Глава 9 — Сделки з чорним трейдером (Часть 1).
Наступного дня Теодор пішов на пошуки професора Вінса.
- Ну, план у мене є, так що чим швидше я почну діяти, тим краще. Я радий, що професор Винс залишиться в академії ще на цей рік.
Це дійсно було везіння.
Тео вважався повним бездарем, тому його стосунки з іншими професорами були не найкращими. Деякі педагоги відкрито заявляли, що він скоро піде з академії, а інші просто ігнорують його.
Важко було знайти когось на зразок професора Вінса, який зовсім не дбав про статус або походження.
Стук-тук.
Підійшовши до лабораторії професора Вінса, він постукав у двері.
- Заходьте.
Голос, як завжди, був холодним.
- Прошу вибачення за занепокоєння, — привітався Тео, входячи до лабораторії.
Тео мовчки закрив двері і побачив професора Вінса, який здивовано дивився на нього.
Вінс поклав на стіл своє перо і заговорив першим:
- Не чекав, що ти до мене прийдеш... Що ж, проходь, сідай.
- Так, дякую.
Тео сів, і професор Вінс запитав:
- Отже, що привело тебе сюди?
Тео відповів, ніби вже чекав цього питання:
- Я прийшов, щоб подати заявку на дозвіл виходити на вулицю.
– А-а? Виходити на вулицю?
Від таких несподіваних слів очі Вінса полізли на лоб.
Тео швидко розклав на столі документи, які приготував ще вчора ввечері. Якщо розмова затягнеться, то можуть виникнути запитання про те, чому він хоче виходити з академії. Незрозумілий Вінс простяг руку і взяв папери. Це було так несподівано, що він нічого не розумів.
« Я сподівався, що він буде вражений тим, як отримає третій лист... Але він каже, що хоче виходити на вулицю..."
Тео був студентом, якого крім бібліотечних книжок більше нічого не цікавило. Вінс стьор з обличчя свого незрозумілого виразу і почав підписувати документи, які принесли Тео. Однак професор був трохи стурбований тим, що з’явився папір. Під час відпустки студенти могли залишати академію.
- Теодоре, навіть якщо ти не дозволиш мені мати дозвіл на це, то тобі дозволено відключитися в академії до трьох годин дня. Цього повинно бути достатньо, щоб прогулятися містом.
- Мені цього мало, — без коливань відповів Тео.
Берген, місто в якому була академія, було досить широким. Але, як сказав професор Вінс, цього часу було б достатньо для того, щоб погуляти. Проте метою Тео було отримання деяких магічних предметів, у зв’язку з чим потрібен був час, щоб дістатися до потрібного місця і повернутися назад.
Вінс підняв голову і поставив ще кілька запитань.
- Яка мета виходу на вулицю?
- Проста прогулянка.
- Плануєш затримуватися десь на ніч?
- Не думаю.
- Хм-м-му.
Перо Вінса знову засунулося і не зупинялося, поки всі документи були заповнені.
Професор злегка похитнувся перед тим, як поставити останню печатку, але зробив це і передав дозвіл Тео.
Тепер Теодор міг ще до обіду покинути академію.
— Дякую, професоре, — сказав Тео з набагато виразнішими обличчями.
- Не варто подяки. Це дрібниці, — махнув рукою Вінс, наче це було неістотно, а потім відразу змінив тему. Він хотів поговорити з Тео ще дещо.
Витягнувши конверт з ящика, Вінс поклав його на стіл і відкрив рот. В залежності від відповіді Тео професор вирішить, чи дати йому конверт.
- Теодор Міллер, ти думав про те, що я сказав тобі минулого року?
Тео почав швидко копатися у своїй пам’яті.
Минулого року професор Вінс...
В голові промайнуло кілька ключових фраз, і Тео згадав про що вони говорили.
- Стати дослідником в магії... Ви про цю розмову?
Основними інструментами дослідників були ручки та папір, а не чутливість і палиця. Щоб стати дослідником в магії, куди більше потребувався високий інтелект, ніж супер чутливість або надмощена магічна сила.
І Теодор був цілком гідний цих стандартів. Минулого року, коли він був засмучений своїм другим листом, професор Вінс запропонував йому стати теоретом, а не практикою.
Вінс кивнув.
- Так, і якщо ти будеш позитивно налаштований — це буде хороший вибір. Я не можу дивитися на те, як хтось з твоїм талантом загасає просто через відсутність чутливості.
Його щирий голос рознісся по всій кімнаті.
Професор Вінс дійсно був дуже розчарований. Разом з цим він вважав, що Теодор може стати видатним дослідником у магічному інституті. І якщо Тео захоче цього, Вінс відправить рекомендацію в магічну лабораторію столиці.
Про що ж тоді думав Тео? Очі студента затремтіли, і він опустив голову.
- Дякую за увагу до мене, професор.
- Отже... - Трохи підвищивши голос, вимовив Вінс.
- Мені дуже шкода, — пробурмотів Тео і продовжив набагато сильнішим та впевненіішим голосом, але я хочу стати магом.
Вінс на мить замовк, а потім відповів:
– Хм... Правда?
– Да.
- Незважаючи на те, що я твій професор, я не можу заборонити тобі йти до своєї мрії. Але якщо ти передумаєш, можеш знайти мене тут будь-коли.
Тео піднявся зі свого місця і вклонився професору Вінсу. Він був єдиним, хто визнав Тео там, де всі відвернулись. Хоч Тео і був дуже вдячний за пропозицію, але зараз він не міг прийняти його.
Бум.
Двері зачинилися.
Після того як відвідувач пішов, в кімнаті повисла важка тиша. Вінс відклав у бік паперу, з якими працював, опустив перо і відкинувся на спинку стільця. Він взяв непотрібний конверт і кинув його в кошик. У Вінса було передчуття, що його учень ніколи не стане дослідником.
- Теодор Міллер.
Донедавна Тео ходив з опустеленими плечима. Цей молодий чоловік був у розпачі через відсутність потрібного таланту. Він відчайдушно прагнув знань, сподіваючись коли-небудь вирішити цю проблему.
Вінс думав, що його вихід - це стати вченим, дослідником...
– ... Невже ти знайшов відповіді на свої запитання?
Тепер же очі учня були наповнені надією. Можливо, він знайшов спосіб жити як справжній маг.
Інтуїція Вінса підскакувала йому дуже оптимістичні прогнози щодо Тео, хоча холодний розум і говорив зовсім про протилежне.
Професор Вінс посміхнувся, наче через багато часу знайшов щось дуже цікаве.
***
- Третьокурсник Теодор Міллер... Розрешено. Ви повинні повернутися сюди до сьомої вечора.
- Так, дякую.
Вперше за довгий час Тео вийшов за браму академії.
Минулого року він жодного разу не поїхав у університетське містечко. Тому минуло майже три роки відтоді, як він востаннє бував ззовні. Його останні спогади про вихід на вулицю були в тому, щоб попрактикуватися з магією після закінчення другого курсу.
Згадуючи ті часи, Тео побачив місто Берген.
- Не так і багато змінилося за ці три роки.
Акуратно вимощені дороги з вуличними ліхтарями та крамничками, які дуже поширені у більшості великих міст. Крім того, всі об’єкти й будівлі були усталені магією. Акадеї, які вирощують магів, зробили Берген багатшим і магічнішим.
- Отже, магічні предмети і артефакти тут набагато поширеніші, ніж в інших містах.
Середня різниця в ціні була більш ніж удвічі. Тим часом ціна на рідкісні предмети могла різнитися і до п’яти разів увімкнутися. Інші міста продавалися за п’ять золотих виробів, і тут можна було купити лише один. Таким чином, в Бергені було досить багато людей, які шукали магічні предмети, але як і тих, хто їх продавав.
Тео стояв на стадії, де було чотири крамниці артефактів.
У роті Тео з’явився гіркуватий присмак. Хоч би як там було, наше теперішнє призначення не мало артефакти. Навіть якщо магічні предмети тут були дешевшими, ніж в інших містах, вони все ще дорожили. Через великий обсяг поставок ціни впали, але вони все одно були не по кишені Теодора.
- Я мушу прискоритися.
Тео тримався шлях не в центр міста, а до його околиці. Дорогі магазини не для нього. Кошелик Тео був занадто тонким для еквівалентного обміну. Це означало, що він мав скористатися здатністю гримуар.
Якщо все піде за планом Тео, то він зможе грабувати артефакти, не витрачаючи при цьому практично ні копійки.
- Наскільки я пам'ятаю зі своїх минулих схожостей, десь на околиці міста є чорний трейдер, який промиває справжні, дефектні і прокляті артефактами.
Всі ці речі були не підходящими для використання. Ідіоти, які хотіли заощаджувати, купували дефектні товари, тоді як дурні, що чекали великого успіху, могли купити підробку. Були навіть справжні злі люди, які намагалися навчити покупцям якоїсь проклятої речі.
У таких місцях не можна було знайти що-небудь хороше.
- Але для тебе це не важливо, вірно? - запитав Тео, дивлячись на свою ліву руку.
Прокляті предмети були нічим у порівнянні з цією істотою. Жадний гримуар, Обжерство...
Прокляті артефакти були для нього лише черговим калорійним обідом.