Розділ 300 — Шрами перемоги (Часть 4).
Гримуари... Магічні створіння, що з’являються у формі книжок і часто призводять до неконтрольованих лих. Саме їхнє існування було наче витвором над здоровим смертним. Жоден з тих, що тепер живуть магів не міг пояснити способи їх створення. Усі записи до цих пір розповідали лише про шрами, залишені ними після себе.
Іншими словами, власники гримуарів по всьому світі стали причиною масових смертей і нещасть.
Щоб переконатися в цьому, достатньо було просто згадати Джованні.
Маг, який дослідив руїни у володіннях Міллерів. Йому не пощастило виявити гримуар, схилення смерті, який перетворив його на чорнокника, що наказує ордам жити. Якби не Теодор і Рендольф разом зі своїми найманцями, через місяць у Мелторі сталася б справжня катастрофа.
Теодор Міллер розумів ризик розкрити цю правду краще за будь-кого, але він все одно розповів Курту справжню історію про себе.
– ... Власник гримуара, — похитав головою Курт, розголошуючи свої підборіддя, - тепер смішно про це згадувати, але саме цей варіант ми вважали одним з найбільш ймовірних.
- Це значить...
- Людина, яка майже п'ять років провела на другому Крузі раптово випереджає кращих геніїв королівства, і робить це всього за кілька місяців. Такий прогрес природно поставити під сумнів.
Все було так, як і сказав король. Зрештою, хто міг собі уявити, що Теодор Міллер, шкарпедник Академії Бергена, виграє у преемниці Бланделл Адрункуса?
Його вчитель Вінс Гайдель був дуже талановитим магом, але навіть він не міг зрівнятися з найвеличнішою чаклункою. Можливо, все слід було списати на те, що після декількох років сну в молодому учневі нарешті прокинувся талановитого чарівника, але цього було недостатньо для того, щоб Теодор перестрибнув через стільки стін за такий короткий проміжок часу.
Це не було 3 і 4 кола. Питання почали з'являтися, коли Теодор Міллер подолав 5-ий Коло. Це була « дійсна» яку чарівники часто називали воротами старших магів. Для такого, як він, було просто немислимо перестрибнути через цю перешкоду, та ще й у такі рекордні терміни, без будь-якої особистої допомоги.
Отже, за цим повинен був стояти або гримуар, або скарб національного масштабу.
- Ми не знали цього достовірно, але твій випадок не безробітний. Двісті років тому, 7-й Майстер Красної вежі також був власником гримуара, який називався "Злая Лампа". Згідно з історичними записами, цей гримуар був схожий на гігантське полум'я і постачав свого користувача магічною силою для багаторазового використання вогняної магії 8-го Круга.
– ... Ясно.
Курта не мала нічого дивного в спокійному реакції, оскільки подібні прецеденти вже існували. Зрештою, вони не тільки могли спричинити катастрофи, але й мали можливість знайти спосіб їх правильно використовувати. Теодор зрозумів, що не зробив цього.
А потім Курт втомився розсміявся і додав:
- У цьому немає нічого надзвичайного. Крім того, маг із гримуаром цінніший за будь - які національні скарби. Якщо цей секрет розкривається до того, як власник гримуара виявляється досить сильним, то якісь ідіоти намагаються викрасти його, не розуміючи, що це безглуздо. Отже, твоя поведінка була досить розумною.
- Дякую, Ваша Величносте.
- Я не запитаю тебе про гримуару, як доказ мого визнання твоєї правильної поведінки. Більше того, на основі почутого залишилося ще кілька невирішених проблем.
Курт був повністю правий, а тому Теодор відповідно кивнув.
- Так, залишки чорнокнижника, якого я звільнив, як і раніше залишаються у цьому світі. Крім того, я не можу підтвердити смерть 1-го меча Імперії Андррас, Крауда фон Рассела.
- Так, ми не можемо закрити очі на один з цих фактів.
Джерем був сильно пошкоджений Мітрой, але як би там не було, чорнокнижник 9-го Круга все ще залишався ходячою катастрофою. Сила блідого вершника й журба Теодора. Дуже важливо було швидко вирвати коріння. Порівняно з цією проблемою, ризик Крауда мав декілька менших пріоритетів. Однак до такої людини, як вона, також не можна було ставитись легковажно. Він мав достатньо сили, щоб перевернути хід війни, яка майже закінчилася.
Якщо не звертати уваги на все це, то можна було б навести на свою голову багато меншого лиха ніж ті, які вдалося відвернути.
– ... Хоч би як там було, але жахлива Північна війна виявилася всього лише експериментом гримуара... Це правда, яку не можна залишати в історії.
- Так, я теж так вважаю.
- Навіть не знаю, що радіти мені що все закінчилося або злитися через кількість роботи, яку потрібно зробити. Здається, що вага корони лише зросла.
Він був радий, що багатовікова війна врешті-решт підійшла до кінця, але йому було сумно що все це кровопролиття було всього лише грою, відомою іншим істотам.
Теодор вперше бачив Курта таким. Мудрий король Мелтора, який очолював магічне королівство, говорив з ним щиро. Чи була причина втоми? Або ж...
"Здається, я зрозумів"
Теодор нарешті зрозумів ситуацію.
« Боланделла більше немає, а Вероніка прив’язана до мене. Нехай це і ненавмисне, але я пожер всю владу в Мелторі."
Один з двох магів, які підтримували Мелтор, загинув, тоді як інший повністю залежав від Теодора. Крім того, Теодор Міллер перейшов на 8-й Коло, і тепер він був єдиним, кого можна було поставити навіть вище самого Курта. Безсумнівно, він став верховною владою Мелтера.
І ось, коли Курта стикнулася з цим, у неї залишилося лише два варіанти... Ні, насправді він був тільки один. Тепер він повинен був стати максимально щирим і відкритим по відношенню до Теодора, не приховуючи від нього жодних державних питань. Якби він спробував відштовхнути Теодора з королівства, то втратив би занадто багато.
Альянс з Ельфхаймом, збудований виключно завдяки дії Теодора Міллера...
Альянс з Остіном, неможливі без допомоги Аквіло...
Два чарівника 8-го Колоу...
Мелтора, який отримав у цій війні відчутний ризик втратити таку силу, було вбито внаслідок катастрофічного занепаду національної сили.
« Ну, я не хочу йти туди і сам".
За бажанням, Теодор міг би відмовитися від Королівства Мелтор і знайти собі більш придатне місце для життя, але він зовсім не хотів нічого подібного. Замість цього, він волів би домовитися і взяти кілька книжок з Нулевої бібліотеки.
А потім Теодор згадав дещо, про що вони з Куртом сьогодні ще не говорили.
- Ваша Величносте, Майстер Жовтої Вежі...
— Так, — відповів Курт, як тільки почув слова « Мастер Жовтої Вежі» і потім прочистив горло та додав: — Майстер Залізної вежі, а якщо точніше, Парагранум. Я знаю його особистість. Це секрет, який передається з покоління в рід за межами королівської родини. Думаю, про це нам варто поговорити окремо. Ти щойно прокинувся, а тому тобі не варто сильно перенапрягатися.
– Я в порядке... Але якщо така воля Вашої Величності...
Чи Парагранум дійсно розкрив секрет королівської сім’ї? Теодор прийняв пропозицію перенести цю розмову, відчуваючи деяку цікавість. Якщо Парагранум планував втекти, то зробив би це до повернення Теодора Міллера в Мана-віль. Але він все ще залишався тут, а отже був упевнений в тому, що зможе переконати Тео у своїй невинності.
– Добре. Думаю, на сьогодні вистачить.
Почувши такий недвозначний наказ короля, обидва чарівники кивнули, і несподівана аудієнція підійшла до кінця.
***
Покинувши Вероніку, яка мала достатньо справ у Майстра Красної Вежі, Теодор пішов по пустельних коридорах палацу.
Курт дозволив йому тимчасово уникати спілкування з людьми, що було дуже важливим. Коли Тео подумав про це, то залишив головний палац і був заблокований магією телепортації. Він хотів якнайшвидше піти до своєї кімнати, хоча це могло здаватися марним порятунком.
- Користувач, - Раптом заговорило Обжерство, - Я раніше про це не згадував, але мені є що сказати.
- Що сталося?
- По-перше, тобі не треба турбуватися про цього жалюгідного чаклуна Джерему.
- Що? - рефлекторно перепитав Тео, заміривши на місці, — навіть якщо його душа сильно пошкоджена, хіба він не маг 9-го Круса з безліччю незживи? Я тільки-тільки отримав восьмий Коло і не впевнений, що зможу перемогти його.
Теодор не те, що б боявся, але ... Два монстри, викликані Джеремом з Тартару, могли скласти конкурацію кільком магам 8-го Коло. Що, якщо таких монстрів у Джерема сотні? Відповідь була очевидною: щоб протистояти такій загрозі Теодору, потрібно стати чарівником 9-го кола або заручитися допомогою дракона, якому не подобалося жити.
- Можеш.
Проте, Обжерство не погоджувалося з цими аргументами.
- Урон від божественної сили Мітри значно обмежив його здібності. Якби він не був магом 9-го кола, то був би знищений на місці. Такий урон неможливо відновити за короткий проміжок часу, навіть якщо ним поглинеться життя або інше чорне магію. В найближчі кілька років йому буде дуже важко використовувати магію навіть 8-го кола, не кажучи вже про 9-му.
– ... Отже, я можу його не боятися?
- Верно. А що стосується його неживи... Я згоден з тим, що користувач не може стягуватися з нею, а тому я вирішив цю проблему власними силами.
Цього разу Теодор зупинився як вкопаний.
- Ти справився з нею власними силами? Це як?
Неживі, заховані в негативному вимірі стародавнього чаклуна Тартару, було достатньо, щоб знищити весь континент. І як обжерливість змогла впоратися з нею, не покидаючи руки Теодора? Тео ніяк не розумів цього.
І ось, послідувало довге пояснення, в якому явно читалися нотки задоволення від зробленої роботи:
- Після поглинання Поклоніння смерті, я отримав контроль над негативним виміром. Тим не менш, господаром негативного вимірювання як і раніше залишався цей чорнокнижник. Таким чином, я вирішив спробувати викрасти не жити за владою субмайстера. Більш того, якщо б користувач несподівано вирішив піти некромантома, я мусив би якнайшвидше позбутися будь - яких « швидкої дороги».
Тео кивнув головою, тому що це було досить розумно.
– Итак.
– Отже?
- Я з'їв усю цю неживу і перевів її в окуляри бібліотеки користувача.
– А-а...!?
Нежити було перетворено на окуляри досягнень! Від подиву очі Теодора полізли на лоб, тоді як Обжерство вирішило посилити ефект:
- На жаль, більше грошей на переробку виявилося непридатним до роботи, але завдяки її кількості врожай виявився досить поганим. Дуже рідко трапляється посуд життя дракона-коріння. Химера, створена з серця демоном, також дуже відповідальна. Отже, нежити навіть більше окулярів, ніж очікувалося.
– Це якось скидається на продаж краденого, - пробурмотів Тео, коли з таким несподіваним поворотом справ, — і скільки ж у мене очок?
- Ху-ху-х, тільки не дивуйся, - Посміяючись, відповіли Обжерство, - 157,329.
– ... Скажи це знову.
- 157,329 очок. Це вдвічі більше, ніж ти отримав за Леветайна. До того ж загальна кількість перевищила 200,000, а тому була відкрита додаткова функція.
Мало того, що він за раз отримав більше 100,000, так ще й зняв якийсь особливий друк. Теодору здавалося, ніби це якийсь сон, у зв'язку з чим він кілька разів постукав себе по лобі. На щастя, це був не сон.
І коли Теодор намагався відновити своє самовладання, обжерливість збудженим голосом додала:
- Ну що, хіба не краще один раз побачити, ніж сто разів почути? Ходімо, я покажу тобі.
У той же час перед його очима з'явилося кілька повідомлень.
Сума нагромаджених очок перевищила 200,000.
Знайдено приховану функцію обжерливості.
Нова функція працюватиме стабільно незалежно від рангу гримуара, але рекомендується користувачеві ознайомитися з інформацією про неї.
У думках обжерливості, — гримуара, який збирає силу і мудрість книг та артефактів, спить усі правдиві піонери магії.
Відтепер Ви можете використовувати нагромаджені окуляри, щоб дізнатися про знання видатних магів.
Зал Слави відкритий.