Я поспішала.
"Що мені робити? Бігти за дзеркальною паличкою? "
На щастя, Ікліс не забрав сухої троянди від Вінтера. Але якщо я використовую її зараз, то втрачу свою страховку.
Крім того, дитину, яка мала добрі наміри, змусили атакувати мене.
Поки я роздумувала над своїми подальшими діями, створені закочованим очима Лео куля світла стала більшою від бейсбольного м'яча.
Будь-хто міг сказати, що він був небезпечним. І я вирішила.
- Хлопці! Всі встаньте за мною. У мене є захисна магія!
- Чірі Чараджу!
Це було тоді. Хтось викрикнув магічне заклинання.
- Ух.!
У цей момент Лео затримався, наче його пробив електричний струм.
Волосся Лео, що стирчать з-під маски лева, встали дибки і задихалися.
- А? У нас же немає паличок ...!
Я повернулася на чийсь спантеличений крик.
Дитина в масці свині показав усім свою паличку, принюхуючись.
- Хе-хе! Я сховав її в трусах, перш ніж він його забрав.
Коли я дивилась на його світле обличчя, то впустила щелепу.
З часом я повернулася до Лео, який втратив почуття самовладання.
- Він не мертвий?
- Він у відключці.
Почувши це, я відчула полегшення.
- Молодець.
Я похвалила малинівку в масці свині, поплескавши по голові.
- Вчитель казав не використовувати це заклинання один на одному... - Пробурмотів інша дитина і відвернувся.
Потім я викинула дзеркальну паличку з рук Лео.
Тільки - но я побачила, як знову з’явився склепіння, то заспокоїлась. Емілі теж підійшла до сплячого Лео.
Мені треба було якомога швидше йти за нашим принцом.
- А тепер вирушайте в безпечне місце. Якнайдалі від Імператорського палацу. Ти ж вмієш використовувати магію переміщення? - Я запитала, дивлячись на маску свині, і дитина ствердно махнув палицею.
- Ви впевнені, що з вами все буде гаразд, леді? Може краще підемо разом?
Я похитала стурбованою Емілі головою.
- Ні, мені ще потрібно дещо зробити.
Моя рішуча відмовка змусив Емілі шмигнути:
- Весна нарешті прийшла... та до моєї леді, так?
Це було питання щодо наслідного принца, але я просто посміхнулася, не відповівши їй.
- Ідіть першими. Емілі, дбай про дітей.
- Тоді ми підемо! Дякую, що врятували нас, благородна тітка!
Діти веселими голосами подякували мені, коли від їхньої єдиної палички почав виходити біле світло.
Я широко розплющила очі, не розуміючи, як вони мене дізналися, і дитина в масці свині крикнув мені наостанок:
- Ми все ще пам'ятаємо вашу манеру мови і голос!
Він дав таку ж відповідь, що й Лео.
Коли я дивилась на дітей, що зникають, то відчула радість.
І перед тим, як я відчула полегшення, я твердо обернулася і з силою стискала в руці дзеркальну паличку.
Хоча я збиралася битися з Івоною не заради великої мети, як і дивно, моє серце шалено билося.
'Все буде добре.'
Перед проходом я кілька разів повторила це, як закляття.
Тепер, коли я врятувала дітей, настав час позбутися Івони і врятувати цей довбаний світ.
Коли я зробила перші кроки по нескінченно спускаючись вниз сходах, увійшовши в прохід трохи відмінний від попереднього.
Топ-, Топе, Тьоп, Я почула швидкі кроки.
Хто це?
Я нервно втупилася у темряву. Але це був лише поспіхом Каллісто, який біг сходами.
- Ваше Високість? Ви вже ...?
Я не знаю, наскільки глибоким було підземелля Дворца Сонця, але пройшло зовсім небагато часу після того, як він увійшов всередину.
'Він не може повертатися після вбивства Івонна.'
Підтверджуючи мої сумніви, що вискочив з темряви кронпринц схопив мене за руку.
- Біжи, леді!
- Що...?
- Давай!
Він потягнув мене за собою, поки я спускалася.
Тудх-, Тулк...
Раптом земля, або весь палац, почала вібрувати.
- Що висяго...!
- Швидше!
Не встигла я запитати, що відбувається, як кронпринц вже поквапив мене. Коли ми майже досягли центру залу. Бабах-!
Нас догнав сильний порив вітру, наче ми були просто неба.
Тепер я не могла озирнутися назад, тому відкинула волосся і повернула голову.
Я побачила наполовину зруйнований палац, який був повністю розбитий.
Не тільки трон, прохід вниз настільки розширився, що поглинуло все,що було поруч.
- Що за...
- Гра-а-А...!
У цей момент пролунав жахливий звірний рев.
У мене ледь не луснули барабанні перетинки, і я рефлекторно підняла руки, щоб закрити вуха. Бах, Бух-, Тудго.
Коли знову почався тремтячи, з темної дірки, куди впав підлогу, виднілася величезна морда. І дві лапи відповідних розмірів.
Шкряб-, Бабах...
Хоча він кілька разів смоктався з тендітною особою, невдовзі йому вдалося міцно зачепити її.
Потім здійнявся сильний порив вітру, який застав мене запалити. Хлоп-, Голуб!
Коли я знову розплющила очі, над моєю головою була величезна блакитна тінь.
- Це... Що це?
Істота, яка вилізла з руїн, я бачила вперше в житті. Його крило було достатньо великим, щоб закрити всю стелю Дворця Сонця.
Золоте тіло і ряди грубих лусочок по всій його площі, витягнуті морда з вусами та криваво-червоні очі, як у Каллісто.
- Чорт забирай, це дракон, справжній змій.
Каллісто запозало відповів на моє питання. Я озирнулася на нього в легкому замішанні:
- Дракон?
Так, я вже казав тобі: Імператорський палац побудований на Золотому Драконі.
- Хах, але це ж вигадана історія...
- Я теж так думав. Під палацом Сонця було щось подібне? - В замішанні пробурмотів він. - Мабуть, вона чимось наповнила порожній тіло духу. Кликами Золотого Дракона?
Повертаючи голову туди, куди він показував пальцем, я помітила в серці дракона щось іскриться. І мініатюрну фігуру, що стрибнула з голови дракона.
Це була Івонна, яка тримала в руках цілісний кут дзеркала.
"Ця божевільна гра".
Я швидко перерила спогади про дзеркало правди.
[Затем, знайшовши [Клик Золотого Дракона], Івонна здобула безсмертя.]
[Іспользуючи свою безмежну життєву силу та осколок дзеркала, вона звільнила своїх содових і зробила свою помсту.]
'Ви сказали, що вона збирається розбудити Лейла, про дракона не було ні слова!'
Раптом дракон почав сміятися.
- Гра-а-Ау-о...!
Звір знову завивав жахливим голосом.
Потім я побачила щось дивне. Золоті лусочки поступово офарбувалися чорними плямами, які вловлювали все тіло дракона.
'Його мучать.'
Цей монстр!
Дракон відчайдушно опирався і ревел.
Коли я дивилася в червоні очі, мене несподівано охопило зловісне передчуття.
"Як ти розбудила дракона? Не кажіть мені, що... В драконі душа Лейла?
Це було так, ніби моє безглузде припущення стало дзеркалом для Івонна. Воно почало випромінювати жахливий блакитний світ.
У цей час наслідний принц поспішно потягнув мене за собою.
- Леді! У нас немає часу, спочатку треба втекти від нього!
- Зачекайте! Потрібно просто розбити дзеркало, і я думаю, ми зможемо що-небудь з цим зробити!
- Ні, не думаю, що це хороша ідея! Нам краще спочатку звалити відсю...!
Каллісто раптом широко розкрив очі.
- Ву-ву-у!
Якщо минулого разу був шторм, який зніс усе на своєму шляху, то зараз я відчувала всього лише гарячий вітерець.
'Не може бути.'
Я зі скрипом повернула шию, відмовляючись вірити в це. З пащі дракона виривалося полум’я.
Дракон, якого я бачила тільки в фільмах, дихав вогнем. Його дихання було схоже на вибух.
- А-а...!
Ми з кронпринцем синхронно закричали і рвали з місця.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert