Довго возитися з донечками у мене не вийшло. Одного року навчання одного разу підійшло до свого кінця, змушуючи мене повернутися до справ нагальних. Так, я знову зв'язався з Олександром, вказуючи деякі деталі запланованого на цей рік подорожі до Японії. Добре, дампір знову довів, що я не просто так жертвую свою кров, підготувавши мені якусь плацдарм для прибуття і надавши загальну інформацію про специфік та культурні особливості острівних магів.
- Двадцять чотири флакони з спогадами... Професор Блек, мені обов'язково вивчати все це раз? - Дивившись на позначені флаконики як на ворога народу, уточнила в мене учениця.
- Твоїх навичок в ментальній магії вистачить, щоб управитися з подібним об'ємом інформації. Так що вистачить канючити і приступий до справи ... Мені важливо, що ти думаєш про ці флайони. -Спокійно задавши слабкі обурення Німфадори, стояв я на своєму.
- Угу... Це вам легко, ви майстер в ментальній магії. А у мене голова гудіти починає від подібного способу вивчення нової інформації. - Бурчала дівчина, не поспішаючи приступати до справи.
- Ну ось і буде тобі додатковим тренуванням... Приступай до справи, Дора. - Строго глянув на ученицю, з підсумку все ж змушуючи ту взяти в руки перший флакончик із спогадами Олександра... Для того щоб витягнути чужі спогади, чарівнику потрібен Омут пам’яті або один з його аналогів. Нам, як ментальним чарівникам, такі артефакти були не так вже й потрібні.
Те саме, звичайно, має додаткові функції, та й перегляд чужих спогадів з судин пам'яті той полегшує... При цьому, старий Омут пам'яті навіть мав десь на складі в будинку на Гриммо дванадцять. Але доставати його тільки заради зручності Німфадори я не дуже-то і поспішав, воліючи дати дівчинці непотрібну практику в ментальній магії, ніж самолично напружуватися для пошуків давно невикористаного артефу.
Добре, Німфадору вдається виконати своє завдання за 40 хвилин до того, як вони ознайомилися з усіма врученими йому флаконами. Після чого ще хвилин двадцять пішло на аналіз і сортування отриманої інформації. Отже, якраз за годину я встиг трохи потренуватися в магії вогню і створюючи «гнаний скульптури». Таке собі тренування на контроль і народження з магією вогню, що не особливо виснажує мої запаси мани. Що важливо, бо зараз мій резерв майже що порожній після тренування.
- Ну ось і все, нянька було більше, ніж реально затрачених зусиль. - Зрозумівши, що Німфадора впоралася з завданням, висадив я ученицю.
- Ага... - В’язко відмахнулася від мене Дора, накидаючи на себе мале зцілення у спробі позбавитись легкої мігрені. Але навряд чи така магія допомагає відментальної втоми... Ну та і нехай, особиста практика в магії слова Німфадорі теж не завадить. Та й самообман ще ніхто не відміняв. Не просто так чарівниця цяк полегшено зітхнув після використання простого закляття.
- Отже, як твоя думка про отриману інформацію? - Запитав, дозволив учениці зібрати очі в купу після невеликої практики в ментальні магії.
- Японські маги – ті ще кози. - Безапелляційно уклала Німфадору, викликаючи на моєму обличчі легкій посмішку. - Якщо ви, професоре, дійсно збираєтеся вивчити з цих острівних аборигенів секрети їх магії ... Ну, я тільки і можу, що побажати вам удачі. - Копуючи мою власну манеру спілкування, простягнула дівчинка.
- Ну-ну, не будь настільки категорична. Крім того, під твою характеристику майже не ідеально підходять у тому числі Британські маги. - Посміхнувся, трохи збентежена кілька розгніваної чари. - Але ж ти маєш право у своєму судженні. Відправлятись до Японії в амплуа буде дуже недалекоглядно. Моя репутація навряд чи буде щось значити в Японії. Навпаки, японські чарівники будуть гнобити їх з особливою ревністю. Расизм острівних азіатів може стати великою проблемою для нас. - Слухав мене, отримуючи у відповідь приголосні кивки вчениці.
- І що ви пропонуєте, професор Блек? - З цікавістю подивилася на мене Дора, відчайдушно не бажаючи включати власні мізки.
- Закотимо під японських чарівників, що повертаються з великої землі або ще краще — із Китаю. Ми з тобою можемо легко підробитися. З мовою і манерою поведінки теж якось розберемося... Залишилося тільки узгодити вибрану легенду з Олександром і вирушити в дорогу. - Озвучив я свою ідею, поводячись як змінюючи свій зовнішній вигляд.
Ну, як походя... Я працював над обраною зовнішністю вже давно, і сама зміна зовнішності не могла бути простим фокусом. Але моїх навичок все ж вистачило на те, щоб не звертатися до допомоги заклять для показаного результату ... Учениця з потужним даром метаморфа дуже, знаєте, стимулює до розвитку в метамфізмі. І плювати, що здійснений мною фокус сама Німфадора повторила навіть з якоюсь лікаркою, так само обернувся в молоду азіатськку з різкими, але чудовими рисами обличчя.
- Чудово. - Кивнул, заохочуючи обрану ученицею зовнішність. - Ти тільки звикни до цього вигляду, за ті кілька днів, що у нас залишилися до відбуття ... Звичайно, краще додому повернися в звичайному своєму вигляді. А то Андромеда може і не визнати власну донечку. - Посміхнувся, спостерігаючи за фарбою переді мною чарівницею. - До слова, як там у тебе справи з батьками? - Додавши в голос крапельку серйозності, запитав я.
- Не дуже. - Тут же помручила до сели веселий брюнетка... Тої дуже любили малюватися переді мною в нових образах, але ця тема майже миттєво заспокоїла такі пориви у Німфадорі. - Після тієї розмови матусю досі погано на мене. Так і батько... не дуже задоволений моїм бажанням піти в інший рід. -Хмуро бурчала та, опускаючи очі в підлогу.
- Пф! Звучить так, ніби у нього є власний рід... Однак, чогось подібного я і очікував. У минулому Андромеда дуже страждала від наших племінних традицій. Що вже казати про Теда, якого у свій час мало не лінували силами мого роду. - Пиркнув, запускаючи руку в волосся дівчини. Ця від таких раптових дотиків аж здригнулася, але невибаглива ласка все одно дуже швидко почала давати свої плоди, дозволяючи Дорі трохи заспокоїтися.
- Ага... Але навіть так, реакція батьків виявилася занадто бурхливою. - Пожалкувала мені чарівниця, безсовісно користуючись ситуацією і насолоджуючись погладжуваннями з мого боку. Ту навіть расрепане волосся не хвилювало. Завдяки її здібностями вона могла за лічені хвилини привести свою причіску в порядок, чим Німфадора і використовувалася для користування.
- Ну, я б так не сказав. Відреагіруй ті дійсно бурхливо, і ти б вже не була моєю ученицею. Ну або принаймні Андромеда вимагала б від мене серйозної розмови на рахунок твого вступу в рід... Твоя матуся навіть не перешкоджала нашій подорожі. Хоча могла, чого вже там. - Він трохи заспокоївся своєю ученицею, але не хотів цього знову. Нам потрібно було лише дізнатися про це з розуму Дори і не обтяжувати цю зараз додаткову тривогу.
- Думаєте, все не так вже й погано? - З якоюсь навіть надією подивилася на мене молода чарівниця, цього року здала СОВ. Майже все на відмінно, повинен відзначити.
- Ну, Теде, навряд чи коли-небудь дозволить тобі приєднатися до роду Блек. Та і Андромеда навряд чи зрадіє, якщо це все ж станеться... Але розривати з тобою стосунки, якщо ти все ж зважишся на подібний крок після свого повноліття, вони навряд чи стануть. - Навіть не думаючи обманювати ученицю в подібних ситуаціях, пояснив я.
- Ясно... Що ж, тоді після мого повноліття вже і будемо замислюватися на цей рахунок. А поки що є справи і важливіші. - Здраво подумала дівчина, змушуючи мене мимовільно дернути губою в микці на усмішку. Чи не так, але останнім часом я все частіше помічаю власні повадки і навіть схожий спосіб мислення...
І не те щоб це було чимось особливо хорошим. Відкладання важливих рішень на потім є однією з найбільш шкідливих звичок. І я не дуже-то і радий, що подібну рису мого характеру вирішила перейняти Німфадора... З іншого боку, особиста учениця повинна бути лаконічним продовженням свого наставника. З усіма недоліками та гідністю, подібні до аксіоми.
- Професоре, аппаруйте мене додому, будь ласка. Мені потрібно зібрати речі в поїздку. - Через кілька секунд мовчання, звернулася до мене учениця. І я не почав з тієї суперечки, розуміючи, що сьогоднішня тренування завершена для нас обох. Навіть мій магічний резерв уже близький до того, щоб показати дно, що вже там говорити про Німфадору.
Проте, поставивши Німфадору під світли очі батьків, я незабаром був змушений повернутися до « тренування» в Йозі, магії крові та метаморфози... Белла, яку мій скорий від'їзд до Японії дуже незадоволено вирішила мене саме так заїхати на останок. Ну а там до нас і Кірхе з Анною приєдналися...
І дівчатам було якось плювати, що я взагалі-то збирався як мінімум два рази на тиждень відвідувати тих в родовому менореї, покоряючись з висунутим Біллою ультіматумом на цей рахунок ... Хто ж я такий, щоб чинити опір жіночому пильнуванню? Сам же у своє викупив і "приручав" парочку вейл. Та й уваги своєї майже що дружини відбиватися було якось дивно.
Тому я з усіх сил докладав зусиль, щоб виконати свій шлюб. Наступних кілька днів вони приділяли мені увагу. Ну а там ми з Німфадорою вже вирушили в Японію, де нас і зустрів Олександр, буквально за пару днів підготовив кілька чарівних паличок... Цікаві палички, що у всьому магічному світі використовуються не тільки як зброю і магічний концептатор, але й як документ, який визначає особу.
Власне, нові палички, що майже не підходили нам з Німфадорою, були потрібні саме як посвідчення особи. Мені - для підстраховки і на випадок відвідин місцевого міністерства магії. Німфадоре - для реєстрації на турнірі... Питання, з яким Олександр теж вирішив.
- Ну що ж, друже мій, ти виправдав покладені на тебе очікування ... - Доставаючи з мішечка з розширеним простором невелику, але відмінно зачаровану, кленку з яскраво-алою рідиною, простягнув я. - Це екстракт життя на основі моєї крові. Ти можеш вважати цю клятву своєю нагородою за виконання цієї роботи. - Байдужо простягнув, кидаючи в руки вампіру позначена місткість.
- І що мені з цим робити? - Не дуже впевнено уточнив широкоплинний хлопець, з цікавістю розглядаючи попалу йому в руки колбочку.
- Заприся в якому-небудь підвалі і випей ... Ця колбочка має більше життєвої сили, ніж п'ять літрів моєї крові. Ось і думай, який вплив на тебе може мати цей еліксир. - З легкою насмішкою тягнуть слова, спостерігаючи за поступово витягуючим обличчям дампіра.
- За такий еліксир будь-який вампір сам собі ковтка заперечить не задумуючись ... Дякую, Регулус. - Натурально схилився переді мною Олександр, в повній мірі усвідомивши цінність того, хто до нього потрапив у руки скарбів. Але я лише махнув рукою на такі вияви вдячності. Його нагороду хлопець заслужив сповна. Та й далі зростання дампіра вигідно в тому числі мені, через що і виставляти свого « друга» боржником у цій ситуації я не збирався.
- Ти заслужив. - Кротко кинув я, кивнувши Олександра і дозволив тому покинути мою компанію ... Хай вже йде, життєвою силою закидається, вампір-ненаркоман треклятий. Ну а у мене тут і свої справи є.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek