Глава 266 — жеребок укинута (Часть 4).
На самому сході північного континенту, портовому місті Рібенда, панував хаос.
По суті, хоч це місто було портовим, північні морські течії були настільки суворими, що Рібенду не можна було використовувати як торговельний порт. Рибацькі човни та великі пасажирські судна часто потрапляли в шторм і розбивалися об скелі, тому порт зазвичай пустив.
Проте сьогодні було виключення, оскільки вакантне місце зайняв спеціальний гість. Це був морський дракон, якого моряки назвали « змієм Морем ».
Незважаючи на всі зусилля вартових, цілий натовп з нетерпінням чекав зустрічі Аквіло. Коли люди дивилися на неї, то відчували велику бурю емоцій: страх, захоплення і навіть повагу. Жоден дрібний земний монстр не був схожим на дракона.
- Всі назад!
- Кожен, хто підійде до причалу буде арештований!
Почувши шум, Теодор зійшов на рідну землю і з полегшенням зітхнув, ніби не був тут вже півстоліття.
- Ось чому я хотів зробити це таємно.
Все було так, як він і сказав. Нехай морські дракони і були вдвічі менше своїх родичів з інших кланів, але їх розміри як і раніше не було приховати навіть за найвищими хвилями.
Приїхавши Теодора на берег, Аквіло створила 20 - метрове цунамі. Правда, на відміну від природних катастроф, порт не зазнав краху. Єдине, що було неминуче, — це велика увага місцевих жителів.
Проте замість того, щоб вибачатися за скоєне, Аквіло міцно обняла ліву руку Теодора і хихикала.
- Що не так? Ніхто не постраждав і не помер. Крім того, ви прибули вчасно, отже вам слід пишатися собою.
– Эх...
На відміну від неї, Теодор лише зітхнув з пригніченим виразом обличчя. Аквіло, як правило, мала білу шкіру. Чи вони також були неминучими?
- У будь-якому випадку, дякую тобі за угоду, хлопчику. З нею наш контракт посилився ще більше.
- Эй...!
Продовжуючи щось тихо повзати йому на вухо, Аквіло потягнулася і притислася до тіла Теодора. Потім вона доторкнулася до його грудей та живота. Це було зовсім не сексуально, але кожного разу, коли вона торкалася до нього, Теодор згадував події останніх днів, від чого тільки міцніше стискав щелепи. Однак, можливо так було і тому що кров Аквіло в його тілі була набагато густіша ніж раніше.
Йому було важко подолати спокусу.
По правді кажучи, Теодор сказав: « Я зроблю все, що завгодно", бо знаю природу морського дракона. Він ніколи не турбувався, що запит Аквіло буде несправедливим і нееквітальним простою перетинкою моря.
Коли Тео почув її прохання, він засумнівався у своїх вухах.
- Тоді я хочу взяти твою "сущість". А як щодо цього?
Теодор не мав досвіду з протилежною статтю, але в цій ситуації було просто неможливо зрозуміти, що означає « свідомість ».
У той момент, коли Теодор отримав зустрічний запит Аквіло, у його свідомості стався запеклий конфлікт. Вона мала на увазі підступного змія, але Аквіло була прекрасною і вже понад тисячу років зводила чоловіків із розуму.
Потім у його голову прийшла сповідь Елені та деякі інші речі. Тому його страждання розвинулось наступним чином:
- Це означає, що я можу не пройти весь шлях?
- Що? Ні, почекай!
- Немає причин відмовлятися. Існує багато способів...
Теодор зрозумів, що ці спогади викликають контрпродуктивний ефект і тому похитав головою. У багатьох відношеннях він не переступає межу, а тому що Аквіло продовжує чіплятися за неї.
Її тонкі білі пальці і вологі губи...
- Уф.
Теодор висихнув легке запаморочення і віддер руку.
- Все скінчено. І не стій до мене так близько.
- Хи-хи, тобі не потрібно соромитися...
Незважаючи на відмову Теодора, Аквіло все ще поводилася надзвичайно розслаблено. У неї було обличчя насиченої левиці, яка не приховувала свого задоволення. Як би там не було, в цьому Тео не зміг перемогти її.
Коли Теодор вирішив закінчити з цією темою, він забрав руку Аквіло і...
+20 Мітка крові Аквіло (тип: відбиток).
Даний відбиток був зроблений з використанням крові морського дракона, Аквіло.
Аквіло також отримала дозвіл власника цього відбитка і зміцнила контракт. Відбиток досяг 2-ої стадії, що дозволило його власникові отримати частину сили дракона.
Якщо ваші стосунки з іншою стороною стануть ворожими, мітка самознищення буде знижена.
* Клас мітки: скарб.
* Значно збільшує близькість особи до води.
* Зраджує користувачеві "Благословіння Королівського Дракона".
* Запропонує можливість покликати морського дракона, Аквіло.
* Запропоновує можливість використовувати Слово Дракона (5 разів на день).
* Значно збільшує фізичні здібності й магічну силу користувача. Якщо ви використовуєте магічну силу, можна активувати луску дракона.
Крім того, відбиток дозволяє використовувати найнижчий рівень « Страха Дракона ».
Перед очима Теодора з'явилося інформаційне вікно мітки крові, яке стало вдвічі потужнішим. Кількість використань Слів Дракона зросла з трьох до п'яти, а процедура, яка вимагає виклику Аквіло, упростилася.
Але це було ніщо в порівнянні з доданіми здібностями. Його фізична і магічна сили значно зросли, а також він отримав луску дракона і навіть страх Дракона. Теодор став володарем сили, яка перемагала, подібної до змішаної крові Вероніки.
« І моя сила, і витривалість значно збільшились. Я ще ніколи не пробував використовувати луску дракона, але її наявність вже саме по собі є величезним досягненням." - зітиснувши кулаки, похитав головою Тео.
Тепер він міг голими руками зігнути металевий прут, а його магічна сила досягла майже 8-го кола. Мощ мага не можна було оцінювати всього лише за запасом мани, але Теодор міг з гордістю заявити, що тепер він був вдвічі сильніший від будь-якого іншого чарівника 7-го Круга.
Чи не став би він легкою здобиччю, якби тепер Маркос Фергана?
- Схоже, ти теж задоволений.
- Я не хочу тобі дякувати.
- Звичайно. Це було частиною угоди. Але все ж... - Аквіло пробурмотіла, а тоді наче справжня змія обвила Теодора за шию і прошепотіла. Хіба ти не відчуваєш себе куди краще?
Коли Теодор побачив, як його щоку погладять, він не міг заперечити цього.
- Ти ж йдеш, так? - Раптом запитав Тео, дивлячись на Аквіло.
- Так, на даний момент я планую спостерігати за цим видовищем. Якщо я залишуся, то думаю, що занадто звикну до такого способу життя. Можливо, це і буде весело, але все-таки не цілком відповідає моєму смаку.
Так само як люди спостерігали за мурашками біля своїх ніг, ця війна була для Аквіло просто видовищем.
Хай Аквіло і була гарною жінкою, але водночас вона виглядала драконом. Аквіло не намагалася заперечити цього факту або виправдовувати свою природу. Вона буде вірна собі до тих пір, поки її не вб'ють, або ж доки її життя не підійде до кінця.
Теодор спокійно подивився на Аквіло, яка посміхнулася і попрощалася з ним:
- Хлопчик, твій погляд... Нехай він завжди такий і залишається. Якщо ти легко піддасися чиїмось чарам, то будеш лише черговим ідіотом.
- Не кажи дурниць і просто йди.
- Не потрібно так соромитися.
Не озираючись назад, Аквіло увійшла в море. Потім вона перетворилася на дракона і сказала йому:
- І ще дещо, поки я тут.
- Що?
- Це дрібниця, але наступного разу...
Її рот, занурений у воду, не видав ані звуку, але Теодор чітко почув решту речення.
– ... Прокляття, — кинувся Теодор, злегка почервонівши. У цій сфері, яка була далеко не битви, Аквіло, очевидно, взяла над ним верх.
Так Теодор і продовжував стояти, дивлячись на морські хвилі, поки до нього не підійшли люди з Мана-віля.
У багатьох відношеннях це було тривожне прощання.
***
Зайшовши в невикористаного VIP-номер особняка лорда Рібенди, Тео знайшов знайомі обличчя.
- Учителю! - Теодор вигукнув.
Вінс Гайдель, прай Червоній Вежі та його вчитель, схопився на ноги і привітав свого учня.
Про обставини Теодора нічого не знали, але оскільки Вінс був його вчителем, то від нього ніхто не приховав. Повернення Тео було чудовою новиною для Вінса, який добре знав про репутацію 2-го меча, Зеста Шпейма.
- Ти на диво добре виглядаєш!
Почувши недовірливий голос Вінса, Тео соромився усміхнувся і почухав голову.
- Зате Ви дуже схвильовані, вчитель.
- Мабуть, ти в порядку, якщо так говориш. Що ж, я радий.
- Я теж радий, що з вчителем все добре.
Потім вони міцно обнялися, розділяючи радість возз’єднання. Зрештою, Вінс був бойовим чарівником і кожне поле бою могло стати для нього останнім.
А потім Теодор побачив, що Вінс був тут не сам.
Сильвія, яка прибула до Рібенду разом з Вінсом, зі сяючими очима чекала своєї черги.
Теодор повернувся, щоб подивитися на неї, і раптово відчув дискомфорт.
«... Хм? Мені здається, чи вона змінилася? "
Сильвія росла як геній, відірвавшись від своїх однолітків, а тому крім Теодора у неї ніколи не було справжніх друзів.
Як акварельний живопис, написаний у чорно-білих тонах, Сільвія завжди була далеко від свого середовища. Дівчина не хотіла цього робити, але вона не знала, як це змінити. Саме тому Сільвії завжди було важко знайомитися з людьми.
- Давно не бачилися, Сильвія. Як ти?
На відміну від минулих років, тепер її присутність стала набагато гострішою.
- Все добре. Я рада, що Тео цілий і неушкоджений — усміхнулася й привіталася з ним дівчина.
Її вигляд і риси обличчя залишилися все ті ж. Однак такі дитячі емоції, які колись були характерними для неї, зникли. Здається, це називалося « продовженням важкої втрати».
Тео також відчув, що за минулі три місяці значно зросла і її магічна сила. Її колишні слабкі місця, якими можна було скористатися в будь-який час, повністю зникли. Здається, Теодор був не єдиною людиною, яка в останні місяці наполегливо прогресувала.
Потім протягом цілої години троє давніх знайомих просто розмовляли.
Теодор розповів про свої пригоди на сході та в інших дрібницях. Двоє його співрозмовника не могли відірвати від нього погляд. Вони не хотіли визнавати важку реальність, в якій його майже вбили, а потім повернувся з далекого краю.
Теодор цінував їхню турботу, але настав час змінити ту розмову на щось набагато важливіше.
- Вчитель, Сильвія.
Названі люди дуже переглянулися між собою, від чого Тео розсміявся і поспішно додав:
- Все гаразд. Я вже коротко знаю, що відбувається. Я дуже ціную ваші наміри, але думаю, що наше королівство важливіше, ніж моя поїздка.
- Теодор, я...
- Учителю, розкажіть все як є. Що відбувається в Мелторі?
Вінс зітхнув. Справа не в почуттях провини чи відповідальності перед Теодором... Це було жахливе нагадування про те, ким був його учень. Хлопчик дуже змінився з тих пір, як вони вперше зустрілися. Деревенський хлопець перетворився на гідного героя цілого королівства.
Таким чином, Вінс заспокоїв своє серце і почав розповідь.
- Якщо коротко, зараз "качелі".
Невдовзі після оголошення війни Мелтор вдарив по трьох прикордонних об’єктах Андрасу: першу ударну групу представляла Вероніка, яку можна було назвати армією в одній особі; на чолі другого стояв Майстер Білої Вежі Орта; а третя — з бойових і просторових магів.
Одна операція була успішною, і одна зазнала невдачі. На рівнинах все ще проводиться операція, яка не переросла у повний бій.
- Вероніка без жодних зусиль розгромила фортецю, але Майстер Білої Вежі потрапив у засідку і був змушений вести відчайдушну битву з 3-им мечом. За винятком Карульських рівнин, де бойові дії тільки почали наростати, всі інші прикордонні зони знаходяться в затишому.
- Ясно.
- Мелтор таємно відправив посланців в Ельфхайм і Остін. За даними розвідки, з Лайрону в Андрас нараховується понад 2000 чоловік. Цього разу на півночі відбудеться безпрецедентна війна.
З одного боку були Мелтор, Ельфхайм та Остін, а з іншого — Імперія Андррас і Лайрон. Здається, що такий зріст охоплював цілий західний континент.
На даний момент йшла лише прелюдія до історичної війни. І Теодор, ще раз усвідомивши цей факт, був порядку стурбований.
« Андрас і Мелтор... Один з них, безсумнівно, загине."
Незалежно від того, чи Вінс розумів почуття свого зарученого учня, він продовжував говорити:
- Карґас залишається нейтральним, але його влада не хоче бачити Імперію Андрасу переможцем. Однак їхні сили надто незначні.
– ... Отже, це все-таки почалося.
— Так, почалося, — підтвердив Вінс, а потім, блищаючи своїми тривожними очима, додав: — І переможений у цій війні стане єдиним правителем північного континенту.