Ми з Беллою не були для неї чимось екстраординарним. Ні, звісно ж, ми не стали такими самими. Але ніхто з нас не поспішав. А тому, після розмови з кузиною я простий прийняв ситуацію як факт. Белле було потрібно чоловічої уваги, ну а я і не проти ...
Крім того, наша спорідненість у цій ситуації мало впливала на що. Ми не збиралися заводити дітей разом. Навіть якщо ми колись зберемося, про здоров'я своєї дитини я вже точно зможу подбати.
І все ж таки, не без причини я полишив у магловській літературі. З неї вдалося отримати досить багато цікавих ідей і цінної інформації. Я навіть визнав, що звичайні люди багато в чому перевершили сучасних чарівників. Не в усьому, але їх науки я продовжую вивчати і досі, незважаючи на багато інших не менш важливих справ.
Загалом так, раптові відносини з Беллою не стали для мене якоюсь ключовою подією... До певної міри я навіть почав краще розуміти Беллу, разом з чим і рівень довіри до тієї кілька виріс. У мене навіть була ідея змотуватися кудись в Італію, влаштувати жінці медовий місяць або щось близько того ... Але часу мотати за кордон у мене вже не було.
Новий навчальний рік почався, змушуючи мене повернутися до Хогвортсу і виконувати свої обов’язки професора зі стародавніх руїн. Ну і на навчанні Німфадори я знову отримав можливість зосередитися, вирішивши поки що не просвітити дівчинку на рахунок наших з Беллою відносин... Все-таки з моєю тіткою Німфадора дійсно полагодила, вдаючись активний листування і навіть іноді зустрічаючись із Беллою на вихідних.
І я не дуже хотів псувати стосунки двох дівчат більшими подробицями про наші з Беллою відносини. До того ж, почалися ці самі відносини через ревнощі Белли до Німфадору... Коротше, ну його нафіг. Поки все йде так, як належить йти, а мене все влаштовує - нічого міняти я не буду. До того ж, Німфадорі було дуже корисно поспілкуватися з іншою жінкою. Тим більше, що зі свердлицями у тій відносини все ж залишаються натягнуті.
Незважаючи на те, що Німфадори не можуть сказати, щоб було багато часу для розваг і друзів. Більшість її дня так чи інакше йшла на навчання, тренування і підготовка до звичайних занять в інших професорів... Щоправда, дівчинка не з усіма предметами керувалася через свій досить завантажений графік і іноді потрібно відпочивати. Але тут вже я трохи хитрий, допомагаючи учениці і домовлятися за неї з іншими професорами.
Найважче в цьому плані було зі Снейпом... Молодий зеленьара мав високі вимоги до своїх учнів, а Німфадор — із п’ятою на десяту. Особливості її магії і природний дар метаморфа зривали в деяких навіть досить простих зелені, незважаючи на всю старанність моєї учениці ...
Отже, новий навчальний рік став для мене ще й необхідністю знайти хоч якийсь спільний зв'язок із Снейпом. А до цього ми з ним воліли просто ігнорувати один одного... Марний зіллявар не хотів миритися зі своєю присутністю в Хогвортсі, все так само тая образа на мого брата і його друзів.
Глупота жахлива, тим більше половини цих найприємніших сьогодні мертва. А той же Ремус тримається на плаву і навіть живе нормальним життям лише завдяки допомозі Сиріуса... Але навіть так, морально зламаний підліток у зеловарі продовжував нагадувати про себе, через що між нами в якийсь момент і сталася не надто пристойна ситуація...
- Я повторюсь, професоре Снейп. Ще одне нецікаве слово в сторону моїх батьків або роду, і вас навіть заступництво директора навряд чи врятує. - Спокійно тягнув я слова, тільки що створеним хусточкою витираючи чужу кров зі свого кулака ... - І так, навіть не думайте відриватися на моїй учениці за такий неприємний момент між нами. Мої погрози повторювати не буду. - Дивлячись у злі і ненавидять мене очі, ліниво додав я...
У якомусь сенсі мене навіть розважила ситуація... На мене прямо-таки накинули спогади Регууса про його шкільний життя. Хтось назвав когось не найлеснішими епітетами, після чого, пам'ятаючи про заборону чаклунства в коридорах, пара молодих чарівників сходилася у звичайній кулачній бійці...
Звичайно, в цьому випадку ситуація була трохи іншою. Снейп послав мене лісом з моїм проханням трохи вирівняти оцінки Німфадорі, не постеснявшись вистрелити в мою сторону. Я відповів, що вовків немає. Нагадую, коли я нагадаю, як саме передплетка досі розмальовується темного лорда. Нагадав про нелеще минуле Снейпа, свій статус і просто трохи потоптався по ранах та комплексі співрозмовника...
Потім у мою сторону була спрямована паличка. Потім, навіть не збираючись слухати наступні слова Снейпа, я і вражав того у найближчу стіну. Що з урахуванням моєї сили могло стати кінцем для Снейпа... Не зупиняйся я в останній момент, і череп зеленогоьєра лопнув би фарбою більше ніж пересельний арбаза, який впав із даху багатоповерхового будинку маглів. Хоча, свій кривавий слід на стінах замку маківка Снейпа все одно залишила ...
От тільки зіллявар все одно не зрозумів своє місце, намагаючись проклясти мене чимось явно незаконним ... Ну я і потріпав того за закривавлене волосся, заодно трохи мивши боки і вибивши все повітря з легенів... Я обрав найліпший і підступний спосіб, як донесення своїх думок. Але саме він у цій ситуації вимагав від мене цього. Я - не студент-заборгований, щоб бігати за Снейпом раз у раз поставити нормальну оцінку...
Мені двічі відмовляли, на третій раз взагалі пославши, чого прощати я вже не збирався ... Та що вже там, навіть побивши свого колегу я не став заспокоюватися, демонструючи і максимально підсіляючи дух життя в тіло Снейпа. Той намагався відбиватися, лаятись і бити кулаками. Але, виставлений мною бар'єр звів на немає зусиль зілля...
Після чого Снейп на собі відчув надзвичайну допомогу духа життя, що за лічені секунди, нехай і з моєю посильною допомогою вилікував рани мого візаві... Я навіть почистив від зайвої крові і холоднокровного піта, придаючи зіллявару божевий. Якби не клоккотлива всередині чоловіка лють і сильна блідість чужої особи, ніхто б і при всьому намаганні не зрозумів, що недавно з професором зеленого п'єварніювався щось таке.
- Запам'ятай, Северус. Я - не Сиріус, я не буду обмежуватися напівмірами... Якщо мені буде легше позбутися тебе, ніж домовитися з тобою, я від тебе позбудуся. - Силий піднімаючи зеленьара на ноги, простягнув я.
- І все це заради оцінки для якоїсь дурні? - Зло метушився, рикнув у мою сторону Снейп... Але кулаками він більше не збирався махати. Пара ударів від досвідченого Йога і мага крові прищепили тому крапельку здорового глузду.
- Попрошу ввічливіше звертатися до моєї учениці... І не забувай, що я Блек. Мені на роду написано творити божевільні речі в угоду своїх бажань і вигод. - Трохи надівши на плече чарівника, пророкував я... І навіть якщо Снейпу було очевидно, що відповісти на це запитання, він не збирався надто сильно тріпати язиком.
На чому ми власне і розійшлися, наступного разу зустрівшись вже в кабінеті директора. Дамбльдор викликав мене до себе вже наступного вечора, заходячи цілу лекцію про те, як погано я вчинив зі своїм колегою. Колективні коментарі Снейпа йдуть до мене...
- Вибачте, директоре. Але іноді за свої слова потрібно відповідати... Я не тягнув професора зілля за мову і вибачатися за захист своєї честі не стану. - Просто відповів я на все претензій в мою сторону. І Дамбльдор прийняв подібну відповідь, нехай і продовжив читати мені нотації... Але навіть Снейп розумів, що сваритися зі мною через нього Дамбльдор не дуже-то і поспішає.
Так що свого я добився, прямо натякнувши Дамбльдору, що несправедливого ставлення до своєї учениці не потерплю... Що ж, після минулого конфлікту погані оцінки Німфадори будуть вважатися несправедливими. І плювати, що про наш зі Снейпом конфлікт відомо тільки ми і директор. Цього більше ніж достатньо, щоб Снейп вирішив не посилювати конфлікт, просто заплющуючи очі на мою ученицю.
Снейп мав заплідники здорового глузду. Той відмінно знав своє місце в світі... Нехай і не хотів приймати факт, що без прикриття директора він ніхто, і кликати його ніяк. Стан Майстра зілля не означає, що коли йдеться про конфлікт із головою одного з найвпливовіших родів магії Великої Британії.
А ще, здається, я мало чого налякав Снейпа своєю поведінкою. Упевнений, його давно вже ніхто так спокійно і наковтнув не бив. Та й мої слова до чарівника явно дійшли... Ну а я і задоволений, малость розвантажуючи власну ученицю. Ну і заробляю в її очах ще крапельку величі. Все ж ненависники Снейпа в нашу з нею сторону та малювалася швидко... Не розуміючи, яким методом мені вдалося змусити похмурого зеробара виставляти їй приємні для мене оцінки...
У цьому випадку репутація Снейпа грала мені на руку. Справжня страшниця для всіх учнів Хогвортса стала відмінним « протистоянням » моєму обличчі... Або приблизно такий образ підсвідомо видав Німфадору, зрозумівши і опустивши всю цю ситуацію. А вже скільки радощів і вдячностей було... Але я все одно не дозволив цій людині забити на зілля. Якщо моя учениця банально завалить один з випускних іспитів, моя репутація професора може кілька постраждати...
Не надто сильно, і я навіть готовий простити подібну промашку моїй учениці, але самої Німфадорі краще не знати. Нехай вже дівчинка і далі викладається на повну, боячись заплямувати репутацію свого наставника... Ну а я вже допомогти тій чим зможу ...
Власне, приблизно в такому темпі і пройшов мій третій рік у якості професора. Я навчав вручених мені студентів, ходив на чергування і просто стежив за порядком у школі. Разом з тим я тренувався сам та тренувати Німфадору. Саме в цьому плані прийшли до речі створені влітку артефакти, які дозволили мені і Німфодорі значно збільшити свої запаси життя шляхом постійного поглинання потужною життєвої сили драконів.
Звичайно, від таких занять треба було відпочивати. У цілому, у деяких випадках з магією крові треба було бути обережним доти, доки вона не переросла в вампіризм... А то тягнути прану з чужої крові — це одне, а ось тягти пранку із іншого живого створіння — зовсім інше. І нехай навіть ми з Німфадорою не в Шумері, але робити зі своєї учениці енергетичного вампіра я не збирався. У моєму оточенні і так достатньо вампірів, одним з яких, в деякому розумінні, є я сам...
Ну та не будемо про сумним, головне, четвертий курс для Німфадори пройшов добре, а коли сама дівчинка вже почала до здачі іспитів, я зовсім випадково натрапив на дивні двері на восьму поверсі замку... Ооохлонена дивна брама, якої ніколи раніше у тій вежі не було. Та й мій справжній зір не допомогло визначити, що за цими дверима і як вона взагалі переді мною з'явилася. Дивно, але цікаво... Я вже не раз проходив у цій ділянці замку. Що змінилося цього разу?
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek