Розділ 30 — У пошуках геніїв (Часть 1).
"Мастер Сіней Вежі!"
Серце Теодора завмерло, коли він зрозумів, що означає цей короткий титул.
Вежі Магії, які захищали Королівство Мелтор, розділяли своїх чарівників на п'ять категорій.
Таке розподілування було не настільки суворим, як у випадку з благородними титулами, але магам доводилося поважати тих, хто був вищим за них.
Нові члени вежі магії отримували звання "базових" в той час як ті, хто мав дещо досвід, називалися магами середнього рангу.
Люди, які добилися певних досягнень і ставали відомими, отримували титули старших магів, тоді як ветерани та засновники тієї чи іншої вежі магії носили назву "прайм".
І нарешті мудрі чарівники, яких вважали справжніми господарями тієї чи іншої вежі, носили звання верховних магів. Найвищий маг був абсолютним чарівником і вважався більш цінним, ніж сім майстрів меча Королівства Андрас. Крім того, головними магами вважалися фундамент Королівства Мелтор.
І ось, старший чоловік перед ним був головним чарівником Сіней Вежі, одним з верховних магів!
- Теодор Міллер, студент третього курсу Академії Бергена, вітає Майстра Сіней Вежі! - Теодор швидко вклонився, зрозумівши ситуацію.
Це спонукало Бланделла погладити свою бороду і розсміятися.
- Ух-ху-у, немає потреби так турбуватися! Ввічливість - це добре, але не варто надто низько кланятися. Хіба не так, Вінс?
– Ха-ха... Так, - з суворим виразом обличчя відразу відповів Вінс. Він, очевидно, не був задоволений таким ставленням до нього. Очевидно, Вінс не співчував йому.
Бланделл був майстром вежі магії, але він підійшов до них абсолютно під іншим привідомістю. А значить, в його діях міг танути прихований мотив. Вінс так подумав і, природно, прикрив Тео.
- Отже, що сталося?
Вінс дуже напружився, бо не думав, що власник однієї з башт магії підійде до них просто побалакати.
Баланделл зробив крок назад, коли побачив роздратованість на обличчі Вінса. Здавалося, він знав, наскільки той міг опинитися вибухним.
- Гм, гм. Так, в принципі нічого такого. Просто тебе так давно не було в столиці, що я вирішив подивитися, чи це дійсно той самий Вінс Гайдель. Крім того, мене дуже здивували чутки, що ти привів із собою учня.
- Тобто, вже поповзли чутки?
- А чи багато цікавого в цих замкнутих вежах? Наші колеги не мають вибору, окрім того, що бачать на інших.
Бланделл кілька разів потиснув плечима, але це було не обачно, а навіть страшно.
Теодор запитав себе: « Як же мені тренуватися, щоб сформувати такі м’язи?
У цей момент Бланделл знову повернувся до нього.
- Хе-хе, чим більше я дивлюся, тим більше ти мені подобаєшся. Якби я не зустрів іншу дитину, то міг би спробувати взяти до себе в учні тебе.
- Ви не можете просто так... Зачекайте, - очі Вінса полізли на лоб, коли до нього дійшло щось дуже дивне.
Учень Майстра Сіней Вежі був дуже серйозною подією. Хоч би як був Вінс байдужий до таких новин, про це він повинен був почути. Проте професор добре пам’ятав, що Майстер Красної Вежі і Майстра Сіней ще не мали учнів.
- У господаря Синей Вежі з'явився учень?
Бланделл розсміявся над такою очікуваною реакцією:
- Ху-ху-хо, не варто так дивуватися.
Цей сміх явно був призначений для того, щоб підкреслити, наскільки хороший його учень. Після того як він був гордий, Бланделл навіть викотив вперед свою накачану груди. Відразу було зрозуміло, що він хотів похвалитися.
- Твій учень хороший, але вже передбачано хто стане переможцем турніру цього року.
- Про що Ви говорите?
Як тільки Вінс це сказав, у залі очікування пролунав голос, який оголосив результати попереднього матчу.
- Стадіон No4, матч між Маркусом Джованні та Сильвією закінчився. Перемога Сильвії. Тривалість бою 24 секунди. Маркус, який має три жетони, залишає турнір.
«... 24 секунди?»
Люди в залі очікування сумнівалися у достовірності почутого. За такий короткий період часу було дуже важко вивести з ладу всі три кристали, навіть якщо запустити відразу кілька заклинань. Це було просто неможливо, хіба що якщо ворог не буде стояти на місці як чучело, то навіть мінімальним захистом для себе.
Іншими словами, переможець на стадіоні No4 просто змусив свого суперника. І ось, коли десятки думок зосередились на виході з арени, один літній чоловік із задоволенням погладив свою бороду.
Скрип.
Двері відчинилися, і хтось увійшов до залу. Блідські магічні вогні, які освітлювали кімнату, зовсім не мали сліпучо-смуговий ефект, але люди відразу почали протерти свої очі, дивлячись в сторону виходу.
Вона була дійсною, динамічною.
« Срібне волосся...? »
Очі Тео примружилися. Він не міг не відчувати благоговіння.
Її волосся було подібне до білого снігу, а шкіра - особливого блиску. Очі дівчини були синіми, наче чисте озеро. Щоразу, коли вона моргала, відбувалося загадкове мерзенне блимання магічної сили.
З кінця її великої палиці, яка здавалась нерівномірною з її тілом, свисали десятки жетонів. Тоді як усі були приголомшені виглядом цієї чудової і дивної дівчини, вона абсолютно спокійною ходою підійшла до трьох людей.
- Майстер.
- Охо-хо, гарна робота!
Бланделл розсміявся і розкрив обійми, але дівчина без найменших коливань тут же відвернулася від нього. Обличчя старого злегка перекосило від такої холодної відповіді, але незабаром він відновив самовладання, наче це було в порядку речей.
Але, вгамувавшись поплескати її по голові, він звернувся до своїх двох співрозмовників:
- Так ось, дозвольте представити. Це та дитина, яку я таємно навчав, Сильвія.
– ... Доброго дня, - донісся до їхнього вуха спокійний голос дівчини.
У її тоні не виявлялася жодних емоцій, як і в її очах. Більшість юнаків, мабуть, втратили б самовладання лише тоді, коли починали говорити.
Тео теж був вражений її присутністю. Але окрім її краси, була ще одна причина.
Це було пов'язано з сприйняттям Альфреда Беллонтеса, яке дало йому змогу оцінити її потенціал. І все його нутро кричала про те, що вона була противником, який був Теодор Міллеру не по зубах!
« Це не може бути так... Ця дівчина сильніша, ніж вождь гобгоблінів!»
Його розум серйозно сумнівався в цьому, але його внутрішнє передчуття ніколи не давало їм мук. Інтуїція Тео підказала йому, що учениця Сіней - Вежі була набагато грізнішим противником, ніж вождь гобгоблінів.
Сила мага не повинна була думати лише про здоровий глузд. Однак, зважаючи на зовнішній вигляд і субтильне тіло дівчини, він ніяк не міг відкинути думку про те, що це просто нереально.
- Хм-м-му? Здається, Сильвія тебе зацікавила.
Бланделл побачив підрагівкі очі Тео і поспішно усміхнувся.
- Чому б вам двом не битися? Хіба це не шанс показати Сильвії свої чудові здібності?
Це був зовсім не смішний жарт. Тепер Тео зрозумів, чому Вінс вважав представників цієї вежі магією підлими істотами. Не було жодного шансу на те, що верховний маг не зможе зрозуміти потенціал молодого чарівника, побачивши його.
Якщо Тео виявиться настільки дурним, що кивне у відповідь, він втратить п'ять жетонів і підмочить репутацію Вінса.
Тео з усіх сил відвернув очі від Сильвії і відмовився запрошення.
- Вибачте, але я змушений відмовитися. Зараз я можу лише показати вам неприродні здібності.
Сильвія відразу відвела свій погляд. Чи вона втратила інтерес до нього?
Він відчув деякий жаль, але конкурувати з нею прямо зараз було б безглуздо. Хоча битись на виклик сильним противникам було сміливим і гідним поваги вчинком, то воювати з тими, які він не міг виграти, була звичайною безглуздістю.
Почувши його відповідь, Бланделл поцокав мовою і сказав:
– ... Погано, звичайно. Сподіваюся, ви зустрінетесь на арені.
З цими словами Бланделл розгорнувся і пішов у свої справи. Але Сильвія вклонилася і пішла за своїм майстром. Як тільки ці двоє людей великого виду зникли, напруження в залі миттєво спалило. Поєднання накачаного старого і дівчини з срібним волоссям було справді дивним.
Але Тео і Вінс все ще були напружені.
- Так як щодо заброньованого столика в ресторані? - Першим відкрив рот Вінс.
- На жаль, я зараз не голодний...
Після зустрічі з набагато сильнішим противником, його впевненість у собі, після перемоги в першому матчі, негайно випарувалася.
Сильвія, учень Майстра Сіней Вежі, Бланделла Адрункуса...
У неї був справжній магічний геній, якого Тео прагнув з самого дитинства. Той факт, що вона вже була учнем незважаючи на те що була молодшою від нього, був ще одним доказом.
У животі Тео з’явилося невідоме почуття, яке зазвичай виникає внаслідок заздрості чи нудьги.
- Поки що краще уникати її і зустрітися з нею вже на пізніших етапах.
- Я розумію.
Такі генії, як вона, з’являлися нечасто. Більшість учасників неминуче стануть її жертвами і вилетять з турніру. Тео легко знайде інших людей, у яких може розпалитися жетонами і піднятися в рейтинг.
Але зараз виклик Сильвії на поєдинок був абсолютно дурним і безглуздим вчинком.
- Але я все-таки хочу кинути їй виклик.
Геній, визнаний Майстером Синей Вежі... Людина, народжена з талантом який Теодору міг тільки снитися... Однак Тео не міг нарікати на брак здібностей. Гримуар, яким він володів, був цілком подібним до природного генія Сильвії. А в зв'язку з цим йому лише ще сильніше хотілося помірятися з нею силою.
- Я думаю, що це безглузде і дурне рішення, але ...
На холодній обличчі Вінса з’явилася тріщина, яка замінювала своєю усмішкою. Це була гримаса звірини, яку так часто бачили в дні її побутовості бойовим магом.
- Давно я не відчував, щоб моя кров так вскопала. Я хочу стерти ухмилку з обличчя цього самовдоволеного старогоана.
- О так, це було б чудово. Я теж не проти, — погодився Тео.
- Це дійсно чудові відносини, коли серце з'єднується. Я навіть не думав, що ти будеш так замотивований.
Вінс витягнув свій гаманець з своєї просторової кишені і, присоромившись, втупився на Тео. А потім тихо пробурмотів:
- Підемо в магазини артефактів і книгарні. Скажеш мені, якщо тобі щось сподобається.
Після семи років роботи професором в академії настав час, щоб його товстий гаманець розкрився поширше.
Сильвія.
