Мене вразили незначні зміни в його міміці, непомітні очі без детального розгляду.
- Скільки років Іклісу?
Він був наївним хлопчиком.
Я перебрала в пам'ять події гри. Оскільки я не можу запам’ятати імена кожного персонажа, згадувати його вік теж було нелегко.
Однак усі рути в звичайному режимі підходили до свого логічного завершення через рік після повернення Івони.
І в фінальному епілогі Ікліс одружився з героїном одразу, як тільки досягнув свого повноліття.
У грі людини починали рахувати дорослим з 18 років. У такому випадку, в даний час Іклісу...
'Як мінімум 17 років.'
Спочатку мені було 20, отже я зараз звертаю безневинну дитину.
'Але чому у мене таке відчуття, наче підступний спокусник тут зовсім не я?'
Поки я уважно дивилася в вже не червоне обличчя Ікліса.
- Леді, ми прийшли.
Карета зупинилася.
Настав час нагородити мого неспокійного раба.
***
- Ласкаво просимо!
Коли власник магазину вибіг з крамниці, щоб привітати нас біля входу під кутом 90 градусів, то побачив емблему Еккарт.
- Це тут продають кращі в Імперії магічні мечі?
- Ви абсолютно праві, дорогий покупець! Але наш магазин торгує всіма видами рідкісної зброї, а не лише мечами. Просто скажіть, і я в мить представлю вам весь асортимент.
- Ікліс, ходімо.
Я покликала його, застиглий стовпом біля карети.
Він не шепохнувся, наче вважав, що такому супроводжучому, як він, не дозволено заходити зі мною.
- Пішли разом.
З другого переклика він, більше не затримуючись, врешті-решт став позаду моєї спиною.
- Чи є у вас зачаровані дерев'яні мечі?
Перш за все я вирішила купити найнеобхідніше.
Але торговець зброєю дивно подивився на мене, ніби почув щось дике.
- Ви сказали, дерев'яні мечі? Вони у нас є, але з магією...
- Ні?
Я нахмурилась.
Це місце через його популярність порекомендував мені палацовий, тому я багато чого очікувала від нього, а в кінцевому підсумку даремно витратила час.
- Ми можемо зробити індивідуальне замовлення!
Швидко додав торговець, помітивши моє несприйнятливе обличчя.
І все ж, мало хто практикує з такими дерев'яними мечами. Зазвичай, навчаючи основи, люди починають тренуватися зі справжньою зброєю...
- Кхм.
Я збентежено кашлянула. Моє невігластво у справах фехтування було занадто очевидним.
- У нашому магазині немає ніяких дерев'яних мечів, але є ті, які неможливо зламати, оскільки вони виготовлені з старого дерева.
- Для початку, я хочу на них поглянути.
Через кілька хвилин ми пішли в кімнату, загорнутий дерев’яними мечами.
Я розглядала приміщення без ентузіазму слухаючи нескінченний треп власника.
Якщо чесно, то очі не напружували. Усе це залишалося для мене просто великим кусочком деревини, яка різнилась лише за кольором.
- Тобі що-небудь придивилося?
Я передала ініціативу Іклісу. Але він похитав головою.
- ...не можу нічого сказати.
- Вони тобі не подобаються?
- Це не так... вони нічим не відрізняються від вправних. Я просто можу їх використовувати, пані.
- Ні в якому разі!
Почувши слова Ікліса, господар відразу заволав.
- Всі вони достатньо міцні, щоб конкурувати з справжніми мечами! А ті, що зроблені з Древу Імператриці, які ростуть у чарівному лісі, особливо гострі - настільки здатні розрізати уздовж рисову соломку...!
Але як би він не кричав про якості мечів, все це марно, якщо людина, якій роблять подарунок, не цікавиться.
- Нічого не зробиш.
Коли я зітхнула, власник подумав, що жодна з них не привернула мою увагу, тому перестав сліпо витягати мечі дерев’яними мечами, розмальовуючи якості матеріалу та моделі.
- Тоді можна піти подивитися справжні мечі, а не дерев'яні.
- Про що ви говорите?
- Ась?
- Звідси, до сюди.
Я розмашисто провела рукою від входу до крайньої стіни кімнати.
- Відправ їх усі в особняку родини Еккарт.
Якщо вони не такі вже незнищенні, то запасайте купу міцних мечів.
Далі, форма для тренування.
Через високий ріст і красу Ікліс виглядав в нових речах схиблено.
- Зійде.
Кинула я, оглянувши його з усіх боків.
Торговець зброєю, в якого він був дзвонитий, розсипався у своїй люб’язності:
- Звичайно! Це ж хіт сезону в столиці!
- Тобі подобається?
Не маючи промови власника уваги, я загорілася бажанням людини купити це.
Ікліс пильно подивився на мене і безстрашно запитав:
- ... А вам, пані?
- Эм?
- Та що вони роблять?
Щось у мене було передчуття, що якщо я скажу "ні", він відразу дасть аналогічну відповідь.
- Я вибирала речі відповідно до своїх смаків, тому звичайно вони мені подобаються. Мені цікаво, що думаєш про них ти, Ікліс.
Це були не пусті слова, тому я з легкою посмішкою додала:
- Не мені їх носити.
- Якщо пані подобається, то і мені теж.
- Правда? Тоді...
Ікліса потішав мене за це.
- Відправте три примірники кожної моделі.
- Д-да! Звичайно! Все буде в кращому вигляді!
Мої слова змусили торговця зброєю дуже розігнати рот.
- Тепер ми нарешті підемо вибирати справжній меч?
Я клопнула в долоні і обернулась. Торговець зброєю рівався за мною.
Це було тоді.
- Пані, цього досить.
Ікліс в одну мить наблизився і перешкодив мені шлях.
- Чому? Меч - найважливіша річ для лицаря!
Той запах грошей, який він почув, озвучував наші спільні думки.
Я, згідно кивнула, озирнувшись на нього.
- У тебе повинен бути меч. Чи, може, це обтяжує тебе?
- Ні, просто не....
Ікліс замучився, перш ніж відповісти:
- ... Я не думаю, що коли-небудь буду використовувати його. Не хочу, щоб подарунок пані курив на дальній полиці.
- Чому не будеш? Коли закінчиться базове навчання, тобі все одно доведеться взяти в руки справжній меч.
- Так, так! Дорогий покупець, ваші слова абсолютно вірні.
Власник був дуже солідарний зі мною.
Ікліса нічого не збентежило. Він спокійно почав пояснювати нам прописані істини:
-Раб не може стати повноцінним лицарем.
- .......
- Так що все, що мені потрібно - це треніровий дерев'яний меч.
Я дуже розгубився і на мить відібрався язика.
Він думав, що ніколи не стане лицарем і лише я знала, як це станеться.
'Якщо подумати, він офіційно став лицарем завдяки смерті Пенелопи.'
Я не хотіла слухати його і забула про сюжет гри.
Здається, що мені буде краще, якщо Ікліс не зможе піднятися по кар'єрній драбині.
Коли я думала про це, то торговець пістолетом запропонував мені переглядати меча і відразу заперечив:
- Що ти кажеш? Меч - необхідний інструмент для захисту твого господаря.
- Для захисту моєї пані буде достатньо і мого тіла.
- .......
Торговець зброєю злякався і відразу заткнувся.
Насправді, це було настільки правильно, що мені нічого сказати.
З огляду на його попередні досягнення, само його тіло можна назвати зброєю.
- Добре, я зрозуміла тебе.
Я кивнула. Недобре тиснути на того, хто вже здався.
- Мені потрібно ще трохи оглянутися, так що почекай на вулиці.
Після моєї фрази Ікліс негайно відвернувся.
Я прикусила мову, дивлячись як він йде англійською не прощаючись.
'Хто тут взагалі пані ...'
Раніше я вже помітила, що якщо не вказати на щось конкретне, Ікліс ніколи не виправить свою поведінку сам.
Він досить нахабний для раба.
- Отже, ем ... Ви хочете купити ще щось, дорогий покупець? Будь ласка, розкажіть мені.
Торговець зброєю пильно дивився на мене.
- Раз я тут, давайте поглянемо на магічні мечі.
- О, так. Сюди!
Торгівля була дуже веселою. Адже його магазин спеціалізувався саме на цьому вигляді товарів.
Посудження, де виставлялися напоказ магічні мечі, було природно, набагато більше і простору ніж попереднє. Кількість виробів, представлених на цій сторінці, також була величезними.
Я оглянула мечі. Вибір варіювався від дрібних кинджальчиків до величавого, розміром з мене, мечей.
Однак, відділка, ножні та рукояті були прекрасні і розкішні у всіх.
- Вони занадто бронські. У вас є щось просте?
- Тоді... Хвилинку, будь ласка, дорогий покупець.
Торговець зброєю з трохи похмурим обличчям попав у кут вітрини.
- ... А що щодо цього?
Через деякий час він дістав білу від пилу ящик.
Маленький, як ларець для коштовностей, не придатний навіть для ножа.
- Що це?
- Клинок стародавнього чаклуна.
Він відкрив поруччя ключ з зв'язку.
Я була розчарована пилюкою, але слово "довгий чаклун" повернуло мені інтерес.
Торговець зброєю, розправившись з замком, відкинув кришку шкатулки. Крії-. Під акомпанемент іржавого скрипу з неї світу еволюціонувала...
- Що?
....Грубоє металеве намисто з крихітною підвіскою у формі меча.
- Ви смієтеся з мене?
Я попросила простий меч, а ти пропонуєш мені намисто з підвіскою?
Крім того, на цьому "меті" не було жодного дорогоцінного каменя, що абсолютно суперечило естетичним стандартам.
Я погрожувала. Тоді торговець зброєю замахав руками.
- Що ви! Я б ніколи!
- Тоді що це?
- Якщо ви візьмете меча за руку і волитеся у нього свою ману, магія перетворить підвіску на справжній меч!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert