Глава 197 — Меркурій (Часть 4).
Поки група займалася Ллойдом Полланом, руїни продовжували трястися під ударними хвилями та поривами вітру, які відтворювали гігантські Меркурійські велетні. Через високу щільність ртуті, монстр то і справа струшував все навколо.
Тремтіла не тільки земля, але й небеса! Хмари, що пливли по небу, вже давно були розвіяні вихорами, а кожен крок Меркурія змінював ландшафт. І кого після цього слід було називати по-справжньому злим? Мешканці Остіна могли багато чого боятися пустинного бога, але гнів Меркурія був набагато небезпечнішим.
- Кху, що це за піщаний вітер ...?
Навколо двох чарівників буяли сильні вітри, швидкість яких перевищувала 100 км/год. Пісок, який діє з такою силою, неминуче зірвався би з людини всю шкіру. Теодор скинув розоровану мантію і зосередився на підтримці своєї магічної охорони.
« У роті ртуть змішувалася з піщаною бурею. Якщо я опущу щит, то буду отруєний!"
Великий Меркурій був справжнім підступним противником. Його руйнівна сила, його безсмертя, промені світла, що атакують на велику відстань і піщані бурі — все це було смертельним поєднанням. Без сенсорного сприйняття Теодора і мобільності Вероніки, Тео не протримався б навіть хвилини.
Холод...
Після того як Теодор відчув холод у його хребті, він відразу вигукнув Вероніці:
- Майстер Вежі, вгору!
Вероніка швидко обняла його, а за її спиною відразу ж розкрилися вогняні крила.
Це були магія левітації, яку міг використовувати тільки Вероніка завдяки своїй високій магічній силі та гармонії з родоводом.
Фьу-у!
Обидва чоловіка вилетіли з бурі, піднявшись до блакитного неба. Не встигли вони відпочити, як під їхніми ногами пронеслися десятки смертоносних променів.
Перший раз Меркурій випустив промені світла по досить простий траєкторії. Але після того, як боротьба закінчилась, траєкторія стала дедалі складнішою. Таким чином, тепер їм потрібно було постійно рухатися, щоб уникнути десятків променів.
На додаток до цього, діапазон помилкових залпів зменшився, і проміньові атаки все більше концентрувалися виключно на них.
- Хіба це не досить небезпечно?
Вероніка, змушена летіти ще вище вперше за весь час почала пітніти. Наступна атака могла стати для них смертельною. Скільки ж часу пройшло з тих пір, як вона билася з кимось сильнішим, ніж вона сама? Її хребет похитував від відчуття небезпеки і кризи, про які вона вже давно забула.
– ... 2 хвилини і 12 секунд. Наприклад, від двох до п’яти секунд може статися так, що Теодор раптово пробурмотів собі під ніс.
– А-а? Що?
- Інтервал між променями світла. Не думаю, що він може використовувати необмежену кількість заклинань 9-го Круга.
Згідно з цими підрахунками, на найближчі 1 хвилин і 58 секунд вони були в безпеці, так що їм не можна було втрачати цей час. Наступний цикл може бути фатальним.
«Шах і мат...» — подумав Теодор, подивившись на кинджал у своїй руці: « Я повинен використовувати меч Азота.
Парагранум навчив його правил використання цього артефакту. Теодору просто потрібно було прикріпити до нього філософський камінь і доторкнутися лезом клинка до мети. У певному розумінні він був схожий на ці смертоносні промені, які перетворили все, з чим торкалися в роті. Однак, порівняно з Меркурієм, можливість меча Азота була нескінченною.
Справжня сила меча Азота полягала в трансформації речовин. Клібок був здатний перетворити об'єкт, з яким він торкався, до будь-якої іншої речовини, обраної користувачем. Це була дійсно божественна здатність Парацельс.
З його допомогою можна було перетворити на найнижчу залізницю, навіть звичайну брудну руду, в міфоріл, оріхалк або золото. Парагранум також твердив, що парацельс використав меч Азота для виготовлення матеріалів, необхідних для своїх експериментів.
Проте, в його безмежній силі були і деякі обмеження.
Теодор розповів йому про те, чого навчився з людської історії і спокійно порадив:
- Всяка субстанція має відповідну « цінність». Навіть якщо вони мають однакову масу, цінність Субстанції А може відрізнятися від цінності САБ. Зміна високоцінної речовини на малоцінне не викличе проблем, але в іншому випадку може порушитись причинно-слідковий зв'язок. Парацельс створив меч Азота і Філософський Камінь, щоби нівелювати цю реакцію.
« І що це означає?»
- Стародавня цивілізація пояснювала цим терміном концепцію ентропії. Тобі просто потрібно знати, що існує щось на зразок цього.
Обжерливість говорила з магом 7-го Колоу так, ніби він був первісною людиною, але Теодор не мав іншого вибору. Тео зовсім не знався на алхімії, але міг з упевненістю сказати, що ця наука справді глибока і складна. Вона планувала мати абсолютні знання практично в усіх галузях магії.
Тому Теодор просто повернувся до думки про використання мечника Азота.
« Тоді ти зможеш порівняти вартість двох субстанцій, відтав бичучи від ртуті, якщо я визначу який-небудь варіант? Скажи мені, буде вона вища або нижча".
- Хм-м, так і бути.
"Добре".
Він подивився на Вероніку, який стояв у небі біля Меркурії.
На яку речовину він мав замінити склад цього монстра, щоб той став менш небезпечним? Крім того, кінцевою метою меча Азота могла бути речовина, яку власник мав на собі.
Таким чином, Теодор подумав про кілька варіантів.
"Як щодо золота?"
– ... Користуваче, поки я не дивився ти став ідіотом? Щільність золота навіть більша, ніж ртуті. Ти хочеш збільшити його вагу?
« О, так. Ватів, які ми зможемо перемогти..."
Звичайно, це не означало, що золото було більш загрозливим, ніж ртуть. Воно було твердим і важким, але золотого велетня можна легко розплавити. Це придбало б їм деякий час, щоб проникнути в руїни.
Однак це рішення не було фундаментальним. Конвертійні промені могли бути небезпечними незалежно від того, чим вони відтворювалися — золотом чи ртуттю, отже такі зміни навряд чи можна було назвати виходом з ситуації. Теодору потрібно було підібрати речовину, яка могла б нейтралізувати Меркурія або принаймні спростити її.
Тіо ще деякий час поламав собі над цим голову, а потім запитав у Вероніки:
- Майстер Вежі, Ви ще можете застосовувати Дихання Дракона?
- Ще один раз можу, а що?
- Будь ласка, будьте готові. Я дам вам цю можливість.
Вероніка була вражена його словами, але вже не було часу на запитання. Минуло півтори хвилини з тих пір, як була виготовлена остання променя атаки. До наступної залишається сорок секунд, а тому у неї не було іншого вибору, крім як довіритися йому.
– Добре! Говори що робити, малюку — дивлячись у його серйозні очі і кивнула Вероніка.
Тео коротко описав їй суть плану. Вероніка з захопленням посміхнулася, блиснувши своїми золотистими очима. А потім вона випустила Теодора з рук.
Фьу-ву-у!
Коли маг був на висоті кілька кілометрів, він полетів назустріч землі.
Його швидкість становила десятки метрів за секунду. Завдяки миттєвому прискоренню Теодор зрозумів, що тіло Меркурія наближається. Майже в той же час, сотні очей Меркурія помітили його наближення.
В той момент, коли погляди двох істот зустрілися...
Фу-жу-у!
Вгору злетів стовп ртуті. Ні, до падаючого Теодора наближалися дві руки велетня. Коли Тео йшов назустріч атакі, яка мала перетворити його на криваву пляму, він вирахував слушний час. Він не міг провалити цю нерозсудливу задачу через якусь безглузду помилку в кілька секунд.
І ось, рівно через дві секунди на правій руці Теодора спалахнуло зелене світло. Його тіло зникло з матеріального світу і проникло крізь ртуть. Навіть Божа сила Меркурія не могла вплинути на нього в такому стані.
План Теодора виявився абсолютно ефективним. Коли Меркурій скинув над собою руки, він залишився цілком відкритою і беззахисною.
А-авщ-ух!
А потім Теодор встромив меч Азота до Меркурія.
– Арс Магна!
Це були слова, покликані активувати меч Азота. Цей термін використовувався іншими алхіміками для перетворення інших речовин у золото, і Парацельс вирішив запозичити його в якості тригера для свого меча.
Якщо хтось може перетворювати в благородне золото непотрібним свинцем, то Парацельс вважав, що зможе за власним бажанням змінювати всі існуючі закони світу.
- Стань водою, священне створіння, Меркурій!
За командою Теодора Дряною Філософський Камінь, інкрустований в ефес, відразу засяяв золотим світлом. У той же самий час Меркурій розтанув. Ні, поняття "танення" тут було недоречним. Меркурій був рідиною, тому більш вірогідним було б сказати, що він "скё" вниз.
50-метрова маса ртуті впала на пісок, як звичайна вода з відра.
... Вероніка не пропустила цього шансу. Небо осяяло червоним. Це була магія вогню, яка перевершувала навіть закляття 8-го кола і настільки улюблена червоним кланом. Це було полум'я Дихання.
До цього моменту Вероніка не могла його використовувати через загрозу випаровування ртуті. Однак нині ртуть перетворилася на воду. І ось, ніби щоб підкреслити емоції цієї події, вона в мить випалила весь повологий пісок.
Тьфу-ру-ру-су-у!
У цій битві неможливо було перемогти без меча Азота. Непорозуміння, яке відкинулося від здорового глузду, зрештою закінчилося перемогою двох магів.
***
Після того як війна з Меркурієм закінчилась, Теодор і Вероніка опустилися на землю. Сватка тривала не менше 30 хвилин, але їм все одно було приємно знову відчути під ногами тверду поверхню.
Звичайно, Вероніки ще більше зміцнили її рішучість.
— До речі, - раптово вимовила Вероніка, яка йде попереду.
- Так?
- Звідки у тебе цей меч? У нього абсолютно безглузді здібності. Це загадкове народне надбання, яке ти отримав від Його Величності?
- Ах, ні, мені його позичив Майстер Жовтої Вежі.
- Що? Майстер Жовтої Вежі?
Теодор злегка перекручував достовірність фактів, використовуючи слово "одолужив", але Вероніку здається, що він більше цікавився цим сам Майстер Жовтої Вежі ніж його меч Азота. Здавалося, що їхні стосунки були не такими вже й добрими.
Вероніка насмілювалась і сказала:
- Не знаю, що задумав цей єнот...
А він задумав не що інше, як створити людину за допомогою алхімії! Проте Теодор зовсім не збирався висвячувати в такі деталі Майстра Красної Вежі.
Рухаючись повз калюжець крові, які колись були Тенями Андрасу, Теодор і Вероніка вільно увійшли в тунель. А потім, зробивши ще кілька кроків, Тео відчув щось. Це був спокійний подих двох чоловіків і третій.
— Три? Чому тільки три?»
Після Ллойда Полланом було відправлено Муджак і позосталі члени Кватро, кількість яких становила чотири особи. Крім того, Теодор не знав, чи зникла загроза у вигляді 7-го меча Імперії, а тому відразу ж насварився.
Але перш ніж два спантеличених чарівники задумалися над причинами, роздалися вітання колег.
- Тео! Ти у безпеці!
- О, як і очікувалося від Майстра Вежі! Ви вбили цього монстра?
- У-о-ох... Вибачте за такий непривабливий вигляд.
Сільвія та Вільям були щиро раді бачити їх, і навіть Муджак крихо посміхався. Коли Теодор зрозумів, кого саме не вистачало, Вероніка вже випередила його, запитавши:
- А де ця дівчинка, Пара? Щось я її не бачу.
Тих троє були трохи напружені. Пара дійсно зникла. Вони були зайняті першою допомогою Муджаку і ще не встигли відправитися на її пошуки. Таким чином, два новоприбулих мага так і не отримали відповіді на цікаве їх питання.
А в наступний момент...
- Ідентифікаційний код ПРН-3681214. Перевірка доступу субмайстера. Доступ для п'яти неврогів схвалений. Напрямки в зал очікування зони Б-13.
У їхніх головах прозвучали якісь абсолютно незрозумілі слова. Не маючи можливості якось відреагувати, п'ять людей просто зникли. Це було примусове переміщення, яке не вимагало згоди іншої сторони.
Ушах...
Коли люди зникли з тунелю, все навколишнє місце заповнило тиша.
Тепла стать була єдиним доказом того, що лише хвилину тому тут зібралося кілька людей. А потім, коли пил знову усміхнувся, не залишилося навіть цих слідів.