Глава 145 — Морський дракон Аквіло (Часть 1).
Морський дракон, Аквіло...
У цей період небагато людей на землі знали його ім’я. Однак моряки, чиїм домом було море, боялися навіть вимовляти його вголос.
Морський змій, монстр який міг створити цунамі одним змахом свого хвоста і той, хто наказував шторми... Дехто називав його однією з двох найбільших морських катастроф, а також кракеном. Правда, ці два істоти були зовсім різні.
- Синій дракон? - Він вигукнув Рендольф, почувши слова свого колега.
— Так, — спокійно відповів Тео.
Поняття « змії морів » було лише прізвиськом. Звичайні люди вважали драконів справжніми монстрами, які літали в небі і широко розмахували крилами, а не плавали у морі з довгими зміями.
Але головною характерною рисою драконів було не наявність крил, а тому називати їх « смеями» був просто невігластво. Вони були найсильнішими створіннями матеріального світу і володарями природних законів природи!
Зокрема, морський дракон Аквіло був найвідомішим серед сланових драконів з давніх часів правління морів та океанів.
На основі археологічних записів, це вже був дорослий дракон, який прожив не менше тисячі років. Остання його поява була зафіксована 150 років тому, коли він прокинувся від сну і знищив флот Королівства Солдун.
« Я кілька разів натикався на його ім’я в бібліотеці, але жодної книжки не було детально опису."
Колись Теодор буквально жив у бібліотеці академії, читаючи тисячі книг незалежно від їх типу і жанру.
Звичайно, серед них були і такі книжки, в яких описувалися легенди та фольклор. Ім'я "Аквіло" йому зустрівся всього кілька разів, але він його не забув. Однак йому не вистачило б пальців на руках і ногах, щоб порахувати всі біди, які принесли ці створіння.
Знищення портового міста тільки тому, що його мешканці затримали на кілька днів виплату данини...
Вбивство блукаючого местреля через те, що його мелодія здалася Аквіло неприємною ...
Поглинання рибальського судна через зменшення кількості риби...
Крім того, кількість тих кораблів і вбитих людей була такою ж великою, як у небі.
Але, незважаючи на всю його тиранію, ще ніхто не ризикував організувати повноцінне полювання на Аквіло. Цей морський дракон був у декілька разів більш просторий, ніж суходіл. А його здатність води була настільки потужною, що він вважався майже непереможним.
– ... Інакше кажучи, нам абсолютно не варто його чіпати.
– Да уж.
Думки двох людей, яких у будь - якому куточку світу вважали б одними з найсильніших, збігалися без найменшої розбіжності. Якщо взяти до уваги всі можливості дорослого дракона, то для протидії йому потрібно принаймні двох майстрів. А краще три, щоб впоратися з ним напевно.
Навіть Вероніка якось скаржилася, що не може бути впевнена у перемозі при схопленні з драконом « один на один» тому це було абсолютно неможливо для мага 6-го кола і мечника, який ще не став майстром.
Отже, коли Рендольф віддав перевагу мирному шляху, він вирішив підвести межу:
– Хм-м-му, значить, в позосталий час нам взагалі краще не висовуватися.
- Так, ми не повинні потрапляти в будь-яку ситуацію.
Теодор уважно дослідив знання, які недавно поглинуті у Сатомера. Він зробив це для того, щоб розібратися з поняттям "домен", яке йому було незнайоме. Згідно з знанням Сатомера, « домен» дракона також можна було охрестити його логікою — місцем зібраних ним скарбів.
"Можливо, туман навколо цього острова є сигналізацією."
Туман був кордоном доменів Аквіло, і в той же час це було щось на зразок контрольно-пропускного пункту. Ніхто не міг увійти і вийти без дозволу на те самого Аквіло.
Отже, якщо Тео і Рендольф вирішили викрасти одну з галер і спробувати втекти, то максимум, чого їм вдалося б досягти - це підняти шум. Найбезпечнішим і наймудрішим рішенням у цій ситуації було б дочекатися дня, коли вони повернуться на корабель країзного корабля й безпечно попрямують до Королівства Солдуна.
Безперечно, висновок Теодора був розумним.
Але він не дізнався одну річ. Тео допустився помилки, оскільки не до кінця зрозумів точне знання Сатомера.
Сатомер сказав Теодору, коли вони ще були в ментаційному світі, що Піратський Архіпеяг - це домен Аквіло. Отже, прибуття цих двох незвичайних людей з самого початку не пройшло повз всевидючі очі горезвісного дракона.
– ... Хр-м- м.
Чи бачив Тео щось подібне?
У якийсь момент по його хребті пробіг холод.
***
Відтоді минуло п’ять днів.
Незважаючи на стрес першої ночі, з ними не було проблем. Пасажирські судна мали простояти в гавані близько десяти днів, і половина строку вже вийшла. Можливо, їхнє рішення залишатися настільки невидимими, наскільки це взагалі можливо, було цілком життєздатним.
Рендольф і Теодор заглибилися у свої тренування, насолоджуючись цілком спокійними днями. Поки Рендольф працював на подвір’ї готелю, Теодор був зайнятий читанням книжок.
Шурх, плеск.
Теодор закінчив читати книгу і закрив її.
– Їж, Обжерство.
Потім він підкинув книгу в повітря, і тієї ж секунди з'явився язик схопив її, затягнувши у свою пащу.
Ви поглинули « Граскат грому серед ясного неба».
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви вивчили закляття 6-го Круга, "Раскат Гріму".
Завдяки навчанню високорангової магії ефективність простіших електричних заклинань значно зросла.
Тео, як і завжди, потекли хвилі знань, від чого він закрив очі й зосередився.
Здатність обжерливості передавати знання і розум було чистою водою шахрайством, але його ефективність була б низькою, якби Теодор сам не був мотивований вчитися. Лише до максимуму зусиль могло довести його майстерність у володінні тим чи іншим заклинанням.
З легкою посмішкою на устах Тео відкрив очі.
« Гаразд, половина книжок вже поглинута»
Покидаючи Мелтор, він взяв із собою досить багато магічних книг по 6-му Коло. Тим не менш, його прогрес був повільним, оскільки у Тео було небагато часу на те, щоб читати. Однак його прогрес за останні п’ять днів був цілком подібним до результатів кількох минулих тижнів або навіть цілого місяця.
Вивчення деяких магічних книг займало більше часу, тому що їх було важче зрозуміти, але Тео був упевнений, що вже через три місяці закінчить абсолютно з усіма.
Однак найважливіше, з чим йому треба було розібратися, — це питання його посудини, в яких був визначений конкретний термін.
«... Чи варто мені перевірити його під час перебування на цьому острові?»
Ожерель Шарлет був артефактом класу « Сокровитель» який перетворює всіх привидів на сильних злих духів. Тео отримав його після поєдинка ставок з Ісаком, але при цьому ще ніколи не використовував. Крім того, не було знято друк святого, який перетворив намисто в простий аксесуар.
Теодор подивився на намисто, а потім зі подихом сховав його назад в інвентар.
«Стоп. Немає ніякої необхідності збільшувати і без того високий фактор ризику."
Таке масштабне магічне явище, як виклик злих духів, могло викликати агресію дракона.
Теодору не слід було забувати, що його потенційним противником був горезвісний морський дракон Аквіло. Це був морський тиран, який з причин і без відправив на дно тисячі кораблів. Так само як діти усміхалися на мурашок, людське життя для дракона було не ціннішим за мурів.
Тео мав пам’ятати, що Піратський Архіпеґ був логікою Аквіло, і тому будь - яка поспішна дія могла накликати на його голову справжнє лихо.
Як прямо зараз.
- Део! — Підстрибнувши, закричала Мітра, яка лише секунду тому мирно спала під м’якими і теплими сонячними променями.
Перед тим, як Теодор встиг що-небудь запитати, його сенсорне сприйняття забило у всі дзвони. Тео, який мав хребці, знущався холодом і його волосся піднялося наче щетина біля вовка. Йому вже доводилось пережити щось подібне. Перший раз, коли він зіткнувся з Гордовинею, а в-другою, Коли Теодор пірнув у полум'я Леветайна.
Іншими словами, той, хто викликав у нього такі передчуття був монстром як мінімум такого ж рівня!
"Що, пляшка води?"
Поки Теодор поспішно готувався до битви, пляшка води на столі прийшла в рух. А якщо точніше, рухалося саме вміст пляшки.
Вода витікала з неї, роблячи якесь сюрреалістичне видовище.
Фьу-ву-у...
Вода швидко збільшувалася, коли люди обрисували її доти, доки не перетворилися на гарну русалку.
- Старший елементь, наяда...!
Наяда, старший елементь, якого неможливо було викликати, якщо тільки призовник не був ельфом-елементалістом, спокійно відповіла:
- Так, людина з благословенням Арви.
Зазвичай такі елементи не говорили, але в цій ситуації вона спокійно відповіла йому.
- З цього моменту я передаю слово "їй".
Перш ніж Теодор міг запитати, пролунав ще один голос.
- Привіт.
Він був досить приємний, щоб розтопити будь - яке серце, але в той же час достатньо холодний, аби по тілу пробіг тремтячи. Це був нелюдський голос. Він був втіленням чистих емоцій. Цього голосу було достатньо, щоб перетворити будь-якого чоловіка або навіть жінку на послушну мавпу.
— Дуже приємно зустрітися з вами, Правицею Моря, — відповів Теодор.
Ні до чого було ставити питання про особистість іншої сторони. Теодор ввічливо привітав непроханого гостя. Ні, вона була господарем цього місця, і тому апріорі не могла бути запрошеною. Морський дракон Аквіло, істота, яка протягом тисячоліть була панівною в морях, просканувало Теодора зверху до низу.
А потім вона продовжувала говорити своїм, сповненим чуттєвості, голосом:
- Перш за все, ласкаво просимо на мій острів.
- Це дуже несподіваний прийом.
- Аха-ха, ти говориш так, але при цьому не особливо то здивований. Твоє обличчя виглядає молодо, але схоже ти набрав багато досвіду.
Поки що розмова йшов цілком нормально. Теодор не відчував жодного опору. Це була проста цікавість? Чи вона просто вбивав час? У будь-якому випадку, йому потрібна була інформація.
Теодор ледве зміг відкрити рот, щоб задати питання перед ним наяву.
– ... Вибачте, можу я запитати, чому Ви прийшли до мене?
- Хм-м, невже розмова зі мною така складна?
- Чесно кажучи, це досить неприємно.
Голос Аквіло на мігнові зник, а потім пролунав сміх.
- Аха-ха-хо! Ти занадто чесний! Не сказала б, що мені це не подобається, але хіба тобі не варто з цього моменту бути зі мною обережніше? Я можу тебе вбити ненароком.
На спині Тео відразу виступив холодний піт. Це була не погроза, а навіть не попередження, але просто констатація факту, що Аквіло зовсім не переживала з приводу його раптової смерті. Для неї це було не важливіше, ніж випадково розчавлений ногою мураха. На щастя, Аквіло не стала втілювати це в реальність.
- Добре, я скажу тобі. Через три дні у серці островів проводитиметься фестиваль поклоніння мені. Я хочу, щоб ти прийшов разом зі своїм партнером - посміхнувся і відповіла на його запитання Аквіло.
Те, що сказав морський дракон, було зовсім не пропозицією, а можливістю відмови.
— Звичайно, — кивнув Теодор.
- Ти дуже кмітливий. Якби ти поставив ще одне питання, я б відрізала тобі голову, - сказала Аквіло, після чого відповіла наяду.
Потік магічної сили був перерваний, і вода, що формувала русалку, почала плавно опускатися на підлогу.
Коли дерев'яний паркт і килим всмоктували у себе залишки вологості, Теодор почув ще дещо.
- Що ж, буду чекати тебе через три дні.
І останнє стало найболючішим попередженням.
- Хлопчик, якщо ти не прийдеш я тебе вб'ю.