Розділ 192 — У пустелі (Часть 2).
Ту-ту-ту-то!
Карета котилась по дорозі, прокладеній Веронікою, прямо через пустелю.
Це було краще, ніж йти по піску, який в деяких місцях досягав грудей дорослого чоловіка, але не можна сказати, що шлях був гладким, оскільки їм доводилось подорожувати розплавленим магматичний камінь.
Незважаючи на постійне відскакування камешків і рух крутими схилами, карета продовжувала рухатися вперед. На щастя, всередині неї було дуже непогано, оскільки на нього були покладені всі види заклинань, покликані ліквідувати тряску і все інші дратівливі фактори.
Але ось від чого дійсно не можна було позбутися, так це від ненормальної тиші. Пейзаж, який можна було побачити через вікна по обидва боки карети, був до болю монотонним і ті, хто сидів всередині люди зберігали мовчання.
Однією з них була дивовижна чарівниця, яка в багатьох відношеннях стала відомою по всьому світі, Майстер Красної Вежі Вероніка...
Чотири найбільш перспективних молодих мага Мелтора, зібралися разом, Кватро...
І спійманий ними майстер меча з Остіна, Муджак.
Муджак був винний у неприпустимі прониканні в столицю, тому він не мав права подавати ще один голос. Тим часом Вільям і Сильвія не могли вільно себе відчувати в присутності Вероніки, яка де-факт була їх начальницею. Пара ніколи нічого не говорила, якщо тільки не повинна була, та й Теодор теж не був аматором побалакати.
Отже, тільки Вероніка могла порушити цю мовчанку.
Вероніка стала нудною і, витягнувши ноги, скаржилася:
- Ах, це дуже нудно. І так буде тривати ще кілька днів...
Навіть якщо вони рухалися лише вздовж краю пустелі Маас, то мали подолати дуже велику відстань. Отже, очікуваний час прибуття становив три дні.
Вероніці було нудно, тому вона трохи подивилась у вікно і звернулася до Теодора:
- Тому що я все одно повинна це зробити... Можемо почати обіцяний майстер-клас по чарам.
– А-а? Прямо тут? - Перепитав Теодор, здивований такою несподіваною пропозицією.
- А що тут такого? Решта ще молоді, але вони теж кандидати в Майстра Башен, тому рано чи пізно їм все одно доведеться з цим зіткнутися.
- Так, але...
Тео був абсолютно не проти, щоб інші члени Кватро теж були присутні на цьому уроці. Але проблема була в одному сторонній особі, а саме у Муджаці. Що, якщо майстер меча дізнається щось важливе про чари? Не було жодної причини ризикувати і розкривати йому якусь інформацію.
Проте коли він побачив, що його турбує тривога, Вероніка просто відмахнулася.
- Це не має значення. Аури мають різні властивості. У цьому випадку теорія не розкриє жодного з можливих недоліків, до того ж людям, які не розуміють концепції високорівневої магії, буде важко це зрозуміти.
- Тоді ми з радістю послухаємо.
- Гаразд, тоді слухайте уважно. Двічі не буду повторювати.
Нехай у решти і не було семи кіл, як Теодор, але всі вони були чарівниками, які вивчали магію з куди більшим ентузіазмом, ніж будь-хто інший. І ось, за винятком Пари, передбачливі Майстра Башен зосередили свою увагу на Вероніці.
Коли до Вероніки приковувалися три пари очей, вона намалювала в повітрі кілька кіл і почала пояснювати:
- Я не впевнена в тому, наскільки глибокі ваші знання, але ви ж знаєте, що кола до деякої міри індивідуальні для кожного мага?
– Да.
- Вони як м'язи та кістки, сформовані під впливом правильного харчування і дисципліни... Їхня структура і форма змінюються залежно від багатьох змінних та умов навколишнього середовища. Спеціалізація за конкретними атрибутами формується значною мірою від ефективності циркуляції магічної сили. У деяких випадках цей процес може відхилитися від теперішньої магічної системи. Чари — це термін, що стосується з’ясування, яке і являє собою ці зміни.
Вероніка, що вміщала палець, шевельнувся і круги почали рухатись у допитливу форму, яка була не навколо, а також не сферою. Це було щось схоже на подвійну сферу овальні форми. Продовжуючи обертатися з запаморочливою швидкістю, незабаром « це» перетворилась на куб, трикутний конус, диск, а потім і інші фігури.
- Ніхто не знає, як виглядатиме фінальна фігура. Це залежить від генів, методів навчання і процесу росту... Надто багато змінних, щоб можна було визначити кінцевий результат. Можна також сказати, що чари дещо схожі на ауру, - проговорила Вероніка, після чого складала долоні разом і продовжувала: якщо здатність аури викликає сплячу спроможність, то чари — це усвідомлення того що всередині щось змінилося. Пробудження та усвідомлення схожі, але вони означають абсолютно різні речі.
- Пробудження і усвідомлення...
- Хм, звучить трохи розпливчасто? Що ж, якщо взяти мій приклад, я витратила годину, щоб усвідомити свої чари.
- Зараз?
У кареті розчавлювалося вигуки з трьох магів. Труднощі вивчення чар були набагато нижчими за здатність аури, але це зовсім не зробило її легкою. Декому потрібно було кілька місяців, а то й років. Один геній встановив рекорд, пропрацювавши це всього за тиждень, так що один час Вероніки звучали просто безглуздо.
Але Майстер Вежі просто засміялася, ніби це не мало нічого такого.
- Що ж, я не збиралася цим хвалитися. А тепер скажіть, чому мої чари стали "тепно"?
- Е-е, це питання?
– Да. Але я відразу скажу, що не може стати чарами лише тому, ніби вона « гарячіша ».
Несподівано піднята тема дуже занепокоїла трьох магів. Парагранум, гримуар, який мав велику кількість знань про науку, міг би легко відповісти на це питання, причому більш детально, ніж будь-хто інший. Але він не відповів, бо не відчував у цьому потреби.
Троє людей почали розмірковувати над концепцією "тепла". Потім, несподівано, подавала голос Сильвія:
- Тепло — це невидимий вогонь, сила, яка мотивує явищами.
– Хох, чому?
– Холод зупиняє все явища. Тоді тепло повинно бути силою, яка приводить їх до дії.
— Дуже цікавий підхід, коли треба втекти від огидного, — зауважила Вероніка і продовжувала говорити з чарівною посмішкою. Це всеохопливе пояснення, але не хибне. Так, тепло - це сила для руху речей, яка не може бути помічена людським оком.
А потім додала:
- Його не можна побачити « незвичайним поглядом».
Вероніки засяяли жовтими очима.
Люди не могли бачити, що відбувається довкола них. Проте, вспадкувавши кров червоного дракона, Вероніка зламала стіну 7-го Круга і увійшла у цю область. Її погляд міг зафіксувати « рух сили » і контролювати його. Вона вийшла за межі і стала правителем надтеплого царства!
Причина, по якій вона виявилася здатна викликати кров дракона, яка в її тілі була досить слабкою і часами виявляла силу, що дорівнює чистокровним зміям, була пов'язана з власними чарами.
- Знаєте, моя справа дуже особлива. Гени дракона мають більший вплив на коло, ніж будь - які інші змінні. Тому я змогла так швидко з’ясувати чарунки.
Навіть з огляду на велику кількість змінних, кров дракона була чимось, що могло допомогти подолати найбільш складні обставини. Вероніка успадкувала гени червоного дракона, а також була генієм магії, що зробило її наймолодшим Майстром Красної.
Те, що вона могла робити добре і те, чого вона хотіла зробити ... Ці два ідеальні елементи призвели до безпрецедентного росту Вероніки. Ось чому вона так швидко зрозуміла суть своїх чар.
Саме це вона хотіла донести до свідомості Теодора
- Не варто поспішати. Подивися на себе. Магія Теодора Міллера, сила Теодорового Міллеру... Ти краще усвідомлюєш свої можливості, ніж будь-хто інший. Замість того щоб намагатися змінити себе, подумай про себе у дзеркалі.
Порада досвідченого чоловіка була кращою, ніж ціла бібліотека з енциклопедією. Теодору здавалося, що він знаходиться в крокі від отримання ключа, а тому, не вагаючись, опустив голову і сказав:
- Дякую, Майстер Вежі.
– ... Не варто подяки. Колись ти навчиш цього когось іншого.
Основою цього принципу Магічного товариства було передача знань наступному поколінню. І ось, коли Теодору нагадали про це, він слабо посміхнувся. Може бути через те, що його усмішка виявилася кілька чарівною, а, може бути з якоїсь іншої причини, але лосоні злегка почервонили.
Тим часом карета знову занурилася в мовчання. Однак цього разу його не можна було назвати незграбним. Це була тиша, звична магам, кожен з яких глибоко задумався над почутим.
Тео також занурився у власні думки, коли побачив це вікно.
« Моя власна магія...» — подумав Теодор Міллер, повільно проглядаючи сторінки двадцяти років свого життя.
***
Рівно через три дні...
Кожен раз, коли дорога закінчувалася, Вероніка використовувала Дихання Дракона, і вони знову вирушали в дорогу. А потім візка, яка раніше котилася без зупинок, раптово встала на місці. Бувши наступником Майстра Білої Вежі, Вільям уважно оглянув її, але так і не зміг знайти ніяких проблем.
- Це марно. Мабуть, звідси нам доведеться йти пішки — спостерігаючи за цим процесом, виголосив Муджак.
- Ах, точно. Я й забула, — кивнула Вероніка, навіть не став задавати собі питання « Чому? »
І ось, коли очі інших присутніх наповнилися подивом, вона ввела у сторону горизонту і коротко пояснила:
- Не знаю чому, але коли стається посуха, тривалість заклинань у пустелі Маас значно зменшується. Артефакти, подібні до цієї карети, перестають працювати. Це наче намагатися наповнити магічною силою банку з дірками.
- Значить, другий фокус використовувати ми більше не зможемо?
- Заклинання на кшталт "Песні Боя" продовжує працювати, але ось « Прискорення» вже не активується.
Це все було дуже не до речі. І Теодор був не єдиним, хто так думав.
У Вільяма, який почав бурчати, було особливо багато претензій до цієї пустелі. Тепер він дивився на карету з великими грошима.
- Чорт, ви знаєте скільки вона коштує...
- Хіба ми не зможемо забрати її на зворотньому шляху?
- Тут її всього за годину забере піском, і коли ми будемо повертатися - то вже нічого не знайдемо. Це сумно, але тут нічого не поробиш.
До цього часу подорож була досить легкою, але тепер настав час випробувати суворість місцевості на собі. І ось, як тільки шестеро компаньонів покинули карету, їх зустрів піщаний бриз. Вони наклали закляття на свій одяг, але пісок вже встиг пробратися у всі можливі щілини.
- Прокляті імперські виродки, які змусили мене приїхати сюди... - Нахмурившись, пробурмотіла Вероніка.
Це непряме ставлення до Імперії Андрасу, але ніхто не був настільки дурним, щоб звернути увагу на цей факт. Вони були досить близько до місця призначення, тому Вероніка не стала випускати Дихання Дракона, вирішив приберігати більше магічної сили на випадок будь-якої несподіваної події.
Тим часом, у цій ситуації була ще одна проблема.
– Эм... Моя магія виявлення не працює. Незалежно від того, яку магічну силу я використовую, вона не виходить за межі двадцяти метрів.
- Тут нічого не поробиш. Це ще один штраф, - вимовила Вероніка, важкому погляду обходячи околиці, поки Вільям бився над своїм заклинанням виявлення. Скрізь були піщані дюни, і це робило їхню видимість надзвичайно обмеженою.
Вони не повинні забувати, що біля руїн були лицарі Андрасу, тому такі краєвиди далеко не найкращі для наближення. А на відміну від непрацездатної магії виявлення аура тут функціонувала як покладено.
А потім Тео згадав про деякі хитрі методи.
- Ем-м, можете почекати хвилинку?
– А-а? Ти щось придумав?
- Так, можливо...
Група зупинилася, а Теодор почав зосереджено шукати контракт, який передав йому Сатомер. Контракт, який зв'язав його з вороном на ім'я Хьюгін.
« Звичайно, краще використати силою Мітри...»
На жаль, це було неможливо. Найімовірніше, причина полягала в тому, що пустиня Маас не була створена природним чином або ж це було якось пов'язано з силою піщаного дракона. У будь-якому випадку, у цьому середовищі неможливо було викликати елементів.
На щастя, заклик істот явно працював незалежно від навколишнього середовища.
- Прийди, Хьюгін!
Як тільки Теодор використовував свою магічну силу, в повітрі з'явився пошарпаний ворон.
– Карх-р-н!
- Перепрошую? - Зустрінься на Теодора порядком здивована Вероніка. За останні кілька сотень років ефективність магії заклику суттєво зменшилась, так що її використання було дуже трудним.
І коли тільки Теодор встиг цього навчитися?
- Магія поклику... Ти захопив досить рідкісну гілку магії.
— Це сталося випадково, — посміхнувся Теодор, дивлячись на Х’югіна.
Невже через те, що він вже давно не використовував магію заклику ...? Ворон деякий час не з’являвся в матеріальному світі, а тому зараз насолоджувався вільним польотом у небі.
— Ти бачиш це, наставник?" - подумки сказав Теодор. Він пригадує тотальне обличчя мага-привідника, який передав йому всі свої знання і мрії Теодору.
У цю епоху всі пам'ятали його як невдаха, але насправді він був тим, кому вдалося викликати Фафніра.