Коли я розплющила очі, переді мною з'явилася зовсім інша картина.
Я знову сиділа на стільці, дивлячись на море з вершини скелі. Ожожчена битва на пляжі мені ніби привиділася.
Хлопчик, якого я щойно тримала на руках, і блискуче лезо ножа, що наближалося до мене, зникло.
- Що за... - Я занепокоїлася.
Потім згадала, що Лео прошепотів закляття прямо перед тим, як ніж викрадача знайшов свою ціль.
Його слова були схоже на закляття, яке ми використовували для того щоб потрапити в Тратан.
'Це заклинання телепортації.' - огорнило мене.
Лео в останній момент переніс мене у безпечне місце. Я підбігла до краю скелі, сподіваючись побачити пляж.
Але він був занадто далеко, щоб я могла роздивитися що-небудь в темряві. У цей момент я помітила спалах блакитного світла вдалеку, що видала місця викрадачів.
- Лео!
Незважаючи на те, що я жахливо себе відчувала через нездатність використовувати будь-яке інше заклинання, крім того що дала мені систему, мені залишалось тільки поспішаючи викрикнути хоча б його:
- Фандер...!
- Це небезпечно, леді.
Хтось схопив мене і відтягнув від краю скелі.
Я різко обернулася. Перш за все, що я помітила - фіолетова шкала інтересу. Другий - знайома маска кролика.
- Якого біса...!
Де ти весь цей час шлявся?
Коли я побачила його, у мене закипів гнів. Але я стиснула зуби і розлютила себе. Зараз це було не важливо.
- Лео, Ліо викрали, - сказала я йому про те, що сталося, глибоко зітхнувши.
Спочатку я боялася, що інтерес Вінтера впаде.
Однак коли настав момент, що я так боялась, це могло статися і не було до того.
Я поспішно вказувала пальцем у ту сторону скелі, де спалахнуло голубе світло:
- Ви повинні якомога швидше зупинити їх. Лео, викрадачі, - вони всі там ...!
- Заспокойтесь, леді.
Вінтер був на диво спокійний.
Мені здавалося, що він розчарується в мені, і його інтерес рухне, а він просто питав мене про моє почуття:
- Ви поранені?
- Я в порядке. Спочатку треба допомогти Лео...!
- З ним все буде добре.
- ... Що?
- Вже пізно. Я поверну вас до столиці.
Я не розуміла, що він несе. У цей момент за спиною Вінтера вислизав білий прямокутник.
<СИСТЕМА>
Діти були викрадені.
Квест [Противиста лукавих сил] провалений!
Я не могла повірити, що це відбувається.
Вінтер мене поквапив:
- Давайте, підемо.
- Дитину викрали, куди ви ще збираєтеся йти?
- Ця дитина навчений того, що їй треба робити в небезпечній ситуації, - відрізав він, одним фразою обрубав всі мої заперечення. - У нас є цілий ряд заходів безпеки, тому щось настільки небезпечне, що може викликати у вас занепокоєння, не відбудеться.
Інакше кажучи, він подбає про це самостійно.
Мене наче окатіли крижаною водою. Моя голова миттєво охолола. Я зимно подивилася на нього:
- Ви спланували все з самого початку? Чи хотіли б ви використати дитину як приманку і перевірити, як я на це відреагую?
- Ні, це не так.
- Тоді як я повинна це сприймати? Мені варто повернутися зараз, після всього, що сталося, і зробити вигляд що контракту не існує? Ви цього досягаєте?
- ....
Вінтер нічого не відповів на моє агресивне запитання.
Через досить довгий період часу він з глибоким зітханням сказав:
- Зараз я просто хочу запитати вас дещо про що.
- ....
- Як ви використовуєте магію?
Цього разу настала моя черга відморочуватися.
Магія блисканья - надзвичайно могутня наступальна магія, з якою дуже важко впоратися, тому навіть вправні чаклуни рідко використовують її.
- ....
- Але ви ідеально прицілилися і атакували ворога, при цьому ні разу не промахнувшись.
Потім він показав на мене пальцем, і я опустила до вказаного місця голову.
Під ключами у мене базікалося магічне намисто, яке Вінтер колись повісив мені на шию.
- Ожелельє реагує не тільки на токсичні речовини, але й на спричинені масною зміни - розкрив він ще одну таємну функцію артефакту.
Міняюча колір намистини, інкрустована в центрі кольорового візерунку зірки була такою ж білою як у перший раз, коли я її побачила.
- Погляньте, навіть після використання магії намистинка не змінила кольору. У вас немає ні краплі мани.
- ....
- Хоча я зовсім недавно відчував величезну кількість її в вас, як і на день перед мисливськими змаганнями. Хіба це не дивно?
Мене наче вдарили кувалдою по голові.
Я ніколи навіть не думала, що дії системи гри можуть здаватися дивними. І що це ще за розмови про відчуття мани і магії?
Я знову опустила голову.
Хай і не можу розібрати, який у Вінтера вираз обличчя під маскою, в одному я впевнена.
- Волонтерські роботи були виправданням.
Серйозно, цей епізод був чим завгодно, але тільки не побаченням.
- Я перевірив, чи ви маєте якесь відношення до Нового Царства Лейли.
- ....
- Я повинен був перевірити, - поспішно додав Вінтер. - Дітей зі схильністю до магії викрадають одного за одним. Я не міг пильнувати і ігнорувати свої сумніви...
Побачивши вираз мого обличчя, він перестав намагатися виправдатися.
Вибач, якщо скривдив вас леді. Він вибачився і схилив мені голову. Я була приголомшена.
'Було б краще, якби ти продовжував без кінця говорити про свої підозри.'
Тепер я навіть не могла злитися на нього.
Було логічно підозрювати мене через мою ненормальну поведінку.
- Ви багато разів питали мене про довіру, але самі досконало мені не довіряли, - пригнічено посміхнулася я і зустрілась з ним поглядом, коли він повільно підняв голову.
Його зіниці розширилися.
- Що тепер? З мене знято звинувачення?
- ...Я досі не розумію, як ви використовуєте магію.
- Я теж не розумію, - сухо відреагувала я. - Заклінання магічним чином з'являється у мене в голові, і я просто виношу його.
- ....
- Мене не хвилює, вірите ви мені чи ні.
- Я вірю, - відразу відповів Вінтер на мої прислані брехні пояснення. Принаймні, я знаю, що ви не та, хто стане шкодити дітям.
Не почувши в голосі сарказму, я зітхнула з полегшенням.
Вінтер, прийнявши до уваги мою мовчанку, закінчив розмову:
- ...Мені потрібно йти. Якщо я затримаюсь ще трохи, то втрачу сигнал Лео.
У цей момент.
<СИСТЕМА>
Супутний квіст: [У пошуках зниклих безвісти дітей.]
{ Частина 2. Дізнатися про місце розташування Лео разом з чарівником. }
Хочете продовжити свій шлюб?
(Награда: +5% зацікавленості, плюс 50 Репутації).
(Штраф за відмову від квесту: -10% зацікавлення [Вітер])
[ Прийняти.\ Відкинути]
Переді мною знову з'явилося системне вікно. Я широко розплющила очі, дивлячись на перший "штраф", згаданий системою.
'Ой, та будь ласка, божевільна гра!'
Якщо не брати до уваги прибитих дітьми обставин, то я вже більше не бачила сенсу перебувати поруч з Вінтером у такому настрої.
Однак, відразу 10% - це забагато.
Чи можу я просто відмовитися?
<СИСТЕМА>
Сюжетний крен буде автоматично прийнятий через 5 секунд.
<СИСТЕМА> 5
<СИСТЕМА> 4
Але ця чортова система не дала мені навіть часу подумати. Зрештою, я зі сльозами на очах сказала:
- Я піду з вами.
Вінтер дав мені погляд людини, яка почула те, що не повинен був почути в тверезому розумі.
- Що ви сказали...?
- Ми будемо рятувати дітей разом.
- Це мій обов'язок, як мага ....
- Тоді це також і мій борг. Адже я теж використовую магію.
- Леді, - холодно відреагував він на моє сміхотворне прохання.
Ось тільки сюжетний квіст вже почався, мені більше нікуди деватися.
- Думаєте, я зможу спокійно спати, якщо піду зараз додому?
- ....
- Якщо ви не хочете брати на себе відповідальність за мене, вам взагалі не слід було тягнути мене сюди.
- ....
Йому нічого відповісти на мою льодяну лазню.
У будь-якому випадку, оскільки він вибачився, наполягаючи на своєму при моєму більшому прояснинні ситуації буде виглядати нечесно.
- Ми йдемо на їх базу, не маючи поняття, скільки на ній людей і наскільки там небезпечно.
Вінтер продовжував відмовляти мене, ніби ідея взяти мене з собою його лякала.
- Все нормально.
Я занадто сильно надавила?
Хоча так, насправді все зовсім не нормально...
- У разі крайньої необхідності мене знову засяє магічним закляттям.
В надзвичайній ситуації система знову активується.
- До того ж, удвох краще, ніж одному.
- ....
- Хіба ви не говорили, що у нас немає часу?
Після довгих роздумів він нарешті здався і простягнув мені руку. Стояло мені за неї схопитися, як знову запалило системне вікно.
<СИСТЕМА>
Ви пересунете на локацію [Солей] щоб продовжити виконання сюжету.
Я заплющила очі, як тільки все навколо побіліло. А коли знову відкрили їх, на нас зрушила хвиля сонячного світла.
- ...Де ми? - Я запитала, оглядаючи незнайоме місце. Це точно не Тратан.
- Ми на маленькому острові під назвою "Солей". Він знаходиться біля островів Арчіна.
- На острові?
Острова Арча досить далеко від Тратану, тому вони можуть використовувати цей острів як перехідний зрив, оскільки не зможуть перенести стільки людей за один раз.
- Значить, ми теж підемо на острови Арчіна?
- Ні. Сигнал Лео виходить звідти.
Вінтер відвернувся від моря і показав кудись рукою. Я обернулася разом з ним, нахмурилася.
Він вказував на місце під великою кам’яною біля берега.
Там нас чекала сумна печера, на якій було прямо написано: "Внутри тебе зустрінуть лише проблеми."
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert