Я змогла встати з ліжка лише через чотири дні.
- Леді.... Ви зараз в порядку, правда ж?
Емілі з мокрими очима була першою, кого я бачила після пробудження.
- Так. Зі мною все добре.
- Яке щастя! Знаєте, як я хвилювалася? Його світлість герцог і двоє молодих панів теж дуже турбувалися про вас, леді.
- Це так?
Я відповідала без ентузіазму, думаючи, що Емілі могла мати на увазі не те, про що говорила.
Потім Емілі розмашисто кивнула і защебетала.
- Звичайно! Перший молодий пан був бледен, коли вбіг у особняку з леді на руках!
- ....Мій старший брат?
- Так! Його світлість герцог віддав наказ і привів кожного обдарованого лікаря столиці, а палаций ледве зупинив другого молодого пана, який зібрався виїжджати до імператорського палацу.
Її наступні слова мене дещо шокували.
Може бути, вона трохи перебільшувала, але, якщо відкинути непотрібне, те, що вони дбали про Пенелопе, було несподівано.
- Я думала, що з вами може щось сталося, леді...
- У тебе, мабуть, важкі часи, Емілі.
- Важкі часи - мій хліб! Не кажіть так. Я особиста покоївка.
Здається, що було досить багато всього, коли я була в відключці.
Я трохи в прострації розглядала Емілі, заплакану дівчину, яка при мені згадала свій статус "особистої покоївки", що була тією ж служницею, котра колись мене голою.
- Ах да! Зараз не час для балачок. Я скоро повернуся, як тільки розповім, що ви, леді, прокинулися!
Емілі швидко вскочила, коли я кивнула і обронила:
- Захопи трохи дынного щерпета по дорозі.
***
Я заглянула у дзеркало, відразу як встала з ліжка.
Після чотирьох днів перебування у несвідомому стані моє обличчя виглядало жахливо. Шея, порізана наслідним принцом, була туго і надійно забинтована.
- Навіщо вони так сильно мене замочили?
Якби хтось це побачив, подумав би, що моя шия не просто поранена, а зламана.
Цей вурох пов'язок для мене був наче пастка, і тому я думала про те, щоб тягнути їх, але потім вирішила просто ще трохи почекати.
Мені здалося, що було б добре прикидатися хворий деякий час.
Коли я валялася на ліжку, відкусивши суп з молюсків і диний щебет, які принесла мені Емілі.
Тук Стук-.
У двері моєї кімнати постукали.
- Леді, це Пеннел.
Гостем був Пеннел, палац.
Він більше не дозволяв собі вриватися без стуку і нічого на зразок цього, після останнього інциденту.
Але я все одно насупилася.
'Думала, я сказала йому, щоб він посилав до мене інших, якщо у нього будуть якісь справи зі мною. '
Я послала Емілі, бо ще не все пробачила йому.
- Іди довідайся чому він тут.
Емілі не задавала зайвих запитань і зробила те, що їй було сказано.
Те, що вона сказала, повернувшись з дому, здивувало мене.
- Леді, палацовий сказав, що вас викликав його світлість.
- Отче?
Нікому не дозволялося звалювати накази господаря, якого також називали вищою владою в особняку, на інших.
Я могла зрозуміти, чому дворецький був змушений на цей раз прийти сам, тому піднялася з ліжка.
- Емілі, принеси мій одяг.
- Ви не збираєтеся переодягатися, леді?
Емілі запитала, що це була рідкість для мене.
Зараз я була в білій нічній квітці, де спала. Не надто офіційний одяг для дорослих.
- Ти раніше бачила, як одягаються хворі?
Я відповіла, приймаючи віднесену Емілі верхній одяг.
'Невже йому дійсно потрібно було викликати мене сьогодні, коли я тільки прийшла в свідомість?'
Непередбачувано, але я й справді влаштувала сцену на банку в імператорському палаці.
Минулого разу все закінчилося домашнім арештом. Цікаво, як мене покарають сьогодні.
Якщо я хочу уникнути хоча б частину провини, мені потрібно поводитись як на останньому видиханні.
Через те, що я довгий час була без свідомості, моє обличчя вже виглядало хворобливим, хоча я нічого для цього не робила.
"Ф'ю~, моє життя...."
Я глибоко зітхнув і вийшла з кімнати.
Дворецький, який вже кілька хвилин стояв біля дверей, вів себе у належне становище, коли я вийшла.
- Нам слід йти зараз, леді?
Потім, він поклав одну руку на живіт, а другу простягнув у тому напрямку, куди лежав наш шлях.
'Кого.'
Не було схоже, що я не знала куди йти. До того ж, він ніколи не робив нічого подібного для мене раніше.
Дворецький вклонився і замовк, у відповідь на мій підозрілий погляд:
- Я не можу йти перед пані, якій служу, коли я всього лише слуга, що працює тут.
Я шукала на його обличчі ознаки того, що він намагається обдурити мене, але на ньому не було жодних слідів фальші.
Натомість він створював враження вивченого лицаря, який готовий чекати стільки, скільки знадобиться.
- Будь ласка, візьміть провід на себе, леді.
Його ввічливі слова звучали як:
"Я очікував вас. Сьогодні я буду добре обслуговувати леді."
Так само як власник крамниці шукає постійних клієнтів, які давно не заходили.
Атмосфера в особняку дуже змінилася.
'Чому всі сьогодні себе так ведуть?'
Всі слуги, що зазвичай дивилися на мене в упор, кланялися, коли я бачився поглядом.
Тоді я навіть не здогадувалася, що це через мене палацого, який попереджав їх.
- Леді, будь ласка.
Це було тоді, коли я підійшла до дверей кабінету герцога. Дворецький, який слідував за мною, обійшов мене і доходив двері першим.
Тук Стук-.
- Ваша светлость. Леді Пенелопа прибула.
- Пропусти її.
Дворецький відкрив мені двері, все так само дуже шанобливо, після того як герцог в кабінеті відповів.
- Будь ласка, пройдіть всередину, леді.
Мені було трохи ніяково зайти в кімнату.
Він ніби пройшов курси підвищення кваліфікації, поки я хворіла.
- Ти прийшла.
Сьогодні герцог сидів на дивані перед його робочим столом.
- Ви звали.
Я привітала його поклонницею голови. Він кинув у відповідь на моє привітання і дозволив мені сісти
- Присаживайся.
Я сіла на диван навпроти герцога. Потім підготувала виправдання, які видумала спеціально для цієї розмови.
Герцог деякий час мовчав, а після повільно заговорив:
- Причина, по якій я запросив тебе сьогодні....
- Отец. Чи можу я спочатку швидко дещо сказати?
Я палко перервала його.
Потім встала з дивана і опустилася поруч з ним на коліна.
- Вибачте за все.
Таким був мій план. Вибачатися перш, ніж щось станеться.
- Схоже, я не винесла урок зі свого покарання, і навіть знову підняла шум на імператорському бенкеті, зганьбивши сім'ю.
Слова текли, як вода ллється.
Я хочу сказати, що він не битиме свою доньку, тільки недавно видужала від хвороби і так щиро кається в гріхах?
- Ні, почекай.
Здається, мій план спрацював, тому що на його обличчі відобразився, ймовірно, шокований їм.
- Я не смію благати прощення. Я чудово розумію, що це моя вина.
- Що ти....
- Я без жодних вагань прийму будь-яке ваше покарання. Тому...
- Досить!
Я збиралася попросити його трохи пощадити мене, але він закричав, піднявши руку в верх і змусив мене замовкнути, перш ніж я змогла зробити це.
- Пенелопа Еккарт.
Герцог назвав моє ім'я низьким і важким голосом.
'Ох. Раз я вже одного разу використала цю стратегію, більше цей номер не пройде?'
Я почала турбуватися. Скуштувавши, вона відповіла:
- .... Так, Отче.
- Піднімися.
- .... пробач?
Це було несподівано, так що я перепитала. Коли я це зробила, герцог б'ється бровою.
- Еккарти не опускаються на коліна, хоч би якою була причина. Тому, не перехиляйся так легко, Пенелопа.
- ...
- Ніхто не може змусити тебе стати на коліна, поки ти Еккарт. Навіть якщо цей "хтось" один з членів імператорської сім'ї!
Герцог підвищив голос на слові 'імператорської'. Далі він запропонував:
- Якщо ти це зрозуміла, тоді піднімайся з підлоги зараз же.
- ....Х-добре!
Я встала і сіла на диван.
Моє серце тремтіло в грудях, вражений харизмою герцога, свідком якої я не могла стати, проходячи гру.
'Я щось не то сказала?'
Ось про що я думала, коли герцог знову почав говорити:
- Пенелопа. Я покликав тебе сюди не для того щоб відчитувати або щось в цьому роді.
- А? Тоді...
- Це було заради того, щоб почути все про те що сталося в імператорському палаці більш детально.
- ....
- Покажеш мені тепер. Що сталося між тобою і наслідним принцом?
Виконуючи його прохання, я подумки повернулася до часу, коли ще не втратила свідомості.
Я гналася за крон-принцем, бажаючи померти, а потім його меч мало не роз'єднав мою голову і тіло.
Потім я рятувала своє життя, розповідаючи про те, як мені подобається цей божевільний мерзотник.
По спині пробіг озноб, коли я знову згадала це.
- Э...
Я вигадувала виправдання, не помічаючи, що герцог пильно дивився на моє обличчя, яке з кожною хвилиною ставало все блідіше.
- Я збиралася подихати свіжим повітрям в Саду-Лабіринті і випадково зустріла там його високість. Але він був у поганому настрої, так що це повинно було статися ...
Це разюче відрізнялося від того, що сталося спочатку.
Я відчувала, що з дня появи тут почала поступово перетворюватися на професійну брехунку.
Але що мені залишалося? Я не можу сказати правду, і до того ж це не брехня.
- Итак.
- ....
- Спадкоємець вигубив твою шию, просто тому що був у поганому настрої?
- А? Ні. Він не зувечив мою...
- Не зувечив! Тоді що з нею! Він був зовсім не нікчемним, нічого подібного йому довелося направити меч на можновладну дівчину, тому що в нього було погане настрій!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert