Цього разу, кінець навчального року в Хогвортсі збігався з двома важливими подіями. По-перше, Воландеморт остаточно відновив свій вплив у аристократичних колах магічного світу разом з тим заповнювати міністерство магії своїми шпигунами. Через те, що я маю інформацію і певний вплив на свободу рабів Волдеморта, шпигуни в міністерстві магії могли без зайвого схрещування займати хлібні місця.
Природно, що загнати шпигунів на якій або важливе місце було майже неможливо, такі місця і так вже поділені між міністром та його підлаштованими. Якби це було інакше, я б не мав власної претензії до Корнеліуса Фанджа. Ну а так, він заважає мені просунути Сиріуса на місце голови Аврората, що відразу ж трохи розв'язувало б мої руки.
Не важливо, що це не стосується до справи темного лорда. У будь - якому разі, нам з Томом було не так і важливо, які місця займають підлеглі його раби. Головне - проштовхнути в міністерство якомога більше народу для організації скорих диверсій...
Про що, до речі, вже знає Дамбльдор. Проте Снейпа — особистий шпигун Альбуса, Том не дуже радіє зіллям. Так, директор міг бути в курсі всіх майбутніх подій, не визнаючи з погляду вже й важливих, але дійсно ключові моменти нашої підготовки. Підготування до його вбивства...
Чорт, відчуваю себе таким сірим кардиналом і головним злодієм якого-небудь фільму, на які мене кілька разів витягала в магловий світ Німфадора ... Не надто приємною асоціацією, але мені було дуже цікаво бачити результати гри з інформацією. Здається, я навіть починав розуміти Дамбльдора. Якщо він робив щось подібне в минулому, то мені стає зрозуміло його пихатість і покровительство.
Не піддавайся зарозумілості та гордості, коли всі твої послідовники — це не більше ніж фігури на шаховому полі, а усі противники, навіть якщо вони цього й не роблять, продовжують діяти згідно з твоїм планом... Звичайно, були свої скибочки і труднощі. Але врешті-решт все йшло саме так, як я того і хотів.
Багатолітня підготовка, капличка удачі і надто недалекоглядна поведінка моїх ворогів робили цю справу. Хоча з тим же Альбусом я продовжував триматися максимальної обережності. Старик хітер, розумний і досвідчений, навіть відродження темного лорда, яке самим Лордом було повалено на допомогу деяких знайомих з континенту, не могло вибити того з колії.
Хоча деякі плани і наміри директорів були змушені змінити. Власне, це і було тим самим « другим». Дамбльдор скликав своїх старих товаришів з ордену фенікса, приписавши до того і нас із Сиріусом.
- Ти, Дамбльдор, дійсно вважаєш, що першокурсник Хогвортсу відіграє ключову роль у війні з цією тварюкою! - Грозно орал Грюм, своїм магічним оком пробігаючи по всіх залучених у приміщення чарівників. - Ми не можемо розраховувати на Гаррі Поттера, він ще занадто молодий, щоб бути залученим у такі справи... Ми повинні зібрати всі наші сили, найняти найманців і бойових магів з континенту, після чого вогнем пройтися по рядах цього тварюка! - Продовжував свою промову відставною, але від того не менш легендарний аврор.
Грозне око Ґрюм... Вмілий чарівник, який імпонує мені особисто. Він найбільше присутніх у викупленому спеціально для ордену фенікса маєток нагадував мені мага. Справжнього мага, якові ті були представлені на моїй батьківщині, в Шумері ... Але, однак, не відмінювало його надмірної прямолінійності і простоти. Прорахувати такого противника було справою кілька хвилин. І я зараз не тільки про бойове зіткнення з цією людиною кажу. Під час цієї заварки я взагалі намагатимусь не махати паличками.
- Заспокойтеся, друже. Ви маєте рацію у своєму твердженні. Гаррі ще замолодий, щоб покласти край цій війні. Але й про пророцтво не слід забувати... Боюся, що ми не можемо перемогти. - Сокрушено гойдав головою сивобородий старий.
- Ви надто сильно покладаєтеся на це ваше пророцтво! Я, звичайно, не заперечую силу таких речей... Але підводити свого хреста під удар не дозволю! У Хогвортсі вже настав рік навчання! Гаррі все ж до кінця першого курсу, і я переведу хлопчика в Шармбатон. Думаю, компанія молодих француженок буде куди приємніше зустрітися з темним лордом. - Вклонився в розмову Сиріус, зовсім не готовий ризикувати своїм майже що сином через якісь там пророцтва.
- Не гарячкуй так, хлопчику мій. Ніхто не збирається втягувати Гаррі у цю війну... Ось тільки і без нього Воландеморта буде не перемогти. - Трохи зморшкуваті очі Альбус. - Дозволь хлопчику і далі вчитися в Хогвортсі... Запевняю, що його безпека нічого не загрожуватиме. - Не відводячи погляду мого родича, намагався наполягати на своєму директору.
- Ні! - Але навряд чи це працювало. Сиріус був твердо в своєму бажанні перевести хрестника до іншої школи. І як його безпосередній опікун, брат міг подібне провернутися попри деякі бюрократичні труднощі. - Ваші слова суперечать самим собі, директор. Так що прошу мене пробачити, але Гаррі під вашою опікою я не зможу залишити. - Достойно витримуючи відчужуючий погляд старого, огорнувся материй аврор і майстер трансфігурації.
Воно і не дивно, все ж на свій магічний розвиток Сіріус не забивав навіть після свого заснування майстром. І нехай у силі та навичках той неодноразово поступався тому ж Альбусі, але вже Грюма він майже напевно змусить здорово попотіти, незважаючи на весь досвід і силу відставного авро... Ну а ще я натякнув братові на можливість того, що мені скоро доведеться залишити Хогвортс. Через що той і був настільки впевнений у своєму бажанні вивести хрестника з-під удару.
Можливо, я був трохи малий і поспішив з подібними заявами. Поки що все йде не так вже й погано, гострою потреби залишати школу я не відчуваю. Особливо, якщо взяти до уваги високий рівень довіри Дамбльдора до мого персона. Не просто ж так той притягнув мене на цей збір ордену, поставивши мало не головним своїм союзником ... І нехай я знав, що в першу чергу старому були потрібні мої гроші для ведення війни, але навряд чи це відмінило факт довіри до мене.
У минулому стариган не квапився представляти мене своєму ордену, нехай багато хто і знали про те, що я був одним з головних його спонсорів... Проти чого, до речі, я був зовсім не проти. Скуплених грошей мені вистачить, щоб і п'ять таких орденів утримувати без особливого напруження для своєї кишені. І це при тому, що частина грошей вже давно зарезервована для майбутнього розширення племінного бізнесу.
- Думаю, не варто поки що піднімати тему Гаррі Поттера. Він, звичайно, важливий. Але до закінчення навчання у будь-якому випадку не зможе брати активну участь в цій війні... А робити з дитини приманку для того, хто збожеволів від своєї сили і вседозволеності чарівника я не дозволю, вже вибачте мені мою принципність, директор. - Ще раз обдумавши ситуацію, вклинився я у розмову директора і мого брата.
- Саме так! Гаррі не може залишатися в Британії, поки темний лорд не повалений! Він може стати метою цього безумця! - Він відразу ж підвищив напор Сиріус, відчувши підтримку з мого боку. Але я відразу ж того згорнув, помахом руки просяком замовкнути.
Діти не повинні брати участі у війнах, директоре, навіть якщо вони є учасниками будь-якого пророцтва... З темними магами повинні битися аврори та інші боєспроможні чарівники. Наприклад, найманці з континенту. - Грюма, поглянувши на нього, закінчив я власну промову. Даючи цим самим зрозуміти директору та решті компанії, що Гаррі ризикувати не дозволю, але і його відсутність готовий компенсувати сповна.
- Можливо і так... Але мало не з темним лордом сплачують якісь там найманці. - Побачивши, що наші слова з Грюмом знаходять відгук і в інших членів його ордену, не став занадто наполягати Альбус.
- Нехай так. Але це не означає, що варто ризикувати дитиною через власну боягузтво. Якщо цілий орден дорослих і освічених чарівників не може захистити всього однієї дитини - копійка такого ордену. До того ж, хоч би якими сильними був темний лорд, але і на нього знайдеться управа... А якщо пророцтво виявиться сильнішим за всі людські зусилля, то ми хоча б виграємо для Гаррі Поттера трохи часу і ослабнемо його ворога. Всі можливі способи. - Не дозволяючи старому перехопити навіть краплю ініциативи, знову потягнув я загальне увагу на себе...
Добре, що більшість членів ордену повністю підтримували мої слова. Чарівники цінують своїх дітей... І може певного підлітка ті б ще могли погодитися втягнути у дорослі ігри. Проте чарівний світ не так далеко від середньовіччя, укласти поручку для своєї дитини років так в десять тут все ще вважається нормальним. І в цілому, діти швидко дорослішають, і через що рік етак у чотирнадцять років ті й самі починають рватися у "зрослий світ".
Але навіть для чарівників втягнути одинадцятирічного хлопчика у війну з темним лордом - щось із ряду геть. Через що потуги Дамбльдора робили це і виглядали досить забавно... Я скоріше повірю, що він просто вирішив змусити нас з Сиріусом діяти. І це у нього вийшло, гроші на найманців я вже фактично пообіцяв. Ну а там, він і на рішення Сиріуса ймовірно буде вплинути спробувати. Все ж, випускати з-під свого контролю національну знаменитість і дитя пророцтва старий точно не захоче ...
Хоча я й не розумію його помішань, навіть на правдиве пророцтво. Пророцтва можуть сповнитись, хоч би як ви втікали від них, а навіть не сповнились якщо б взагалі забули про них... Точніше, як виконане правдивим пророком пророцтво майже гарантовано сповниться. Але це не є фактом, що воно сповниться саме так, як цього очікують люди.
Звичайно, з часом сповнення пророцтва не має жодного місця. Пророцтво може сповнитися як завтра, так і на зорі часів. А може і взагалі здійсниться десь у паралельній реальності, що теж іноді трапляється.
Я не дуже переживаю про Гаррі Поттера. Дитина вважає, що саме Дамбльдор — це ім’я людини, але не означає, ніби вона має рацію. Не кажучи вже про те, що темний лорд і так уже повалений мною. Отже, навіть якщо старий чоловік має рацію, пророцтво мало не сповниться в тому вигляді, де його хоче бачити Дамбльдор...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek