розповідає про те, як криогенна магія може зупинити всі процеси матеріального світу. Ця книга носить назву « Ультиміс»
Деякі історії твердять, що маг використовував Ультиму для того, щоб заморозити дракона і водночас померти сам. Таким чином, для безпечного застосування цього заклинання рекомендується володіння 8-им Колом.
* Ваше розуміння книги: посереднє (65,4%).
Тео кілька разів прочитав цю книжку, але його розуміння так і не зросло до певної міри. Оскільки чим нижче був рівень розуміння, тим гірше були результати поглинання, ймовірно, на даному етапі йому навряд чи варто було розраховувати на якісь бонуси. Теодор знову подивився на інформаційне вікно і відчув, що остання пропозиція інформації звідки жалить його, наче шипи.
- Вісім кіл і більше... Здається, щось про Ультіму мало відношення до магії Бланделла. Жаль...
Заклинання « Зупинення Часу» яке було здатне зупинити навіть заздрість! Теодору не шкода було витратити на цю магію всі свої окуляри досягнень.
Проте, технології, які торкалися поняття « часу» здавна вважалися сферою архімагів і грандмайстрів. Саме тому життя Бланделла так швидко закінчилося.
Проте Теодор не хотів про це говорити. Він опустився пониже і сів на помірно товсту гілку, дивлячись на позосталі три книги.
- Нічого не поробиш. Я повинен зробити це якомога швидше.
А потім на його лівій руці з'явився рот і видав магу цінну пораду:
- Давай вже, користувач! Я зголоднів!
- Мені здається, чи в тебе виріс апетит? Звичайні книги тобі вже не подобаються? Ешь.
Чвяк!
З характерним звуком магічна книга була відразу ж втягнута у ліву руку чарівника.
Ви поглинули "Горяні руки".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви навчилися магії 7-го кола, "Горяючі руки".
Незначне збільшення ваших здібностей у магії землі.
Поглинута оригінальна книга.
Після довгих років душа автора майже повністю вивелася, а решта її фрагменту буде поковтнено без використання "Трансмісії".
А в розум Теодора тут же почала виливатися мудрість магії 7-го кола. Це було заклинання розкладення, якому не могла протистояти жодна субстанція матеріального світу. Однак, у Гніючих Рук був недолік в вигляді залежності від близькості з землею. На щастя, Теодора це обмеження було стороною тому що він був пов'язаний зв"язками з самою Матір'ю-Землою. Його близькість з нею вже довгий час досягла межі, відведених для смертного.
- Добре, перша пішла.
Навантаження на його розум була невелика, так що Теодор взяв ще одну книгу.
Зрозуміло, що ця мова не змусила себе чекати.
Ви поглинули "Обратну Сторону Тені".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваше розуміння магії стало набагато більшим.
Вмбрана почала реагувати на те, чого навчалась.
Ваша чутливість до простору і духовного панування значно зросте.
Поглинута оригінальна книга.
Перевіряється можливість Синхронізації з об'єктом « Ленікс Агарта»... Спроба провалилася.
Ленікс Агарта відмовився від Синхронізації з користувачем.
Ви можете провести примусову Синхронізацію з об'єктом без його дозволу, але це не рекомендується.
Побачивши останнє повідомлення, Теодор нахмурнувся.
- Провалилась? Він відмовився Синхронізацію?
- Здається, що автор просто не хоче говорити. Я не відчуваю в ньому жодних емоцій. Що будеш робити?
– ... Що ж. Розмова з тим, хто цього не хоче, навряд чи принесе мені якусь користь.
Залишилася ще одна. Теодор взяв "Калібр Душі" і обережно поклав на неї свою ліву руку. Якщо автор цієї книги також відмовиться говорити, йому доведеться запустити Синхронізацію примусово.
Остання книжка швидко зникла в бездонному животі Обжерства.
Ви поглинули "Калібр Душі".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви навчилися спеціальної магії 8-го кола, "Калібр Душі".
Близькість до астрального атрибута досягла своєї межі.
За допомогою комп’ ютера ви можете збільшити рівень навичок користувача.
Поглинута оригінальна книга.
Перевіряється можливість Синхронізації з об'єктом "Рейнольдс Спенсер"... Рівень відповідний.
Ви можете поглинути досвід Рейнольдса Спенсера.
Епізод програється протягом 38 хвилин і 17 секунд.
Починається синхронізація.
Теодор полегшено зітхнув, а потім його свідомість було втягнено у невідомий простір.
"Рейнольдс Спенсер..." встиг подумати Теодор перед тим, як його свідомість остаточно згасла.
Він вже десь чув це ім'я.
***
Гру-ду-у-вух!
Рів був настільки великим, що погрожував розірвати його барабанні перетинки. Свідомість Теодора негайно пробудилась, зробивши справжній шок. Він відчув, як його кров кипить, наче розтоплений метал, а розум сповнений хвилюванням і напруженням. Це було знайоме йому відчуття.
І ось, стоячи обличчям до огидного монстра, його ноги почали машинально рухатися. А потім Теодор згадав, що це синхронізація, а тому розслабився і почав спостерігати за тим, як відбувається.
« Це пам'ять Рейнольдса Спенсера?»
Тим часом битва продовжувалася. Він не знав, хто господар цього тіла, але бойовий стиль, який він використовував, був дуже високотехнічним. Його ноги описали коло в 360 градусів, після чого він відразу ж кинувся вперед. На відміну від бойової техніки, було легше назвати акробатикою.
Триголовий демон перебував у явному замішанні від таких стрімких рухів. Тим не менш, монстр мав відразу дванадцятью очима. Але він не встиг визначити, де перебуває його ворог.
Господар тіла Теодора, в якому він перебував, випускав атаки за межі швидкості звуку. Крім того, кожна з них мала шість заклинань!
Зміцняючи свою швидкість, силу і реакцію, що атакує вихопив звідкись довгий сліпучий меч.
Вшу-ух!
Невтомний меч Асурахі, можливо, був ідеальною зброєю, з якою слід було використовувати Калібр Душі. Інакше було б неможливо розрубати тіло демона, що знаходився поза законами фізики.
Усі три голови одночасно впали на землю, а тіло демона, що захитається, почало перетворюватися в пил. Врешті-решт, демон був відправлений назад у свій вимір. Астральна атака завдала найбільшого удару, але мечнику не вдалося знищити демона. Тільки боги могли знищувати об'єкти, які знаходяться за межами їх вимірів.
Так чи інакше, власник цього тіла здобув перемогу. Це був факт, який не піддавався сумніву.
- Ха! — Витираючи свій клинок, голосно вигукнув чоловік Рейнольдсом — солдати Асури? Нічого особливого! Вони і виїденого яйця не коштують в порівнянні зі мною! Потомок Спенсерів не зупиниться, поки ви всі не помрете!
Чернетки, що знаходяться десь вдалеці, мимовільно здригнулися, почувши ці слова. Сила, яку вони відчували, не давалась ні численності, ані класифікації. А в наступний момент Теодор згадав, де він почув ім'я цього чоловіка.
« О, боже».
- У чому справа, людина з майбутнього? - Рейнольдс відразу запитав, ніби почув його думки.
« Я... Я вибачаюся, але... Я можу вас спочатку запитати?"
- Питай.
Коли Теодор отримав згоду на протилежний бік, то зробив глибокий вдих і відкрив рот. Якщо його спогади були правдою, то людина з яким він синхронізувався був...
- Переможець піщаного дракона, Азі Дахакі, вбивця демонів і магічний солдат... Це Ви великий герой, Рейнольдс Спенсер?
Теодор знав, що це дурне питання, але він просто не міг втриматися.
Магічний мечник Рейнольдс Спенсер був найбільшим героєм, який існував тисячі років тому. Він був легендою, що відправила на той світ піскового дракона, який знищив три королівства. Він був магом 9-го кола, а також майстром меча вищого класу. Багато письменників присвятили йому свої романи, а в сучасному світі можна було б нарахувати цілі десять епічних балів, заснованих на подвигах Рейнольдса Спенсера.
Лише подумайте, що саме Рейнольдс Спенсер написав цю оригінальну книгу, яка й привела Теодора в тіло великого майстра.
- Так і є! - Рейнольдс з гідністю відповів, — це тіло Райнолдса Спенсера! Я — останній нащадок Спенсерів і той, хто вбив пісчаного дракона Азі Дахаку!