- Сорок сім тисяч галіонів за шість місяців навчання? - Пересохлі губами, уточнив в мене Олександр, пустим поглядом гіпнотизую папірець з позначкою сумою... Астрономічна сума для звичайного чарівника, яку той і за 10 років може не заробити. Ну, то звичайні люди, майстри магії вимагають за свій час і знання дійсно астрономічні суми.
Так мені ще і заплатити за навчання вампіра... По суті, не було жодного впливу на це питання. Та і в цілому, я був навіть радий завищеної майже чи не вдвічі ціни контракту, бо чим більше Олександр мені буде винен, тим менше шанс, що той зірється з мого гачка. Хоча, звичайно, після того як хлопець надійно так підсів на мою кров, тепер готовий зі шкіри геть вилізти заради пари крапель моєї крові, ризики його зради мінімальні. Саме через це я і підготував для того дуже важливе завдання.
- Не дивуйся так сильно. І не забувай, як чарівники ставляться до васпірів... Подібна сума за прискорений курс навчання бойової магії є нормою. - Спокійно потягнув я, вгризаючись у плитку шоколаду. - До того ж, половину цієї суми я готовий тобі пробачити лише за одне виконані завдання... - Тут же додав я, кілька післяобіднього чаю. При цьому чай я намагався пити як з можна великою кількістю солодкого. По-перше, я полюбив місцеві ласощі, про які в Шумері навіть і не чув. По-друге, через мої тренування і практику в Йозі, зайві калорії мені були ох як потрібні.
- Що за завдання? - Наволожив вуха вампір, відразу ж відкидаючи власне невдоволення в сторону ... За останні пів року той вже звик, що за несерйозне ставлення до моїх обов'язків можна отримати по морді. І втратити щомісячну порцію заповненої пральною кров'ю. Що для самого дампіра була куди страшніше тілесних покарань.
- Шпионаж... Я тобі вже розповідав про Волдеморта і нашу маленьку боротьбу. Ось до цього некроманту на службу тобі і доведеться вчинити. Добре, як у вампіра в тебе висока стійкість доментальній магії, та й сам ти в ній не зовсім вже профан. При правильному рівні везіння, нехай і не у внутрішнє коло, але вже ближче до лорда ти точно підібратися зможеш. - Спокійно думав я, давно вже вирішив долю власного слуги... Ну чи то друга, кім себе віддається вважати сам Олександр.
- Які цілі... Мій впровадження до табору ворога? Розуміючи, що я не можу позичати свій борг - безглуздо і вточнив у мене дампір. Хоча в цій ситуації гроші не були головною справою. Останнім часом Олександр вже встиг замаскувати і увірувати в власні сили, через що той не усвідомлював зараз всієї серйозності ситуації. Що ж, це не дуже добре, але виховувати дампіра я не стану. Хай сам шишки набиває... У крайньому випадку його смерть буде нехай і не приємно, але все ж не критичною подією.
- Ти зливатимеш мені інформацію про діяльність лорда, відстежувати загальну ситуацію в Британії і якщо можливо скоротити поголовні службовців Волдеморту вампірів. Якщо можливо, постарайся отримати якусь владу і вплив в таборі ворога... Серед вампірів ти майже напевно будеш єдиним, ну або одним з небагатьох магом. Ти, мабуть, добре усвідомлюєш, але пам’ятай: чим більше інформації і чим цінніша ця інформація, тим менше обов’язково станеш твоїм боржником. - Повертаючись до столу, я розставляв завдання перед дампіром.
Мене не дуже цікавило, як він досягатиме поставлених цілей. У справи виконавців я не збирався йти, бо планувати введення в особисту армію лорда я все одно навряд чи зможу. Точніше не так, навряд чи я це зроблю краще ніж сам вампір, що раніше вже ні разу підробляв найманцем ... Особливо коли мета полягала в тому, щоб знищити вампірів. А тому, поступити на службу до лорда буде не так вже й складно. Якесь ім'я в оточенні найманців у того не було.
Олександр також дуже далеко не дурний. Трохи обмежений і морально нестабільний в деяких моментах, але загалом інтелект хлопця не викликає сумнівів. Тому, я досить спокійно довірив йому таку небезпечну роботу, вказуючи лише фінансову сторону питання. Все ж відправляти свого особистого монстра на завдання з голим задом я не збирався. Я був повністю забезпечений деньами, артефактами та іншими матеріальними цінностями.
Але після видачі вказівок, моя увага до цієї справи все одно була мінімальною. Я приділяв більше часу навчанню, експериментам з новими для мене матеріалами і власним тренуванням. Я не мав часу турбуватись про дампір... Хоча той факт, що цей хлопець зміг буквально за кілька тижнів підняти потрібні зв'язки і відправитися в Британію як найманця, мене ж тішив.
Звичайно, нічого особливого від цього завдання я не чекав. Інформація з інших хрестражів лорда, про які я Олександру ж розповів, дампір навряд чи зможе знайти. І загалом найманці - це кушене м'ясо в будь-якій війні. Отже, я послав Олександра до Британії, щоб мати уявлення про те, що відбувається на батьківщині мого тіла. Та й сам дампір буде корисним відточити свої навички в реальних битвах з іншими чарівниками.
До того ж, моє навчання в Празі вже закінчилося. Через магію, магічне бачення і великий досвід роботи з набагато складнішими магічними конструкціями я швидко звик до місцевої магії. До рівня своїх наставників я, звичайно, ще буду рости досить довго, але результат все одно був просто прекрасний. Я навіть звання підмайстеря трансфігурації отримав, нехай і не планував спочатку нічого подібного.
Але після деяких роздумів, я таки вирішив довести свої магічні досягнення в місцевих гільдій магів. Звання майстра, а також підмайстрування якщо на то пішло, може дати багато чого. Навіть для такого чарівника, як я, в чиїх руках зосередилися фінанси та можливості цілого роду магів, звання майстра буде гарною прибавкою до репутації.
Але всім цим я буду займатися потім, як мінімум через кілька років. Тепер же я вже втомився від Чехії та постійних тренувань. Треба було змінити сферу діяльності, щоб переконатися в деяких фактах. Я вже давно підозрював, що теперішня реальність є майбутнім мого світу. Навіть у місцевих підручниках з магії та історії стародавнього Шумера і Єгипту згадувалися як першоджерело більш-менш організованих магічних традицій. Місцеві чарівники навіть знали, що в Шумері за допомогою палиць і парочка назв колишніх Імператорів мені також зустрілася.
Тому я хотів сам відвідати ті землі, які мені колись доводилось бачити. Добре, що той самий Єгипет був досить відомим місцем туризму як магічного, так і не дуже. І в Іраку, який зараз займає територію рідну для мене імперії, було не так вже й складно потрапити. Власне цим я і займався, тим більше що початок літа є чудовим часом для такого ось туризму.
Правда, прибувши до самого Єгипту, який я вирішив відвідати в першу чергу, мій доброзичливий дух дуже і досить швидко зник... Дуже часто мене намагалися нагріти місцеві чарівники, та й не тільки вони. Та і від всепожираючої жари я вже встиг якось позбутися, через що перші дні мені доводилося досить обережно досліджувати цікаві мене місця. Хоча одного виду піраміди і так вистачило, щоб розвіяти будь-які сумніви в моїй теорії про те, що я потрапив у майбутнє свого ж світу.
Дуже характерними є сліди магії. Магії, яку я так звикла, але настільки ж далеко від місцевих традицій. Правда, самі магічні конструкції, буквально запані в структуру стародавніх пірамід, у більшості своєму вже видохнулися або були знищені. Навіть сліди благословень чужих для мене богів ледь-їдва помітні в аурі даних будівель.
Ну та нічого, мені все одно було цікаво поблювати на єгипетській землі, копатися в місцевій історії, зрозуміти, що ж такого сталося у цьому світі за ті тисячоліття, які пройшли з моменту моєї першої смерті. Та й згадки про давню магію теж зацікавили мене... Але надовго в Єгипті я не затримався, відправившись до Іраку. В якому і провів весь залишок літа, заново досліджуючи колись знайому територію.
Майже шість тисяч років змінили своє суспільне місце до невпізнання, але я й не сподівався знайти в цьому світі навіть відгомін свого попереднього життя. У той же час, як і у випадку з людьми та самим світом, це стало причиною такого величезного періоду. Але все це - нешкідливий туризм, який не перешкоджає мені займатися саморозвитанням і вивчати магію.
Шкода, що магічної спадщини рідної цивілізації я не те що не знайшов, але навіть здогадів на нього не відчув. Ті ж піраміди були набагато цікавіші, ніж будь-які інші конструкції, тим більше що будувалися вони ще в мій час... Ну та нічого, мандрівкою я все одно залишився задоволений, після того як повернувся до Праги. Після трьох місяців відпочинку і подорожей по тих країнах, мої думки знову повернулися до магії та створення власної магічної зброї.
За цей час я звик користуватися паличкою і в цілому почав більше покладатися на місцеву магію, але без палицею та шаманських бус мені досі було некомфортно. Тому, остаточно відкинувши чисті філософські думки і повністю примирившись з тим, що свою батьківщину я вже ніколи не побачу, я знову взявся вивчати місцеву магію. Щоправда, цього разу мене найбільше цікавила артефактика місцевих магів.
Я, звичайно ж, колись займався цією справою так само, як і рунологією, адаптуючи під себе місцеві рудні алфавіти. Але зараз мені б треба зробити це більш ґрунтовно. Все заради створення найкращих артефакцій для власного користування!... І цікаво, знову ж таки, чого місцеві умить досягли в настільки фундаментальному, для будь-якої школи магії, мистецтву. А створення артефактів - це саме те, що мистецтво є основою багатьох магічних традицій.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek