Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Гаррі Поттер: Новий Регуус Блек ↓

Розділ 44

Прочитано 0% главы

Розбір у справі Малфоїв закінчився повною перемогою мого нового союзника... Ну, якщо за перемогу вважати серйозні фінансові, політичні та репутаційні втрати, які все одно окупуються одним фактом того, що Люціуса банально не кидали в Азкабан після декількох кораблів винних. Що в ситуації Люціуса дійсно було незаперечною перемогою з його боку, бо засадити його мріяло майже все міністерство раз.

Але права рука темного лорда все одно зумів викрутитися... За що його щиро похвалити. Якби після всіх моїх зусиль, той же потрапив би в Азкабан, я б кілька засмутився. Я не хотів втрачати такого боржника, тому що звільнився з свободи Люціус відразу ж розтягнув досить бурхливу діяльність, створюючи пару своїх приятелів - Гойла і Кребба... Що, мабуть, доведеться зробити в служінні Малфої, якщо той зможе врятувати їхнє покоління від знищення.

Так, Люціус знову довів, що ресурсна база його роду дійсно надихає повагу, дозволяючи тому навіть після всіх втрат все одно провертати досить серйозні і дорогі авантюри. Але, подібно до ресурсної бази міг похвалитися не тільки Люціус... Я теж на місці не сидів, у всій реалізуї накопичення багатства. Так, використовуючи нагоду, я намагався розширити сімейний бізнес, викупляючи майно тепер знищенох або об'їдаючих через війну магічних родів.

Часи й сили таких авантюрів були далеко займисті. Все ж багато ділків хотіли урвати собі шматок пожирніше з загального столу... І тільки мої зв'язки, а також багато компромата на міністерських службовців дозволяли мені виривати найбільш прибуткові контракти. Так що воно того в будь-якому випадку коштувало, навіть я у якийсь момент і втомився всім цим займатися, пристрасно бажаючи повернутися до свого досі режиму ... Магічні тренування і вивчення магії в цілому подобались мені більше, ніж політичні ігри та торговельні війни з іншими магами.

Але навіть так, моя вигода я з підсумку не пропустив, вийшовши в плюс за результатами всієї цієї війни. Залишилося тільки з темним лордом і Дамбльдером якось розібратися... Чим я і зайнявся, закінчуючи обчислення пошукового ритуалу. Дуже складного, магічні важкий і просто досить небезпечного ритуалу... До якого я без жодних сумнівів почав підготовляти ритуальний зал власного будинку, таким чином розділивши навантаження від ритуалу аж на три частини.

Частина навантаження прийме на себе мою палицю, все місце в якому і було зайнято ключем-активнатором всього ритуалу. Частина навантаження я візьму на себе сам, за засобами прямого контролю і палукової магії запускаючи магічні контури, які випали в центрі ритуального залу. Власне, третя частина навантаження від ритуалу і буде покладена на ритуальний малюнок, заснований на комбінації відразу трьох відомих мені руних мов...

Магічна конструкція, з підсумку, вийшло та ще. Але саме через свою складність ритуал і повинен був дати найбільш повний результат, заодно залишаючи мені можливість зберегти власне життя в випадку, якщо щось піде не так. Це я про те, що моя власна аура залишиться не у справах під час проведення всього цього обряду. Так що я цілком собі можу підвісити на той максимальний комплект захисних заклять, в число яких увійде як мінімум десяток особистих захисту ...

Ну це так, щоб магічний відкотить, у випадку помилок в наших з Вороном розрахунків, не пригрозив мене до чортів собачим ... Хоча до такого все ж не дійшло. Рітуал хоч і вимагав від мене максимальних зусиль та приватної концентрації... Це я вже не кажу про всі ті магічні компоненти, що були потрібні мені для створення ритуального малюнка... Але все пройшло досить гладко. Мені навіть не потрібно було захищати себе, чим я міг пишатися.

Власне, особисто розроблене закляття на стиці різних шкіл магії так і з хорошою такою приместю ритуалістики... Я навіть трохи здивований, що ніщо не зруйнувало мене, а ритуал працював саме так, як і задумалося - переніс на особливу карту зачарування. В реальному часі буде показувати розташування всіх пов'язаних між собою шматків чужої душі.

Правда, деякі проблеми з підсумком все одно виникли... І це я зараз не про те, що чаша Пуффендуй, якою мною є основа для ритуалу, розплавилася і перетворилася на обгорілий шматок метала без будь-яких магічних властивостей. Ні, це те саме було цілком собі нормально, чогось подібного я і очікував ... Ось тільки хрестражів виявилося кілька більше ніж я думав.

З урахуванням вже знищеного хреста, їх вийшло рівно сім... Плюс, огризок душі темного лорда, що не був відображений на маючої у мене карти. Мабуть, через те, що я взяв карту Британських островів, а сам темний лорд у теорії вже давно міг звалити кудись подалі від такого непридатного для нього місця.

І знаєте, це вже реально перебір. Нормальні личі і некроманти рідко створюють більше однієї Філактерії, а тут навіть цілі сім ... І навіть хрестраж - це не така надійна штука, як ті ж самі Філактерії, але темний лорд явно перебрався з створенням таких небезпечних артефакцій. Але зараз така параноя повністю себе обкупила, обіцяючи мені дійсно довгі пошуки чужих хрестражів.

Все ж мій ритуал не міг дати мені точні координати таких артефактів, що ще й від пошукової магії були приховані далеко не одним обрядом і заколюванням ... У моїх руках було лише зразкове місце розташування чужих шматків душі, що дуже ускладнило справу. Хоча, були і хороші новини. Я майже впевнений, що один з ксрестражів знаходиться у Люціуса, а з ним я можу без особливих проблем домовитися. Або навіть не з ним самим, а з Нарцисою, якій не звикати провертати досить серйозні справи за спиною свого чоловіка.

Загалом так, як мінімум один хрестраж я зможу знайти без особливих для себе проблем ... Ще кілька хрестражів теж можуть знайти. Один з них знаходиться не так вже й далеко від мене, всього лише в декількох десятків кілометрів від Лондона, навіть цей хрестраж і здається мені найбільш слабким ... Закляття той відчуває ледь-їдва, через що радіус пошуку був більш ніж пристойний. Другий хрестраж з цього списку був навпаки, особливо сильний і зачарований на картці.

Розквітався той недалеко від Манчестира, а радіус пошуку навряд чи перевищував кілька кілометрів, через що я практично і не сумнівався в своїй здатності знайти цей хресть ... Що б стало п'ятим у списку виявлених мною хрестражів ... Залишаючи після себе лише два хрести. Один з яких знаходиться в Хогвортсі автоматично повертаючись мене до проблеми Дамбльдора... У нього, мабуть, зберігається подібний артефакт. Ну не став би темний лорд ховати частину своєї душі в отчині свого головного ворога.

А другий хрестраж, з яким теж можуть виникнути серйозні проблеми, мав занадто гарну магічну охорону. І навіть якщо той відчувався куди звітніше ніж те, що був виявлений в передмісті Лондона, але ось його аурний сліпок ... Був надто незвичним, натякаючи на те, що цей хрестраж знаходиться в руках якогось чарівника. Це пояснює той факт, що за ті кілька днів я очікував стабілізації карти, зона пошуку останнього хреста встигла зробити деякі зміни... Нехай і досі залишається в районі шотландського лісу.

Загалом так, мої плани впоратися з пошуком чужих хрестажів обіцяють серйозно розтягнутися. В основному через великі зони пошуку деяких хрестражів... Ну і того факту, що один з хрестражів, ймовірно, знаходиться в руках Дамбльдора, який буде практично неможливо пограбувати... А домовитися ж зі старцем може банально не вийти, особливо поки у мене на руках не опиняться всі інші хрестражі темного лорда...

Геморно, нічого не скажеш. Я очікував кращого... Проте, скаржитися мені все одно не на що. Той факт, що я взагалі знаю розташування всіх хрестражів уже досить сильно мене заспокоював. Так, принаймні я був впевнений, що за межі країни темний лорд свої хрестражи не забрав, не змусив мене ризикувати ще одним Хрестжаєм для проведення іншого потужного, ритуалу...

А я і так мало виснаження не заробив, створюючи магічну карту цілої країни. І плювати, що з важливих ділянок на цій карті є лише кілька хрестів... Для того щоб ця територія закрила такий особливий пошуковий ритуал, потрібно докласти неабияких зусиль.

Якби мені довелося робити таку ж карту, але в масштабах хоча б всієї Європи... Я б, швидше за все надерся. Магічні накопичувачі і теоретично можливі жертви у вигляді тих самих духів, навряд чи змогли б дати мені той об'єм магії, що вимагало б на покриття всієї європейської частини континенту.

- Треба відпочити! - З силою масуючи віскі, простягнув я. - А то подібний режим точно скоро зведе мене в могилу. - З деяким невдоволеним розглядом власного обличчя в магічному дзеркалі, простягнув я ... Щеня вирішила прикрасити моє обличчя, а темні круги під очима тільки доповнили загальну картину вичерпання. - Ех, адже мені ще й протез для Белли робити... Трохи зітхнув я, все ж вирішуючи поки що не зв'язуватися з Нарцисою...

Побалакати з тією, домовившись на рахунок хреста темного лорда, в будь-якому випадку коштувало... Але це може тривати декілька днів. Які за ідеєю повинно буде схопити, щоб я встиг привести себе в порядок, заводно відійшовши від недавнього ритуалу ... А ще мені не завадить відвідати резервацію вейл. Думаю, добрі наглядачі-дивіться за цими магічними істотами будуть не проти продати мені кілька дівчат в фактичне рабство...

Звичайно, така практика не дуже поширена в цьому часі, але якщо йдеться про магічні істоти... Британські маги ті ще расисти, готові за чисто символічну суму списати парочку молодих вайл у качаль, фактично продаючи тих заможного чарівника ... Ну а мені не завадить трохи жіночої уваги, все ж стрес від не найспокійніших життя потрібно якось знижувати.

Ось і заведу я собі пару молодих наложниць, щоб не витрачати час на пошуки легкодоступних дам у маглівському світі ... Тим більше, що британки дуже вже жахливі обличчям в абсолютному своєму більшості. Це італійки іноді вартують усіх зусиль, що я витрачу для їх окучування та спокуси. Але в Британії навіть чарівниць, часто важко назвати хоча б якісь красиві. А тому і намагатися ряди спокуси місцевих дам, я не бачу ніякого сенсу ...

Загалом так, хрестражі та інші турботи можуть і почекати мене пару днів. Ну а мені пора реалізувати старий план по купівлі вайл, або я так зовсім здичую або ж взагалі звихнуся тут без жіночої уваги... А божевільний маг завжди до нещастя, особливо якщо цей чарівник - ти сам.

https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek

Предыдущая главаСледующая глава