- Гаррі, давно не бачилися. - Нічуть не ховаючись я рухався в сторону відомого хлопчика, ласкаво махаючи йому рукою.
Компанія грифіндорців при цьому якось швидко затихла, підозрілим поглядом оглядаючи мою фігуру. Що, однак, і не дивно. Лев’ята рідко записували на старі руни, та й не було нікого старшого від третього курсу Поттера. Підозрюю, багато хто з присутніх взагалі вперше мене бачать... Я не часто з’являюсь на сніданках і обідах.
- Професор Блек? Доброго дня. - Засміявся Поттер, тим не менш вітаючи мене з усією можливою для себе ввічливістю... і каплей боязкисті в голосі. Поймає, засранець, що мені є за що його лаяти і відчитувати.
- Ну-ну, не варто так гаситися. Я тут не для того, щоб відчитувати тебе за пропуски щоденних тренувань. - Все так само ласкаво посміхаючись, похитав я головою. - У мене для тебе лист від Сиріуса. Він хоче запросити тебе до себе в гості. - Протягнув грефінерцу позначений лист.
- У гості? Але хіба першокурсникам дозволено покидати замок? - Зрозуміло уточнив рудий хлопчина, вклінуючись в розмову і цяк недобро подивляючись на мене писок. Хитрий хамство... Яке ж поділяли старші братись хлопці. Знамениті на всю школу близнюки Уїзлі майже не демонстрактивно встали за спиною брата, мовчазно висловлюючи таку цілковиту підтримку.
- Рон Уїзлі, гадаю. - Потовчив, навіть і не думаючи реагувати на поведінку хлопчика. - Звичайно, ви праві у своєму твердженні. У звичайній ситуації учням перших двох курсів заборонено покидати Хогвортс. Але у нас тут Галовін на носі. Ось на честь цього свята деякі студенти дозволяють покинути замок після святкової вечері з сім'єю побачитись. - Отримавши у відповідь ствердний кивок головою, продовжував пояснювати я настільки банальні істини.
- Ага, з сім'єю побачитися, як же. Після святкової вечері тільки ці гроші чистокровні залишають школу. Вся темна церемонія в оточенні гнилих семек проводити. - Зло бурчав Уїзлі-молодший, остаточно опускаючи очі в підлогу і викликаючи виразне помітні напівулибки на обличчях близнюків та деяких інших гриффендорців.
- Не варто бути таким упередженим, містер Візлі. Мінус десять балів гриффіндору і три відробітки у містера Філча. Наступного разу думайте, що і кому говорите. - Не міняючи тону, прижучив я хлопчиську. А варто було тому тільки відкрити рот для громогласних обурень, як він відразу його і закрив не в силах вимолувати й слова.
Що відразу ж сказали близнюки, намагаючись попастися за брата... Але легкий ментальний удар, що викликає гострий біль у скринях, зупинив парочку роздувів від необдуманих дій і слів. Навколишнє мовлення цих шакалятів було чудовим.
- Знаєш, Гаррі, тобі варто навчити своїх друзів манер. Інакше факультет грифіндор обіцяє цього року знову програти слизину. - Протягнув, ігноруючи злі і здивовані погляди навколо нас левять.
Ти теж думаєш, що найпростіші безалоновні чари мені пристосували. А ці діти вже рти по розкривали, не вірячи, що звичайний професор здатний на щось подібне. Ех, а оскільки під час навчання Регулусубеспалкуватої магії, їй навіть старшікурники баловувалися. Ну, на слизерині так точно.
- Професор! Розкоштовуйте Рона! - Зустрівшись, зажадав від мене Поттер, відразу ж заслуживши грізного погляду. Мені навіть не довелося впускати ментальний тиск, і хлопчик так швидко зрозумів кому саме той вирішив наказувати.
- Знаєте, пане Поттер. Компанія Уїзлі не пішла вам на користь. У нашу першу зустріч ви були набагато приємнішим та ввічливішим співрозмовником. - Нарочито неохоче прошепотів, окидаючи всю компанію левят гострим поглядом.
- Вибачте, професор Блек. - Вибачився Поттер, повісивши голову. - Але все ж розколдуйте Рона. Йому, схоже, не дуже приємно від ваших чар ... - Все ж продовжував стояти на своєму цей негідник ... Гриффіндор дійсно розбещує і ступить. Тепер я в цьому впевнений на все сто.
- Прості чари повної омоти ніяк не шкодять вашому другові, пане Поттер. Тож не звертаймо на нього уваги. Я досі чекаю вашої відповіді на запрошення. Або ж я можу відразу зрадити Сиріусу ваша відмова? Морочиться з вашою доставкою до Сіріусу мені, знаєте, теж не дуже хочеться. - Від початку повільно втрачати терпіння, надів я на гриффиндорця ...
У малятка почали прорізатися ікла... Ось тільки той ще не встиг усвідомити, кому можна їх продемонструвати, а хто йому ці найлиски поламає за одне грубе слово в свою сторону. Нехай я ставився до хрещення свого брата трохи поблажливо, але не хочу терпіти те, що сталося з його учнями. Поттеру варто було б зрозуміти настільки просту правду, поки я не загнивав того на численних виробах або не придумав більш витонченого способу зіпсувати йому життя.
- Я відправлюся в гості до Сиріуса. - Швидко тримаючи себе в руки, сухо кивнув Гаррі.
- Ну ось і чудово, Гаррі. Післязавтра, після вечері, підійди до мене. З директором я сам про все домоваюся. - Розвертаючись до учнів спиною, дав я скорочену інструкцію хрестникові свого брата. - Прокляття німоти спаде з містера Уїзлі хвилин через сорок. Хоча, ви можете і самі його зняти, найпростішого контрзакляття повинно схопити проти подібної магії. - Трохи підвищив голос, назло Поттеру не збираючись так просто розчаровувати його приятеля.
- Професор наклав таке довге прокляття всього одним помахом руки? Без жодних слів? - Невіруще прошепотів один з гриффиндорців. Я думаю, що НевіллЛонґботтом є онук однієї бойової леді, на яку так любить скаржитися мій брат. Августа Лонгботтом до цих пір любить задавати жару всім, хто хоч якось перейшов дорогу їй чи її роду.
От тільки онук у неї вийшов таке собі. Аура бліда, з слідами родових проклять. Так і слабохарактерний, що ні дати не взяти. Про "м'якшість" хлопчика вся аура хіба що не кричить... Сумне розчарування. Але, як спадкоємець для майже вимершого роду подібних йому є ідеальним варіантом. Хоча б не помре з власної дурості... Це найбезглуздіший вчинок. І як тільки подібний чарівник потрапив до левів?
Але не суть. Головне, згода Поттера я отримав. Та і з директором домовився того ж дня. Дамбльдор, правда, був не дуже задоволений нашим з Сиріусом рішенням забрати хлопчика після вечері. Але й не хотів сваритися зі мною. Я ж і так пішов йому на поступки, погодившись познайомити Поттера з магічним світом у приємні старий термін.
Ще одного втручання в долю хлопчика я б вже не зазнав. А Альбус чудово це розумів, з огляду на те що побурчав для вигляду, але все ж даючи свою дозвіл забрати Гаррі пряміком в святкову ніч...
З чим, незважаючи на мої побоювання через якесь дивне передчуття, ніяких проблем не виникло. Свята вечеря пройшла в цивільному режимі. Снейп, правда, чому-то вирішив його не відвідувати. Але воно і на краще, менше шансів зустрітися в абсолютно непотрібний мені конфлікт. Я навіть не пошкодував, що в кой-то вічно відвідав обідній зал.
Ну і Поттер не розчарувався, підбігши до мене відразу ж, як тільки директор дав сигнал до закінчення святкової вечері. І був він не один, кром'я Гаррі до мене з проханням скористатися моїм каміном навернулося кілька вже моїх власних студентів і просто парочка знайомих хлопців з факультету ворон.
Репутація в стінах школи у мене хороша. Всі знають мене як суворого, але дуже чуйного викладача, який готовий піти на поступки студентам, якщо правильно мені про це попросити. До того ж, у школі зараз навчається багато дітей ділових партнерів мого роду, на провини яких я також іноді заплющую очі, чудово розуміючи, що в майбутньому, цілком можливо, мені з цими дітьми ще працювати. А підлітки, які ображаються таким чином, можуть запам’ятовуватись на все життя.
Загалом, ми з Гаррі покидали Хогвортс в компанії ще десятка молодих чарівників, кожен з яких не постесся удостоїти Поттера цікавим поглядом. Рон казав, що все ж таки було своє зерно правди. У ніч з 30 жовтня першого листопада, звичайно, тільки ті, хто має брати участь у сімейних ритуалах і більш примітивній горобці.
Поттер же сирота, за ідеєю йому було не з ким виконувати подібні ритуали... А тому він, а точніше над ним будуть проводити іншу, куди більш складний і темний, за місцевою класифікацією, ритуал. Для початку, правда, ми з Гаррі дійсно попрямували до Сиріуса.
Брат був поглинутий основними подробицями мого плану, відмінно відшукуючи свою звичайну роль кілька годин до ряду розважаючи хлопчика і дозволяючи тому живу поділитися своїми враженнями від Хогвортса. І так аж до ночі, поки юний організм не змучився достатньо, щоб Гаррі почав клонувати в сон. Але там я також посилив сонливість інших. Час ритуалу постійно наближався, так що возитися з хлопчиком надто довго я не збирався.
- Регулус... - Раптом до мене звернувся брат, заборгував мені тільки підхопити його хрестника чарами левітації. - Якщо з Гаррі щось трапиться, я тебе вб'ю. - Гіпнотизуючи моє обличчя глибоким і порожнім поглядом, пообіцяв хлопець.
- Я це розумію. - Підхоплюючи іноземне мислення, кивнув Сиріусу. - Але нічого обіцяти не буду. Якщо хлопчисько вибереться легким переляком - чудово. Якщо ж з ним щось станеться... Що ж, у мене будуть неприємності більш ніж твої погрози. - Кілька натягнених посміхнувся, ніяк не реагуючи на грізний погляд брата.
- Я сподіваюся, ти мене почув. - Пресно буркнув чарівник, розкриваючись і відходячи вглиб власного будинку ... Мда, Сиріус у своєму стилі. Нервничає і психує, не стикаючись з власними емоціями та хвилюваннями.
Але в даному випадку я його розумію. Сам, перемістившись в Таємну кімнату і зустрівши ученицю, мусив боротися з нервовим тремтінням. Я ж не брехав Сиріусу, якщо з Гаррі щось трапиться, у мене буде стільки проблем, що хоч вішайся. З країни доведеться звалити і це як мінімум. Все ж директор не дурень, швидко складе двічі два, звинувативши мене у вбивстві національного героя.
І нехай міністерство навряд чи швидко прийме такі звинувачення. Половина цього самого міністерства вже давно взята за жаби мною або Люціусом. А на другу половину у мене є достатньо компромата, щоб ті без зайвих сумнівів слали Дамбльдора десятою дорогою.
Але навряд чи це щось змінює... Альбус має якісь плани на Поттера. І я навіть не збираюся лізти у всі ці плани, мені взагалі плювати на Поттера і його майбутнє. Якби я був трохи старшим, то вбив би малого, знищивши його тіло... Ну, щоб напевно позбавитися від хреста Тома. Я б точно зумів вбити когось навроде Поттера.
- Гаразд, думати про подібне вже якось пізно. - Прошепотів самими губами, відкидаючи в сторону зайві думки і приступивши до останніх приготування до ритуалу. - Німфадору, склав поки одяг десь подалі. - Звертався до учениці, магію знімаючи весь одяг і закладаючи його тіло в центр ритуального кола.
Добре, він навіть не здригнувся від дотику з холодним каменем. Сон у хлопчика був глибокий, магічний. Той зараз не прокинеться, навіть якщо на живу буду з нього шкіру здирати... Але до таких звірств так і не дійшло. Я тільки-то вималював тіло Гаррі спеціальними чорнилами, змикаючи магічний контур всього ритуалу на лобі хлопчина, акурат навколо його шрама.
Після чого і почався сам ритуал. Німфадора зайняла вихідний позицію, один з хрестражів Тома помостився подалі від голови хлопці, ну а я, нависнувши над усією цією картиною, роздисшись і « розпилюючи» власну аура, подав магічну силу в основні вузли ритуального кола, разамбуючи в той третій свій зовсім не маленький містичний резерв.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek