При наступних словах крон-принців мої очі округли.
- ....Ночаг утиск?
- Так, коли магія не була такою поширеною, одна кучка чарівників спробувала захопити світ, побудувавши країну під назвою Балта.
- ...
- Люди, які у давнину перемогли в війні з ними, стерли Балту з карти і вигнали чарівників.
- ....
- Хоча я думав, що це лише один з стародавніх міфів... Очевидно, це була правда.
Наслідний принц раптом посміхнувся і стиснув обидва сувої.
- Схоже, він намагався створити прямий портал з Балти в Імператорський палац. Є ще інші сувої, яких тут немає.
Я переклала трохи пустий погляд на скелет. Крон-принц был прав. Якби цей стародавній чаклун не помер під час свого заклинання.
"Нинший Імператорський палац Імперії Інк був би захоплений чаклунами....'
Мені пригадався Вінтер і діти в тваринних масках, яких він ховав.
Сліди історії завжди були справді чудовими і винятковими. Тому мені подобалася археологія. Через те, що вона чітко показувала, як ситуація людини в одну мить може докорінно змінитись.
- .... Я міг би використати цей сувій, щоб миттєво вибратися з лісу, якби знав стародавню мову.
Коли я впала в глибокі роздуми.
У нашому ж випадку її можна вважати старою карткою.
Крон-принц з жалем клацнув мовою.
- Але ми все ще можемо шукати дорогу самі. Вона нам не потрібна.
Він викинув карту стародавньої Балти, яку тримав за мій жакет.
Системне вікно все ще висіло в повітрі. Я подивилася на білий прямокутник, потім на сувої, запропоновані у нагороду.
'Він дійсно корисний ...?'
Доведеться здатися. У цій шаленій грі будь-який предмет кращий, ніж нічого.
Я натиснула своє серце [Так]. Текст у системному вікні одразу змінився.
<СИСТЕМА> Ви отримали [Дивня магічна карта] x2. Кожен магічний сувій можна використовувати до трьох разів.
<СИСТЕМА> Щоб скористатися цією можливістю, вкажіть на локцію, куди ви бажаєте пересунутися, і заклинайте її.
(Заклинення: Єтта Тту Стта Ссі Пасі)
'Що це за набір літер?'
Дивне заклинання довелося мені не до душі. Але у мене не було вибору. Тому що я хотіла вибратися з цього проклятого лісу.
- .... Це сувій. Думаю, я можу його використовувати.
Я вказала на мапу північного лісу, яку він тримав.
- Леді....?
- Так.
- Ты.... Ти розмовляєш старою мовою?
Наслідний принц озирнувся на мене так, ніби почув якусь нісенітницю. Мене трохи зачепило його очевидне сумніви в моїх силах.
- Ви мені не вірите?
- Ні, хіба у леді є мана?
Я вивчила давній заклинання на всяк випадок. На щастя, кожен може скористатися цією магією.
Я не моргнула і оком. Яка різниця, можуть її використовувати всі чи ні. Мені потрібно тільки вибратися з лісу.
- Це. Основи. Того, що повинні знати двори.
Але я не могла терпіти, коли мене зневажають. Я різко виділила "основи", і обличчя крон-принца стало дивним.
- Я маю на увазі, основні навики домогосподарства змінилися, поки я був на війні.
Він сказав:
- Ми повинні спробувати.
- Куди нам йти?
- Краще якомога довше приховувати те, що сталося, тому я б волів з'явитися трохи подалі від входу і від людей.
Він відкрив карту і ретельно перевірив її, після чого ткнув кудись:
- Давай сюди.
Коли він доторкнувся до паперу, картинка збільшилася. Відтворився чорно-білий лісний пейзаж. І скачучий кролик.
- Це зона полювання на дрібних тварин.
Спадкоємець вказав на місце, де все почалося.
Я згорнула карту Балти і швидко наробила жакет, який лежав на підлозі. Не забувши взяти і арбалет.
- Я спробую, тримайте палець на місці.
Каллісто підозріло підняв голову.
"Знаєш, ти вибрався з лісу тільки завдяки мені".
Підійшовши до чоловіка, якого не можна було б залишити тут, я повільно сказала:
- .... Йетта Тту Стта Ссі Пасі.
Я нехотячи виговорила безглузді закляття. І.
<СИСТЕМА> Використовувати [Дивня магічна карта], щоб пересунутися до вибраної області?
[Так. /Нет.]
Переді мною з'явилося біле квадратне вікно. Я без вагань натиснула на [Да]. А потім все навколо спалахнуло.
- Так це правда.
Коли я знову відкрила очі, раптом почув голос, ми вже стояли посеред тихого лісу.
<СИСТЕМА> [Дивня магічна карта Північного лісу]
(1/3)
- Ніколи не думав, що у леді буде таке корисне вміння. Це дуже відрізняється від чуток про тебе.
Крон-принц дивився на мене з справжнім подивом.
[Интерес 35%]
У той же час, його інтерес трохи піднявся.
'Це комплімент чи образа?'
Мене дуже не тішило те, що він цікавився мною. Я зимно дивилася на світле волосся, яке сяяло у ранковому світлі.
- Я заберу їх, мені потрібно провести офіційне розслідування.
Спадкоємець звернув карту північного лісу.
- Звичайно.
Я також передала йому карту Балти, яку тримала в руках. Мені в будь-якому випадку нічого було з нею робити.
Оглянувшись, я помітила стежку, що проходить через сектор полювання на дрібних тварин, яку втратила раніше.
- Тоді давайте повернемося, Ваше Високість.
Добре, що я могла швидко повернутися не плутаючи кілька годин по лісі. Я відразу відтрухнулася і зробила крок вперед. Так само зробив і крон-принц, який забирав сувої. Але в той момент.
- Угх.
Спадкоємець раптом схопився за голову і спіткнувся.
- Ваше Високість!
Я розбудилась і схопила його за руку, підтримуючи.
У темній печері я не помічала цього. При яскравому сонячному світлі обличчя крон-принца виявилося білим, як чистий аркуш паперу.
- Ваше Високість, з вами все в порядку?
Коли це почалося? Каллісто по стомленому обличчю стікав холодний піт. Я машинально простягнула руку і витерла його.
Його шкіра на дотик була жахливо холодною. Як тоді, на світанку, коли він не міг прокинутися.
- Ви збрехали про свої рани, так?
- Ти ж сказала мені не вмирати на твоїх очах, тому що не хочеш прибирати тіло?
- Ви жартуєте?
Я дзвонила. Блискучий наслідний принц слабо посміхнувся.
- Все нормально, я не помру.
- Ні, так не можна. Опріться на мене. Ми повернемося назад!
- Леді.
Кран-принц зупинив мене, поспішаючи тягти його на собі.
- Просто не будь безжалісною стервою, і скажи комусь піти та підібрати мене.
- Що за...
- Якщо ти не зробиш так, то дуже пожалкуєш, коли я прокинуся....
Потім наслідний принц, який до самого кінця тихо погрожував мені, впав як підкошений.
- Ва-ваше високість!
Я скрикнула і осіла на землю.
- Ваша високість! Ваша високість!
Незважаючи на те, як сильно я трясла тіло Каллісто, воно не залишало жодних ознак пробудження.
Я в паніці притиснулася головою до його грудей. На відміну від ранкового, зараз його серцебиття було повільним і слабким. Я боялася, що головний герой не помре.
- Так не піде.
Я заскочила з місця.
- Ваше Високість, я зараз приведу людей, так що, будь ласка, почекайте! Ладно?
Не почувши від крон-принца відповіді, я стиснула зуби і побігла по стежці.
'Нужно швидше привести кого-небудь!'
На щастя, зона полювання на дрібних тварин знаходилась поруч із входом до лісу. Усе це завдяки дивовижному переміщенню карти.
Незабаром я добралася до місць, які бачила біля входу в мисливські поля. Через кілька хвилин до нас прийшла відкрита поля, де стояли охоронці.
- Эй! Ха...Ха ... В лісі, наслідний принц в лісах....!
Я покликала пару найближчих охоронців, важко дихаючи. У той же момент, двоє лицарів, здивовані моїм несподіваним з'явленням, раптово схопили мене за руки.
- Благородна леді повернулася!
Рицарі голосно закричали в бік будинку, де були присутні організатори мисливських змагань. Потім до мене кинулися і в мить око оточили інші охоронці.
'Що? Вони так метушаться, наче я злочинниця.'
Мене охопило зловісне передчуття.
- Гей, зараз не час для цього, в лісі наслідний принц ...
Я нахмурилась і знову крикнула вартовим, які міцно тримали мене за руки.
І тоді. Хтось швидко пройшов крізь ряди навколо мене лицарів.
Це був капітан вартових, якого я бачила позавчора.
- Благородна леді Пенелопа Еккарт. Вас заарештовано за спробу покуштування на життя аристократів.
Я розкрила рота.
'....Ареставана за спробу покуштування?'
Моє погане передчуття, як завжди, здійснилося.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert