Глава 210 — Майбутній бій (Часть 1).
Через тиждень після того, як група дослідників повернулася з пустелі Маас, король Мелтора мав обід. Як правило, Курт III волів насолоджуватися їжею в неробочий обстановці, але через свій напружений графік йому довелося внести певні корективи.
І ось, в той час як одна його рука витончено зручила їдальнею, інша була зайнята підробкою документів.
- Ух-х... Від одного тільки погляду на вас мені стає погано, — сказала Вероніка, що сидів навпроти нього: ваша Величність, Магічний Конкурс вже закінчився. Хіба вам варто себе так навантажувати? Певно, вам слід відволіктися.
- Все нормально. Моя голова в змозі впоратися з цим.
- Що ж, я теж хотіла з Вами дещо розповісти.
- Хм-м-му.
Курт III вважав, що працювати під час обіду було не цілком пристойно. Тому він одразу ж відклав убік аркуші паперу і пір’я ножем.
– Добре. Я був занадто короткозорим. Розповідай свою історію.
- Гаразд, вона досить коротка.
Вероніка доїла свій п'ятий біфштекс і обвела поглядом палацовий ресторан.
- Ваша Величність, Вам цікаво дізнатися дещо про наших гостей?
- Так, звичайно.
– Так от. Те, що один з них - найвищий ельф, центральна фігура Ельфхайма, а інший — горезвісний дракон східних морів, Ви й самі знаєте. Також ви, напевно, розумієте, що якщо щось піде не так, це може бути фаталістично.
Незважаючи на те, що ці особи дивилися як державних гостей, але сотні років тому, коли будувався цей палац, ніхто навіть не думав, ніби там будуть бути найвищі ельфи і дракон. Курт III добре знав про це, але він з нетерпінням чекав подальших слів Вероніки. Зрештою, вона знала обох гостей і мала достатньо компенцію для того, щоб виступати в ролі арбітра.
І не дивно, що Вероніка скоро розв'язала цей туман невідомості:
- Суть в тому, що проблеми немає. Навіть якщо стосунки між ними напружені, вони не воюватимуть одне з одним.
- А як щодо тієї напруженої атмосфери в перший день їхнього знайомства?
- О, справа в тому, що на засіданні був малюк. Без нього в них немає причин кидатися один на одного. Ми просто повинні дистанцувати їх від малюка.
Вероніки мали рацію. Елленя не хотіла зустрічатися з кимось на зразок морського дракона, тоді як Аквіло воліла триматися подалі від нудних і спокійних ельфів.
Уся ця ситуація була спричинена лише тим, що на їхньому зібранні був присутній Теодор Міллер. Вищий ельф мимовільно став усувати морського дракона, який прагне чужих багатств, що і призвело до певного тертя.
Але ця проблема була самозреченням, якщо Теодора не було.
- Якщо дивитися на ситуацію з цього оглядача, то добре, що відтоді малюк пролежав у себе в кімнаті. Це просто ідеальний час.
- Як він, до речі? Це мабуть через подорож.
- Ну, не зовсім так, але... - Пробурмотала Вероніка. Вона відвідувала Теодора і зрозуміла, що це сталося не через хворобу чи втому. Це був перехідний період.
Цей симптом довів до повного виснаження людського тіла і подальшого розвитку його регенерації. Вона не знала, що станеться, але було ясно, чому після візиту до Руїна Теодора він досягнув подальшого прогресу.
«... Швидко. Занадто швидко, як би я про це не думала», - подумала збуджена Вероніка, згадуючи лежачи в ліжку Теодора.
Дракони мали сильні бойові інстинкти. Вероніка успадкувала ці гени і отримала інстинктивну здатність розуміти силу інших. І вона змогла побачити "це". Незважаючи на свій виснажений стан, внутрішня сила Теодора просто кипіла. І тільки думки про те, що бачив Вероніка, шалено закололи серце.
Стук-тук.
Коли Вероніці вдалося заспокоїтись, то вже закінчили обіди. Слуги забрали таці, а потім на столі з’явилася карта материка.
Побачивши карту Вероніки, вона нахмурилась і запитала:
- Ваша Величність?
– Якщо ти прийшла, нам варто дещо обговорити, - сказав Курт III. Потім він подивився своїми впаленими очима на заготовлену їм карту і сказав:
- Період перемир'я ще не закінчився, але Андрас не чекатиме кінця. Я думаю, що нам не вдасться уникнути спалахів локальних війн.
- Звичайно. Вони не з тих людей, які сидітимуть у себе на задньому подвір'ї.
У цьому питанні вони мали однакові погляди. Згідно з одним тлумачним словником, „локальні війни" були позначені як «війна, що має місце в обмеженому регіоні". Але на півночі це поняття не мало іншого значення.
Перемир’я між північними державами, Андррасом і Мелтором завжди ґрунтувалося на тому, що вони мусили не вторгатися в територію один одного. Але це не означало, що вони не могли бути на території інших. Іншими словами, під час перемир'я битва могла відбуватися де завгодно, крім півночі. І впродовж багатьох століть такі конфлікти стали звичайним явищем.
- Як гадаєш, Вероніка, де може виникнути проблема?
— Найближчий напрямок конфлікту є, — відповіла Вероніка з вказівним пальцем у карту.
- Так, для Андраса це справжня перлина. Крім того, у тій країні війни переважно відбувалися. Але у мене трохи інше припущення.
- Яку?
- Ось.
Палець Курта вказував на Королівство Солдун.
- За словами секретних агентів Білої Вежі, ситуація у Солдуні дуже нестабільна. Королівська родина і дворияни збирають своїх воїнів, а також уряд Лайрону, очевидно, хоче нагрітися. Новопризначений папа робить враження досить агресивної людини.
- Думаєте, може початися громадянська війна?
- Наскільки мені відомо, принц натуралізував кількох східників. Церква Лайрона не визнає людей, яких немає в їхній біблії.
– ... Так, вони такі, — похмуро підтвердила Вероніка. Королівство Лайрон не ладило з магами, а також дискримінувало людей, які суперечили їхнім вченням. Вероніка могла бути сумішшю людини і дракона, але з того часу як вона приєдналася до Вежі Магії, її ставилися як до людей. Для неї природно відчувати огиду до Лайрона, релігійної держави, яка піддалася дискримінації всіх інших рас.
Але її голова заповнилась складними думками з зовсім іншої причини.
- Чорт, це може перерости в щось більш серйозне.
- Згоден. Отже, ми повинні звернутися за порадою до Курт - кивнув головою і натиснув йому на кнопочку дзвінка. Невдовзі після цього підійшов слуга, і король видав йому термінове доручення:
- Доставте це повідомлення Майстрам Башен і урядовим міністрам: « Час від часу відбудеться королівський збір».
***
На відміну від Вероніки, у якої раптово з’явилося багато роботи, Теодор встав із ліжка і відразу пішов до тренірового залу. Він пробудив свої чари, але кілька разів в обжерливості Теодорові потрібно було тижня, щоб прийти до себе.
Тільки вчора Тео зміг нормально ходити, але сьогодні він уже міг без проблем використовувати магію.
- Вчитель сказав мені відпочити ще кілька днів, але...
Бачити перед собою відкритий шлях і не мати можливості йти на нього, було для мага справжньою тортурою. І ось, не зумівши придушити своє бажання попрактикуватися в магії, він відправився у треніровий зал. Тепер у нього була магія, яка вразила навіть обжерливість, гримуара з Епохи міфів. Наскільки ж приголомшливим буде це майбутнє?
Спочатку Тео створив полум’я з двома атрибутами.
Фжу-жу!
Це була комбінація жару та холоду: двох стихій, які не могли співіснувати в природі. Проте Теодор дуже низько оцінив значення цього полум’я:
- Пуста трата мани.
Завдяки йому, жар і холод могли співіснувати, але вони зменшили силу один одного. Це була дуже посередня магія, яка не могла б вбити навіть звичайного оленя.
Звичайно, все могло бути інакше, коли підсилення двох протилежних атрибутів призводило до створення такого заклинання, як Абраксас, але їхнє просте співіснування було абсолютно беззмістовним. Примушувати гармонізацію не обов’язково доводило створення волшебства, ефективнішого від його окремих елементів.
Врешті-решт, справжня цінність примусової гармонізації полягала в створенні комбінацій, які не могли існувати. Вона не дозволяла магії заперечувати один одного, а також приводити до негативної реакції і нівелювати деякі параметри в магічних рівняннях. Його чари дозволяли досліджувати такі сфери магії, які до цих пір були просто неможливими.
Саме ця примітивна гармонізація була справжньою силою чар, якими володів Теодор. Це було схоже на змішані разом шматки сирої магічної сили. Однак Тео не був самоученицею і застосовував до цього вчення Вероніки.
– ... Крім того, є виключення.
Коли він застосував свої чари в животі Обжерства вдруге, це було примусове злиття магії та тіла. Сила, можлива трансформувати тіло в іншу форму...
Примушування сама по собі не мало особливого значення, але історія була зовсім іншою, якщо вона використовувалася для тіла самого мага. Це була магія, яка виходить за межі самого життя. Наприклад, якщо Теодору вдасться інтегрувати блискавку у своє тіло, чи він рухатиметься зі швидкістю блискавки?
Але одна річ - роздумувати над цією ідеєю, а інша - спробувати її.
- Удар Молені.
Після того, як Теодор оголосив про свою блискавку, він не почав її запускати. Потім він зосередився на « примітивній гармонізації », думаючи при цьому про блискавки, яка повинна була летіти по прямій. Він уявляв собі, як його волосся, кров і навіть слина перетворюються на блискавку.
Потім він прицілився в одну з точок на стіні тренірової кімнати. Навіть якщо він допустить помилки, то зможе зупинитися на її краю.
Фжи-и-их...
Теодору здалося, ніби йому вдалося злитися з блискавкою, а коли він зробив крок вперед ...
Фу-ду-буду-дум!
Свідомість Теодора наче обрубала його. Перед його очима спалахнуло біле світло, а через мить він побачив себе на підлозі. Увесь його організм був шокований. Його кістки і органи не були пошкоджені, але від такого несподіваного удару розум Теодора не відразу зміг повернути тверезість мислення.
- Ч-що... Як? Що сталося...?
Інтеграція з блискавкою відбулася успішно, оскільки він до цих пір відчував залишкову дію примусової гармонізації. Але коли він зробив один крок вперед, його свідомість припинилася і все тіло заповнило болем.
Не розуміючи в чому справа, Тео підняв очі до стелі.
А потім...
– ... Це просто божевілля.
Теодор побачив, що скований на стелі обезголовився, грозячи в будь-який момент розвалитися на частини. Він нагадував рисове поле під час засухи або павутиння. Можливо, це сталося тому, що Теодор став блискавкою і вдарився об стіну.
Непросто було прорватися через оберег 6-го Коло. Але конкретно цей оберег явно не очікував такого впливу.
- Сили більш ніж достатньо. Проблема полягає у віддачі і побічних ефектах.
Теодор потер поличуючі віскі і вийшов з тренувального залу. Чого ще він міг повчитися в розбитій кімнаті? Тепер йому доведеться заплатити за її ремонт, а також відпочити, дочекавшись, поки не зникне пульсуючий біль.
Довідавшись Вінс про цю ситуацію, він міг би наказати Тео утриматися від цього. Проте Теодор не шкодував за тим, що сталося, а тепер був у захопленні від нового відкриття.
- З Пісні Боя це поєднуватися не буде. Після застосування формули до людського тіла воно стане магічним і автоматично... Це перезапише будь-яку другу магію...
Люди, що тремтять по коридору і щось бормочуть собі під ніс - було досить дивним явищем. Але не в Вежах Магії. Натомість інші намагалися не заважати йому. Однак невдовзі перед Теодором з’явився чоловік.
– П-прайм Теодор?
- А-а, хіба Ви не службовець з Магічної асоціації? Щось сталося?
Почувши запитання Теодора, Клерк струшився, ніби був подібний до честі розмовляти з справжньою знаменитістю, і вимовив:
- З-за кордону прибув якийсь гість, який використовує ім'я прайма Теодора в якості свого гаранта...
- Гарантанта?
- Так, так! У цьому немає нічого особливого, але я не міг пропустити його без перевірки ...
Теодор на мить задумався над почутим. Кому спало на думку скористатися ім'ям Теодора, щоб потрапити в Магічне повідомлення? Якщо гарант не мав жодних стосунків з тим, хто вживав його ім’я, то це було б виявом неповаги і кожен маг знав про це. Але що ще цікавіше, цей чоловік був через кордон?
Теодор нахмурився, і Клерк машинально почав викладати іншу відому йому інформацію:
- Хлопчик зі Сходу! Він молодий і ще не пройшов церемонію реєстрації!
- Східна зовнішня? Ах!
Теодор нарешті зрозумів особистість цієї людини.
Хлопчик зі сходу, у якого були стосунки з Теодором... У цьому світі був лише один чоловік, який підпав під ці умови.
Це був Бек Донґіль з родини Баків. І він приїхав до Мелтора з Королівству Солдун.