Розділ 176 — Повернення в Башню Магії (Часть 3).
- Не кажіть дурниць! Роберт, — гукнувши кулаком по столі, голосно вигукнув міністр оборони — досягаємо Прайма Теодора Міллера достатньо, щоб зробити його новим Майстра Красної Вежі! Він досяг 7-го кола до тридцяти років і відправив на той світ одного з Семи мечників Імперії!
- Я знаю це, міністре! - Відказав Роберту його колега, міністр внутрішніх справ, Джероме, — я визнаю, що його досягнення величезні, але огорожа мага прайм-ранга титулом і помести графа може викликати брижі на поверхні поки що стабільної політичної ситуації. Ми не знаємо, що в імперії, тож хіба нам потрібні ще внутрішні суперечки?
- Про що Ви говорите? Філософія, що стоїть в основі цього королівства, є наголомою для тих, хто заслуговує покарання і покараний за це. Так чому ж ми повинні закривати очі на такі високі досягнення через якісь дворяни та політичні ігри?
- Е-е, я щойно все пояснив!
Після того, як Теодор закінчив розповідь і отримав дозвіл від Курта III покинути королівський палац, інші люди все ще перебували в шоку. А потім пішла дискусія.
Об’єднані на два табори. Такі, як Роберт, хотіли видати голосності досягнення Теодора і дати йому велику нагороду, тимчасом як інший бік справи Джером вважав, що тепер не найприємніший час для такого висновку.
Спір був дуже гарячим, оскільки обидва аргументи мали власну логіку.
Найважливішим предметом розмови був не хто інший, як людина, яка змогла досягти 7-го кола в дуже молодому віці і вбити одного з Семи мечелях Імперії. Мелтор просто не міг дозволити собі нехтувати такою людиною.
Аналогічно з цим, правильне було і думка опозиції. До цих пір високопоставлені маги не чіплялися за славу і не були частиною соціального кола, а тому палацяни ніколи не відчували ворожості до них та не намагалися вставляти їм палиці у колеса.
Проте з появою Теодора Міллера цей баланс міг порушитися.
« Це досить кумедна історія, оскільки його заслуги занадто великі" - посміхнувся Курт III, спостерігаючи за дебатами.
Сам він був більше схильний до думки міністра оборони, проте, будучи правителем країни, він повинен був зважати на обидві сторони медалі. Як і сказав Джером, імперія могла задумувати все що завгодно, а тому Курт не міг прийняти рішення, яке могло б стати насінням для ворожості.
- Досить, — суворо вимовив Курт III, і все відразу ж замовкли.
Коли в залі запанувала тиша, король продовжив:
- Я розумію вашу логіку в цьому питанні. Також доцільно ставити аргументи міністра оборони та Міністра внутрішніх справ.
Все було так, як він і сказав. У цьому світі не завжди було прийнято лише один бік права. Кожна з них мала власні аргументи, які не мали сенсу. Але Курту треба було вибрати лише одне. Тим не менш, він кожен свій день присвячував управлінню королівством, а тому вже звик до такого роду речей.
На мить закривши очі, Курт III якийсь час замовк, після чого сказав:
- Слухайте мій наказ!
- Так, Ваша Величність!
- Завтра о дев'ятій ранку ви зв"яжетеся з бароном Денісом Міллером і запросіть його до столиці, де він буде удостоєний титулу графа. Коли Теодор Міллер заступиться в сповнені спадкові права, він стане маркером. Те ж саме стосується маєтку. До цього часу Прайм Теодор розглядатиметься як почесна марказ. Все зрозуміло?
- Як накаже ваша Величність!
Люди, які зібралися в залі, стали і поклонилися, оцінюючи розсудливе рішення Курта.
Мелторська газета «граф» і "маркет" не були просто звичайними титулами. Це були державні ранги, якими двори могли вести офіційні справи і брати участь у урядовому керівництві. Але що станеться, якщо на цю посаду заступиться маг 7-го Круга і до того ж настільки знаменитий? Тут, можливо не так багато влади як в інших країнах, але вони хочуть об'єднатися, щоб уникнути ще більшої втрати сили. А це може призвести до певної протидії і самого Курту III.
« Але зараз це не проблема» — подумав Курт, холодно посміхаючись міністрам.
Від самого початку правління Курта сили двірян просто скорочувалися, а через конфлікт з Імперією Андрас високовимірні чиновники не могли дозволити собі і слова зайвого сказати.
Тим не менш всі, хто був у цій кімнаті, дещо відчували. Тривала війна з Імперією наближалася до кінця. Королівство Мелтор виграє і об'єднає північ, або буде повністю поневолене. Хоч би яким був результат, палаци все одно не зможуть уникнути втрати впливу.
Теодора не особливо турбували такі речі, як надмірна розкіш і влада, але він повинен був з радістю прийняти благородний титул, щоб перевезти свою сім'ю в безпечний столичний регіон.
- Добре, з цим розібралися. Прайм Теодор буде нагромаджений, а подбають про це Майстра Башен. Сподіваюся, ви не будете сперечатися з цим рішенням.
- Як накаже ваша Величність!
Від міністра оборони до Міністерства внутрішніх справ ніхто не заперечив. Насправді Джером був стурбований тільки тим, що публічна огорожа Теодора може викликати зовсім ненульову метуху. А так він нічого не мав проти того, щоб Теодор Міллер був по-достоїнству винагороджений.
Дивлячись на спільне згоду присутніх в залі, король задоволено кивнув, після чого повернувся до Бланделла і сказав:
- Я ще ось що згадав, Майстер Синей Вежі.
- Так, Ваша Величність?
- Як справи у Майстра Червоної Вежі? Її прикордонне патрулювання вже закінчилося?
- Практично. Вона повернеться через тиждень, спираючись на вчорашню доповідь.
Вероніка завжди здавалася егоїстичною, але була щирою. Так само, як і Бланделл минулого року, на даний момент Вероніка закінчувала патрулювання кордонів з імперією. Однак коли Курт відповів, у нього виникло нове запитання.
- Майстер Білої Вежі.
- Так, Ваша Величність?
- Ця новина дійшла до Вероніки?
Курт мав на увазі повернення Теодора. Орта відразу зрозумів, що це означає і кивнув.
- Думаю, так. Я наказав своєму розвідуванню, що передача новин Майстеру Червоної Вежі має бути під найвищим пріоритетом.
- Це...
- Ух...
Бланделл і Курт одночасно глибоко вдихнули.
– ... Тоді, напевно, вона повернеться через три дні.
- Цей старий теж так думає.
Двоє чоловіків не могли подумати про те, яку божевільну річ викине Вероніка, почувши останні новини.
Розповідаючи про появу нового мага 7-го Круга і смерть одного з Семи мечників Імперії... Цього достатньо, щоб викликати справжню бурю. Крім того, коли Вероніка повернеться до столиці і побачить все своїми очима, стає ще гірше.
Сама лише думка про це викликала в них справжній головний біль.
- Ваша Величність, є прохання від Майстра Жовтої Вежі, - раптово послав повідомлення Курту III Орта.
Курт був здивований цими словами і погладив свій підборіддя, показуючи тим самим, щоб той продовжував говорити.
- Це прохання про зустріч з Праймом Теодором. Як мені з цим бути?
– Хм-м.
Цього разу Курт III не зміг приховати своєї примхи.
Таємничий майстер Залізної Вежі ніяк не виявляв себе, навіть коли в королівстві змінювалася влада, а тому Курт навіть не здогадувався про причину його раптового інтересу до Теодора. Проте Майстер Залізної вежі відрізнявся від інших майстрів башти.
Курт кивнув, після чого піднявши голос голосно сказав:
- Слухайте мій наказ.
Як тільки очі всіх присутніх зосередились на ньому, Курт твердо заявив:
- Крім заохочення Прайма Теодора і барона Деніса Міллера, я суворо-настрого забороняю всім якось турбувати його. Він герой, який добився великих заслуг. І я хочу, щоб він відпочив.
- Як накажете, Ваша Величносте!
Орта чудово зрозумів прихований зміст цього наказу і слабо посміхнувся. Це відповідь Курта III на прохання Майстра Жовтої вежі. Король заборонив проводити будь - які зустрічі, щоб Теодор міг спокійно відпочити.
***
Тим часом, після зустрічі з найвпливовішими людьми Мелтора Теодор повернувся до своєї кімнати.
- Уф, я точно ні в чому не помилився?
Тео був зовсім не публічним героєм з добре підвішеною мовою.
Теодор досяг 7-го кола, але він все ще був молодим чоловіком понад 20 років. А тому він не міг стояти перед королем і двома майстрами Башен з кам'яним обличчям. Йому взагалі пощастило, що він не заїкався і не затинався, розповідаючи свою історію. Що ж було добре, коли я жалкував про те, що вже відбулося?
Теодор злегка розслабився, дивлячись на кімнату, яку не бачив більше року.
- Чисто...?
Хтось подбав про чистоту і порядок в його кімнаті.
Теодор прибрав свою кімнату перед від'їздом, і зараз вона виглядала так само, як тоді. На книжкових полицях не було пилу, а у ліжку відчувався ароматний запах, оскільки всі простирадла були вистірані і висушені на сонці.
Тео переодягався і без коливань впав на ліжко, відчуваючи, що може заснути прямо зараз. Весь стрес, який лишився за минулий час, поступово почав танути.
- Я дійсно повернувся.
Озираючись назад, це була абсурдна пригода від початку до кінця. Він зіткнувся з ворогами відразу, як тільки перетнув кордон.
Навіть на підпільному аукціоні його чекав несподіваний сюрприз, і він умудрився розсердити Компанію Оркус та її чорношкірих. Потім його занесло на Піратський Архіпеґ, де він зіткнувся з морським драконом і воював з Гордовинею.
А як щодо зворотної дороги? Мало хто сподівався би зустрічі з майстром меча, який мав божественний меч. Навіть з дев’ятьма життями, як у кота, він міг легко втратити їх.
– ... Уф, — зітхнув Тео з відчуттям, як починає окутувати його дрімота.
З завтрашнього дня його життя в Башні Магії знову повернеться на круги своє. Він повинен буде зустрітися з Силвією і переглянути магічні формули, теорії та інциденти що сталися нещодавно і розроблені в королівстві. А ще, хоч сьогодні він її і не бачив, Тео повинен був привітатися з Веронікою...
На цьому потік думок Теодор Міллер припинився. Його повіки повільно опустилися і накрили його блакитні очі. Потім дихання мага стало розміреним, і всі складні питання відійшли на другий план. Без-емоціональне обличчя, зовсім не придатне для його віку, розслабилося, залишивши тільки сплячого Теодора, який у сні цілком відповідав своєму віці.
– ... Хо-ро-росо-ронь...
Раптом на його білих подушках з’явилася помара, яка ховалася уві сні. Після того, як вони покинули Королівство Солдун вона весь цей час спала.
Теодор не помітив цього, але листя і стебла її бутона стали довшими, ніж раніше. Стародавній дух відрізнявся від звичайних парфумів, і її « рост» продовжувався.
- Хоі... Хонь? - Щось пробурмотіла уві сні маленька дівчинка.
Можливо, це було збігом, а можливо викликаним чимось ще, але ...
Вшу.
Бутон сплячої Мітри прийшов в рух. Він розділився на дві частини, і з його центру щось виходило.
Це насіння світового дерева, посаджене в стародавньому дусі, і тепер його бутончик перетворюється на квітку.
Але той, хто спав на Теодорі, про це ще не знав.