Глава 154 - Назви мені своє бажання. 2).
За кілька секунд, поки Тео стояв із заплющеними очима, через його голову промайнуло безліч варіантів.
« Що найкраще попросити в Аквіло?»
Оригінальні книги?... Не то. Теодор не знав, чи є у неї якісь рідкісні оригінальні книги, та й сама Аквіло не була схожа на когось, хто цікавиться магічними книгами. Крім того, такий запит міг спричинити справжню катастрофу — розграбування дракона всіх бібліотек континенту.
Знищення Компанії Оркус ... Теж не те. Структура організації і ті, хто стояв за нею, все ще були незрозумілі. Не всі, хто належав до Компанії Оркус були чорношкірими і тому могли страждати й невинні люди.
Можливо, Тео варто було вимагати активів? Варіант, але не найкращий. Попросити дракона золото за порятунок його життя було занадто банально і навіть зневажливо.
А потім Тео прийшла в голову непогана ідея. Йому було важко прийняти рішення, тому він повинен був залишити це на іншому боці. Так чи інакше, Аквіло не збиралася обманювати його або якимось чином спробувати уникнути виконання своєї обіцянки. Гордість дракона не терпіла таких вчинків.
- Дай мені те, що вважаєш найціннішим серед того, чого у тебе є.
Це була дуже двозначна послуга. Якою була найцінніша річ у Аквіло? Це міг бути рідкісний антикваріат або, можливо, красива прикраса. У певному розумінні Теодор грав в лотерею. Очі Аквіло здивувалися, а потім в них з'явилися якісь абсолютно невідомі емоції.
- Хлопче, ти серйозно?
- Все гаразд? Це нормально? - Перепитав Теодор, зацікавившись її реакцією.
- Хмм... Що ж, якщо це те, чого ти хочеш, то добре, — прикусивши губу, похитала головою Аквіло. Потім вона піднялася зі свого місця і поманила Тео своїм довгим пальцем.
- Гаразд, підійди ближче. Я дам тобі те, що ти хочеш.
Чому її голос звучав так захоплююче, ніби його співрозмовником був сам диявол? Тим не менш, Тео це зробив. Він піднявся зі свого м'якого стільця і обережно підійшов до Аквіло. Він був всього лише на кілька кроків ближче до неї, ніж раніше, але тепер чомусь все його тіло напружилося.
У цей момент руки Аквіло обняли його за плечі.
« Що...? »
З боку це могло здаватися легким дотиком, але її руки були настільки сильними, що навіть він не зміг би вирватися! Однак Тео не відчував жодного ризику для свого життя. Отже, Теодор не став чинити опір і подивився Аквіло прямо в очі. Коли її дихання досягло його обличчя, Теодор несвідомо перестав дихати.
Її дивовижні очі і аромат викликали в нього справжнє запаморочення. Теодор ніколи не бачив василісків, але йому здавалося, що вони виробляють точно такий самий ефект покаменування. Коли Аквіло наблизилося губи, Тео застиг.
- Не хвилюйся. Спочатку може бути боляче... - Прошепотіла вона.
Через деякий час Теодор відчув біль на шиї.
- Айк!
Вона вкусила його у шию. Перед тим як Теодор зрозумів, що відбувається, Рендольф підстрибнув і закричав на всю терасу:
- Ти що твориш, дракон!
З укусу місця текла кров, і Рендольф вже було вихопив свій меч, як тут його зупинив збивчий голос:
– С-Стой!
Джерелом голосу була жертва укусу, Теодор.
- Що? Молодий пан, хіба тебе не намагаються прямо зараз з'їсти?
- Ні. Це не напад... - намагався пояснити Теодор, але врешті-решт знову затих. Так сталося тому, що в місці закушеному Аквіло він відчув холодну енергію. Ні, це відчуття було схоже на переливання в нього насиченої магічною силою рідини.
Гарна дівчина кусала шию молодого чоловіка, і незабаром ця причудова сцена закінчилась.
Чмок.
Аквіло злегка зачемнула губами і відпустила Тео. Потім, облизнувши губи, все ще червоні від його крові, вона задоволена кивнула.
- Все пройшло добре. Відторгнення не було, так що ефект може виявитися надзвичайно високим.
– ... Що ти влила?
– А-а? Звичайно ж свою кров.
– Що...
На відміну від спокійного тону Аквіло Теодор прямо-таки здригнувся. У його шию була введена кров Аквіло, кров синього дракона. Незважаючи на те, що все це здавалося якимось зухвалістю, Тео щось побачив біля своєї ключиці. Це було татуювання, сяюча синім кольором під стати Аквіло.
- Що це?
- Мітка крові, — злегка сонним голосом пояснила Аквіло. — Серед усього того, що я маю, це найцінніше. Це єдине, що відповідає такому критерію, крім мене самої.
Нехай Теодор врятував їй життя, але цього явно недостатньо для того, щоб зробити Аквіло своїм вічним боржником. Отже, Аквіло скоригувала нагороду відповідно до умов Теодора.
- Хлопчик, ти ж можеш використовувати магію заклику? — Аквіло запитала, а потім продовжувала говорити, — якщо ти вважаєш, що тобі потрібна моя допомога, то зможеш покликати мене за допомогою цієї мітки крові. Одного разу я допоможу тобі абсолютно беззастережно. Коли це зробити, я залишу на твоєму огляді, добре?
– ... А у мене є інший вибір?
- Аха-ха! Ну, тобі не обов'язково її використовувати. У мітці крові є ще кілька ефектів, але ти і сам з часом зможеш їх з'ясувати.
Аквіло ігріво приховувала свої здібності, але Теодор мав здатність оцінити. Тео поклав собі на шию свою ліву руку і доторкнувся до відмітки вже рідною мовою.
У той же час з’явилося знайоме інформаційне вікно.
+14 Мітка крові Аквіло (тип: відбиток).
Даний відбиток був зроблений з використанням крові морського дракона, Аквіло. Оскільки кількість членів кланів різко зменшилась, дракони почали використовувати свою кров для збільшення діаспори. На жаль, спроби зробити це виявилися марними.
Ця мітка також є результатом цієї спроби. Незважаючи на те, що Ви не є родичем дракона, але акт надання мітки крові створив між вами взаємопов'язані відносини.
Якщо ваші стосунки з іншою стороною стануть ворожими, мітка самознищення буде знижена.
* Клас мітки: скарб.
* Іменно збільшує близькість до води користувача.
* Зраджує користувачеві "Благословіння Королівського Дракона".
* Запропонує можливість покликати морського дракона, Аквіло.
* Умови використання Слів Дракона не виконано (1/2:
- Має певну кількість крові (+).
- Розуміння системи і принципів Слів Дракона (-).
Після того, як всі вищезгадані умови будуть виконані, Ви отримаєте можливість тричі на день використовувати Слово Дракона.
Спочатку Тео спокійно читав інформаційне вікно, але невдовзі його трохи лякали. Близькість з водою була природним ефектом, оскільки другий бік був морський дракон, але можливість використовувати Слово Дракона було зовсім іншою справою.
Якщо Тео навчиться використовувати Слова Дракона, значення цієї мітки крові злетить до неба. Йому також дали право покликати дорослого дракона, що відповідає силі двох майстрів. Від такого величезного джек-поту очі Тео готові були вистрибнути назовні.
А потім Аквіло простягнула руку до горизонту, де був створений туман.
- Скасувати.
Лише від одного слова туман на горизонті почав повертатися до самої Аквіло.
Бар’єр, який десятиліттями захищав Піратський Архіпеґ, був знищений. За проханням Теодора, вона відмінила всі привілеї Піратського Архіпелагу. Те саме можна сказати і про кораблі, які пришвартували в гавані. Тепер піратські кораблі могли покладатися лише на свої власні здібності, а пірати — виключно на своє вміння.
На все це пішло не більше п'яти хвилин, після чого Аквіло потиснула плечима і подивилася на двох чоловіків.
- Все. Тепер це вже не мій острів. Отже, я збираюся перемістити своє лігво.
– ... Піратський Архіпеґ збив себе.
- Думаю, що так.
Можливо, хтось прив'язався б до певного місця, проживши в ньому кілька десятиліть, але у Аквіло такого не було. Вона була горезвісним морським драконом, і від розставання з піратами їй було ні холодно ні жарко. Для неї мешканці Піратського Архіпелагу були просто мурашками, які вважалися до неї своїми підношеннями. Вона могла в будь-який час відмовитися від них і знайти місце, де кількість отриманих скарбів та данини буде ще більше.
Аквіло задоволено кивнула, а потім трохи поривалася у своєму просторі.
- Ось, це на здачу, — сказала вона, кинувши в бік Тео сумку, який машинально схопив її.
Потім вона посміхнулась і відвернулася.
- Всі три бажання були сповнені.
Обидва товариші дивилися, як Аквіло піднімається на терасу.
- Тоді до зустрічі! - Ігриво попрощалася Аквіло і стрибнула прямо в море.
Маг і найманець з дивними обличчями спостерігали, як вона в повітрі трансформується у морського дракона, а потім із величезною швидкістю занурюється під воду.
Після цього Аквіло більше ніколи не поверталася на Піратський Архіпеґ.
– Ха... - Відкривши сумку, яку йому дав Теодор.
Рендольф підійшов до Тео і, заглянувши через плече, теж не стримався від вигуку:
- Кхек!
На кілька секунд двоє товаришів забули про те, що потрібно хоча б дихати.
***
Наступного дня пасажирський корабель відбув, і група Теодора вирушила в Королівство Солдун. Завдяки "Благословленству Морського Дракона" Теодора, їх швидкість була набагато вищою за норму, і двоє людей змогли дістатися до прибережного міста у Королівстві Солдун менше ніж тиждень.
Але що сталося з Піратським Архіпеґлем?
Звичайно, йому прийшов кінець.
Чотири правителі запаникували, побачивши благословення від острова. Піратське товариство поділилося на чотири фракції, прийнявши сторону одного з них. Через це протягом десятиліть мирний Піратський Архітеґлас наповнився кров'ю і смертю.
Коли пірати зрозуміли, що все руйнується, вони почали робити спроби зберегти те, чого мали, і просто вижити. Дехто повернувся до своєї звичної роботи у вигляді грабунку торгових суден. Інші ж повернулися на велику землю і сховалися в тіні.
Проте жоден з цих шляхів не мав великого значення. Пірати більше не могли жити так, як за днів своєї слави. Вони більше не могли тягтися з добре озброєними військовими кораблями. Що стосується тих, хто повернувся на континент - вони не змогли відмовитися від свого бандитського життя і через деякий час були спіймані владою.
Таким був кінець Піратського Архіпелагу, який колись мав назву « крайній рай» і ‘ земли задоволення ’.
... З того часу пройшов ще один рік.