Глава 19 - Поза Академією (Часть 1).
Відтоді минуло тиждень.
- Якщо ви помістите інгредієнти в трикутник, намальований у центрі цього магічного кола і заллєте туди свою чарівну силу...
Один з професорів, пояснюючи про магічні кола, стояв перед дошкою.
Теодор вивчав це ще три роки тому. Таким чином, замість витрачати чорнила на запис чогось абсолютно безглуздого він знову пролив у своїй пам'яті розмову з Вінсом.
У них з професором були встановлені довірливі стосунки, але не було серйозних змін у рутинному щоденному житті Тео. Будучи студентом, він все ще відвідував заняття і втамував голод Обжерства бібліотечними книгами.
Але тепер йому можна було не турбуватися наслідками.
- Поставиш мені список бібліотечних книг, які ти хочеш використовувати. За бібліотекою ніхто з викладачів не читається, а тому всім буде байдуже, якщо я скажу, що сам за них відповідаю.
Справді, Вінс був професором академії Бергена і його становище дуже відрізнялося від того, в якому перебував Тео утретє на повторний курс. Крім того, Вінсу не було важко доповнювати запас бібліотечних книжок.
У нього не бракувало грошей, навіть якщо він викупив усю бібліотеку. Будучи майстром 5-го кола, у нього був дохід справжнього старшого мага.
Коли Вінс почув, що Тео відвідував чорного трейдера, його обличчя злегка перекосилося.
– ... Не буду заперечувати, що для тебе це дуже хороший метод. Але чорний ринок набагато небезпечніший, ніж ви думаєте. Я б порадив тобі більше туди не ходити.
- Навіть якщо я користувався Свиток Обета?
– Да. Свиток Обета - це лише примусова обіцянка між тобою і чорним трейдером. І це зовсім не дає тобі повноцінної гарантії. Темрява цього світу глибше, ніж думають звичайні люди, і чорний трейдер стоїть тільки біля її входу.
Говорячи ці слова, професор Вінса не було ні сліду усміхатися. Це обличчя чоловіка, який заглянув у темряву і побачив божевілля цього світу. Тільки коли Теодор зіткнувся з таким виразом, це тихо кивнути і погодитись.
"Кроме того, зараз немає жодної причини звертатися до чорного трейдеру."
Якщо йому потрібні артефакти, щоб збільшити свою магічну силу, він може отримати їх через професора Вінса. Ціна артефактів була відносно високою, але вона дешевша за магічні реагенти. Крім того, бонус від них у вигляді підвищення магічної сили також був прийнятним. Не кажучи вже про можливість навчитися якимись навичками.
Але це ще не все. Тео знову подивився на візуалізовану інформацію в своїй голові.
Гримуар "Обжерство".
Ранг: Е.
Ефекти:
Збільшує магічну силу.
Збільшує близькість до стихій.
Одна з печаток, яка стримує силу обжерливості, була видалена.
З цього моменту Оборство може зберігати закляття для подальшого вільного використання. Залежно від кількості магічної сили, ця здатність може бути розширена.
Попередній власник назвав цю функцію « нагадуванням ». Як поточний власник гримуара, ви можете перейменувати її.
Гримуар не має нормального стану. Більшість його функцій запечатані.
Він прокинеться раз на день, щоб втамувати голод.
* Відразу після насичення він відповість на одне ваше запитання.
* Його спроможність буде передане панові.
* Гримуар захоплює сутність з'їдених книжок або предметів. Чим більше людина розуміє книгу або предмет, тим ефективнішим стає її розуміння.
* Поглинає магічну силу предмета, в якому вона міститься.
* Активна функція нагадування.
Ці зміни відбулися тиждень тому, коли він з'їв Рівлі язики Пламені в кімнаті професора Вінса.
Кількість магічної сили зросла від початку 3-го Круга до практично його середини. Також було знято одну з печаток обжерливості. Активні можливості нагадування було достатньо, щоб Теодор мимовільно викрикнув:
- Зберігати закляття для їх подальшого вільного використання? Такі ефекти рідко зустрічаються навіть в артефактах з вищими рейтингами!
Здивування Тео було цілком природним.
Навіть Мови Пламені родини Картерів були дуже середнім артефактом. Коли артефакт досягав високого рівня, він ставав тим, що зазвичай не належить одній людині або навіть якійсь окремій родині. Це стало загальновідомим фактом, що такий артефакт відправлявся пряміком у королівстві і отримував статус національного досталення.
Тим не менш, однією лише функції нагадування було достатньо, щоб назвати його скарбом. І ось Тео набув цю здатність, просто нагодуючи обжерливість.
« За один раз можна зберегти тільки три заклинання, але... У поясненні означає, що їх може бути більше."
Оскільки в нього було три кола, то проста логіка підказала, що функція обмежена одним магічним заклинанням на коло. Незважаючи на це, його поточна вогняна міць і без того збільшилася в чотири рази, а потім він міг сподіватися більшого росту.
Професор Вінс назвав гримуар « книгою безпрецедентної сили».
Коли Тео знову подумав про це, в його грудях піднялася хвиля страху...
Динь-дон!
Роздався дзвін, який повідомив про кінець уроку.
По тихій аудиторії миттєво поповз шумок, і професор помітив жваву атмосферу, відклав крейда в сторону. Це був той самий професор, обурений ситуацією з "Пілюлями Полнолунія". Зрештою професор Бернард просто мовчав, не дивлячись на те, де сидів Тео.
« Який же він жалюгідний» — подумав Тео, дивлячись у спину професора, після чого піднявся зі свого місця. Професор Бернард не вибачався би за свої утиски, тому й Тео ніколи не буде просити вибачення за те, що поставив його у незручне становище. Очевидно, до кінця навчання все так і залишиться на своїх місцях.
Тео зітхнув і вийшов з класу. Настав час знайти книжку, щоб нагодувати Обжерство.
***
Як завжди, Тео зайшов до бібліотеки і взяв кілька книжок та поклав їх у рюкзак. Донедавна він чекав, поки Обжерство не прокинеться і не почне вимагати годування, але тепер просто міг взяти потрібні йому книги. Публікація від професора Вінса розв’язувала багато проблем.
Окрім того, що професор Вінсу пересилав книжки з’їдання, йому вже нічого не потрібно було робити.
І ось, як завжди, він підійшов до лабораторії професора Вінса і ввічливо постукав у двері.
- Професор, це Теодор.
– Заходи.
Отримавши дозвіл, Тео повернув ручку дверей. Як завжди, тут стояв знайомий аромат кави, і професор Вінс, який повинен був сидіти, закопавшись в книги та документи ...
(Сміх)
Тео озирнувся, відчувши легку реакцію. Він дивився по сторонах у пошуках чогось незвичайного, і швидко зрозумів різницю.
- Професоре, ви зробили прибирання?
Причина дискомфорту Теодора була проста. Лабораторія професора Вінса була надзвичайно чистою. Пергамент і книжки, розкидані по підлозі, були акуратно складені. Крім того, лабораторне обладнання нарешті було залишено в спокої.
Вінс злегка посміхнувся і сказав:
- Дещо сталося. Це якось пов’язано з тобою, і тому наша сьогоднішня розмова може бути трохи довше.
- Так? А що...
- Присаживайся.
Тео сів на стілець, до якого вже звик. Вінс витягнув з ящика купу паперу, в якій трохи порився, перш ніж знайшов потрібні йому два аркуші. Після чого професор передав їх Тео.
Тео відразу подивився на їх вміст. Його погляд появився у кількох стручках, розташованих згори.
- Королівство Мелтор... 126-ий щорічний... Магічний конкурс?
Спочатку тихий голос Тео став гучнішим, і остання фраза він ледь не викрикнув.
Королівство Мелтор славилося своїми чарівниками.
Магічний конкурс, який щороку проводиться у столиці, приваблював магів з усього континенту.
Магі з самого королівства, а також чарівники зі всього світу стікалися до Мана-вільської столиці Мелтора. Проте магам, які не змогли підтвердити свою кваліфікацію, було заборонено брати участь у конкурсі з якоюсь тривалою чергою людей, що чекали на перевірку.
Тим не менш, ці аркуші паперу були собою не що інше, як лист-запропонування, яке дозволяє Вінсу взяти участь у магічному конкурсі. Хоч Теодор був учнем, але все-таки він був магом. Тому знав цінність цього запрошення.
- Професоре, вас запросили на магічний конкурс?
- Це неважливо. Я щороку отримую його.
На відміну від збудженого Тео, який швидко попав каву Вінс виглядав зовсім неврівноваженим.
До останнього року він вивчав і не звертав уваги на такі запрошення. Він планував і цього року залишитися в академії, щоб зосередитися на подальших дослідженнях, але ситуація змінилася.
- Ти знаєш, навіщо я показав тобі це запрошення? - недбало поцікавився Вінс.
Тео виждающе подивився на Вінса.
- Думаю, ти вже здогадався. У запрошенні зазначено, що я можу піти в супроводі одного помічника. У звичайній ситуації я б викинув його у сміття, але...
Коли Тео сповнився сподіванням, Вінс замовк і почав сміятися. Звичайний вираз обличчя Тео було навіть занадто жорстким для його віку, але зараз ... Тепер Тео нічим не відрізнявся від збуджених однолітків.
Вінс подарував йому приємний настрій.
- Ну що? Хочеш поїхати зі мною в центр всієї магії?
Відповідь не забарилась.