- Так, мені доведеться довго розбиратися з усім цим. - Посміхнувся, прикинувши об'єм скопійованої Круком інформації. Збірка чужих бібліотек у моїй голові зібралася вже немала. І я не збираюся випускати її з рук, ретельно конспектуючи всю інформацію в свою книгу мага. Ну а там вже, за допомогою парочки закляття можна і родову бібліотеку Блеків новими екземплярами наповнити.
Власне, саме цим я займався весь свій вільний час після повернення з Японії. Белла, донечки і тренування, звичайно, віднімали більшість мого дня. На практиці те, чого я навчився від духу, не було для мене перешкодою. Але в цілому, справа йшла дуже і надзвичайно пильна. Бібліотека Блеків поступово збільшувалася новими книжками, а я з дедалі більшим зацікавленням копався в нових знаннях.
В майбутньому, думаю і Німфадору до цих знань присутнє. Дівчата можуть почерпнути пожиток з деяких методів зміцнення фізичного тіла. Японці в цьому плані взагалі змогли мене неслабо здивувати ... Відомі на весь світ японські самураї та шинобі були звичайними магами, з спеціалізацією в дуже специфічній сфері магії, що стосується серйозного підсилення фізичних тіл. І не те, щоб це було чимось незвичайним. У світі навалом видів і шкіл магії.
Так само й тих, хто використовував магію для фізичного вдосконалення та підсилення, можна знайти багато. Ми з Дорою заходимо до числа таких магів, нехай і використовуючи кілька нестандартних методів для свого підсилення. Ну, якщо з точки зору японців дивитися, що використовувалися для посилення власних тіл спеціалізовані заклять і спеціальні технології, засновані на нейтральній мані, наші та Дорой методи були незвичними.
У кожного з нас були свої сильні й слабкі сторони, щоб зміцнити своє тіло. Через що моєю першою ж думкою було спробувати поєднати ці підходи ... Якщо змінене метаморфізмом, сильне прання та магію крові тіло підсилить ще й заклять з японської магії... На виході, за ідеєю, результат повинен вийти просто прекрасним. Але те теорія.
Але на практиці багато запеклих японців не працюють у поєднанні зі практиками з Йоги та магією крові. Сила, що кишить в тілі життєва сила руйнує тонкі плетиви японських проклять. Деякі практики, звичайно, працюють і непогано поєднуються з вже наявними у мене можливостями, але в новій сфері все ще чекає багато роботи.
Чудово, мені подобалося працювати над власною фізичною формою. Коли я відчував силу в тілі, то почувався впевнено і спокійно. Мені чисто психологічно було комфортніше відчувати себе сильним і здоровим, здатним одним ударом пробити бетонну стіну ... І плювати, що пробити ту ж стіну можна тисячею інших, більш дієвих, способів. Потрібно тільки крапелька магії і наявність мізків у черепашку мага.
Але не суть, я в будь-якому випадку мертва хартія зачепився у вкрадені знання, навіть по поверненні до Хогвортс не сильно і змінюючи себе на цьому. Все одно новий навчальний рік не став для мене чимось складним або несподіваним. Німфадора перейшла на шостий курс, щиро відпочиваючи після літньої подорожі. Та й я не сильно відставав від тієї давно вже скинувши перевірку домашніх задній моїх учнів на одного дрібного духу...
Навіть найпростіший і найслабший. І тут мені головне дуже складні завдання учням не ставити, щоб відточений механізм не ламався, але тут вже я давно приноровувався... Через що моя робота в школі забирала у мене не так вже й багато часу. Навіть менше простого, я б сказав.
Однак це відчуття було оманливим. Робота професором ніяк для мене не змінилася за ці роки. Хіба що якийсь авторитет перед студентами і простий досвід навчання підростаючих поколінь давали про себе знати, дозволяючи мені з легкістю урегулювати майже будь-яку ситуацію... Ось тільки уроки від цього коротші не сталі, і нічні чергування все ще нагадують про себе.
Але в останні роки Німфадору стало достатньо самостійної та відповідальної дівчини, щоб я спокійно полишав багато тем на приватне навчання. Дора, звичайно ж, поважала на мене за такий егоїзм, але не швидко ображала. Вона зрозуміла, що мені і на тренування час від часу бракує. Проте близнюки, де Німфадор також не має душі, вимагають від батьків багато уваги. Деякі речі на домових ельфів просто не залишиш ...
- Ну ось бачиш, Крук, якщо так подумати, я і так весь у справах та турботах. А тут ще й ти з цією бібліотекою пристав. - Недоволі бурчав на свого духовного компаньйона, витрачаючи залишки магічної сили для створення кількох нових книг, що вже дуже скоро відправляться до бібліотеки мого Охоронника. А бібліотека Блеків, з недавнього часу, остаточно стала вочищеною мого духу. Ворон помітив ту, як власну територію.
І духовна проекція цієї самої бібліотеки вже зайняла своє місце на стиці наших з ним розумів... Ось тільки в ментальній бібліотеці було раз такий у півтора більше, що і не подобалося Ворону. Цей перфекціоніст чомусь вбив собі у свою нематеріальну голову думка, що реальна бібліотека не повинна ні в чому поступатися ментальною ... І в цілому, я навіть розумів подібні бажання свого духу.
Потомкам, в разі чого, теж потрібно було чогось залишити. Ну так, раптом зі мною що-небудь станеться ... Або я думаю кудись далеко і надовго.
- Добре. Демонологію можна відкласти на потім. Але технології підсилення все одно продовжуймо копіювати. Розділ з ними поки що майже порожня. Та й за ціллю зілля ти мало книжок створив. - Змилувався наді мною дух, не забувши докорити наостанок.
- Так-так, знаю, ти вже в який раз нагадуєш мені про це. - Пробурчав, згадуючи нещодавнє «слова» Крука. Той, проаналізувавши отримані від японських кланів знання, помітив деяку закономірність і зв'язок між інтенсивними технологіями, цілодобовістю та зіллям, частина якого ще й в алхімію йде ...
З’ясувалося, що через зависокі раси підходили до розвитку та посилення власних тіл. Там де я використав метаморфізм, магію крові і техніки Йогі, японці використовували звичайні фізичні вправи, пов'язані з прийомом складових зеленого та спеціальних лікувальних ритуалів... Хоч би як там було, але у всіх трьох вкрадених мною бібліотеках з'явилися такі уроки із ритуалами зцілення та заколюванням, що дозволяли островним чарівникам модифікувати їх тіла.
При цьому кожен клана мав свої секрети і нюанси модифікації тіл, з чим було дійсно цікаво ознайомитися... Але сильно в цю тему я поки що не слухав. Ідеї, які постійно змінюють свій організм від метаморфотизму — це круто. Але займатися ще і цим у мене поки що просто не було часу. На всі напрями разом банально не розірвешся.
Тож я ще не припинив своїх звичайних тренувань. У тій же магії взагалі припинити тренування було дуже небажано, процес народження з новим елементом міг постраждати через серйозні перерви...
Про цілу купу поки що нереалісованих, але вже запланованих справ я і зовсім говорити не хочу. Часу на все вічно не вистачає. А я вже давно задумувався над оновленням чари на власному наметі. Та й над родовим вівтарем потрібно трохи пошаманити, в тому числі і у прямому сенсі цього слова... Після менари Лестрейнджей у мене є саме необхідний досвід для роботи з власним джерелом. І в просторових чарах я за цей час непогано піднатовр.
Але на жаль і ах. Часу не вистачає навіть на те, щоб просто скласти зразковий план змін і покращення в захисті та загальних зачарування будинку на Гріммо дванадцять. Про саму роботу над родовим менором я поки що навіть не заїкаюся. Я відчуваю, до цієї своєї ідеї я повернуся вже після реалізації свого плану по викорененню Дамбльдора з ігрової дошки... А цього року я навіть не подумаю про це.
Після зустрічі з моєю особистою шизою - Вороном то біш, було прийнято рішення цього року нікуди не рипатися і нічого не робити. Всі приготування до майбутнього дій вже і так готові, артефакти створені та ритуали прораховані. Залишилося тільки чекати появи Гаррі Поттера в школі... Ну а там вже можна буде подумати і про порятунок хлопчиків від шматочка душі Воландеморта.
Добре, сам темний лорд у мене на руках. У магії вольтування я розібрався достатньо, щоб не хвилюватися щодо успіху запланованої операції... Ну а навіть якщо щось піде не так, у мене під рукою буде кілька парфумів, в тому числі Ворон, що не тільки підлещують мальца при необхідності, але й душу його в тілі підтримають, якщо ситуація зовсім вийде з під контролем.
Ну а там, після того як я повністю знешкоджую найвідомішого хлопчика магічної Британії можна буде і про відродження темного лорда подумати... Той, звичайно, як темний лорд вже повністю провалився. Можливості вирватися з-під мого контролю у Тома немає, навіть якщо дивитися чисто теоретично. Розум мага вже настільки спотворений і перероблений мною, що той швидше здохне, ніж підірве паличку в мою сторону.
Через це, правда, той сильно прибавив у навичках і навіть чистої сили... Але, думаю, слабкого темного лорда все одно вистачить, щоб якомога краще розтрощитиболото магічної Британії. Можна буде влаштувати черговий перечинок впливу, проштовхнути брата кудись вище кар'єрної драбини. Ну і Дамбльдора, само собою, подібний розвиток подій має змусити хоч трохи хвилюватися.
А де хвилювання - там і помилки... Які я не постиснююсь скористатися. Не просто так я весь цей час працював професором Хогвортс. Старик вже давно звик до мене, не бачачи в моєму обличчі особливої загрози... Той бачить свого чоловіка, який був підпорядкований мені і часто упускає деякі факти моєї біографії... Занадто « стурбованим» я себе показав, ніколи не використовуючи свій вплив і багатство для вставання палиць у колеса одного старого.
Ось той почав рахувати мене нехай і кілька незвичний, але всього лише професором Хогвортса... Погляд старого в мою сторону за минулі роки сильно змінився. І я був щиро щасливий, що хотів вдарити свого ворога у найсприятливіший момент. У момент його слабкості...
Звичайно, цей старий не заслужив моєї ненависті. Парочки не таких вже і серйозних сколок між нами недостатньо, щоб я зненавидів мага подібного калібру. Та й не гордий я, але терпіти політичну і магічну владу Дамбльдора в Британії вже був впорядкованим...
Поки старий сидить на вершині, мені в будь-якому випадку доводиться діяти з оглядкою на його реакцію, у багатьох моментах досить сильно обмежуючи себе. "Верховний маг" Британії - людина не надто приємна. Відчує, що хтось набирає надмірний вплив, відразу ж « влаштує по руках» подібного розумника. Не само собою, звичайно, але насправді справи це не змінює.
Від Дамбльдора треба позбутися, хоча б для того, щоб подолати його місце на політичній арені. Та й незапильне місце директора Хогвортсу, з його родовим джерелом стародавнього замку, мені зовсім не завадить.
У цьому плані все давно вже було домовлено з Люціусом, той при необхідності підтримає мене ... Коли інші претенденти взагалі з’являться, то вони сконструювали їх. Після смерті Дамбльдора мало не знайдеться багато дурнів, що насміхатимуться проти заперечень діючому лорду Блек... А якщо я ще й активи союзників директора з такого приводу пощу небагато ... І тоді ми подумаємо про самолюбство у Британії.
Усі, що виходять з статусу правами та небезпеками. Але тут вже все як завжди.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek