Розділ 161 — Делікатес зі сходу (Часть). 2).
- Це зайняло більше часу, ніж я думав... - задумливо пробурмотів Теодор.
Хоча Лі Юнсуна здобув знання, мова Сходу все ще була надто складною для нього. Щоб прочитати книжку, йому потрібно було в три або чотири рази більше часу.
Крім того, ці магічні книги були написані з використанням не тільки китайських ієрогліфів, але й спеціальних мов, як санскрит і урду. А їх Лі Юнсун, на жаль, не знав.
Тому Тео не мав вибору, окрім того, як вчитися всьому майже з нуля.
« Так, вже давно я так не вчився»
Через щось подібне йому довелося пройти, коли він тільки вступив до Академії Бергена. Теодор добре пам’ятав, як він ночами просиджував над абсолютно незрозумілою йому нісенітницею.
Озираючись назад, Тео замінив ручку зношену. За останні два тижні він використовував понад дюжини чорнильних картр. Якщо б не магія відновлення, у нього вже був би перелом зап'ястя.
Якщо Теодору доводилося так погано, то як щодо сина воїна?
– Брат... - Від Тео почувся слабкий голос справа. Як і у випадку Теодора, перед короткостриженим Бек Донгілем були складені десятки книжок.
Син майстра перебував у тому ж становищі, як і Теодор. На відміну від руїн, які можна було б назвати основами магії, йому потрібно було підвищити свою власність місцевою мовою. До того ж Донгіль мав опанувати математичні та геометричні навички, необхідні для розрахунків магічних формул.
Проте Теодор був дуже суворим учителем.
Фжух!
Без одного слова по клацанні його пальців було викликано відразу два заклинання: зцілення і оновлення, негайно обернуті навколо тіла Бек Донгіля. Це була дуже ефективна комбінована магія, яка усувала фізичну та розумову втому.
- Тепер краще?
І справді, після цього темні кола під очима Бек Донгіль стали світлішими, а його тремтливі пальці, які після декількох годин наполегливої праці готові були відвалитися, перестали тряслися. Однак, набуваючи втому нікуди не справився, від чого Бек Донґіль загрюмо подивився на Теодора.
– Э-э... Я й досі не можу пристосуватись до цього відчуття, незважаючи на те що вже декілька разів випробував його.
- Що ж, це найпростіший спосіб. Правда, я використовую його вже восьмій раз, і перерва між застосуваннями заклинань відновлення стає все менше й меншою... Гаразд, хоч і рановато, але на сьогодні все.
Коли справа досягала відновлення тіла, ефективність магії була обмежена. Якщо декілька разів підряд використовувати закляття відновлення, ефект буде зменшуватися. Крім того, за короткий час тіло стало тимчасово стійким до його дії.
Звичайно, в такій ситуації прості люди вже б звалилися від запаморочення щонайменше двадцять разів. Але їхні фізичні здібності не могли зрівнятися з Бек Донгілем, хоча він і був новим.
Як тільки Теодор оголосив про закінчення занять, Бек Донґіль встав зі свого робочого місця, за яким провів кілька годин і сказав:
– Ург! Брате, а мені дійсно потрібно вивчати цю офіційну мову? Хіба брат не може навчити мене безпосередньо, без читання книжок?
- Ні, це не спрацює, — рішуче відкинув цю ідею Теодор.
Теодор вже пройшов цей шлях, і тому він знав, що спосіб « просто показати мені, як це робиться» - нежиттєвоздатний.
Людина, яка віддає перевагу короткому шляху, одного разу пожалкує про свою нещирість. Можливо, зубрежка була нудною і складною, але завдяки цьому знання не вилітали з голови на наступний день.
Маги, які переслідували безмежну мудрість, вважали за вбивство найгіршим ворогом. Людина, яка не мала достатньої волі для навчання, зрештою була змушена залишитися в темряві.
- Якщо ти будуєш будинок, то не повинен наплювати фундаменту тільки тому, що поспішаєш. Як нащадок воїна, хіба ти не знаєш, що відбувається з людиною, яка нехтує основами?
- Ч-що...
Бет Донґіль став настільки критичним, що Теодор посміхнувся і похлинув його по плечу:
- Я розумію, чому твоє серце поспішає. Це пов'язано з моїм відходом із країни?
– ... Я не маю чого сказати у своєму виправдання, - пробурмотів хлопчик з почервонілим обличчям. Він зрозумів, що його думки були прочитані. У цій ситуації його вчитель не міг залишатися з ним вічно, а через свій юний вік Донґіль ніяк не зміг заспокоїтися.
Теодор розумів це, але навчати Донгіля було б гірше для нього самого. Отже, Теодор тихо сказав:
- Донгиль.
- Так, брате.
- Я навчаю тебе, як ти і просив, але я не можу бути твоїм справжнім наставником.
Від цих слів Бек Донґіль злегка здригнувся і сумував:
– Я... Я розумію. Минуло лише два тижні, але... Я думав, що досягнення будуть куди більше...
- Ні, справа в іншому.
– А-а? - Невибагливо перепитав Донгіль, почувши рішучий голос Тео. Він пильно подивився у блакитні очі свого наставника і сковтнув.
- Ваші навички чудові, але я не найкращий вчитель. У тобі багато сили, але вона все ще незріла. Я можу тільки вказати тобі шлях, але пройти його повинен ти сам.
– ...
- Магія — це не те, чого можна навчитися всього за кілька місяців. Якщо ти цього не зрозумієш, то так і не досягнеш мети. Ти точно готовий пройти цим шляхом?
Слухаючи Теодора, Донгіль почав розуміти. Хоч йому було важко, він народився в сім'ї воїнів, де дисципліна прищеплювалася з самого дитинства... Молодий чоловік зосередився і продовжив слухати свого наставника:
- Кількість часу, який я можу присвятити тобі, невелика. Однак у світі є багато магів, і деякі з них цілком підходять на роль твого вчителя. Я ж повинен допомогти тобі закласти основи, які стануть у пригоді, коли ти зустрінеш хорошого наставника.
– ... Б-брат... - Пробурмотів Донгіль, присоромлено опустивши голову. Він розумів, що дуже поспішав і сподівався отримати від Теодора те, чого люди зазнають роками.
У цьому дійсно був сенс. Як Теодор міг передати Бек Донгілю хоча б частину свого багажу знань, коли той ще навіть не досяг порога новачка? Було б очевидно, що Бек Донґіль нічого не зрозуміє, навіть якщо його навчатиме справжній майстер. Але, сформулюючи певну основу, він може навчитися від іншого вчителя або навіть вступити в академію.
На обличчі Бек Донгіля з'явився вираз просвітлення. Він був занадто збентежений, щоб подякувати Тео, але атмосфера була надто важкою, аби мовчати.
Теодор відчув, що між ними звисла незручність і встав із свого місця:
– Що ж, продовжимо завтра опівдні. До цього часу повторюй матеріал і добре відпочинь.
- Так, брате! Я все зроблю! - Він енергійно відповів Бек Донгіль, подивившись на стоси книжок, які розташований на столі Теодора.
Бек Донґіль ще не закінчив вивчати офіційну мову, але Теодор вже читав магічні книги невідомої йому мовами. Бек Донґіль був високої думки про свої здібності до навчання, але його темп був набагато повільніше ніж у Теодора.
- Брат просто приголомшливий. Мабуть, тебе завжди хвалили старші люди в дитинстві, а вчителі називали справжнім генієм.
– ... Ні, - гірко посміхнувся Теодор, згадавши своє старе прізвисько -- я тричі провалив випускні іспити в академії, а інші студенти називали мене невдахою.
- Д-да!
- Можливо, це і є однією з причин, чому я навчаю тебе. Ти схожий на мене самого.
У Бек Донгіля не було слів.
Тео, поєднавши сина майстра по плечу, розвернувся і пішов на вихід. Двері беззвучно зачинилися, залишивши позаду себе лише слабке лугу його кроків.
Покинувши кімнату, перед очима Теодора випливли його старі спогади, чимось нагадали розкішну акварель.
***
Після закінчення сеансу навчання з Бек Донгілем Теодор швидко поїв і повернувся до своєї кімнати. Сонце вже сідало, розмальовуючи небо у червонуватий колір. Як правило, в цей час він повинен був нагодувати Обжерство, а потім провести спарінг з Рендольфом... Але не сьогодні.
Теодор подивився на книгу, що лежала перед ним, і пробурмотів:
– ... Врешті-решт, це саме те, що треба.
Два тижні пройшли швидко. За цей час Теодор зміг отримати великий ступінь розуміння у трьох-чотирьох книгах з шаманізму. Спочатку він вирішив серйозно зайнятися « Макагічною Книгою Правителів», на яку натрапив перший же день. Але потім увагу Теодора привернуло інший зайнятий екземпляр.
Коли Тео вперше побачив інформаційне вікно, його радість не була меж.
"Омодеський Трактат"
Ця книга описує магічну систему, що ґрунтується на теорії Інь та Ян.
Автор поділив світ на дві складові: Інь і Ян, оскільки все суще підтримує рівновагу один з одним та взаємодіє між собою в повній гармонії, наче вода і вогонь.
Розуміння законів природи досягло найвищого ступеня, але його вбили? (Неможливе бути визначене).
Ваше розуміння цієї книги дуже високе (96,9%).
* Клас книги: коштовний.
При поглинанні ви можете навчитися «Мистецтва Омедо».
* Коли людина поглинеться, то стає більше обізнаною з стихіями чаклунства.
* Це оригінальна книга, написана безпосередньо автором. Але автор написав шість таких книг, а тому її сила ділиться на 6. Однак фрагмент душі автора, який залишився в цьому оригіналі, досить потужний і має індивідуальний его.
- Найкраще з'їсти саме цю книгу.
Обсудливий Теодор вважав, що "Омодеський Трактат" був для нього найбільш відповідним варіантом.
І з дослідженням "Омодеського Трактату" це припущення лише зміцнювало. Мистецтво Омедо було об'єднання двох несумісних сил. Її вивчення мало надати Теодорові можливість вирішити проблему з його незавершеним заклинанням і пробитися через майстерню.
Теодор, прийнявши остаточне рішення, простяг руку і взяв заздалегідь підготовлений магічний сувій. Хоча Теодор коштував кілька золотих, проте без найменшого коливання розірвав його.
Хр-р!
У той же час спалахнуло світло. Цей сувій активував не атакуючі, а не захисні і навіть не вторинні чари. Це було заклинання, яке створювало об'єкт з однаковою формою і вагою, якщо виконувалися певні умови. Теодор використав сувій копіювання.
Коли на столі з'явилися дві версії тієї ж книги, Теодор взяв копію і відклав її в сторону. Все це було зроблено з згоди Бек Донгіля, яке Тео теж отримав.
- Що ж, більшість людей все одно, що перед ними — оригінал або копія.
Звичайно, могли бути певні відмінності в вартості, але це були копійки порівняно з тим, скільки грошей було у сім'ї Бекових. У зв’язку з цим Бек Донґіль легко погодився.
- Ну що ж, все готово.
Приготування закінчилось, і Теодор впевнено поклав свою ліву руку на « Омедський Трактат ». Тепер від нього вимагалося сказати вже звичну фразу:
- Ешь, Обжерство.
Червона мова відразу проковтнула книжку, ніби цього й чекав.
Ви поглинули "Омедикський Трактат".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваше розуміння природи магії значно зросло.
Навчання « Спокуси Омьодо»... Не вдалося.
Поглинута оригінальна книга.
Перевіряється можливість Синхронізації з об'єктом Aбe-но Семей"... Спроба провалилася.
Абе-но Сеймей відмовився від Синхронізації з користувачем.
Ви можете спробувати провести примусову Синхронізацію, використовуючи свої права як користувача, але це не рекомендується.
- Що?
У Синхронізації було відмовлено! Теодор був вражений, оскільки вперше зіткнувся з чимось подібним. Мало того, що синхронізація провалилася, так і поглинання «Мистецтва Омедо» зазнало невдачі. Усе це дуже дивувало, що оригінальна книга була витрачена змарнована.
На щастя, ця система не закінчила виносити вирок. Правда, наступне повідомлення також було з розряду нових.
Об'єкт на ім'я Аббе-но Семей" просить розмову з користувачем.
Хочете його прийняти?
- До цього я хочу дещо запитати.
Замість того, щоб одразу погоджуватись на розмову з Абе-но Семеєм, Теодор хотів отримати пояснення щодо цієї безпрецедентної ситуації. Обжерливість дотримувалася суворої конфіденційності стосовно прихованих функцій або певної інформації, але не стримувалася про функції, які вже були розблоковані.
І не дивно, що обжерливість відповіла своїм звичайним сумним голосом:
- Ти хочеш запитати, чому провалилася синхронізація?
- Звичайно. Ти не згадував, що це можливо.
- Я не згадував про це, тому що раніше ця можливість була відсутня.
Звичайно, людина став би ставити нові запитання. Проте Теодор зупинився і вирішив поміркувати над почутим.
Чи не згадували про це обжерливість, оскільки раніше така можливість була недоступною? Іншими словами, автори оригінальних книг не мали можливості зробити це? Тоді звідки взялася подібна здатність у Абє-но Семея?
Щоб підтвердити свою здогадку, Теодор знову відкрив рот і запитав:
- Абэ-но Сэймей. Він особливий?
- Особливий... Це слово не зовсім правильне. Простіше кажучи, його дух високий.
- Високий дух?
- Верно. Він не досяг повної трансцендентності, але був дуже близький до кордонів смертних істот. Сила такого, як він, не може повністю керувати. Ти зміг з'єднатися до Мірдала, тому що він погодився.
Теодор застонав. Це означало, що серед усіх авторів, з якими йому досі довелося зустрітися, Абе-но Семей, можливо, був найсильнішим. Можливо, він навіть перевищував найбільшого елементіста, Мірдалю.
І ось, цей монстр зустрівся йому в оригінальній книзі про шаманізм...
- Я приймаю запит на розмову з Абє-но Семеєм, — рішуче оголосив Теодор.