Глава 213 — Майбутній бій (Часть 4).
Мелтор представляв собою королівство, яке завжди було готове до війни, а тому мобілізація армії відбувалася в 10 разів швидше і прихованіше, ніж в інших країнах.
Також існувала велика різниця між можливостями регулярної армії та магів. У Мелторі використовувалися просторові кишені, тому їм не потрібно було підрозділу з тилового забезпечення. Крім того, маги самі по собі були ходячим зброєю, з чим не було обтяжено екпіровкою. Ось чому вони могли виявити мобільність, що виходить за рамки здорового глузду.
І ось, рівно через три дні після зустрічі...
Усі підрозділи були зібрані в порту Рібенди, східного прибережного міста Королівства Мелтор.
Вночі, коли цивільний доступ до узбережжя був обмежений, експедиція з близько 1000 чоловік чекала свого командира. Однією з основних бойових одиниць, в якій служили більшість людей, була магічна камера.
– 1-ий магічний корпус королівства - 800 чоловік! Командире - Віконт Картер! - Роздався гучний голос Бланделла, якому в унісон відсалтували 800 солдатів, є чудовим прикладом військової дисципліни.
Магічний корпус Мелтора...
Вони були не чарівниками, а магічними солдатами. Кожен з них досяг 3-го кола, використовуючи магічні реагенти, а також вивчи кілька чарів та вторинну магію підтримки. Звичайно, ці воїни не могли порівнятися з користувачем аури, але шість чи сім таких солдатів цілком змогли здолати одного користувача аурі. У магічних солдатів була магія прискорення і вогняна міць Огненого Шара, що дало їм можливість зробити це в один ряд із лучниками. 800 магічних солдатів були еквівалентні п'яти тисяч регулярних солдат.
- Я, Борс Картер, почитаю ім'я моєї сім'ї і королівської родини.
Командир підрозділу був також визначною фігурою. Як ветеран останньої війни і тим, хто до цих пір залишався активним магом 6-го Колоу, Картер був призначений командиром магічного корпуса. Картер був відповідальний за утримання монстрів у Західному Лесі, а тому його команди були добре перевірені.
— Мобільний блок Білої Вежі - 36! Командир - Майстер Білої Вежі Орта! - Знову пролунав голос Бланделла, називаючи наступний підрозділ.
Перед тридцятьою шістьома чарівниками в білих одязі стояв сам Орта з звичайною маскою на обличчі.
Можливо тому, що вони обидва були майстрами Башен, але Орта просто ввічливо вклонився, після чого повернувся до свого початкового стану. Завдяки Теодору їм не потрібно було подорожувати повітряними кулями. Але ця магічна підтримка Білої Вежі все одно була б дуже доречна.
Цей підрозділ був спрямований швидше на мобільність, ніж на бойову силу. Незважаючи на те, що навіть один з них мав силу Майстра Білої Вежі, справжні бойові сили Мелтора стояли кілька в іншому місці.
- 63 бойових мага Красної Вежі! Командире також буде Майстер Білої Вежі Орта! Заступник — прай Червона Башта, Вінс Хайдель!
64 бойових маги, які мали величезну силу, також відповіли на привітання в унісон. Навіть майстри меча могли перемогти. Найпростіша магія вогню, активована одночасно цим підрозділом, була здатна перетворити на вугільні плити цілий замок.
- Я, прайм Вінс Хайдель, зроблю все можливе щоб підтримати Майстра Білої Вежі.
Вінс знаходився під впливом магічної системи стародавнього язика, а тому вібрації магії сили, що виходять з його тіла, були куди інтенсивніше у порівнянні з вазами інших. Також доказ його компетенції був той факт, що Вінс отримав титул «прайма» і посаду заступника.
Отже, об’єднані війська включали 800 магічних солдатів, 100 старших магів і чотири особи, у тому числі Теодора.
- І, нарешті, чотири члени Кватро! Їхній командир - Теодор Міллер! Згідно з постановою Його Величності, Теодор Міллер мав право самостійно діяти!
Індивідуальні бойові права... Хоча Теодор мав право очолити 10,000 людей, все було по-іншому на полі бою. Будучи майстром, він у буквальному розумінні це означало армію в одній особі. Тому він мусив діяти окремо, щоб виявити свою силу.
Усвідомлюючи це, Теодор шанобливо вклонився.
- Я, прайт Теодор Міллер, виконаю свою роботу як капітана Кватро.
- Так!
Побачивши, що біля Теодора Сільвія стоїть нічна тиша, на обличчі Бланделла знову переклали погляд на солдатів. Вони справді були елітними військами Мелтора.
- Всі війська! Піднятися на палуби кораблів відповідно до наказу! - Я наказав Бланделл Адрункус.
Першим, хто прийшов в рух був командир магічного корпусу, Борс Картер.
- Корпус, слухай мою команду! У порядку, де він заступить відведені кораблі!
- Перший взвод, йди за моїм прапором!
- 2-ий взвод, рухайся за 1-им узводком!
Вид восьмисот солдатів, які рухаються найорганізованішим способом, був справді вражаючим. Войско, що захопило величезний простір на білому піску, не марнувалося по кораблях. Вони зникли в ночі так само раптово, як і з'явилися тут.
Поспостерігавши за цією сценою, Теодор обернувся до своїх товаришів по команді. На обличчях двох з них була цілком незрозуміла нервовість, а у четвертого...
- Пара?
– А-а? - відповів Парагранум, чиє вічно холодне обличчя на цей раз виглядало дуже підозріло.
- Щось добре сталось? Чому ти така щаслива?
- О, я правда так виглядаю?
– Да. Так в чому справа?
– Э-э... Розповім пізніше.
Пари сказали, що вони повернуться до цієї теми, коли залишаться наодинці, і це спонукало Сильвію втупитися на неї через спини Теодора. Однак грімуари не цікавилися людськими стосунками, а тому Парагранум просто проігнорував дівчину. З гіркою посмішкою поглянувши на них обох, Тео зрозумів, що таке поведінка Пари.
"Схоже, що її дослідження пройшло добре"
Це була єдина причина, чому Парагранум міг би виражати такі емоції. Мабуть, експериментальний матеріал у вигляді Ллойда Поллана перестав бути « людиною».
Викинувши з голови ці думки, Тео подивився на найближчу людину. Це була красуня синім волоссям, морський дракон Аквіло. Вона прийшла в порт через нудьгу і, абсолютно природним чином обнявши Теодора, прошепотіла йому на вухо:
- Хлопче, ти пам'ятаєш, чого я тебе навчала?
- Звичайно, як я можу це забути?
Він прийняв її кров, але Теодор був людиною, а тому не міг зрозуміти те, як використовувати силу дракона на рівні своїх інстинктів.
У зв'язку з цим, по дорозі від Мана-віля до Рібенду він навчився у Аквило одному трюку. Як стало відомо Теодору, існувала межа мимовільного прояву сили. Він мусив свідомо маніпулювати своєю силою, щоб протистояти морським течіям.
На щастя, поки що все складалося досить успішно. Його навички взаємодії з водою досягли рівня, при якому він міг більш-менш контролювати рух течії. Це стало доказом того, що він був надзвичайно чутливий до всього живого.
- Ну, це всього лише основи. Якщо ти не зустрінешся з тайфуном, то нічого поганого немає.
- Так?
Аквило ствердно кивнула, після чого попрощалася з ним:
- Що ж, хлопчику, гарної подорожі. Ми ще обов'язково зустрінемося, так що не здумай вмирати не в мене на очах.
– ... Яке криваве прощання.
- Це звичайне прощання між драконами.
Він дійсно не мав поняття, жартувала Аквіло чи ні, оскільки вона йому нічого не відповіла. Скільки людей цей дракон попрощався востаннє протягом тисяч років свого життя? Можливо, вона відчувала холод і була результатом усього цього.
Теодор деякий час дивився їй слідом, а потім ...
Вшу-у-ву-Ух.
Він користувався Левітацією. Це була основа заклинання, яке дало йому можливість ширяти в повітрі і разом з магією вітру літати на низьких швидкостях. Невдовзі його червона мантія опустилася на корабель Кватро.
Корабель Теодора був прапорманським. Зазвичай таке становище займало найсильнішу бойову одиницю, але цього разу ситуація була іншою.
Це було море, в якому на даний момент панували могутні південні вітри. Якщо Теодор не відкриє шлях, то замість просування вперед флот буде відпущено назад на пісок.
Вітер дув з достатньою силою, щоб розірвати вітрила, і думка присутніх природно зосередилась на Теодорі.
- Уф... Що ж, спробуємо чому я весь цей час вчився.
Якщо його спроба закінчиться невдачею, наслідки будуть незбережені. Їм знадобиться тиждень, щоб змінити маршрут від’їзду з Рібенди на сухопутний. А за цей час Королівство Солдун практично напевно потрапить в руки Лайрона і Андрраса.
Теодор ніс важкий тягар. Але ось, його очі сяяли і він подивився на горизонт. Колір, в який був пофарбований горизонт, чимось нагадував флюоресцентне волосся Аквіло. Зрештою, в ніс корабля вдарила хвиля, і Теодор насмілювався використовувати слова Дракона — мову, яку спочатку було заплановано зовсім не для людей.
- Відкрий шлях, море.
Він міг використовувати Слова Дракона лише три рази на день, але не було кращого способу додати до чогось сили. Голос Теодора пролунав зовсім не голосно, але його слова відразу ж викликали дикі пориви вітру.
Слова Дракона, що жили над природою, перевершили всі закони фізики.
Вітер, що дме з півдня на північ, зупинився і почав дути в прямо протилежному напрямку. Бурі морські течії заспокоїлися, і хвилі рушили на південь.
Солдати не вперше бачили магію, але навіть вони не змогли стриматися від вигуку.
- Це ...? Так це і є магія Теодора Міллера?
- Ні, це просто смішно... Навіть погодним закляттям не під силу вплинути на власне море!
- Т-те вчення! Вони змінюються!
Все було точно так, як і викрикнув солдат. Море змінилося. Південний вітер перетворився на північний, а хвилі повністю змінили свій напрямок.
Вітер дув у вітрила з такою силою, що кораблі потягли вперед навіть якщо були вкинені на дно якорі. Це було чудо, коли ворог став другом, а несприятливі умови повернулися назад.
Побачивши, що довгождана нагода нарешті прийшла, командири відразу підняли голос:
- Підняти якорі! Повний вперед!
- Рульовий! Чого б це не коштувало, не запусти цей вітер!
До вух Теодора донеслися голоси Майстра Білої Вежі Орти і Вікнта Картера. Незважаючи на те, що Тео міг виграти щось неможливе, він не турбувався про майбутнє. А гуркіт грому та купчасті хмари вдалині лише посилили цей неспокій.
Гру-ду-гу!
Після того, як Мітра «расцвела» його почуття стали набагато гострішими і він не міг дозволити собі розслабитися.
"Можливо, ця поїздка пройде не так добре, як хотілося б"
Королівство Лайрон і Імперія Андрас... Вони обидва були ворогами Мелтора. Якщо вони ґрунтовно готуються до війни, то не будуть нічого варті. Було очевидно, що головний їхній удар спрямований на Мелтор. Ця громадянська війна була просто розвідкою боєм, який мав стати для них привілеєм нового опору.
Теодор подивився вперед і побачив те, що їх чекало.
А чекали їхні темні хмари і безлічі блискавки.