Час ніби застиг. Я впилася пустим немигою поглядом у фігуру мініатюрної дівчини, що з'явилася через спини Ікліса.
З одного боку її лоба виднілася пов'язка. У тому самому місці, куди була поранена магія, яку я використовувала в підземеллі острова Солей, жінка з білого світу.
'...Ви що, жартуєте?'
Мене не турбувало, чи головний героїн є головою прихильників Лейли, або ні. Єдине, що мало для мене значення - це те, щоб до церемонії досконалого життя залишилося час. П'ять днів.
'...Чому?'
Я відвела очі від Івони і знову подивилася на Ікліса. Він від самого початку дивився на мене з невиразливою особою. Ніби спостерігав за моєю реакцією.
Ще кілька днів тому він сказав мені, що залишиться на моєму боці. Сказав, що буде сподіватися, щоб я більше не буду сумувати через герцогську сім'ю. Що постаратиметься переконатися, що зі мною все буде гаразд.
'Тоді чому? Чому? Що пішло не так? Через що? Просто.... Чому?
У моїй голові залишилося лише одне питання. Коли моє невдале дихання більш-менш пішло в норму, біля дверей згущалася гнітюча тиша. Герцог до цих пір не обронив ні слова, і миле личко головні героїні жалівно скривилося.
- ...Рейнольд, Пенелопа, - важким тоном порушив тишу герцог. - Ви двоє повинні повернутися в свої кімнати.
- Батьку!
Рейнольд зреагував раніше, ніж я. Але він закрив рот, отримавши попередження "Тихо!" від герцога.
Я чула, як він скаржиться на мене, не зрушаючи навіть після наказу. Але я не могла відповісти. Цього ранку піднялася така метушня, неначе на особняку скинули бомбу.
Не дочекавшись мого відходу, герцог повернувся до Івонни:
- А ты...
У цей момент я ясно побачила. Обличчя голови родини Еккарти, що завжди була невиправним, було пофарбоване гіркою тугою і смутком.
Ідіть за мною, - наказав герцог і навіть назвав причину, — ми стикалися з безліччю людей, які намагалися звести нас схожою зовнішністю, так що тобі потрібно пройти кілька тестів, щоб довести, що ти моя донька.
- ...Тести?
Блакитні очі героїні затремтіли. Її сльози виглядали набагато більш жалюгідно і невинно, ніж у будь-кого іншого. Звичайно, в грі головна героїня пройшла всі "тести", які потрапляли у здогадання речей покійної герцогини, знання планування особняка і фізичних особливостей, як місце розташування та відмінності батьківок. Оскільки це було важко, ніхто, коли-небудь сказав, що є донькою герцога, не пройшов ці тести.
- Якщо тести викриють твою брехню, для тебе все може закінчитися смертною карою за спробу ввести представників палаців в оману, - суворо попереджував герцог. - Ти все ще хочеш піти за мною?
- До мене повернулися ще не всі спогади, але...
Незважаючи на те, що сьогодні не церемонія мого повноліття.
- Я спробую, – рішуче кивнула Івонна.
'Все так само, як було в грі.'
Я відчувала, що задихаюся.
Івонна рішуче кивнула герцога, який потім повернув голову і сказав Дерику:
- А ти, Дерік.
- Так.
- Забери його в підвалі. Нам треба буде запитати його про те, що сталося трохи пізніше.
Дерік відразу попрямував до Ікліса.
- Зачекайте, будь ласка!
Як не дивно, я почала зупиняти герцога. Ось тільки Івонна була на крок попереду.
- Навіщо це? Я пройду всі тести, не чіпайте Ікліса. Він же допоміг мені, - жалібно попросила вона.
Але герцог твердо похитав головою:
- Це не тобі вирішувати. Він - лицар-ученик нашої родини.
- Н-но...
- Я впевнений, що він не міг вийти без дозволу, так що з'ясуєте, як вони зустрілися.
Нова команда герцога змусила нас з Деніком розгубитися.
- Залиште його.
Коли Івонна заткнулась, я нарешті виступила вперед.
- Він мій ескорт, так що мені вирішувати, як з ним вчинити.
- Пенелопа.
Герцог і Дерік здивовано навернулися на мій голос. Здається, вони навіть не помічали моєї присутності.
- Я маю про що поговорити з ним.
У мене кучерилася голова. Проте мені потрібно було запитати це прямо зараз.
- Пенелопа!
Я поспішно підійшла до Ікліса, не дозволивши нікому себе зупинити. Я дивилась на нього, стоячий поряд з ним героїню. Однак мені було байдуже, я різко простягнула руку і схопила його за край одягу, їла стримуючи себе.
- ...Ти.
У цей момент.
<СИСТЕМА>
Хочете перевірити зацікавлення [Ікліс] ?
[18 Мільйонів Золота] \ [400 Репутації]
Я відразу обрала [18 мільйонів Золота]. І.
<СИСТЕМА>
Не вистачає коштів!
(На вашому рахунку залишилося: 12 000 000 золотих)
Невдовзі білий текст змінився.
Мені вдалося зберегти самовладання і на цей раз вибрати [400 Репутації].
<СИСТЕМА>
Репутації недостатньо!
(Всій Репутації: 360)
Я знала. Знала, що безглуздо витрачала гроші в мене. Я була впевнена, що зможу довести зацікавлення до 100% в найкоротші терміни. До того ж, оскільки в палаці мені повідомили про початок продажу смарагдової шахти, я вважала це неважливим.
Але я не планувала, що моє безглузде рішення так обернеться ...
Коли мені нічого не залишалося, крім як дивитися в системне вікно переді мною, у мене виникло бажання щось кинути і розбити. Треваючись-. У цей момент напружена рука, яка стискала комір Ікліса, настільки затремтіла, що це можна було побачити неозброєним оком.
- Пенелопа! Відійди від нього, - зробив мені друге попередження герцог.
Коли я прийшла до тями, то побачила чоловіка, який був шокований відчиненими сірими очима.
- ...Госпожа.
- Ты.... Чому?
Я могла лише питати, як дурна.
'Чому з усіх людей саме він повинен був привести справжня дочка герцога? Чому він мене зрадив?
- Чому?
Я повторювала одне й те ж слово. У очах Ікліса відбивалося моє перекошене обличчя. Він безстрашно подивився на мене, а потім повільно проговорив:
- Хоча я раб з захопленої країни, я також в боргу перед родом Еккарт. Я не міг пройти повз, знаючи, що сім'я шукає її.
- Ха. Ха-ха...
Від відповіді Ікліса, промовленого так, наче він зробив великий подвиг, з мене вирвалося істеричний сміх. Всередині мене палав вогонь.
- Не жартуй зі мною, двийновий виродок.
Роздався скрегот моїх зубів.
- Ти в боргу передо Я, а не перед Еккартами! Це я Купила тебе на тому довбаному аукціоні!
Я знала, що це безглуздо. Але навіть усвідомлюючи все, я не могла перестати кричати і підняла руку для удару.
Це було незадовго до того, як я вдарила його по щоці.
- Пенелопа! - Прогрівся герцог. - Дворецький! Введи Пенелопу.
- Ні! Мені ще є що йому сказати.
- Пенелопа Еккарт, - гукнув мене на цей раз Дерик холодно як лід голосом. - Ми досі не знаємо, що сталося, тому просто збираємося з'ясувати це.
- Ось я і намагаюся дізнатися це від мого ескоту прямо зараз!
- Ти вже не дитина, скільки ще мені доведеться бачити, як ти вопиш, коли відбувається щось подібне?
Мене нудило від його погляду. Він дивився на мене, як на завислу підробку, що заколює істерику через появу "справжньої благородної леді".
І не тільки він. Герцог, Рейнольд, палац. Натовп інших людей, що приступили на шум. Я обвела їх одним за іншим страшним оком.
Багровий, оранжевий, світло-розовий. Індикатори цікавості проклятих любовних цілей мерехтіли.
-Леди, будь ласка, зупиніться. Ходімо, - наполегливо покликав мене палац.
Моя рука, піднята на Ікліса, опустилася. Не можна допустити падіння їхніх інтересів.
Моя хватка на його одязі ослабла. Я потихеньку обернулася до головного болю спиною і змушена піти за палацом.
Я рухала ноги, не знаючи, що робити з цією жахливою атмосферою, і раптом зустрілася з кимось очима. Обличчя героїні виражало нескінченне вибачення і почуття вини.
Завжди мила і добра героїня нормального режиму. І фальшива дочка герцога з складного режиму, яку розлютило поява першої.
Якимось чином ситуація з гривної історії повторилася, і мені стало від цього страшно.
Коли я повернулася до кімнати під конвойським палацом, то попрямувала прямо до свого столу й села. Емілі, мабуть, чула новини і спостерігала за мною.
-Л-леди.
- Убирайся.
- Але...
Я бачила карі очі, що оточували веснянки. Здається, ця прониклива служниця вже шкодувала, що стала на мій бік. І можливо вона хотіла сказати мені, що перестане бути моєю покоївкою, щоб створити собі хороший образ в очах раптово повернута справжня благородна леді.
- Оглухо? Я хочу побути сама, забирайся! - Нервно закричала я на вимірюну Емілі.
- Д-да! Тоді я буду чекати зовні. Будь ласка, покличте мене, якщо я вам знадоблюся, і я відразу прийду, леді. Г-добре? - Розгублено відповіла вона і поспішила ретируватися.
Щелк-.
Невдовзі в кімнаті стало настільки тихо, що можна було почути тупотіння мурашника.
- Ха...
Я глибоко зітхнув і заплющила обличчя руками, відчуваючи пульсуючу біль у скринях.
Було всього лиш ранок, а я відчувала себе такою втомленою, наче не спала кілька днів. Але навіть такі почуття були для мене розкішшю зараз.
"Думай. Я не можу так просто померти.'
Я вхопилася за те, що не мала самовладання і позбулась рук. Потім підняла голову і втупилась у порожнечу.
Через невідомий мені причини чоловічий персонаж зрадив мене і привів Івонну. Я не хочу, щоб мене втягували у нормальний режим ось так, через те що мені не вдалося втекти, і я не хотіла вмирати нещасною злодієм.
Тому я не можу знеохочуватись. На щастя, на відміну від історії гри, героїня не з’явилася під час церемонії досконалого життя.
- У мене залишилося 5 днів.
А значить, у мене ще є шанс втекти.
«99%. Мені просто потрібно отримати 100% і вислухати його визнання.'
Це все, що від мене вимагається, неважливо, з'явилася героїня чи ні.
- Мені потрібно побачити цього покидька.
Я п'ялася в нікуди, з тривогою очікуючи закінчення допиту. Треба подумати про те, де взяти гроші на перевірку його інтересу і підібрати відповідне виправдання тому, що я дала Іклісу наставника без відома герцога.
Через деякий час.
Тук-, Стук-.
- Леді, це Феннель.
Нарешті у двері моєї кімнати постукав чоловік, який розповість мені про все.
- Заходи, - нетерпляче наказала я.
Перейшовши поріг, палац сказав:
- Леді, вчора ввечері було продано перше смарагдове коло, виставлене на аукціон. Виручка з продажу була щойно доставлена в особняку через агентство "Белий кролик".
- Гроші передали?
- Так.
'Хоча б з цим проблем немає.'
Нехай це не було пов'язано з Іклісом, у подібній жахливій ситуації такі новини були хорошими.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert