Розділ 4 — Жадний Грімар (Часть 4).
Тео несвідомо сковтнув.
Звуки, що відтворювали обжерливість і те, як він вимовив своє ім'я здавалося, виходили з глибокої безодні. Від цього навіть кров льоденула в жилах.
Тео мав щось сказати, але його губи не ворухнулися. На щастя, у його вухах пролунав голос, який вирішив, очевидно, пояснити деякі нюанси.
Жадібний гримуар, Обжерство, втамував свій голод. Його розум тимчасово пробудився, і він готовий віддати своєму господареві їжу.
Сьогодні стан обжерливості неповноцінний.
Будь ласка, зберіть його необхідною кількістю їжі, щоб повністю відновити її працездатність.
Окрім часу, присвяченого прийому їжі, Обжерство перебуває в глибокому сні. Однак гримуар готовий відповісти на одне запитання відразу після того, як побачить, що наситився.
Пам’ятайте: мудрість старого гримуара, обжерливості справді велика.
Будь ласка, задайте одне питання перш ніж Обжерство зануриться в сон.
Пояснення було широким, але висновок був простий. Питання і відповідь... Іншими словами, він міг задати одне питання на яке б отримав одну відповідь.
Згідно з цими дивними словами, обжерливість була дуже давним гримуаром. Можливо, він роками лише і робив те, що поглинає книжки, а отже, його знання мали бути просто величезними. Навіть якщо б він щодня їв лише одну книжку, то за рік накопичилося би понад три сотні книжок. А якщо всі книжки, які він поглинав були якось пов'язані з магією, то цінність цієї істоти була просто незбагненною.
Для магів, які намагаються пізнати мудрість, цінність цієї розмови може бути навіть вищою за серце дракона.
« Яке ж питання я маю поставити? »
У нього не було часу, щоб добре подумати над цим. Ця маленька істота тільки на короткий час розбудилась, бо голод і мало б знову поринути в глибокий сон. Тео не знав, скільки часу гримуар чекатиме на нього.
Про що варто запитати і які відповіді йому слід шукати?
Тео заглянув всередину самого себе.
"Я повинен запитати про щось, що допоможе мені прямо зараз."
Для Тео, який щойно став майстром 2-го кола, знання про давню магію були б просто беззмістовними. Те саме можна сказати і про місця поховання скарбів.
Це була стара приказка, в якій говорилося, що надто жадібний кінець кінцем втратить все. Тео не збирався бути таким ідіотом, як ті, які хотіли всього і відразу. Отже, кількість можливих питань була закладена до мінімальної кількості.
- Я задам питання.
- Що цікавить? - Коротко запитала обжерливість.
Його голос все ще був моторошним, але в порівнянні з першим разом Тео вже більш-менш звик. Знову мурашки, що бігали по спині він зупинити не зміг, але ось сформулювати і вимовити питання все-таки зумів.
- Обжерливість, я хочу попросити тебе надати інформацію. Дай мені розуміння того, що ти за гримуар.
На мить настала тиша. Це було занадто несподіване питання?
Тео не знав.
– Добре.
Однак він погодився відповісти на його запитання.
- Але щоб зрозуміти мене, твоя проникливість... Вузька, бідна. Мова, передати, не може.
Тео насупився. Грімуар не міг передати це за допомогою слів? Тоді з таким же успіхом можна було сказати, що відповіді на запитання не буде, оскільки Тео недостатньо розвитить. Тео ніколи не відставав, коли справа досягала мізків, але разом з цим він і справді не відповідав стандартам стародавнього гримуара.
Але це ще не все.
- Я, візуалізувати, інформацію. Людина, власник, шоу, подобається.
- Візуалізувати?
— Це ти, уявити собі, - відповів гримуар.
Як тільки діалог закінчився, з боку лівої долоні Тео прямо до нього потекли дивні зображення та символи. Це були числа, літери і якісь терміни. Тео відчув запаморочення і зрозумів, чому Обжерливість не могла передати цього словами. Це було щось, що суперечило його здоровому глузду.
« Це гримуар...! »
Гримуар...
Це була не книга, а магічне закляття. Це був фрагмент існування, який висміював цей світ. Найкращі чарівники сьогодні не могли відтворити навіть щось на зразок обжерливості. Навіть Тео, який вдавав у себе інформацію про обжерливість, ледве міг пояснити його суть.
А ще Тео побачив розпливчасту звідку про гримуар.
Гримуар "Обжерство".
Ранг: F.
Ефекти:
Збільшується близькість до стихій на 1.
Магічна чутливість збільшується на 10.
Ви можете калібрувати і створювати магічні кола.
Ви вивчили "Удар молитви".
Ви навчилися більш прогресивної версії заклинання "Щит".
Гримуар не має нормального стану. Більшість його функцій запечатані.
Він прокинеться раз на день, щоб втамувати голод.
* Відразу після насичення він відповість на одне ваше запитання.
* Його спроможність буде передане панові.
* Гримуар захоплює сутність з'їдених книжок або предметів. Чим більше людина розуміє книгу або предмет, тим ефективнішим стає її розуміння.
І правда, це було досить зрозумілий опис. Можливо, цей гримуар часто використовувався іншими людьми перед тим, як потрапити в руки до Тео. Інакше було б важко підсумувати інформацію про гримуар такими доступними роз’ясненнями.
Поки Тео перебирав у своїй голові отриману інформацію, Обжерство позіхнуло.
- Хм-м-х... Значить, я відповів... - Видав його жахливий голос, а потім зник разом з мовою і дірою в долоні.
Тео подивився на свою ліву руку з порожнім виразом обличчя. Від п’яти книг, які проковтнула його долоню, не залишилося і сліду. Єдине, що доводило дійсність цього явища — це знання, яке з’явилося в його голові і стало магічною силою.
- Ха, ха-ха-хо...
До вуха Тео донісся приглушений сміх. Він не розумів, що є джерелом його звучання, поки не відчув, ніби його губи самі собою розплилися в усмішку.
Теодор Міллер... Сміх виходила з його власних уст.
Це була та сама бібліотека, місце, в яке він втік з жорстокої і зневаженої його реальності. Хіба він міг колись розраховувати, що знайде тут щось настільки чудове?
« Я зможу закінчити академію. Ні, зараз проблема не в номері. Для початку я повинен підвищити свої шанси!"
Тео мав добру голову, але в практиці він був повним профаном. Знання, які він отримував, були подібне до води, вилитою в бездонну яму. Тео вже давно зрозумів, що всі його зусилля марні, але він все одно не здався. Крім професора Вінса, ніхто ще не відкрив в ньому його справжні таланти. Проте професор Вінса намагався оживити листя, яке охололо. Проте навіть з відмірених листків, які згодом могли вирости дерева...
"Чим вище розуміння господаря гримуара про книгу або предмет, тим більше ефективності." Тепер Тео не міг повністю зрозуміти значення цієї короткої пропозиції. Це не просто пам'ять і формул, які ми запам"ятали в книжках. Кожен раз, коли Тео робив з книг якісь виписки, він і сам прогресував, здобувши нові знання та стаючи мудрішим.
Крім того, гримуар сам вибрав свого власника. Не випадково, що знайшов його саме Теодор, який прагнув знань більше, ніж хтось інший.
Дзинь!
Тишину порушив важкий дзвін. Тео глянув на годинник, розміщений у кутку бібліотеки. Годинникові стрілки вказали вгору.
У такі пізні години двері в гуртожитку вже були замкнені. Він виявив обжерство близько 10 годин вечора, так що пройшло не багато, не мало, а дві години.
« Що ж, сьогодні мені не світить сон у ліжку... Я і без того почуваю себе чудово."
Його магічна сила прямо-таки бурлила в ньому. Саме зараз Тео був упевнений на всі 100%, що зможе досягти успіху в магії 2-го Коло. Хоч його чутливість і виросла всього нічого, але навіть від цього він відчував велике задоволення.
Тео знову подивився на інформацію про обжерливість. У ній містилася коротка згадка про зміну його чутливості.
"Магічна чутливість збільшується на 10".
Число було дуже мале, тому зміни були досить незначними. А що, коли 10 перетвориться на 20, 30 чи 100? Звичайно, це може тривати деякий час, можливо навіть кілька десятиліть... Але Тео вважав, що може досягти своєї мети.
– ... Що ж, потрібно буде читати більше книг.
Тео хотів попрактикуватися в магії, але бібліотека була не тим місцем, де це варто було робити. Якщо він випадково щось підпалить, то його явно буде очікувати покарання, а може бути навіть не одне.
Крім того, треба було заздалегідь вибрати наступну порцію книжок для Обжерства. І це заняття було набагато корисніше, ніж просто дрімати в кріслі.
У кожному кроці Тео відчував хвилювання. Книжки, подібні до шматочків пирога в небі, тепер видавалися сундуками з скарбами прямо перед ним.
Він вже давно забув про існування в кишені свого пальто листи про необхідність проходження повторного курсу. Тепер, коли його довгождана мрія була прямо перед ним, Тео навіть не думав покинути академію.
Жадний гримуар на ім'я Обжерство...
Це була його перша зустріч з Теодором Міллером.