Розділ 172 — Клайм Солайс (Часть 3).
Фьух.
Фігура Хайда зникла разом з усіма згадками про його присутність. Нехай він і був заведений В’югой, але його здатність аури продовжувала працювати абсолютно бездоганно. Крім того, ефективність його здатності не мала жодного відношення до цього стану, а тому Хайд не залишив по собі навіть пилку.
Попри це Теодор посміхнувся.
"Тим не менш, навіть це не ідеально."
Як і очікувалося, Хайд трохи себе видавав через вплив В'юги. Таким чином, навіть зараз Теодор міг отримати деякі підказки про його місцезнаходження, а потім зміститися відповідно до реакції своїх загострених відчуттів.
І ось, в цей момент волосся на потилиці Теодора стало дибки.
Фа-шах!
Він зробив крок назад, і через мить повітря перед його шиями було розрубаний. Це був результат дії меча Хайда або, можливо, його аури. А потім Теодор направив в його бік всі 10 пальців.
Вжу-вожу, вівджу-сну...!
Це було бомбардування Магічними Ракетиками. Трансцендентні спалахи вогню, що вийшли далеко за межі первісної версії Альфреда, повалилися на майстра меча. Атака була настільки точною, що ніхто б не зміг назвати її випадковими пострілами. І ось, деякі магічні кулі потрапили пряміком в тіло Хайда і зникли. Майстера меча не міг зупинити навіть такий шквал нападу, але його позиція була остаточно розкритий.
« Добре, це працює!», — посміхнувся Теодор і зрозумів, що його спрацював.
Насправді Магічна Ракета була чудовою зброєю в ближній битві проти таких противників, як ремісник меча. На найближчій відстані вона могла нанести урон навіть справжнього експерта в сфері захисту, але ось потрапити в ціль було набагато важче. Таким чином, хоч це закляття і було дуже непоганим, не варто покладатися на нього як на свою основну силу.
Однак ситуація змінилася. Основна цінність Ракета полягала в тому, що нею можна було стріляти практично безперервно. Затрати магічної сили були мінімальними, і маг 7-го кола міг поливати ними, як з відра.
Вжу-вгу!
Нові смертоносні снаряди з'єднались. Світло, випущене кінчиками пальців, було більш страшним, ніж красивим. Скільки Тео запускав таких ракет за секунду? Три? Чотири? Ні, швидше за все. Проблиски світла вилітали зі швидкістю близько 50 разів на секунду, від чого видавалися реальним метеоритним потоком.
Пролітаючи повз свою ціль, магічні кулі розкидали в бік камінці і гравій, залишаючи на землі сині сліди. Це вже не було схоже на вміння Альфреда Беллонтеса, але також противник Теодора був майстром меча, який перевершував навіть героя війни.
Ця техніка була розроблена для битви з слабшими суперниками, а тому майстер меча міг досить легко нівелювати її вплив.
Кап-кап-каліпс!
Несподівано з тіла Теодора закапала кров.
- Кхек...!
Теодор запізнився з ухиленням всього на одне мигня. Він не вважав, що його супротивник може сміливо кинутися вперед і отримати удари магічними кулями. Хоч з глибокої рани і текла кров, на щастя, його кістки та нерви були неушкоджені.
Він швидко використовував магію зцілення, відступивши на кілька кроків і знову здригнувся. Це говорило про те, що Хайд знову десь поруч. Край лізвія його меча пройшов крізь В’югу і кинувся до ребра Теодора.
Тогочасно Тео відкинувся назад.
Фух!
Це була східна техніка ухилення, яку не можна було використовувати, якби на Тео були важкі обладунки. Його завалина назад верхня частина тулуба виявилася паралельно землі, повністю вибивши меч.
Це була неймовірна реакція, якій навіть здивувався Теодор, і він знову опинився в бойовій стоянці, наніс нестерпний удар ногою.
Бдух!
Це був прекрасний удар. Хоч цього і було недостатньо, щоб проломити захист аури, на землю все-таки впала кілька крапель крові.
Завдяки Пісні Боя сила Теодора була такою ж потужною, як і аури. Це означало, що його удар був мало чим відрізняється від удару булевої. Навіть тіло майстра меча не могло повністю поглинути всю енергію удару.
Але Теодор інстинктивно зрозумів, що Хайд вирішив прийняти на себе і цю атаку, щоб наблизитися до мага ще на один крок.
Не витрачаючи психологічної сили на активацію заклинання, він викликав сім раскатів Грім короткою приказою: « Семінчерний Раскотір Грому ».
Це було не Громове Копея, яке концентрувало силу на одній точці. Замість цього він завалив каскад блискавки на маленьку ділянку, де мав бути Хайд.
Гру-ду-гу!
У цьому замкнутому просторі розкоти грома були просто оглушливими.
Теодор втупився на місце, де блищали блискавки, і побачив, що частина землі не розтопилась. Він повинен був уважно стежити, щоб не пропустити жодного маневру майстра меча.
Але Хайд не став відразу контратакувати. Замість цього він нахилився і ...
– ... Кху-кху!
На цей раз закаштував кров’ю Теодора урон.
Кров виявилася темно-червоною. Цей колір говорив про те, що удар досяг його внутрішніх органів навіть попри аури.
Громова Копія могла не спрацювати через шахрайську здатність меча бога, але ось зупинити все Раскати Гріма не могло навіть він. Теодор, який намагався швидко оцінити ситуацію, відчув справжнє просвітлення.
« Здається, що я став сильнішим за»
Бої, через які він пройшов раніше, були набагато серйозніші і небезпечніші, ніж тепер. Він ще ніколи не користувався Умбром і не отримав жодної серйозної рани. Крім того, йому вдавалося успішно контролювати його.
Дивно, але під час цієї битви сила Теодора наче почала дозрівати. З Магічної Ракета Альфреда, бойовим мистецтвом Лі Юнсуна, його власною магією, штучною Інею та Яном і зі Словами Дракона... Це була не відчайдушна битва на смерть, а бій, який він цілком міг виграти.
Тео відчував задоволення, яке просто не міг відчувати в боях проти більш сильних противників. І ось, ця впевненість зробила дії Теодора ще більш жорсткими.
- Ух!
Хайд ще не оправився від отриманого урона, як знову опинився під бомбою Магіки Ракети. Один з них не був фатальним, але він дратувався і відволікав майстра меча. Крім того, споживання аури було занадто екстремальним, щоб блокувати їх усі.
Його аура поступово висихала, погрожуючи швидко закінчитись. І це призвело до того, що він не просто бойовий стиль Хайда, але й постійно підтримував його в активному стані.
– ... Не сміши мене! - Зрестав Хайд і кинувся вперед, використовуючи свою ліву руку як щит. У всякому разі майстер меча був майстром меча. Кілька чарівних куль наздогнало свою ціль, але сам Хайд все ще залишався неушкодженим.
Майстер меча зумів скоротити дистанцію, але Теодор швидко ухилився від його атаки. Він зрушився в сторону, пропустивши клинок мимо себе, і наніс Хайду удар у висок.
Бумх!
Прямої удару Теодора було заблоковано срібною лівою рукою майстра меча. Тим часом Хайд вже проводив нову атаку іншою рукою, в якій тримав меч. Тео зрозумів, що швидкість і вміння майстра меча виходять за рамки загальноприйнятих стандартів.
Коли Теодор побачив, що така тактика не працює, він знову розірвав дистанцію. А якщо бути точніше, в той момент, коли він намагався це зробити ...
- Світло, яке відганяє зло... - З перекошеним, наче у демона, обличчям закричав Хайд. У той же час з лівої руки майстра меча поширилося яскраве світло. У порівнянні з тим, що світло знищило чорнокнижників і створило справжній кратер на полі бою, воно було набагато меншим. Але, так чи інакше, воно також мало божественне походження.
Це був запеклий ворог усіх магів. Перед тим як Теодор встиг щось зробити, « він» вирвався назовні.
Срібний Блиск.
Це був той самий блиск, яким скористався Нуаду Аертлам, щоб отримати верх над Балором. Він не містив ніякої атакуючої сили, але Теодор був чарівником, і це світло ніби відкинув його назад.
« Ні, це не просто відчуття! »
У очах Теодора з’явилося здивування. Як тільки Срібний Бліск був активований, всі закляття навколо його тіла були зняті. Навіть В’юга зникла.
Він примусово скасував закляття 7-го Круга, активоване за допомогою Слів Дракона...?
Холод. У тому ж мить у Теодора з'явилося передчуття смерті. Він втратив Пісні Боя, яка поліпшувала його фізичні здібності та В’юги, що дозволяли йому читати й блокувати атаки Хайда.
Щоб повернутися у свій колишній стан, потрібно було не менше двох секунд. Магу потрібно було протриматися цілих дві секунди, стоячи перед майстром меча!
– А-а?
Але перед тим, як замерзти від жаху, тіло Теодора рефлекторно рушило вперед.
Бу-дум!
Цей звук був цілком абсурдним для цієї ситуації. Це був звук удару Теодора Хайда. Будь-хто, хто б спостерігав за цим боєм, назвав би це останнім "ура". Охорона майстра меча не могла бути пробитою кулаком мага.
– ... Е?
Проте Теодор не міг просто запитати:
- Чому?
Тео, вражений тим, як він дивився на свій кулак, був повністю неушкодженим після зіткнення з бетонним тілом ремісника меча. Але найголовніше було в іншому. Чому Хайд зробив кілька кроків назад від удару мага? Це була жахлива ситуація, коли Теодор забув про те, що йому потрібно готуватися до продовження бою.
Це був момент, коли маг розкрився на все сто відсотків, шокований тим що сталося з ним незрозумілим феноменом. Але Хайд не міг навіть шевкнутися, нічого вже й не кажучи про напад на свого ворога.
І ось, незабаром після цього обличчя Хайда показало, в чому полягає причина.
- Кхек... Кху-кху... Кху!
Меч Хайда був опущений книзу, а за його лезією текла кров, при цьому куди сильніша, ніж та, яка капала з кутка його рота. До того ж майстер меча зморщився, наче старий чоловік. Навіть сам розмір його тіла зменшився. Це виглядало так, наче Хайд в одному мигнові постарів на кілька десятків років.
І ось, в цій абсолютно неймовірній ситуації Теодор нарешті знайшов першопричину того явища.
«... Ясно. Це ціна за використання меча бога?»
- Схоже на те, — стверджувало обжерство, - Спочатку я не зрозумів, як таке незнане створіння стало такою силою, але тепер все на свої місця.
« Обясни».
- Це вже неважливо. Меч перетворився на загублену частину тіла і отримав доступ до джерела життя. Іншими словами, меч бога активується і поглинає життєву силу свого господаря. Незалежно від того, наскільки здібний майстер меча, він може використовувати цю реліквію лише кілька разів.
Теодор кивнув.
Тим часом Хайд виглядав просто жахливо. Він не просто постарів. Таке враження, ніби він дійсно втратив частину своєї життєвої сили. Можливо, звичайна людина вже не мала б такого впливу і померла.
« Скажи мені, як довго він зможе протриматися?» — продовжував допитуватися до обжерливості Теодор.
– Гм., — Обжерство поглянув на Хайда очима Теодора і вимовило, - Він втратив багато сил. Ця людина більше не здатна на використання чогось більшого. Проте, поки що його життя нічого не загрожує.
"Чорт" вилазився Теодор і стиснув зуби, бо був би радий закінчити бій вже зараз. З того часу Тео був у кращому становищі, але і Хайд явно не був готовий програвати. Отже, Тео не міг втрачати пильність рівно доти, доки все не закінчиться остаточно. Більше того, його почуття попереджали, що зараз щось станеться.
Тож не дивно, що Хайд знову встав.
- На цьому... все.
Як майстер меча, він краще за будь-кого інший розумів стан свого тіла. Хайд зрозумів, що це місце стане його могилою. Меч бога, Клайм Солайс, вб'є його.
Можливо, для нього буде великою честю померти тут. Життя в нетрях закінчиться з мечем бога у руках.
Хайд посміхнувся і кинув на підлогу меч, який тримав у правій руці.
- Що ти робиш?
Це був очевидний акт капітуляції, але Теодор все одно запитав.
- Битва з моїм мечем... законно. Дуже шкода. моєї сили занадто мало, щоб здолати тебе.
Перш ніж Теодор встиг відповісти майстерові меча, Хайд схопив свою срібну ліву руку і потягнув її, немов витягнув меч.
Вшу-у-ву.
Це було схоже на якесь одержимня. Він тримав срібний меч у своїй правиці.
Клинок, Клайм Солайс, сяяв яскравим срібним світлом, використовуючи як паливо життєву силу самого Хайда.
- На славу майбутнього Андраса... - Пронісся Хайд і міцно вхопився за смугу світла, що знищувала чорношкірих Оркуса, виставив її перед собою, наче меч.
А потім майстер меча що є сечі зревів:
- А тебе, Теодор Міллер, я заберу на той світ з собою!