Розоволосий відчинив двері, і наші очі зустрілися.
- Що ти тут робиш?
Здобувши мене, Рейнольд помер і насихнувся.
"Тц, а я, думаєш, рада тебе бачити?'
Не випускаючи з уваги його голову, я спокійно придумала:
- Напевно, мене привів сюди палац?
- Я не про це питаю...
Рейнольд окинув мене поглядом з голови до ніг і посміхнувся.
- Хіба тобі можна піднятися на третій поверх?
'Боже! І через кого ж мені це заборонили?"
Я різко відповіла, відчуваючи себе несправедливо ображеною:
- З сьогоднішнього дня заборону знято. Батько дозволив мені.
- О! Так от чому він раптово запитав про горище, яке я не використовую ...
- А ти чому тут?
- На відміну від деяких, мені нічого не забороняли.
Він пройшов всередину, відколів ще одну виразну шпильку.
Факт його відмінності поруч змусив мене зсунути брови. Я не хотіла, щоб самозваний гість перешкоджав моєму усамітненню.
Це напружувало мене.
- Я прийшла сюди перша.
Майже прямим текстом я наказала йому триматися подалі від мого гніздечка. Однак він не був з тих, хто прислухався до моїх слів.
- Хто це сказав?
Рейнольд без перешкод зайшов на горище і впав на м’який диван.
Потім витріщився на мене сонними очима.
- Залишайся на підлозі. Це ідеальне місце для тебе.
- Навіщо тобі приходити сюди?
- Так побажав другий молодий пан цього будинку.
'Угх, цей гад просто ..."
Мій кулак тремтів. Він рався начистити морду цьому виродку, але я відчайдушно стримував його.
"10% зацікавленості, 10 відсотків зацікавлення..."
Я ледь заробила 10%. Тому повторювала це, як мантру.
Намагаючись не звертати уваги на Рейнольда, я зосередилась на вікні.
А він все ніяк не міг перестати мені докучати.
- Чому ти сидиш там нерухомо, наче скеля?
- Не турбуйся, я подивлюся феєрверки і відразу піду.
- Обманено розчарувати. Ти нічого не побачиш звідси.
Рейнольд нічого з цього не робив.
Сьогодні останній день фестивальу, тому всі йдуть з роботи раніше, але раб, якого ти привезла, до цих пір на полігоні.
- Що...?
Мій розум на мить спорожнів, не довіряючи тому, що почули вуха. Я повільно повернула до виродка голову.
- ... Що це означає?
- Те, що я і сказав. Він буде тренуватися на самоті, поки не впаде замертво.
Рейнольд підступно посміхнувся і люб’язно дав відповідь. Я впала в ступор на кілька секунд, але, запившись, все ж доповіла:
- .... Чому?
- Тому що я наказав йому це.
Ах ти ж підлива сука!
'Близька виродку!'
Динь-, Динь-. Я майже чула, як інтерес Ікліса падає.
Що сталося за той час, поки я не згадала про нього?
'Ні, він моя єдина надія!'
Я піднялася з підлоги, щоб негайно піти перевірити його інтерес.
Але в той момент, коли я вже втікала з горища.
Хвати-.
- Ти збираєшся зустрітися з цим виродком?
Він грубо вчепився у моє зап'ястя. Перед моїми очима колихлися світло-розове волосся.
Перед тим як я зрозуміла, Рейнольд швидко встав з дивана і схопив мене. Занервничав, я нахмурилася.
- Відпусти.
- Вже пізно. Я націлився на нього, коли ти привела його.
- Ха...
Рейнольд ігриво підняв брову.
Я була шокована.
Глибоко зітхнувши, я з силою витримала свою руку і тривожно відчукувала:
- Чому ти ведеш себе як дитє мале? Будь добрим до інших.
- Сумно чути це з твоїх уст.
Він потер руку. Я глянула на [Інтерес 10%] над його головою.
'Він щось не то з'їв сьогодні?"
Сьогоднішній обід, якого не відводила тільки я, був чудовим.
Отже, він не мав жодних проблем зі своєю порцією і тому не завдавав собі шкоди та сцени.
Звичайно, він завжди був таким, коли я зустрічалася з ним, але сьогодні прямо перевершив самого себе.
- Якщо тобі не подобається те, що я тут, просто скажи.
- ......
- І я піду.
Зрештою я зітхнула і вирішила відступити.
Якщо наш конфлікт зайде далі, постраждаю тільки я. Мудре всього - уникнути його.
'Давай, швидше скажи мені прибирати. Я слухняно виконаю твоє бажання.'
Я спокійно чекала його відповіді.
- У тебе совість є?
Хлопець, який подивився на мене, раптово почав нести якусь нісенітницю.
- ... Що?
- Як ти можеш бути тут?
- ....Ха.
У мене несолодко вирвався сміх.
'Він як сварлива свекруха, якій я не подобаюся.'
Я не хотіла сміятися з Рейнольда.
Але він почув мій сміх, і в його блакитніх очах спалахнула Іскра.
Поспішаючи в очі, я смиренно промовила:
Не розумію, про що ти говориш.
- Мені здалося, що ти нарешті напоумилася, оскільки перестала творити безрепорний і тихо заселила у своїй кімнаті.... Мабуть, я збожеволів.
- .......
- .... Я думав, що ця сука змінилася.
Я подавалася повітрям.
Не знаючи, чому повинна вислуховувати глушня цього покидька, якщо прийшла сюди, просто щоб підняти собі настрій.
Випалюючи всю свою лють на палаці нещодавно, я по правді відчувала себе втомленою і обтяженою цією ситуацією
Крон-принц і Рейнольд були подібні бомбою сповільненої дії, торкатися до яких краще як можна рідше
Тому я виснаженим голосом задобрила його:
- Рейнольд. Якщо хочеш щось сказати, не ходи навколо так близько, говори прямо. Чому ти раптом...?
- Ти тут, щоб знову загадати своє паршиве бажання під час феєрверка?
Але перш ніж я домовилася, він мене перебив.
- Нехай Івонна ніколи не повернеться в цей будинок.... Хоча, ні.
- ...
- Нехай вона назавжди зникне або помре.
- ...
- Шість років тому ти загадала це, знаючи, що ми втратили Івонну в останній день фестиваля.
Обличчя Рейнольда почервоніло у світлі заходу сонця, що проскакує через вікно.
Він фанатично розсміявся. Його очі були повні злоби.
"Пенелопа загадала це?"
Я могла тільки здивовано таращуватися на нього.
Я не знала, що Івонна зникла під час фестивальної вистави.
Я не пам'ятаю, як це описувалося в пролозі гри.
'. ...Вона в одну мить піднялася від простолюдинки до благородної леді, для неї цілком логічно було бажати, щоб справжня пані не повернулася.'
У всякому разі, я розуміла її дії, оскільки сама знаходилася в положенні Пенелопи.
Мабуть, мені було легше зрозуміти значення її вчинків, тому що я вже стикалася з такою ситуацією, коли ти за одну ніч стаєш донькою багатої сім'ї.
Проте другий брат героїні Рейнольд, здається, не міг винести того, що вона знову і знов піднімалася на горищі.
- Як тобі? Твоя мрія збулася, ти займаєш місце Івони вже шість років.
Його жахливий вибух гніву провіщав мені смертну кінцівку.
'Що буде краще сказати, щоб не розпалити його ще сильніше?'
У річницю трагічного дня, коли загубилася його єдина молодша сестра, він випадково посварив з наглою сучкою, яка вкрала її місце.
'Якщо буду вести себе як Пенелопа, все погано закінчиться.'
Я озирнулася по сторонах, шукаючи потенційних знарядь мого вбивства.
На горищі нічого не знайшли. Але це не гарантувало мою безпеку.
Роз’ясний Рейнольд може викинути мене у вікно або пришити, а я безпорадна смерть від його рук.
- ... Тоді я була дуже юна.
Мені було важко вимовити слова, і я поступово відходила від вікна.
- Мне жаль. Приношу свої вибачення за той раз. Я багато думала про свою поведінку після цього, будь ласка, пробач.
- Вдумалась? Ха.
Однак гнів Рейнольда не вщухнув, незважаючи на мої сумлінні вибачення.
- Так. Це все в минулому, так що дозволь запитати.
- .......
- Навіщо тобі треба було це робити? Ми б не вигнали тебе, коли Івонна би повернулася.
Я ще не стикалася з цією ситуацією набагато складнішою. Вчові вибачення не спрацювали!
'Що мені тепер сказати?'
Це не було моєю помилкою, тому розмова швидко виснажувала мене.
Я обливалася потім.
- Відповідай.
- Вибач. Мені не варто було приходити сюди, я не подумала.
- Викрутитися, сказавши "вивини", дуже просто, чи не так?
- ...Рейнольд.
- Батько ніколи не розповідав мені, як ти переконала його забрати тебе. Давай. Покажи мені свої дитячі секретні техніки переконання герцогів. Я теж хочу дізнатися.
Ситуація виходила з-під контролю. Його індикатор цікавості почав загрозливо світитися.
Очі Рейнольда, які пильно дивляться на мене, відсвітили червоним.
Хто знає, був це відблиск західних променів сонця або вони налилися кров'ю від злості.
Через кричущу несправедливість мій настрій падав, але я намагалася зберігати спокій.
Я була досить напруженою, і тому, оскільки я не зміг уникнути цього розвитку подій, мені потрібно було негайно вийти з нього.
Я обережно заговорила:
- Мені справді шкода, що я робила так в дитинстві. Щиро вибачаюся. Тим не менш, втрата твоєї рідної сестри не має до мене ніякого відношення.
- .......
- Я сьогодні прийшла сюди, бо дворецький запропонував помилуватися феєрверками. Батько дав мені дозвіл, так що я всього лише вперше за довгий час вирішила зайти на горище, і вже скоро піду.
- Заткнись.
✔
Перевод: Mirasa.
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert