Думала, що помру тут і зараз.
Я відчувала страх і жах, коли інтерес почав швидко падати.
Цей світ налякав мене. Через всі небезпеки, навколо мене, я не могла знайти час бути щасливою.
Я завела свої руки, що трясуться за спину і зв'язала їх разом.
Потім розомкнула губи, змовивши.
- Я не знала, що це місце секретно. Вибач мені мою неввічливість.
Я підняла підборіддя, у думках тремтіла як осиновий лист.
Мені треба було поводитись як зарозуміла аристократія, яка не їла страху. Який жах.
Очевидно, вінтера здивувала мене настільки легким, ніжним голосом і моєю впевненою поведінкою.
- Будь ласка, пройдемо в ту сторону. Це місце не підходить для розмов про роботу.
Він ввічливо намагався виставити мене звідси.
Здавалося, що йому хотілося позбавити це місце мого суспільства.
Я ж робила максимально повільно, щоб відразу помітити появи системного вікна.
У "містичне і таємниче місце", яке було описано в квісті, я увійшла, але білий прямокутник, який повідомляє про мою невдачу або успіх завершення завдання, все ще не з'являвся.
З огляду на те, як вінтер зацікавився цим заняттям, таємний віщував у тому, щоб увійти й вийти непоміченими.
Якщо це так, то я повністю провалилася.
Хіба не всі квісти в складному режимі повідомляють мене тільки про провал?
'Що за дика гра. Квест або що ще, я більше не підпишуся на це знову.'
Я кілька разів прокручувала це в голові, поки підходила до Вінтера.
Мені дістатися до нього, як він обернувся і вийшов в коридор.
'Я монстре, що ставить дітей?'
Я почувалась жахливо від цього.
Але я не робила нічого тут, лише допомогла дітям і погралася з ними.
Прямо тоді.
- Значена тетенька! До побачення!
- Наступного разу знову пограємо, тітонька!
Оглянувшись, я побачила п’ятьох дітей у масках тварин, які махали мені руками.
Львіна маска, який заступився за мене першим, підніс палець до губ і підвівся, шепнувши "Шш".
'Мілі малюки.'
Мені було трохи шкода йти ось так, не маючи можливості подякувати їх.
Я махнула рукою назад. Хоча обличчя за маскою не було, я все одно їм усміхнулася.
Потім я помітила Маску кролика, який зупинився на стежці і спостерігав за мною.
Ми йшли по коридору, зберігаючи мовчання.
"Як все так обернулося...."
Я приглушила розгляд [Інтерес 3%].
Мабуть, я б зіграла в ящик через лазерний промінь від його палиці, якби не діти, які стали на мій захист.
Вінтер повинен був стати моєю страховкою на випадок, якщо інтерес Екліпса раптом впаде, але тепер я була вдячна Богові за те, що зацікавленість самого вінтера більше не знижується.
'Ха....'
Я глибоко зітхнув.
Ми йшли назад набагато коротшим шляхом. Вінтер стояв біля відкритих дверей, пропускаючи, і чекав на мене.
Я пройшла повз нього, тремтячи всередині, але абсолютно спокійна зовні.
Вінтер покинув коридор відразу після того, як я вийшла і обернувся до мене спиною, щоб доторкнутися палицею місця біля проходу, з якого ми щойно вибралися.
Скри-іп. Двері, що від'їхали з боків, зачинилися.
'Хах?'
Я витріщилася на неї пустими очима.
Прямокутна тріщина повністю зникла з поверхні стіни. Не думаю, що зможу знайти двері знову, якщо прийду сюди ще раз.
Вінтер не мав особливої реакції.
Схоже, він не перший раз зачиняє ці двері магією і жезлом. Після, він опустив палицю і подивився на мене.
- Дякую, що попіклувалися про дітей.
- .......
- Але для подавальник запиту вже занадто пізно, так що, будь ласка, приходьте наступного разу.
Чесно кажучи, я вважала, що він збирався більше розпитати мене про те, як я туди потрапила.
Але він цього не зробив і ввічливо розмовляв зі мною.
Поки він говорив, я заглянула у вікно.
Вечір наближався, і сонце почало сідати. Я довго була зосереджена на іншому, тому не усвідомлювала часу.
Емілі, мабуть, вже давно зрозуміла, що я змилася.
'...Я прорахувався.'
"Розмову з батьком незбежений...."
Мені хотілося плакати.
Але тепер, коли все, що могло, вже сталося, я вирішила піти напролом.
- Я прийшла не для того, щоб подавати запит, а тому, що мені з'явився білий кролик і приніс повідомлення.
- Ох....
- Оскільки тут нікого не було, я досить довго залишалася в очікуванні. Я могла б повернутися в інший раз, але занадто зайнята, щоб приходити знову.
Насправді, я мала більше часу і навіть так сказала, що надто зайнята, щоб знову приїжджати. Це була гордість дочки герцога.
- Я чекала, а потім ті діти вийшли звідти і попросили мене про допомогу.
Зрозумів? Це ти винен, що не прийшов, а не я.
Я нахасно вказала на стіну, де були двері.
З тих пір, як я згадала "білого кролика", Вінтер почав хвилюватися.
Схоже, у нього не було можливості дізнатися, чи був чоловік, що зайшов на його секретну територію тим клієнтом, з яким він зв'язався сьогодні.
Він вибачився, схиливши голову.
- Я щиро шкодую. Зазвичай люди приходять через день або два, після того як отримали повідомлення ... Я не думав, що ви відвідувачі нас так скоро. Винен.
Моє обличчя впало у жар. На щастя, воно було закрито маскою.
'Що за, у них було прийнято так?'
Звідки мені було знати, що двірники зазвичай приходять через день або два після отримання повідомлення?
Я була людиною, яка нетерпляче пішов отримувати результат свого запиту, відразу після того, як повідомлення було йому доставлено.
І в описі запиту було:
'Негайно шукаю людину, якого зустріла на вечері ...!'
Тільки отримавши запит, Вінтер з ходу міг здогадатися, що я намагаюся знайти саме його.
Тому що я домагалася цього, видаючи на папері слово "носова хусточка".
Я більше не могла дивитися йому в очі, додумавшись до цього.
- Прикречися, що я ніколи не залишала жодних запитів. Ми домовимося, навіть якщо ти змушуєш мене чекати, а я - вторгаюся туди, куди не слід.
Почав нести все, що в голову прийде від сорому, я отверилася.
Тепер мені стало плювати на план або додатковий запит. Я збиралася подумати про все це пізніше, коли виберуся звідси.
Тільки я хотіла залишити агенцію Білий Кролик.
- Зачекайте.
Як його розпачливий голос зупинив мене на півдорозі до дверей.
- Будь ласка, почекайте хвилинку.
- Що ще?
Я обернулася, не в силах зробити наступний крок до виходу.
Ультрамаринова-сині очі дивилися прямо в мої.
- Я не можу дозволити добродійниці, що піклувалася про дітей, так піти, особливо коли я був з вами настільки грубий, змушую чекати.
У мене виникло питання.
'З чого це раптом, він же недавно так сильно бажав щоб я звалила?'
Я спростувала його розмальовані лестощами слова:
- Добре. Однак, я не так багато зробила, щоб називати мене добродійницею...
- Будь ласка, дайте мені шанс повернути ваше довір'я, леді.
Вінтер змовився, щоб мене перебили.
Я збиралася відхилити його пропозицію і попросити виконати те, що він повинен був, до нашої нової зустрічі.
Мені треба було поспішати в особняку, поки все не ускладнилося занадто сильно.
Крім того, мені доведеться змінити план втрати надії на здійснення ще тоді, коли я прийняла приховану вречену наречену.
Але в той момент літери над його головою засяяли і.
[Інтерс 6%]
Я передумала.
- ...Тоді я послухаю результати мого запиту.
Я перемістилася на диван.
Невдовзі він підійшов і знайшов себе на сидінні.
Він зробив жест рукою в повітрі.
Потім десь прилетіли чайники і дві чашки.
Мені було цікаво спостерігати, як котелок розливає чай по кружечках.
Але моє обличчя було приховане за маскою, так що мій інтерес не був явним.
- Пригощайтеся.
Він опустив руку, і чайник обережно приземлився на стіл.
Я взяла чашку і зробила ковток чорного чаю ідеальною температурою.
- ... Не знаю, чи знають леді, але лише дуже мало відомо, що цим інформаційним агентством керують маг.
"Мені також відомо, що ти маркиз".
Я мислливо пробормотав, кивнула.
- Крім того, люди, що бачили це місце, ніколи не виходили звідси своїми ногами.
Я майже виплюнула чай від його слів.
Поставте чашку на стіл, я холодною тоном запитала:
- Ви кажете, що збираєтеся мене зараз вбити?
- ....... що? Ні. Це було б злочином.
Розгублено відповів Вінтер.
- Я кажу, що магія, яка стирає спогади, забирає у людей енергію, через яку вони засинають. Тому вони не можуть повернутися на своїх ногах.
- Кхм, ках!
Зневірившись, я прокашлялася.
- Проте, я повинен стерти спогади і у леді ...
Вінтер, з іншого боку, спокійно продовжував говорити.
✔
Ми наздогнали анлейт. А це означає... що марафон закінчився і у перекладача тижневу відпустку. Ура!
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert