***
Настав темну ніч, умову про яку вона говорила.
Перевіривши дослідження, я вислизнула з вікна на небі повний місяць.
Всі втомилися від ранкової боротьби з монстрами і в жодному домі у селі не палав світло.
Я відчула полегшення, коли дізналася, що світло не горить і в будинку Джіна поблизу мого дому.
На щастя, місце, про яке розповіла Боббі, було поруч з робітничою площадкою.
'Якщо мене зловлять на зворотному шляху, я можу просто сказати, що вирішила прогулятися і вже повертаюся.'
Я вийшла з села і піднялася по темній лісовій стежці.
Оскільки я часто ходила по цих місцях, то навіть у темряві добре орієнтувалася в лісі.
Через кілька хвилин я побачила прапоршток, що позначав місце проведення робіт і пройшла трохи далі по схилу повз нього.
На кінці скелі було виявлено порожнисту ущелину, яка складається з великих скель.
Це було те місце, про яке говорила Боббі.
(...) Чи ви випадково не знаєте квітку місячної тіні? Ця рослина росте між камінням і має чорні плоди та жовті квіти, що цвітуть щоночі. Тому його називають квіткою місячної тіні.
Нормальні люди випльовують ягоди, як тільки з'їдають, але на диво вагітним жінкам із ранковими нездужаннями вони люблять через кислий смак.
- Ось він.
Незабаром я знайшла квітку місячної тіні, про яку розповідала Боббі.
Трохи нижче у розколинах великих скель розцвіло пучок жовтих квітів.
"Значить, мені потрібно їх спробувати?"
Це було простіше, ніж я думала.
Як і всі народні практики, це був не дуже надійний спосіб, але легкодоступний.
- Ух.
Я схопилася за камінь і стрибнула.
Камені були нерівними, тому це було трохи небезпечно, але в порівнянні з п'ятьма роками моїх подорожей і бігу по скелях із монстрами, це мало б ніщо.
(...) Будьте обережні. Молоді люди давно не від’їжджали з села, і ви вже ніколи не були в місті... У скелях часто з’являються кам’яні змії.
Останнє попередження Боббі звеніло у мене в вухах, але все було нормально.
Хоча спочатку я ненавиділа звивителів істот, але майже рік у горах мені доводилось їх бачити.
Монстри були набагато гіршими за маленьких тварин.
Але я все одно взяла з собою пару сувоїв на випадок непередбачених ситуацій.
Незабаром я дісталася до квітів, які розпускають.
Я швидко підняла жовті пелюстки, відкривши гроно чорних ягід завбільшки з ніготь.
- ...Мені потрібно просто їх зірвати?
У цьому не було нічого страшного, але я чомусь нервувала.
Я тремтячими руками зірвала ягоди.
Обравши всі найближчі квіти, я зібрала приблизно жменю.
Затиснувшись, я засунула їх у рот і наче приймала гіркі ліки. Пропалила и проковтнула.
- ... Вау! Вони такі смачні.
Кислий присмак, який наповнив мій рот, змусив мене широко відкрити очі.
Я вважала, що відразу виплюну їх, але кислинка зробила перевірку приємнішою, ніж здавалося.
Усвідомлюючи це, я перестала жувати.
- Бляха...
Звичайно, мені доведеться перепровірити це з мадогу, але якщо вірити народним засобами ...
'Я вагітна.'
Мої ноги підсмажились, і я сіла.
Хоча, спостерігаючи за щасливою Марієнн, я думала, що теж хочу мати повну сім'ю, це було занадто раптово.
- Там справжня дитина? - Пробурмотала я, щупаючи живіт.
У це було важко повірити.
"Чи можу я... бути хорошим батьком?
Коли я уявила, що в мене може бути дитина, мені стало страшно.
Я ніколи не отримувала батьківської любові і не знала, чи зможу правильно виховати й виховувати дитину.
- ... Що я зараз роблю?
Мій приголомшений голос був тихим.
Але навіть якщо я ще сиджу на камені і думаю про це, то вже знаю відповідь.
'Я просто повернуся і скажу Каллісто ... Ні, поїду до столиці і перевірю ще раз, а потім ми поговоримо.'
У боротьбі зі змішаними почуттями я встала з місця і відстрашилась.
Плювати на розкопки або щось інше, мені потрібно повернутися завтра.
Коли я доторкнулась до виступу, щоб знову залізти на край скелі.
Кр-р-н... Моя долоня під кам'яною породою раптом завивала.
Я була настільки збита, що спочатку вирішила, ніби мені здалося.
Крик-р-н, Бух!
Але величезний камінь, на який я збиралася залізти, раптово почав підніматися і змусив мене запідозрити те, що мені не подобається.
Гора стала звиватися, вібруючи і осипаючи мене пилюкою.
- Що... Ух, ух! Агх!
Безпорадно чіпляючись за неї, я змогла втриматися і кинулась до сусідньої скелі.
Коли я затряслася і сусідня скеля, як божевільна почала швидко підніматися вгору.
- Сш-ш!
Позаду роздався страшне шипіння.
Я не хотіла обертатися, але повільно повернула голову.
- Твою мать...
Це була кам'яна змія, про яку говорила Боббі.
Великий змій, дуже схожий на камінь, дивився на мене і виснув мені голову.
- Чорт, ти не казала, що вона така велика...
Напевно, спочатку це була маленька змія, яка через вплив похованих навколо реліквій перетворилася в монстра.
Коли я ридала, то швидко витягла сувій.
У той же час змія широко розкрила пащу і кинулася на мене.
- Ша-а-А!
- А-а! Заморозка!
Викрикнувши закляття, я розірвала сувій і відстрибнула.
Б-бах-!
Я була на волосині від смерті. Пасть змії була там, де тільки що стояла я.
Усюди падали уламки каміння і пилу.
Якби я не розірвала захисний сувій вчасно, то це було б неможливо.
- Сш-, Шш...
Незважаючи на мою атаку, голова змії, яка шукала мене, залишилася непошкодженою.
Через те, що її луска була твердою, як камінь, атака льоду не спрацювала.
- Вогняний Фісон! Квітка грому!
Я застосувала інші атакуючі закляття перш, ніж монстр прийшов в себе.
Бум-, Бабах!
- Шш-ш...
Але він лише зашипівся, трохи похитнувся.
'Що робити? Я не взяла з собою кришталеву кулю.'
Бар'єр, який Джін встановив навколо села, не тільки захищав від монстрів, але й ізолював заселений пункт від криків потвор, щоб не заважати сну людей.
Я не могла попросити допомоги.
- Ша-а-А!
Змія знову розкрила свою пащу і приготувалася до кидка.
Гострі ікла блищать у місячному світлі.
Я поспішно вимовляла закляття і обхопила руками голову.
Збираючись зістрибнути, я двічі або тричі використала захисне закляття на своєму животі.
Пам’ятаючи, що у мене тепер є дитина, я боялася, ніби вона може постраждати.
- Сш-ш!
Коли змія перестала з загрозливою шипінням покачуватися і стрибнула на мене.
Резь-!
Роздався звук розсіяного повітря, і монстр перестав рухатися.
Шурх-...
Настала тиша.
Голова змії, яка висіла поруч зі мною, раптово відділилася від тіла.
Бах, Бух-...
І з гуркотом покотилася зі схилу, як валун.
- Ч-що...
Не знаючи, що відбувається, я затамувала подих і все ще готова зістрибнути з скелі.
Це було тоді.
На мене впала чиясь тінь, і хтось потягнувся до мене.
- Все гаразд...?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert