- Не шуми! - Тихо рикнув я, б'ючи по свідомості привида ментальна магія ... Як працювати з такими сутичками я розумів просто відмінно. Все ж різниця між духами і примарами не така вже й важлива.
- Іїй! - Вона злякалася, намагаючись втекти крізь стіну... Але просте закляття з магії бар'єрів, з яким так чи інакше знайомий кожен поважаючий себе демонолог не дозволив привиду відступити. Стіни на кілька митей стали непрохідними, через що сама Міртл з розгоном влетіла лобом у кам'яну скарбку Хогвортса.
- Та не шуми ти. Уся школа вже давно спить, і не варто надмірно турбувати місцевих жителів своїми криками. - Ще раз шикнув я на примара, не вдаючи власного голосу. Я не збирався будувати з себе студента, який ховаються від викладачів.
- Ууу, що за закляття ви використовували на мені... Професор Блек? - Опізнавши в мені нового викладача, трохи ображено уточнила дівчинка-привид. - Раніше навіть працівники відділу Тайн не могли зупинити мене, якщо я збиралася втекти від чужих очей. Як ви змогли зробити мене матеріально? - Швидко заспокоювалася дівчинка, починаючи втягувати мене у розмову.
Мабуть, той факт, що я викладач, буквально магічним чином позбув мене від більшості питань за типом: що і якого хріна я забув у жіночому туалеті... Хоча, тут я скоріше повірю, що це удар по голові і зустріч зі стіною змусили надмірного активного та голосного привида викинути більшість звичайних запитань.
- Я не робив тебе матеріальним. Я просто накинув на навколишні нас стіни спеціальний бар'єр, що не дозволяє привидам проходити крізь стіну... І будь тихше, інакше я сам заткну тебе. - Я хмикнув, знову повертаючись погляд до зацікавленої мене аномалії. А аурні сліди від древніх заклять у цій кімнаті, здавалося, були навіть не просто похмурими слідами. Ну, принаймні якісь активні чари в цьому жіночому туалеті точно малися... І це не стандартна для решти замку захисна система. Що мимовільно наштовхувало на ненайоднозначні думки...
- Ум... Добре. Трохи перелякав привид, на кілька хвилин залишаючи мене в гордій тиші. І цих миттєвостей мені вистачило, щоб активувати кілька скануючих заклинань, які чудово доповнили мій справжній зір. Я майже відразу зрозумів, що частина стародавніх скам'янілостей досі активна. Один з них також знайшов без жодних проблем.
- Хмм... Ломати чи не ламати? - У самого себе питав я, підходячи до умивальників, всередині яких виявилися пристойні розміру порожнини і якийсь дійсно складний механізм, який і повинні були активувати виявлені мною чари.
Професор Блек, а що ви робите? - Все ж наважилася уточнити в мене Міртл, займаючи позицію трохи зліва від мене.
- Я вислідую одну з багатьох загадок Хогвортса... І зараз мене цікавить стать за цим умивальником. Ти там була? - Звертався я до привида, не занадто на щось і розраховуючи. У Хогвортсі було багато стін, крізь які жоден привид не міг проникнути. Навряд чи цей умивальник був захищений від уваги безтілесних створінь.
- Ні, захист замку заважає. - Хмикнув дівчинка, при мені спробувавши просунути голову всередину умивальника. - А що, з цим умивальником щось не так? - З цікавістю уточнила в мене дівчинка.
- Невпевнена, але чари на цьому умивальнику висять досить цікаві. - Я хмикнув, всім своїм виглядом висловлюючи небажання продовжувати цю розмову. Добре, дівчинка зрозуміла мій настрій, не ставши лізти під руку. За що я був дійсно вдячний, починаючи з інтересу досліджувати чужі чари. А Ворон мені в цьому допомагав, у той час як дівчинка-привид з цікавістю спостерігав за моїми махінаціями.
Поспостерігати було дійсно важливо. Але на відміну від звичайних чарівників, я не тільки чарував магічною паличкою, та заклятья різні читав. Ні, я ще і палицею використовував, ритуали не помилково складні проводив, та рунні ланцюжки малював. За подібним само по собі було досить цікаво спостерігати, так я ще іноді і деякі коментарі до своїх дій давав. Просто для того, щоб Міртл і далі продовжувала зберігати мовчання.
Проте, з огляду на всі мої зусилля були не дуже корисними. Крук так і не зміг визначити, за допомогою якої ручної мови були складені чужі зачаровання та чарівництво. Я так і не зміг пробитися крізь них, зрозумівши з висновку, що всередині мушлі був якась порожнина... Мабуть, труба, що виходить десь вниз. Але зрозуміти, куди саме та пішла я так і не зміг, навіть спеціально пробігся по нижніх поверхах, намагаючись знайти місце, де вона могла б проходити.
Але або "труба" занадто сильно викривлена, або я чогось не розумію, але знайти прихований прохід у мене так і не вийшло. Це був час припинити свої дослідження, і це лише забракло сили для поступового зменшення кількості випадків утрати. Я не хотів... Мало хто мене помітить за такою справою. Від того ж директора або Флітвіка не кожні чари врятуються.
І тому, мені довелося майже силою відкинути в бік свою нахідку, повертаючись до більш повсякденних речей. Забувати про сніданок і вже тим більше про уроки, я не збирався. Правда, вже наступної ночі я знову прибув у жіночий туалет на третьому поверсі... І знову вся ніч пішла у мене на дослідження чужих чар, а сам я став небажаним співрозмовником для вже давно загиблої дівчинки... Плакса Міртл, це набридливе приведення, виявилося занадто наполегливим і нестеричним, раз в разу притягуючи мене до все нові й нові розмови.
Що, насправді, досить сильно відволікало від роботи... А я, до того ж, ще не спав на той момент вже майже два дні, поступово стаючи все більш і більше роздратованим. Іноді мене так і тягнуло прикласти нудливу дівчину яким-небудь заклятьем еккорцизму. Але з огляду на все це я зміг стриматися в руках, поступово навчившись просто піддатись у потрібний момент і підтримуючи розмову ні про що з гіперактивним приводом.
І в якийсь момент це навіть почало окупуватися... Зокрема, я зміг перевести розмову в правильне русло і почав розпитувати дівчинку про зацікавленого. І та, на моє здивування, змогла знайти у себе в пам'яті пару справді цікавих моментів. Навіть про момент своєї смерті розповіла, ділячись найглибшими страхами і наштовхуючи мене на деякі думки та ідеї.
- Два величезних очі з витягнутим зіниці і жовтою рогівкою... Дуже незвичний опис. - Вислухавши історію смерті своєї сусідки, спокійно хмикнув я. - Такі очі, в теорії могли б належати будь-якому демону або монстрові... Але перше навряд чи, все ж захист у замку далеко не найпростіший. Та й вбивати просто поглядом можуть тільки дійсно сильні представники демонського братства. - Я думав, що не дуже то й побоюючись, ніби такі розмови підуть куди-небудь далі Міртл.
- Демони — це лише вигадки надмірних релігійних магів. Невже ви вірите в ці дитячі казки, професор Блек? - Хмикнув дівчинка, кілька недовірливо доторкаючись в мою сторону.
- Ну, нехай буде так... У будь - якому разі, не варто звинувачувати демонів у твоїй смерті. Мабуть, якийсь монстр напав на тебе... Ну, якщо прийняти за аксіому що тебе не вбивав чуже закляття. - Спокійно прошепотів я, насправді допускаючи саме такий варіант. Однак захист замку не завжди є нешкідливим для мешканців самого замка. - Чесно кажучи, першим на думку мені приходить саме василіск або хтось з його молодших побратимів. Інших монстрів, які можуть вбивати поглядом, я не пригадаю. - Поспішав перекласти тему я...
- Думаєте, в Хогвортс міг проникнути настільки небезпечний монстр? - Трохи недовірливо уточнила в мене дівчинка... І водночас, коли я кидаю досить страхливий погляд на те, що роблю дослідження.
- Всяке може бути. Хогвортс далеко не звичайний замок. Деякі таємниці це місце приховує від сторонніх ще з тих часів, коли маги навіть не навчилися користуватися паличками. - Протягнув я, знову приймаючися за вивчення умивальника в жіночому туалеті... В якомусь сенсі, мені це вже встигло чудово так піднапастити. Але я просто не хотів зупинятися на півдорозі.
Хоча історія Міртл, і шанс того, що досліджуваний мною умивальник дійсно є якоюсь важливою частиною стародавньої захисної системи замку, кілька остигли мій запал. Мені не хотілося нападати на якесь потворне прокляття. Особистий захист — це не панацея. Деякі чари можуть обманути дії такого закляття. Так і не розрахована на таку магію, щоб відобразити щось дійсно складне та забійне. Адже не просто так деякі закляття « з другим дном» можуть раз знищити кілька особистих захисту.
Але моя наполегливість все ж в'яне своє... П'ять ночей мені знадобилося, щоб розібратися в роботі тієї частини чужих чар, що до цих пір залишалися у робочому стані. Крук навіть почав створювати для мене « ручний алфавіт », на якому, як і були створені заклинання. Але, чесно кажучи, це вже не було дуже важливо.
Я сам розібрався в принципах роботи чужих чарів, у найкоротший термін підбираючи « зв'язок» до чужого закляття... Добре, моя кваліфікація, знання і досвід роботи з рунами вистачило, щоб створити простий артефакт, при резонансі з яким чужі закляття ... Ні, не деактивуються, а переходять в інший стан, відкривши переді мною прохід у широкий тунель. Майже ідеально гладкий і сухий тунель. Навіть сліди пилу або павутини видно майже що не було.
- Ну, на звичайний слив це точно не схоже. Думаю, я навіть ризикну туди спуститися... Через пару днів. - З легкою умилкою простягнув я, переконавшись в працездатності створеного мною ключа. Ну а більшого мені поки що і не потрібно. Лезити в потенційно небезпечне місце ось так просто, без будь-якої підготовки не хотілося...
І нехай це буде тільки моєю параною, але зайвий раз ризикувати з черговим секретом стародавнього замку, я не хочу. Все ж захист у дивного спуску був більш, ніж серйозним. Сховані проходи або запасні виходи з замку, подібні до чарів, не захищають... Але і занадто відтягувати свій спуск по невідомій трубі я не стану. Мене ж цікавість спалить, якщо я раптом вирішу надовго відкласти цю справу. Тим більше що відверто серйозної підготовки проводити я не збирався.
Мені б просто трохи відспатися, після всіх тих ночей, про яких я побачив у компанії з гіперактивною дівчинкою-привидаком... Ну і деякі захисні артефакти я волію на себе кинути. Чисто на всяк випадок ... Ну раптом там виявлена мною труба виведе мене в заборонений ліс або на дно Чорного озера. Пережити то я подібне зможу без зайвих проблем, але неприємності все одно можуть виникнути.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek