Коли я побачила дзеркало, яке раптом з’явилося переді мною, то почала озиратися. Якщо не брати до уваги те, що ми знаходимося в схованці Вінтера, дзеркало виглядало...
'Це те ж саме дзеркало, що я бачила під час сну.'
Я повільно підійшла до великого дзеркала.
- Це дзеркало правди? Чому воно тут...?
Я повільно простягнула до нього руку, і мої пальці, доторкнувшись поверхні, занурилися всередину. Я здивовано віддерла руку.
Це модель, створена мною на основі стародавнього оригіналу. У зв'язку з нещодавнім появою Лейла я намагаюся відтворити дзеркало, - відповів Вінтер засунувши руку у дзеркалі.
Мабуть, це просто копія дзеркала.
Заспокоївшись, я прищурилася і перевірялась.
- ...Тоді що щодо дітей?
- Вони евакуйовані в безпечне місце.
Коли Вінтер лаконічно відповів, я схилила голову.
'Хіба безпечне місце - це не тут?'
Але я хотіла покінчити з усіма справами найближчим часом, тому знову повернулася до дзеркала:
- Що це?
Моя увага привернула голий роздряпана рама, очевидно, відколовся шматка дзеркала.
- Коли стародавні чарівники робили дзеркало, клан Лейла теж не сидів склавши руки. Вони постійно атакували дзеркало і встигли пошкодити його частину, - пояснив Вінер, який подивився туди, куди я показала. Але більшість послідовників були звичайними магами, і дзеркало зрештою спрацювало та запечатало Лейла в Балті.
- Отже, частина дзеркала була знищена?
- У деяких джерелах вказується, що по всьому світу розкидані 15 його частин ...
Погляд Вінтера, який похитнув речення.
- Нещодавно я отримав інформацію, що послідовники Лейла використовують їх у зло.
- Послідовники Лейла? Звідки вони знають, як користуватися дзеркалом зроблених магами...?
- Використовуючи властивості дзеркала, яке освітлює найпотаємніші думки людини і його найбільш страхи, вони промивають людям мізки.
- А.
Я відчула його дію на власному досвіді, і відразу зрозуміла, про що він говорив. Це дало мені всю необхідну інформацію.
І, подивившись у дзеркало, я відвернулася від його гладі. Не думаючи, сказала:
- Дякую, що повідомив мені про це. А тепер віддай мені мої гроші і осколок.
Вінтер похитав головою, стурбовано дивлячись на мою простягну руку:
- Як ви щойно чули, предмети, які використовують послідовники Лейла, надзвичайно небезпечні. Це не те, що повинно бути у леді ...
Коли він знову завів свою шарманку, я витягла дещо з сумки.
- Це...
Його темно-сині очі розширилися.
Я показала Вінтеру ще одну річ, яку забрала Емілі.
- Це ви теж... Підібрали на Солю?
- Ні. Його я відняла у Лейла якийсь час тому.
- Як це може...
- Я піддалася промивання мозку в особняку. Мені вдалося перервати процес і втекти.
Почувши мої слова, Вінтер затамував подих. Його остеклеєні очі поступово наповнились почуттям вини.
- А... ви...
У його темно-синих очах чітко була видно біль. Вінтер повільно попрямував до мене і, без сумніву, торкнувся мого обличчя.
- Я втягнув вас у це, і ви в підсумку ...
Я був вражений, коли його тремтіло. Праведний, який вважає себе винним за те, що не зміг допомогти іншим.
Здавалося, він відчував провину за те, що на мене напали.
Це не зовсім його вина. Якщо замислитись, все йшло з сюжету гри. Він так засмучений, тому що не довіряв мені або через те що я не знала про це?
Але слова "це не твоя вина" так і не прозвучали.
Я просто дивилася на шкода тремтячого Вінтера.
- ...Хто? - глухий запитав мене він через деякий час, трохи прибувши в себе. - Хто наважився проникнути в резиденцію герцога?
Людина, яка наполегливо запитує мене, раптом замовкла. І, наче сам щось зрозумів, розгубився:
- Це... Пані Івонна? Івонна... Лейла...
- ... Я стверджувала, що вона не відбивається у воді чи дзеркалах. Вірити мені чи ні - вирішувати тобі.
- А...
Після моєї відповіді Вінтер знову опустив очі. Схоже, він шкодував про ті дні, коли сумнівався в мені.
Якби я розповіла йому про це раніше, то чи не була б він у критичній ситуації?
Вид Вінтера, переповненого почуттям провини, наводив мене на марні думки. Я відмахнулася від них і спокійно заговорила:
- Можливо, мені буде безпечніше втекти з осколками. Бо тобі є що захищати і крім цієї реліквії.
- Я... Заспокойтеся про все. Я решу эту...
- Я не довіряю тобі, - досить холодно відрізала я. - Бо Лейла можуть промивати мізки, а ти вважав Івонові доброю і гарною довше, ніж будь-хто.
У звичайному режимі Вінтер, який поклав на себе місію протистояти клану Лейла, без проблем закохується в Івонну.
Це було лише тимчасове захоплення мною, названою донькою герцога, і я з самого початку не вірила йому.
Рука, яка торкалася моєї щоки, безсило впала. Вінтер обережно взяв мене за руку, і він зробив коротку паузу:
- ...Прошу, сюди.
Він повів мене через величезне дзеркало і увійшов всередину. Я слухняно пішла за ним. Через деякий час він зупинився в центрі величезного залу.
Серед численних скляних контейнерів, які містять різні реліквії та матеріали, був лише один квітковий горщик.
У досить великому горщику росло лише одна витончена рослина з ніжними пурпурними бубнами.
- Що... Це?
Я з цікавістю дивилася на горщик, який не виглядав так, ніби повинен знаходитися в цьому місці.
Вінтер раптово простягнув руку, схопив стебла рослини і витримав його з землі.
- Що...!
Я скрикнула, збентежена його дивною поведінкою, але потім закрила рот, коли побачила, що було видерте з землі разом із тонкими корінням. Це був осколок дзеркала, який я залишила йому.
- Цей простір пов'язаний з моєю підсвідомістю.
- Підсвідомістю?
- Отже, якщо мені проминуть мізки або я помру, все що знаходиться в цьому місці також буде знищено.
Вінтер відділив дзеркало від коренів і кинув його назад у горщик. Потім він повернувся до мене і простягнув витащений ним фіолетовий квітка.
- Візьміть це.
Я розгубилась, коли побачила квіти, які він мені вручив. Після чого сталося щось дивне.
Закриті бутони почали відкриватися і в одну мить розбіглись. Це була прекрасна фіолетова троянда.
"Навіщо він дав мені троянду?"
Я не могла зрозуміти значення цього жста, тому просто дивилася на квіти, то на Вінтера. Він подивився на троянди, що цвітуть і знову неквапливо сказав:
- Коли я повернув леді з острова Солей... тут у кутку роза.
Миттєво постало питання "Як це можливо?" впав сам собою.
'Він говорив, що це місце пов'язано з його підсвідомістю?"
Але я не могла зрозуміти, чому він раптом сказав мені це.
- Я не знав, чому квітка раптово розпустилася. Адже троянди зазвичай означають любов.
- ...
- Фіолетові троянди ще більш неоднозначні. Абсолютна і недосконала любов
- ...
- Я не розумів... Чому квіти розпустилися і символізували мої почуття.
Це було тоді. Ліпестки троянди, яку я тримала, почали опадати один за одним. Я неважливо дивилась на його макушку.
Хоча цей складний режим закінчився, все ще ширяв інтерес.
- Пізніше я зрозумів, коли зустрів вас у герцогстві.
- ...
- Я... Все зіпсував.
Шух-, шух...
Пурпурні пелюстки один за одним падали на підлогу.
Вінтер відпустив мою руку і зняв маску кролика. По його щоках текли сльози.
Чоловік, який знімав маску переді мною, ридав сльози разом із падаючими пелюстками.
- ...Маркіз, - з важко гукнув я його.
Коли я побачила його гарне обличчя у сльозах, мені стало важко. Як ми дійшли до цього?
- Якщо ви не вірите в мене, залиште мені те, що довірили, - тихо сказав він, не сковзаючи на скрилі. - Вона вирішить знайти осколок і знову спробує завершити реліквію. Можливо, було б мудріше відволікти її увагу.
- ...
- И... З цього моменту я буду шукати способи вивести її з ладу і атакувати у відповідь. Її увагу, мабуть, зосередить на вас самих, щоб ви не змогли встати у неї.
Трохи поміркувавши, я злегка кивнула.
Поки він вірить, що Івонна член клану Лейла, його слова мають сенс.
'У будь-якому випадку це означає, що він не хоче, щоб вона завершила реліквію...'
Він у своїй звичайній манері ввічливо запитав:
- ...Ви не скажіть мені, куди збираєтеся йти?
- Перш за все на північ.
- Чому так раптово на північ...?
Він стиснув зуби, ніби здогадався про причину.
Мені було дуже шкода його, але я все одно брехала йому до останнього. Це було запобіжним заходом, якщо Івонна все - таки розправиться з ним.
Щоб завершити свій шлюб, вона не повинна знати, куди я прямую. Я поїду на північ тільки після того, як розберуся з крестами.
"Мої промиті мізки - це перше, з чим мені потрібно розібратися".
Я хвилювалася за Каллісто, але він не може померти тому що він головний герой.
Хоча я знала, що все це було ілюзією, але не могла зрозуміти, як на мене висів "контроль свідомості". Тож я вирішила зробити те, що мені веліла система. Все, чого вона від мене хотіла.
- Упевнений, ви відкажитеся, якщо я дам вам допомогти добратися туди.
- Я хочу попросити тебе позичити.
Коли я повернулася до тями, то замість того, щоб очікувати відмови від нього, сказала йому те, що хотіла сказати з самого початку.
- Моя покоївка потрапила в складну ситуацію, попрацювавши моєму втечу. Будь ласка, подбай про неї.
- Я доставлю її в безпечне місце. Не хвилюйтеся.
- Дякую. И... Мне жаль.
Вінтер, який розумів мої слова, усміхнувся крізь сльози.
Вони повністю опали. У цьому Вінтер швидко знову вдягнув маску кролика.
Потім витягнув тростину і помахнув нею в повітрі. З'явився маленький мішечок.
- Я поклав трохи грошей і кілька магічних сувоїв телепортації. Для зручності перевів квитанції у готівку.
Вінтер передав його мені.
- У мого чарівного мішечка є межа, тому я не зміг вкласти всю суму. Але ви все одно зможете купити за ці гроші острів.
- Дякую.
Коли він надів маску, я знову стала ставитися до нього як до голови агентства.
- Мені треба йти, будь обережний.
Я низько вклонилася і відвернулася. Він не відповів на моє прощання.
Я пішла, тому залишила Вінтера на самоті.
<СИСТЕМА>
Схований кіст закінчено!
Ви заслуговуєте. [Довіре Мага].
Як нагороду ви отримуєте [Пурпурна троянда], [Світок телепортації] (999 999+ Золото).
Я отримала його довіру, але втратила прихильність.
Я обережно поклала пурпурну троянду до своєї сумки.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert