Розділ 247 — законний спадкоємець (Часть 3). Кінець 11-ої книги.
Незважаючи на все це, бойовий дух Лі Джоньюнга злетів до самого неба.
– Добре. Ти заплатиш за свою пихатість!
З давніх - давен хмари рухалися за вітром. Ось і Лі Джоньюнґ почав розмахувати руками, ніби хотів здути Теодора. Кожного разу, коли Джоньюнґ викинув руку вперед, шалені пориви вітру побігли уперед.
Лі Юнсун з цікавістю подивився на нього.
Це була 3-а таємна техніка: « Яронний вітер і дощ». Вона була наповнена руйнівною силою, але що найважливіше - як і у випадку справжньої бурі, її було надзвичайно важко уникнути.
- Хм-м, якось тобі вдалося навчитися цієї техніки. Те, що ти осягнув її без « хмаринок » і "дощ" - вражає.
Влади цієї техніки вважалися завершеними тільки після навчання першої технології « обладнання» та другої техніці "дождіння". Отже, Лі Джоньюнґ виріс в очах Лі Юнсуна на дві сходинки. Йому все ще не вистачало повноцінності та сили, але це досягнення вже само по собі було гідно похвали.
Однак, Лі Джоньюнг тільки сердито вигукнув:
- Не смій дивитися на мене зверху вниз!
Лі Джоньюнґ не знав про існування Лі Юнсуна в Теодорі Міллера, а тому Тео був для нього лише молодим чоловіком із заходу. Але що ще більш обурливо, цей молодий чоловік дивився на нього звисока і навіть хвалив? Його обличчя налилося фарбою, а його аура спалахнула, наче відповідь на бурю емоцій.
Турбулентний порив вітру миттєво розсіяв хмари, і Лі Юнсун відступив на два кроки назад, змінивши стійку.
Те, що він збирався зробити, не входило у техніку "Луни пронизуючої хмари". Ця методика була ефективною для одноразових атак, але не для боротьби з « лютим вітром і дощем».
"Прямою блок Танца Фей".
"Четири основні секретні техніки".
"Дожні краплі-топори".
Якщо хмари не могли протистояти вітру, то як щодо дощу?
- Що? Капли-топоры? - скрикнув шокований Лі Джоньюнг дивлячись на те, як Лі Юнсун стиснув кулаки і рушив вперед.
Удар Теодора був зовсім не потік бурхливої ріки. Це були дощові краплі, які могли пробити навіть камінь. Не стала винятком і буря, пронизована ними наскрізь.
Фьу! Фьу-фу! Фьу-фей-фу!
Десятки, а навіть сотні дощових крапель увірвався в бурю, тоді як пальці Юнсуна зіткнулися з кулаком Джоньюнга.
Друга і третя секретні технології увійшли в відкрите протистояння.
Якби вони обидва були на одному рівні один з одним, то технологія "Яростного вітру і дощу" здобула б перемогу. Проте, противником Джоньюнга був найвеличніший чоловік, який колись зруйнував сім'ю Танцуючих Фей Лі.
А в наступний момент імпульс бурі ослаб.
Бу-ду-дих!
Пальці Лі Юнсуна не пропустили цього колоди і вдарили по верхній частині тулуба Лі Джоньюнга. Облягливий простір покрився гравітаційними аномаліями і високочастотними блискавками, а кістки Джоньюнга не витримали і тріснули. Бойцеві ледве вдалося витримати на ногах, тоді як з його рота пішла кров.
– Кха-а!
Тим не менш, Джоньюнг не хотів, щоб ця битва закінчилася саме так, а тому він зробив один крок вперед і вдарив Теодора в обличчя.
Фу-дух!
Щоправда, цей напад виявився безглуздим, оскільки він був заблокований ефіром. На щоці Тео з’явилася невелика посада, яку навіть рано не можна було назвати. Проте це був перший раз, коли Лі Джоньюнґ зазнав удару по С. Юнсуну.
- Добре, — розсміявся Лі Юнсун. Навіть незважаючи на поганий стан свого суперника, він визнав гордість Лі Джоньюнга та його майстерність у техніці « Яростного вітру і дощу ».
Як би там не було, Джоньюнгу все-таки вдалося вдарити свого опонента.
- Але навіть не думай, що я допущу це двічі.
- Кхек, і що це означає ...?
- Тобі це нічого знати. Але ж, твоє життя я забирати не буду.
Нарешті Лі Юнсун зайняв стійку, яку Теодор ще ніколи раніше не бачив. А в наступній миті зі своїх місць повходили члени родини Танцуючих Фей.
Вони знали, що це за стійка.
- Н-не може бути!
- Це ж таємна техніка з далекого минулого...
- Я чув, що вона була загублена сто років тому!
Серед них були деякі, хто пам'ятав цю стійку ще з дитинства. Це була "Границя Небесного неба і Землі".
Перші три секретні технології були лише основою для навчання, результатом чого було здобуття остаточної таємної техніки. Тільки ті, хто міг використовувати « Границю Небесного та Землі» отримували право називатися правдивими наступниками.
Лі Джоньюнґ також знав про цей факт, і тому був дуже засмучений. Якби все це не було частиною бою, він поставив би своєму опоненту безліч питань.
- Джуніоре.
Проте Лі Юнсун нехтував тим, що його обличчя було в захваті від майстра.
- Дивись уважно. Я покажу її лише один раз.
"А-а? Що це...?»
- Немає часу пояснювати. У нас дуже мало часу.
Лі Юнсун відповідав голосом, який відрізнявся від його звичайного. Унсун запозичив тіло Теодора, не використовуючи перезапису, а тому вже досяг свого кінця. Його душа поступово розчинялася, а свідомість зникала.
Ця таємна технологія повинна була прискорити його самозрушення, але Лі Юнсуна ніяк не показував цього. Він мав передати її своїм нащадкам і учням.
- Почали.
А потім Лі Юнсун зробив всього один крок... У той момент, коли це сталося, серце Лі Джоньюнга зупинилося. Йому здавалося, що саме небо звалилося на його плечі і він втиснув у землю.
Водночас земля почала підштовхувати його знизу. Два протиставлених тиску зіткнулися, лішив Лі Джоньюнга всіх п'ять відчуттів. Єдине, що він міг відчувати — це неминуча смерть. Залишки почуттів Джоньюнґа захопили його, змусивши влити всі свої сили у « Північний вітер і дощ ».
Гру-ду-у-вух!
Те, що він викликав - було справжнім драконом у формі вітру.
"Яросний вітер і дощ" - Лі Джоньюнга створили вітряного дракона, який зревів і кинувся на Теодора з достатньою силою, щоб розірвати сталь.
Звичайно, цей вітер не був реальним. Ця буря була зіткнена з аури, яка мала здатність позбавляти людей їхнього тіла.
- Чудово, — знову похвалив Лі Юнсун і зрушив.
Після цього очі присутніх з’явились у вигляді кінноти їхньої народної техніки.
"Четири основні секретні техніки"...
"Границя Небесного неба і Землі"
І ось, світ розділився надвоє.
***
Все сталося миттєво.
– ... Э-эх? - Не втримався і пробурмотів Теодор, — Що сталося?
Він пам’ятав « вітрові та дощі» Лі Джоньюнга, який став свідком штормового дракона, але тео не знав. Однак на сітківці очей Теодора Міллера все ще залишалися виграними рухи його власних рук.
Перебуваючи в його тілі, Лі Юнсун змахнув руками і світ перекинувся.
Поки Теодор згадував відчуття, які відчув за час техніки, через межі арени донісся голос Шім Самхо. Нотаріус не забула про свою роль.
- Перемога! — Самахо, показуючи на Теодора своїм віялом, — оскільки Лі Джоньюнг покинув арену і більше не може продовжувати бій, то Дж. Міллер є переможцем цього судового процесу! Відтоді влада в родині Танцуючих Фей Лі буде належати охоронцеві гори. Зверніть увагу на те, що цей розгляд нотаріально завірений Його Величностім Імператором. У разі неузгодженості з даним результатом ви будете звинувачені в невірстві!
Безмовна аудиторія почала шуміти.
Хтось щось сердито закричав, в той час як інші почали скандувати ім'я Лі Сюл. Дехто і зовсім доторкнувся до Лі Ін'юнга, який тепер був неминучим. Дуельне слухання дало несподіваний результат і перед тим, як родина Танцуючих Фей Лі стане одним цілим, буде ще багато плутанини.
Навернення очікуваного результату назад завжди спонукувало людей до надзвичайного збудження. Крах Лі Ін'юнґа, який шляхом примусу намагався взяти під контроль всі чотири фракції і зробити Гори Бекун своєю власністю, буде ще довго обговорюватися та по-різному тлумачити.
Але Теодор, який стояв посеред всього цього хаосу, слухав лише один-єдиний голос.
«... Зрозуміло. Ви використовували свою душу, щоб навчити мене Танцу Фей? "
- Ну, це вже сталося.
Хоча душа Лі Юнсуна померла, його голос був звичайним. Єдина відмінність полягала в тому, що він був злегка похмурим.
Коли Тео вставав в одну точку, то розмовляв зі своїм наставником. Якщо б він знав про це наперед, то не допустив би цього.
А ще Тео знав, що прийшов час розлуки, хоч і зовсім не в такому вигляді, як він цього хотів.
« Чому Ви повинні піти саме так...?»
У Лі Юнсуна все ще була купа жалю. Теодор знав про це, оскільки поділяв з майстром одне тіло. Лі Юнсун відчував відповідальність за сім'ю, яка впала через його власне егоїзм. Саме тому Лі Юнсун хотів випробувати дух Лі Джоньюнга.
- Ні, цього досить.- Без вагань відповів Юнсун.
« Але старший...!».
- Я зустрів гідного наступника. Також я зміг задовольнити свою цікавість і дізнатися про мою сім'ю, тому навіть знайшов учня, якому готовий передати своє бойове мистецтво. Для такого привида, як я, цього цілком достатньо.
Мертві мали свої власні шляхи, а тому Лі Юнсун хотів заспокоїти Теодора. Здавалося, що вони на якийсь час помінялися місцями... Мертва людина, яка незабаром мала зникнути, заспокоювала живого. Але попри іронізацію цієї ситуації Теодору все одно було не до сміху.
Але перед тим, як Тео встиг ще про щось запитати, Лі Юнсун тихо вимовив:
- Дякую.
Це були лише два коротких слова, але в Тео у горлі з’явилася комока. Щирі прощання завжди були такими.
Лі Юнсун на мить завмер, після чого тихим голосом продовжив:
- Я попросив тебе уважно за всім спостерігати. Ти бачив мою техніку?
«... Так.
- Не впадай у відчай, якщо не зможеш використовувати її одразу. Це сфера, яку бачать тільки ті, хто досяг найвищого рівня. Ти зможеш її безперешкодно використовувати лише тоді, коли вийдеш за свої поточні рамки. Пам'ятай, вона не випадково називається "Границею Небесного неба і Землі".
Незважаючи на те, що Лі Юнсун показав йому всі види рухів, Теодор ще не оволодів найвищою освітою Танця Фей. Однак він знав, що поки не втратить почуття від використання цієї техніки, все буде добре.
Здається, « Границя Небесного та Землі» була в тій же області, що і найвеличніші заклинання: Абраксас і Супер'ячіка, а рівень володіння Теодором Танца Фей був ще далеко від Лі Юнсуну. Це було царство, якого Тео не може досягти якщо не освятить йому всього себе.
- Це було останнє, що я хотів сказати.
Теодор зрозумів, що его Лі Юнсуна з кожною секундою стає все менше і менш. Це було схоже на те, як лід тане у воді, а потім розсіюється, наче туман.
- Всього тобі найкращого, - побажав йому Лі Юнсун.
Ще одна хороша людина розпрощалася з життям, але її кінець був набагато нудним у порівнянні із останніми хвилинами існування Сатомера.
Зникнення фрагменту об'єкта "Лі Юнсун" підтверджено.
Завершення квесу підтверджено.
Трансмісія об'єкта "Лілі Юнсун" почнеться через 30 секунд.
У розум Теодора потекли спогади і досвід Лі Юнсуна, але порожній простір у його грудях був занадто широким та порожнім.
Коли пам'ять про існування Лі Юнсуна наповнила голову Теодора, він підняв очі до неба і виграв ці шматочки у своїй свідомості так, щоб їх ніколи не забути.
Навіть безхмарне небо, здавалося, передавав прощальний привіт Лі Юнсуну.
- Сподіваюся, тобі там буде добре... Чорт би все це побрав ...
Незважаючи на перемогу в бою, Теодор різко збився кулаками і витріщився у небо.
Якщо чеснота доброго чоловіка полягала в тому, щоб приймати життя і смерть, то Теодор, мабуть, був хорошою людиною. Але це не стримувало його від гіркого зачаї в роті, який залишився після того як пішов дійсно доброю людиною.
Чоловік, який не був визнаний в житті але повернувся до свого будинку після смерті...
Таким був кінець Лі Юнсуна.