Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Маг, що співає книжки

Розділ 77 - традиційний герой #3.

Прочитано 0% главы

Розділ 77 — це традиційний персонаж (Часть 3).

Четверта функція обжерства, « Tрансмісія» була ядром Перезаписані, і в той же час вона слугувала двоосічного меча у буквальному розумінні цього слова. Якщо процес досягне успіху, то він дасть йому ще більше можливостей автора, окрім того, що вже були витягнуті з суті. Однак у разі невдачі він втратить всі свої здібності і, в свою чергу, матиме психологічний удар.

Таким чином Теодор ходив по лезуванню ножа.

«...?»

Його зір повністю втратив фокус, а тіло втратило свою життєву силу. Тео, який був глибоко в його голові, примусив йому повністю відмовитися від п’яти відчуттів. Він не міг сказати, де закінчувалися спогади Альфреда Беллонтеса. Коли кордони впали між ними, їхні спогади об'єдналися в один суцільний хаос. Інтеллект Тео не відповідав його віку, але навіть йому було важко повністю прийняти душу героя.

Хоч би як там було, Тео зміг сформувати ментальну структуру, яка об’єднала їх зламані особистості, але його очі наливалися кров'ю.

« Це... Тримайся...!"

Якби Тео постійно пам’ятав про себе, хто він, то міг би просто втратити свою особистість. Хоча це був лише фрагмент Альфреда Беллонтеса, його душа переповнила свідомість Тео, а спогади та здібності підвели тіло Тіо до справжнього краю. Його почуття стали всеохоплюючими, створюючи ефект, який можна було б назвати короткостроковим баченням найближчого майбутнього, від чого у нього закрутилася голова.

Але якщо так продовжуватиметься, то він не зможе витримати п’ять хвилин. Такий тиск не міг подолати лише завдяки волі й рішучості. Це був очевидний кінець для ідіота, який не зміг зрозуміти свої межі.

Як не дивно, але саме Гординя врятувала його.

- Як ти смієш ігнорувати мене, коли я стою прямо перед тобою!

У той час як Тео був охоплений хаосом у своєму розумі, Гординя впала в лють і кинулася на нього.

Хижак, сам того не усвідомлюючи, простимулював інстинкти виживання Тео. Його зупинило серце знову битись, а ослаблені нерви і м'язи напружилися та запульсували.

Коли до вух Теодора дійшов звук розірваного повітря, у його порожні очі повернувся фокус. Цього разу хвіст цілився в шию Тео, а не у його серці. Це був удар, якого навіть Альфред не зміг би повністю уникнути. Але цього разу монстру чинила опір сила волі відразу двох людей.

Фьу-у...

Тео рушив вперед. Хвіст, який був здатний роздерти сталь, знаходився прямо перед ним. Навіть якби йому вдалося ухилитися на половину від траєкторії удару, його шия все одно була б зрізана. Проте Тео був упевнений, що зможе уникнути цього і пірнув вперед, почувши над головою свист вітру. Кілька його волосся були зрізані і розлетілися по сторонах.

- Твої зусилля марні!

Супербія зі страшною швидкістю викинула вперед свої передні кінцівки, які нагадували щупальця.

Їхня швидкість не була надзвуковий, але їх було 27. Це була атака на всі 360 градусів, що робило відхилення просто неможливим. Кількість і діапазон повністю переважали мобільність Тео.

Проте Теодор дивився на щупальця з цілком спокійним виразом обличчя: « Це кислотний ропер із західних болота... Його щупальця можуть миттєво розплавити людське тіло".

Щупальці, які випускають отруйно-кислутну слиз, належали хижакові в болоті. Самі щупальця були легкими, тому їх удар не був небезпечним, але ось слиз, який міг розплавити кістки і м'язи, була дійсно жахливою зброєю.

Однак Тео читав про слабкість кислотного ропера в енциклопедії, а тому підняв обидві руки, не відступаючи.

« Песнь Боя. Рапсодія Сили. Форте"

У той же самий час він активував ще одне заклинання.

« Зачаровані палаючі руки!»

Руки Теодора покрилися полум’ям від кінчиків пальців і до самих ліктів. Сфокусована магічна сила перетворила все, з чим торкалася, в деревне вугілля. Цього було достатньо, щоб забруднити кислоту, перш ніж вона вступила б у контакт з шкірою!

Пильні кулаки вдарили щупальця монстра.

Бум! Бум! Бум!

Це відрізнялося від часткового відтворення досвіду Лі Юнсуна. Альфред особисто вивчав практичні методи боротьби. Він наносив удари, в яких використовувалися і кулаки і ноги, і лікті. Його удари злилися в одне ціле, відразивши все 27 щупалець.

- Що?

Гордовиня явно не очікувала, що її атака виявиться неефективною, а тому не змогла приховати свого подиву.

Якби Теодор не використовував Трансмісію, він би вже був убитий. Альфред не мав достатньо знань, тоді як Теодору бракувало сміливості і бойових навичок. Таким чином, це стало можливим лише завдяки об’єднанню можливостей двох людей.

Захитаний щупалець і гострого хвоста, Тео виявився прямо перед Супербією.

« Спогади. Відкрити два слоти. Вулканічний Снаряд."

Вулканічні Снаряди вразили верхню частину тулуба монстра.

Ба-бам-м!

Від вибуху виникла найсильніша ударна хвиля, і Тео використовував її імпульс, щоб розірвати дистанцію. Він зміг отримати тимчасовий привілей, але у нього не було шансів виграти цю битву. Наступного разу Горданя може стати людиною, про яку він навіть не здогадувався.

Коли Теодор був за 20 метрів від мети, він побачив, що маса тіла набирає нової форми.

« Його регенерація була дуже швидка, але верхня половина тіла було повністю знищено... Здається, щоб повністю перемогти його, і справді потрібні руйнівні можливості майстерного рівня."

Коли Теодор зрозумів, що у нього просто недостатньо вогняної сили, він закупив губу. Інферно було єдиним заклинанням, яке перевершило свою руйнівну силу Вулканічний Снаряд. Проте Теодор не думав, що навіть він зможе повністю стерти тіло Гордовині, оскільки вона вже змогла пережити бомбардування у виконанні старійшин Германа та інших бойових магів.

І не дивно, що гординя швидко відновилась. Супербія кинула на Тео розлючений погляд після того, як пошкоджені ділянки голови зцілилися. Магічна Пуля, що пилюють руки, Вулканічний Снаряд... Всі ці засоби нападу виявилися ефективними проти неї.

- Зрозуміло. Твій стиль — швидкість і вогонь, а потім тихенько пробурмоти Гордовиня, після чого почала збирати відповідні риси. Її влучно називали "вищим хижаком". Справжня сила Супербії полягала в її здатності ліквідувати свої власні слабкості і нейтралізувати силу ворога.

По всьому світі постійно винайшли технології знищення, основані на дії вогню. Як і засоби для їх нейтралізації.

"Краще червоного дракона, панцир кольорової черепахи, вогнестійка шкіра саламандри і тіло пекельного гонча"

Хр-роючись. Хрючись. Хр-треючись!

Тіло адської гончі, яка витримала жар, отримало три види модернізації. Поверх шкіри саламандри, що сяяла світло-червоним вогнем, виросли луска червоного дракона, а навколо черепів та суглобів супербії з'явилися елементи чорного панциря.

Саме в цій формі Гординя вбила вісім бойових магів, у тому числі Германа.

- Тобі вдалося забрати в мене час, мавпа.

У очах Супербії палали червоні вогні. Вона навіть змогла плавати в лаві. Поєднання трьох рис могло нейтралізувати магію вогню 6-го кола, що зробило її справді смертельним ворогом для Теодора.

Якщо атаки Тео взагалі не будуть працювати, то ця сватка матиме лише формальне значення. Єдине, що могло прорватися через такий захист - це Магічна Ракета, яка була втіленням чистої руйнівної сили.

Вушах!

Як тільки він про це подумав, з вказівного пальця Тео вирвалася синя спалах і врізалася Гордіні в голову.

Хр-р...

Чорний панцир, що оточив морду Гордіні, лише тріснув.

- Ку-ху-ху, це лоскотно.

З цим не з’явилось жодної краплі крові. Це засвідчило, що навіть Магічна Ракета не могла пробити її панцир. Тео застиг, коли інтуїція підказувала йому, що навіть його найпотужніша атака практично не має успіху. Хоч вона і не була випущена з максимальною потужністю, але, тим не менш, була близько до неї. Панцир цієї екзотичної істоти був занадто сильний.

- Гра-а-А! - Зревел монстр, повністю впевнений у своєму перемозі.

Його рів також викликав вібрацію, від чого земля затряслася, а всі тварини, які це відчували, заспокоїли на своїх місцях. Барабанні перепонки Теодора лопнули, і він нахмурився від болю й відразу активував заспокійливе закляття.

Бу-дум!

Монстр підвівся на всі свої лапи і повернувся до Теодора.

"Прокляття!"

Його рухи були в кілька разів швидшими, ніж у людини чи навіть найшвидкішої тварини. Сам монстр був завдовжки понад п’ять метрів і міг подолати кілька десятків метрів. І ось, Гординя всього за три стрибки подолала той розрив, який створив Теодор.

А потім її довгі кігті-клінки потяглися до Теодора.

Фсьу-ух!

На тому місці, де щойно стояв Тео, залишилися три довгі борозни і уламки розрізані каміння. Ці кігті були такі ж гострі, як клена сталь і наводилися в рух величезною масою.

Кожен з них помахав кігтею Гордіні в щіпки перерубував кущи й дерева, сіючи хаос і розруху. Зрештою чотири кігтя спустилися і на Теодора.

– Гр-р?

Однак Теодор розсіявся, наче мир. Коли його ілюзія розвіялася, він побачив удалечині сам тяжко дихаючий Тео.

Це вміння, яке він все ще тримав у секреті — Ілюзорний слід. Завдяки цьому вони могли викликати ілюзію самого себе. Це був вдалий трюк, оскільки гординя зосереджувала всі свої риси виключно на фізичних здібностях.

« Можливо, я зможу зробити це ще раз або два. Чорт, такі темпи скоро у мене нічого не залишиться."

У нього не було часу вживати запобіжних заходів, і зрештою він мусив використовувати одну зі своїх прихованих здібностей. Ілюзорний Слід врятував Теодорові життя, але водночас позбавив його козира.

Так само як Магічна Пуля і магія вогню втратили свою ефективність, здібності також втрачають актуальність відразу після того, як були продемонстровані Гордовині. Він мав використовувати незвичайні тактики і методи, які раніше не застосовувалися.

... Так, у нього дійсно була одна тактика і один метод, який він міг показати.

Теодор подивився на свої руки і невизначеним тоном запитав:

« Це можливо?»

Зараз його тіло було в дуже нестабільному стані. Сили Теодора і Альфреда були на межі, оскільки спогади продовжували змішуватися та мішатися між собою. Якщо дві людини зосереджені хоч на мгнівці, то їх особистості будуть зруйновані.

Однак, до сьогодні ні Теодор, ані Альфред не думали про цю тактику. Якщо вона матиме успіх, то навіть цей монстр не зможе уникнути смертельної травми.

- Ну, давай спробуємо, принц Альфред.

- Чоловік не повинен уникати проблем, — посміхнувся він сам собі Тео.

Таким був характер справжнього героя. Вроджені риси Альфреда Беллонтеса розцвіли всередині Теодора Міллера. Герої завжди перемагали на роздоріжжі долі і робили те, що звичайні люди вважали неможливим.

Якщо так, то саме тепер буде вирішено результат цієї битви.

І ось, коли Теодор зібрав всю свою решту магічну силу, з нього вирвалося безжалісне жар.

https://literna.net/uk/books/260-mah-shcho-spivaye-knizhki

Предыдущая главаСледующая глава