'Драгоцінний камінь, який просила Пенелопа, це пташине яйце?'
Я не довіряла птахам.
- Війї, Вію-у!
Поглянувши на мене у відповідь, пташка знову замахала крилами.
- Птах завжди був спокійна, але в твоїй присутності оживалася. Мабуть, впізнала свою господиню.
- .......
- Ти можеш забрати її до своєї кімнати.
- ....
- Вона була твоєю спочатку.
Його несподівана відповідь приголомшила мене. Проте Дерік пильно дивився на клітину, не повертаючись до мене.
- Кажуть, вона ще не відкладала яєць, тому ти можеш отримати одне, якщо почекаєш.
Це означає, що Пенелопа могла б отримати коштовний камінь попіною, який хотіла з минулого року.
Я ніяк не могла зрозуміти його ставлення до мене.
- Чому? - швидко розкрила я власного замішання.
- Що?
- Ви зневажаєте мене за марнотратство, чи не так?
- .......
- Тоді навіщо ви даєте мені її?
Блакитні очі здригнулися, цього разу я потрапила в точку.
'Що? Це компенсація за його відмову повірити мені під час суду?'
Чи не занадто він сором'язливий, щоб надіятися на щось?
'Невже він думає, що я легко відпущу всі образи, навіть не отримавши вибачень?'
Ніби здогадаючись, про що я думаю, він завмер. А потім.
- Так. Я ненавидів цю твою черту.
Раптом перестав зображати гордий айсберг і гірко посміхнувся:
- Ти завжди піддаєш сумніву мої мотиви.
- ...
- Насправді я не знаю.
Я зависла, в замішанні дивлячись на нього. Він спокійно сказав:
- Я просто натрапив на цю пташку і згадав, що ти її хотіла.
- ...
- Це рідкісний вид, тому я вирішив зловити її сам.
- ...
- Це все пояснило?
Це нічого не пояснює. Це лише засмутило мене.
'Чому ти взагалі згадав, чого я хотіла в минулому році?' - збиралася запитати я, але передумала. Це було не особливо важливо.
- Ви думали про мене, але я не можу вам віддячити, оскільки мені вона не потрібна, - спокійно відповіла я.
Сині очі були вражені.
- Навіщо?
- Не думаю, що я в змозі піклуватися про неї поки вона не відкладе яйця, - обережно сказала я, насторожено спостерігаючи за ним.
Моє серце жахалося, коли я думала про те, що цей ненормальний скаже мені, як минулого разу викинути її або вбити.
- Ясно.
На моє здивування, Дерік кивнув.
- Тоді про неї буду дбати я.
'Що з ним?'
Але причина була очевидною. Від птахів, які возять дорогоцінні яйця, не можна так просто позбутися.
- А ти можеш іноді приходити сюди побачитися з нею. Птах буде не проти.
- Війоу-!
Птичка чірикнула, ніби підтверджувала його слова.
- Звичайно, - без коливань пішла назустріч я. Мені сподобалася красива пташка. Звичайно, хоча він не уточнював, мав на увазі, що я можу приходити сюди тільки тоді, коли його тут немає.
Після моєї відповіді в кабінеті на деякий час запанувала мовчазна тиша.
Я витратила кілька хвилин на споглядання птаха, і я вирішила йти.
- ....Через кілька років наш батько піде у відставку, і я успадковану герцогство, - раптово обронив Дерік. - Незалежно від того, наскільки добре я підготуюся до цього, я все одно буду уразливий в перший час. Це неминуче.
- ...
Наші політичні опоненти не упустять цієї можливості і обов'язково намагатимуться підірвати позицію роду Еккарт.
Зміна теми була різкою.
Він продовжував говорити, підводячи до чогось здалеку:
- Мені потрібно тримати все під контролем і готуватися до майбутніх обов'язків, як я й робив це раніше. Я повинен захищати цю родину і нести за неї відповідальність.
- .......
- І за тебе теж, Пенелопа Еккарт.
Раптом він підняв голову і подивився мені прямо в очі.
З холодним і зарозумілим виглядом правдивого двореянина, він умалив кожне слово:
- Немає нічого страшного в тому, щоб пожертвувати чимось заради захисту репутації родини Еккарт. Я не хотів тебе звинувачувати.
Я відразу зрозуміла.
Він вибачився за розмову у в’язниці, яка відбулася перед судом за день.
- Не скажу, що я був правий.
- ...
- Але навіть якщо б у мене був другий шанс, я зробив би також.
- ...
- Бо це найшвидший спосіб зняти з тебе фальшиві звинувачення у замаху на члена імператорської сім'ї.
У голубих очах з’явилося незнайоме мені відчуття.
Схоже на те, що я бачила, коли робила власну заяву в суді.
- Хоча, визнаю, я занадто поспішає. Відтепер я завжди буду прислухатися до тебе і діяти обережніше.
- ...
- Бо ти, здається, теж можеш поводитися як розумна людина.
Іншими словами: "Якщо ти більше не божеволієш з будь-чого, я буду ставитися до тебе як до людини".
Я повністю його розумію.
Як він і каже, скоро Дерік стане герцогом, тому він завжди і всюди повинен шукати найбільш раціональний шлях.
Навіть якщо це може підвести його до краю буйної сестри.
Нехай не було сказано жодного "прости", я знала, що це було власне вибачення Деріка, аристократичного до мозку кісток.
Але я не могла просто взяти і все забути.
"Так ти не збираєшся цього робити, правильно?"
Я цинічно посміхнулася.
Який у цьому сенс тепер?
Справжня зла Пенелопа вже зникла.
- Я не така, як раніше.
Слова "мне потрібні твої вибачення" застрягли в горлі. Адже минулого разу його інтерес дорівнював лише 32%.
- Пенелопа, - поспішно звернувся до мене. - Я буду відповідати за свої майбутні вчинки. І не буду нічого від тебе очікувати.
Перебивши його, я глибоко зітхнув і посміхнулася:
- Я вже все сказала вам, вірно?
Як тільки я промовила це, його очі остелені.
Оранжевий індикатор над чорноволосою головою завернув. Я не могла сказати, що інтерес був прихований і змінився на краще або в гіршому напрямку.
Мені було не по собі.
- Тоді я вас покину. Дякую, що зловили птаха.
Я поспішно обернулася, щоб уникнути подальшої розмови. І коли вже майже зробила крок в сторону дверей.
- Займаючись справами шахти...
Мене привернула несподівана репліка.
- Завжди призначай своїм речником палацкого.
Я з тривогою подивилася на нього.
Він з кривим обличчям дав мені пораду:
- Якщо стане відомо, що власник копалень - дочка герцога, безсоромних і дивиться на тебе звисаючих людей буде притягати до тебе, як магнітом.
- ....
- Ти можеш використати чарівників сім'ї, якщо хочеш.
Здивований тим, що він вже знав про мою смарагдову шахту, я на деякий час ковтнула язика. Скільки ж відсотків становлять його більше невидиму зацікавленість?
***
Через кілька днів, рано - вранці, до мене прийшов дворецький з промовою про справи шахти.
- Як ви і сказали, я виставив на аукціон три необроблених камені вищого класу.
- И?
- Всі три камені були продані в десять разів дорожче, ніж у останній аукціон.
- ....Що?
Моє здивування не було меж.
Я створила торги для визначення ринкових цін і попиту на дорогоцінні камені, а тепер весь мій план втратив сенс.
- Хто?
- Очевидно, він не належить до підприємців, які спеціалізуються на закупці і продають коштовне каміння, - збентежено відповів палац. - Ви коли-небудь чули про агентство "Белого кролика"?
- Що?
Я розгубилась.
Це було агентство Вінтера Верданді.
"Навіщо він це зробив?"
Я думала, що стану мільярдершою, але непередбачений розвиток подій змішав мені карти. Адже це навіть не епізод з гри.
Було б занадто наївно вважати, що мої дорогоцінні камені настільки комусь потрібні.
Отже, немає жодних підстав змітати всі камені за ціну, яку запропонували на продаж, в десять разів виручку для останнього аукціону.
Мені передали шахту таємно, так звідки він дізнався про це, та ще й встиг скупити каміння?
Дворець обережно зрозумів:
- Ви знаєте цю фірму, леді?
- Що? Звичайно, ні - швидко спростувала я його припущення.
- Тоді нам зв'язатися з ним?
- Поки... відклади це.
- Відкласти?
- Так. Мені треба подумати.
Дворець здивовано нахилив голову.
Але щоб добитися 100% інтересу Ікліса, мені варто бути обережною при зустрічі з іншими закоханими цілями.
Крім того, я мав управителя в справах шахти.
Я буду приречена, якщо палаций дізнається, що я таємно зустрічалася з Вінтером.
'Ні!'
Коли я жахнулася своїх тривожних думок, то швидко повернула розмову.
- Це все?
- А, і ще... - Додав дворецький. Схоже, йому ще було що сказати. - Ви пам'ятаєте тих чотирьох, з якими зіткнулися в гуртожитку лицарів? - надзвичайно обережно запитав палацовий, очевидно боячись торкатися цієї теми.
Я спокійно відповіла:
- Так, а що?
- Минулого вечора їх звільнили.
- Уволені?
Несподівані новини.
Він викинув цих лицарів, хоча я сказала йому відпустити їх.
- Що ж, це здорово, - скручила я кутки губ в ухмилці.
Новини можуть бути несподіваними, але не надто дивовижними.
Шкода, що мені не пощастило помилуватися їх обличчями, коли цих покидьків виганяли.
- Крім того, вони будуть перед судом за образу вищої аристократи.
А ось такі слова були інтригуючими.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert