Дозволивши Нарцисі заночувати у своєму домі я, а вранці спеціально для неї активувавши камін біля себе в будинку, щоб та могла без зайвих проблем повернутися до Малфой менер, я повернувся до роботи... Ну як повернувся, варто було тільки повернутися в ритуальний зал, як сигнальні чари знову повідомили мені про прибуття сторонніх до дверей моєї скромної оселю. Правда, цього разу непроханий гість підійшов прямо до дверей, що говорили тільки про одну річ: старший брат того тіла поскаржився мені.
- Про Мардук, що ж їм всім так не буде то? - Важко потираючи віскі і рухаючись в бік вхідних дери, зло шепотів я, про себе крота матами все живе на своєму шляху. Навіть домовому ельфу пінка відвеселив, бо той невдало підвівся мені під ногу... - Добре костур встиг закінчити до прибуття всіх цих споріднень, а дехто мав всі шанси розлучитися з життям, познайомившись на собі моє невдоволення. - Тихо бурчав я, поступово заспокоюючись.
Зустрічати Сиріуса з постним виглядом я не хотів, а тому, нехай всередині я і продовжував нести все, на чому світло стоїть, але до вхідних дверей я підходив вже взявши себе в руки. Добре, Сіріус не намагався сам проникнути в будинок, терпеливо чекаючи поки я тому не відкрию... І так само постійно вдаючись до іншого чарівника, що не зміг подолати межі фіделіуса. Хоча, це скоріше надавайте повагу мені як господарю цієї території. Так то Сирісус міг буквально за руку провести свого друга під чари могутнього закляття.
- Сиріус? - Збудувавши здивоване обличчя, уточнив я, на живу оціню того, хто захитався. - Радий тебе бачити. - Швидко змінивши подив на стриману радість, скрикнув я, подаючи трохи вперед ... - А Джеймс чого там стоїть? - Уточнив я, кинувши погляд за спину брата.
- Привіт, Регуус! - Яскраво посміхнувся мені хлопець, міцно потискуючи простягнуту руку. - А тебе прямо не дізнатися, вимахав вище мене, загорів, м'ясця наел ... Красунчик! - Весело зауважив хлопець, дійсно щиро радіючи нашої нової зустрічі. - А Джеймс... Він це чекає, коли ти дозволиш йому увійти на територію свого будинку. - Трохи пом'янувши, додав Сиріус, намагаючись приховати той факт, що це не банальна ввічливість, а побоювання в черговий раз отримати по обличчю ...
- Нехай проходить, чого вже той. - М'яко посміхнувся я, силою волі зводячи парочку листя під ногами в чистий аркуш паперу і перуку ручку. - Передай йому це, і нехай не турбуватися на рахунок нашого останнього конфлікту. Твої друзі мені пробачать трохи більше, ніж всім іншим. - Все ще представлена легка ейфорія від такої зустрічі, передав я Сіріусу папірець з адресою мого будинку. Той же, свиснувши при вигляді безпорадної трансфігурації і мітившись до свого друга, майже відразу повернувся до мене, мало не на буксирі таща кілька розгублених Поттера.
- Привіт, Регуус. - Якось незручно привітався зі мною хлопець, викликаючи на моєму обличчі цілком собі щиру посмішку. Перша хвиля люті, яка виникла через чергову необхідність відриватися від роботи, вже перестала існувати, дозволивши мені повною мірою насолоджуватися всім, що відбувається. Але, довго соромити хлопця, з яким я кілька років тому ніби як воював, я не став, простягнувши цьому руку для рукостискання. Так, жест привітання перетворився на жест примирення між нами, бо рукостискання в оточенні чарівників є справою тонкої.
Тому що руки знімають через об'єм будь-яких артефактів, в основному родичі та надійні друзі. Лишний раз ризикувати ніхто не хоче, через що даним рукостискання я дійсно показав, що конфлікт між нами вичерпано, а у мене є якесь довір'я до друзів брата. Знати ж навколо про те, що у мене в аурі зараз три особисті захисту висить, зовсім не обов'язково. Тим більше що місцеві маги подібних заклинань не знають.
- Пошліть у будинок, зараз якраз слушний час для чаю... Або ви хочете щось міцніше? - Заводячи хлопців в будинок, уточнив я, про себе вже подумав кілька десятків варіантів, чому вони могли до мене просимо. Проте, поспішати з перехідом до більш серйозних розмов я не став. Натомість я просто відкладав роль добропорядного господаря, який приймає важливих гостей. Поспішати вже все одно було нікуди, тим більше що після пари вип'яних люмок вогнегасника я вже точно не візьмуся за серйозну роботу.
У нас з Сірусом було досить багато тем для розмови, та й Джеймсе. Нехай і відчував себе трохи ніяково на початку, в якийсь момент достатньо легко заливався у нашу розмову, розбавляючу періодичними порціями алкоголю і знищеним легеням... Але навіть так, незважаючи на радість від довгоочікуваної для Сіріуса зустрічі і розслаблююча дія доброго алкоголю, своєю серйозністю хлопці не втрачали, через що я у якийсь момент вирішив озвучити мобілізований мене питання.
- До слова, хлопці, ви взагалі з якого приводу до мене навідалися? Я не повірю, що Сіріуса потягнуло навідатися до пологового майданчика лише через бажання побачити мене. - У полушній манері уточнив я, всім своїм виглядом висловлюючи розслабленість. Але концентрація я все одно не втрачав. Те, куди вели хлопці всю нашу розмову, а також надто часто згадки Дамбльдора про нього по Європі не були однозначними.
- Ну не скажи. - Блимнув Джеймс, трохи задираючись у бік свого друга. - Бродяга, дізнавшись про твою втечу з Британії кілька місяців до ряду місця собі не знаходив. Весь листи намагався тобі відправляти, нехай ті і не доходили до тебе ... І тільки після того, як до нас дійшла інформація про те, що ти в Празі, вивчаєш магію у кількох майстрів, той трохи заспокоївся. - Веселився Поттер, спостерігаючи за трохи збентеженим обличчям мого родича.
- Не подай пургую! - Трохи зло обгорнувся хлопець, не бажаючи рушити свій образ « крутого брата». - Я, звичайно, хвилювався, але ти занадто вже все драматизуєш. - Він хмикнув Сиріус, повертаючись до мене. - І так, Регулус, ми прийшли до тебе у справі. - Збираючись з духом, серйозно запевнив мене Сіріус. Ну а я тільки цього і чекав, плавно так позбуваючись веселості у погляді та на обличчі.
- Це якось пов'язано з Дамболдором і тим таємним орденом, про який ви пару разів настільки ненав’язливо мені натякали? - Тихо уточнив я, не занадто даваючи на хлопців, але все ж показуючи, що вся ситуація в цілому мене не дуже і підбадьорює.
- Зв'язане. - Спокійно кивнув Джеймс, перехоплюючи ініціативу в розмові у Сиріуса. - Скажу тобі прямо, Регуус, ми з твоїм братом і багатьма іншими нашими друзями у Ордені Фенікса... Думаю, ти навряд чи щось про нас чув, але в наших рядах збираються не байдужі люди, що не хочуть допустити перемогу Волдеморта у війні, яка йде... І до нас дійшла інформація, що раніше ти носив мітку пожирача, але зумів позбутися тієї, після чого і втік з країни. - Сухо тягнув слова Джеймс, гіпнотизуючи не надто приємно поглядом моє обличчя.
- Ну... Насправді я чув, що Дамбльдор має власний орден, який складається з його прихильників і деяких найманців із Франції та Польщі. - Трохи задумливо простягнув я. А я вже казав Сиріусу, що повідомив про його членство в ордені Дамбльдора. Чи він так і не схотів поділитися інформацією про мене зі своїми друзями? Потрібно це перевірити. - І так, ваша інформація про те, що я зміг позбутися мітки повністю правдивий... Чесно сказати, я думав, що ви здогадаєтеся про те, як це сталося ще після нашої першої зустрічі. Так і Сиріусу я говорив про свій вихід з ряду пожирачів. - Обнажаючи шрам на руці, прошепотів я, заодно кинувши погляд в бік брата.
- Всі дізналися про те, що ти зрадив Того-кого-нельзія-назувати ще після твого бою з Беллою ... Ми знайшли кілька свідків цього уявлення, та й сама Белла, наскільки я чув, ще довго виходила отрута через свою поразку. Вся інформація про твоє становище досить швидко потрапила в руки нашого ордену. А розповідати про те, що це саме через лорда загинула наша матуся я не вважав за потрібне. - Як ніби виправдуючись перед Джеймсом, простягнув хлопець ... Кілька юля і граючи словами. Мабуть, я трохи помилився у розумових здібностях брата.
- Що ж, той факт, що ти вже знаєш про наш орден дещо полегшує справу. - Не ставши зацікавити словами свого друга, простягнув Джеймс. - Адже ми хочемо запропонувати тобі приєднатися до нас, нашого ордену... Ти ж, мабуть, теж хочеш помститися тому, хто ввірував у ту місцевість. У тебе таке, як у зрадника є вагомі причини помсти. - Експрессично говорив Поттер, кілька роздратована мене. Він вже не вперше за цю розмову відпускає в мою сторону не найздоровіші епітети.
І нехай негатива з його боку я не відчуваю, хлопчик просто не стежить за власною мовою. Але ось у відкритій називати мене зрадником, тим більше що насправді я ніколи і нікого не зраджував... Такий стиль спілкування не є надто приємним. Але я не буду на цьому звернути увагу, тим більше що пропозиція даної пари була більш ніж серйозна.
Я майже що впевнений, що це не вони такі важливі, лізти до мене з подібною ініціативою. Ні, це їх лідер, ймовірно послав мого брата і його друга до мене... Дамбльдор у цьому плані навряд чи відрізняється від того самого Волделя. Йому так само потрібні лише ресурси мого роду, а також менше політичний вплив, що я можу надати тому, як глава одного з найдавніших родів на Британських островах.
І щось мене зовсім не перестає міняти шило на мило... Ось тільки і відмова в даному випадку не варто. Принаймні відразу ж почати конфлікт ще і з Дамбльдором я не хотів. У ідеалі було б залишитися взагалі в нейтралах, тримаючись подалі від прямої участі у всій цій заварці ... Але в моєму випадку це занадто проблематично, бо найстарший з кузин і рідний брат знаходяться у таборі Дамбльдора. Інші дві кузини підтримують Воландеморта... Ось і виходить, що моя ж сім'я мене підставляє, ставлячи перед вибором та позбавляючи можливості відступити.
- Знаєте, хлопці, я не дуже те і хочу безпосередньо втручатися в всю цю заварушку. - Тихо прошепотів я після декількох секунд мовчання, що зажадали мені на те, щоб більш-менш оцінити ситуацію і знайти відносно прийнятний для себе спосіб вийти сухим з води.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek