Дерік почав тягнути руку до мене і зупинив її біля моєї міцної рукавички долоні.
' Ти щось не то з'їв?
Я тупо витримала широко розкритими очима на Дерика, удостоєного в спробі виконати свої обов'язки супроводжувача.
Через деякий час він нахлинувся.
- Що ти робиш? Спускатися не збираєшся?
Озираючись назад, я подивилася по боках.
Усі новоприбулі палаци були спрямовані в наш бік.
- Дякую.
Я швидко схопила Дерика за лапу і вийшла з карети.
Наприклад, тримаючись за руки, ми проминули драбину і пішли до бального залу.
- Входять молодий пан Дерік Еккарт і молода леді Пенелопа Еккар з сім'ї Ек Карт!
Приблизно в той час, коли слуги за гучним викриком відкрилися велетенські двері у бальний зал...
- Не будь нерозсудливою.
...До моїх вух донеслися холодні слова Деріка.
- Ти не забула, що твоє ув'язнення закінчилося тільки вчора?
- ....
- Якщо ти знову влаштуєш сцену, так просто не відчинешся.
Його слова позбавили мене радості.
Тепер я хотіла висловити Деріку кілька лагідних, але тримала слова при собі.
- Добре, буду обережна.
Мені довелося докласти всіх зусиль, щоб натягнути посмішку. Зрозумівши мою відповідь, Дерік повернувся до мене спиною.
'Тц.'
Поки він не бачив, я надула губи.
Банкет у палаці проходив дуже гладко. Інакше кажучи, надзвичайно нудно.
Одразу після того, як ми опинилися в залі, Дерік залишив мене і зараз загруз у взаємних вітаннях.
Зі мною ж ніхто не підходив.
Схоже, чутки про скандали, що мене скоїли.
Я озирнулася і побачила благородних дам того ж віку, що й Пенелопа, танцюючих або шушуканих між собою в кучку.
Потім вона перевела погляд на кут, який проходить повз одиницю.
'Я не самотня.'
Отже, мені точно не промили мізки.
Правда. У мене є четверта причина, чому я приїхала сюди і якщо мені вдасться, я зможу втекти з цього жахливого світу.
'Агх! Коли це чортів крон-принц вже прийде!'
З часом все більше людей дивилося на мене, перешіпаючись.
Коли я подумала, що більше не можу виносити всі ці погляди, сталося це.
- Входять її Величність імператриця і Його Високість другий принц!
Початковий початок подій, що відбулися в цій главі гри.
Палац, що хихикували та говорили, схилили коліна до підлоги і стояли на порозі.
Наслідуючи приклад інших, я також схилилася.
Імператриця і другий принц впевнено та владно виступали по червоній доріжці, ніби кажучи: "Ми - члени імператорської сім'ї".
Золоте волосся - символ королівських особин - сяяли під яскравим світлом бального залу.
Вони пройшли через бальний зал і піднялися сходами. Там на вершині були спеціальні місця, призначені лише для членів імператорської родини.
Я спостерігала за цією сценою і була здивована, коли побачила, що другий принц сів на одне з сидіннях.
'Хіба це не місце наслідного принца?'
Стул зі спинкою, на якому оселився другий принц, лежав посередині і був вищим, ніж інші.
Золотий трон, декорований химерним золотим драконом.
Місце імператора.
Але імператор майже ніколи не з'являвся в грі, тому на цьому троні зазвичай сидів крон-принц.
'Але чому зараз - другий принц?'
Мене здивувало, що імператриця і другий принц настільки спокійні, витворивши щось подібне. Наче це, перш за все, цілком нормальне явище.
Це дозволено тільки тому, що у другого принца день народження.
- Всі можуть піднятися.
Запросив другого принца, який вкоренився на троні. Люди, слухаючись наказу, встали.
- Дякую всім вам, що прибули на бенкетет з приводу мого дня народження, хоча ви, я впевнений, зайняті. На сьогодні не так багато, але сподіваюсь, що все чудово проведуть час.
Тепер, коли другий принц завершив промову, вечір офіційно почався. Ні, в будь-якому випадку так і було б, поки...
Бах-! Раптом біля входу пролунав гучний гуркіт.
- Якого...?
- Що відбувається?
Знати повернулася на звук і загорілася.
Одна фігура проходила крізь натовп бального залу.
Топ, топ-. Було чутно звук кроків.
У той самий час було чутно як щось тащать.
- А-а! Це крон-принц!
Хтось закричав. Я швидко обернулася на крик.
Вишукане світле волосся, наче виплавлене з справжнього золота, розвілося в повітрі.
Золоте блискуче волосся імператриці і другого принца тепер здавалося жалюгідною пародією.
Блондін, золотий чоловік з червоним плащем за спиною, по-справжньому осліпив очі.
- Хіба це не...це не та людина?
- Ах! Щ-що....!
Люди, що стояли біля наслідного принца, почали кричати.
Тащ, таще-.
Відкинувшись на поява крон-принців, я не помітила деяких.
Тому що він притягнув сюди з собою неприродні ознаки людського життя.
- З днем народження, любий братику.
Крон-принц, досягнувши драбини, відкинув свою ношу.
- Б-брат!
- Н-насслідний принц!
Імператриця встала зі свого місця і звернула на крон-принц.
- Ч-що за безособовість ти витворяєш!
- Як те, що старший брат присутній на святкуванні народження свого молодшого брата, може бути безособовим, матусю?
Ти - наслідний принц, і все ж викидаєш подібний жах там, куди тебе навіть не запрошували....!
Імператриця затряслася і спалахнула як маків колір, не дозволяючи собі говорити про персонажа, якого сюди приволокли.
- На що ви натякаєте, кажучи що я не запрошені? Ці слова так розстроюють.
- Хто ти такий, щоб приходити сюди!
- Саме через те, що мене сюди запросили, я відклав всі свої справи і приїхав.
Кран-принц саркастично потиснув плечима. Судячи з його обличчя, йому зовсім не було сумно.
Не можу зрозуміти відносини між цими двома.
'Хіба імператриця не мати крон-принц?'
Поки я думала про це, наслідний принц додав:
- Але слуга, який дістав запрошення був занадто недосвідчений.
Потім крон-принц низько нахилився, схопив тіло за волосся і встав назад, з силою потягнувши його на себе так, що воно наполовину поднялося.
Обличчя не було видно через чорну маску. Хоч би як там було, коли він був у відповідному темному одязі, то здавався вбивцею.
- Він не дав мені запрошення, як я наказав, а зробив замість цього абсолютно не те, що було потрібно, тому я подав йому невеликий урок.
- ...
- Ти повинен був вибрати більш хорошого слугу, молодший братик.
У цей момент.
Шур-. Спадкоємець витягнув меч вільною рукою і, не втрачаючи часу дарма, перерізав вбивцю горло.
Плесь-! Кров захопила фонтаном.
- Дарю тобі це замість подарунка.
Крон-принц кинув голову до ніг другого принца.
- А-а-А!
Бальний зал потонув у дзвоні імператриці.
Голова чоловіка як м'яч котилася по підлозі.
Обличчя другого принца було блідим, він не міг вичавити ні слова, ніби в будь-який момент був готовий впасти в свідомість.
- Якщо знову хочеш отримати від мене подібний подарунок - відправ мені такого слугу ще раз.
Бальний зал був переповнений обшарашеними людьми. Тільки на губах крон-принца залишалася усмішка.
Його різка і їдка ухмілля нагадувала ковдри монстра з підземних земель.
Він вийшов з бального залу також швидко, як і увійшов. Залишивши нас усіх в компанії шоку і жаху.
Коли наслідний принц зовсім зник з поля зору, стали чутно зітхання людей, весь цей час затримується дихання.
У тому числі й мене.
'....Що.'
Я обшахрувала свої спогади, схопившись за груди.
'Нічого подібного ніколи не відбувалося в грі!'
Скільки б я не думала про сюжет, такого грандіозного випадку взагалі ніколи не було.
Воно було занадто важливим, щоб його не згадувати в грі, як наприклад, сліди голок на тілі Пенелопи.
[Наслідний принц, який погано ображався з молодшим братом, другим Принцом, залишив бальний зал, незадоволений невеликим інцидентом.]
Ось і все, що було згадано.
'У якому місці це "малий" інцидент, ненормальна ти гра!'
Мисливо панікувала я, дивлячись на слуг, що забирають тіло і кров.
Тоді з'явився білий прямокутник.
"СиСТЕМА> Епізод [Наслідний принц з залізним серцем, Каллісто Регуус] почався. Хочете увійти в "Лабіринт"?
[ Так. \ Ні. ]
Я замислилась на пару хвилин. Крон-принц, якого мені довелося побачити, був набагато більш невмінним, ніж я уявляла, що викликало деякі сумніви.
"Думаю, мене приріжуть відразу ж, як тільки ми зустрінемося."
Але страх перед смертю тривав лише секунду. Я все одно прийшла сюди померти.
'Якщо переживу це, я зможу повернутися. '
А ще у мене була страховка в вигляді "Скида". Якщо я реально помру і не повернуся в свій світ, я завжди можу перезавантажитися.
Я нажадала [Да.], сповнила себе цим і впокорилась у своїй руці.
І все навколо побіліло.
✔
Коли знову відкрила очі, я вже стояла біля входу в Сад-Лабіринт.
- А це корисно.
Насправді, мене дуже турбувало те, що я часто втрачаю. Не знала, що тут є телепортація.
- Що ж, підемо назустріч своїй смерті.
Я увійшла в Лабіринт, вже морально підготовлена.
На щастя, заблукати не вдалося.
Схоже, це через систему напрямку, тому що світло загорялося тільки на тому шляху, по якому мені потрібно було йти.
Якийсь час я блукала по величезному лабіринту, йдучи за світлом.
"Скільки ще?"
Я йшла досить довго, але світло не переставало запалюватися.
Приблизно в той час, коли ноги почали боліти від високих підборів.
Я побачила, що світло було яскравішим за інші вогні. Ну нарешті, фініш.
Доійшовши до цього місця, я повернулася.
Тут було дуже просто, мався невеликий фонтан і лавочка, на яку можна сісти й відпочити.
- Не поняла. Де він?
Оглянувшись навколо, я не помітила інших включених ліхтарів. Я була майже на 100 відсотків впевнена, що це місце - мій пункт призначення.
Але як би я не повернула головою в пошуках наслідного принца, на його присутність не було і натяку.
Похивши голову, я вагалася попрямувала до фонтану. Потім...
Шур-. Відчути щось холодне і важке біля шиї.
- Х-хах!
- А я все гадав, що за щура тут хитається.
Крон-принц наблизився до мене, а його меч притиснувся до мого горла.
Резь-. Я відчула, як моє тіло було поранене і по шкірі пітніло щось гаряче.
Але я не усвідомлювала, що мене порізали.
- А, хіба це не полоумна сука Еккартів?
Золоте волосся та багрово-червові очі, що з'являються у місячному світлі, наче заплямовані кров'ю.
Спадок принц ледве помітно посміхнувся, з цікавістю дивлячись на мене. Але тільки на мить.
- Вирішила прийти і переслідуєш, навіть будучи свідком того, що сталося в бальний залі. Схоже, ти хочеш померти?
Від раптової думки про обличчя крон-принца у мене пішли мурашки.
- Кажи. Для чого ти йшла за мною по п'ятах, як брудна щура?
Лезіння встромилося у мою шкіру. Але моє бажання вбивати різчило краще, ніж меч.
Тоді я зрозуміла. Те, що наслідний принц збирається вбити мене прямо зараз.
"Кнопка скида!"
Я металася поглядом, намагаючись знайти угоду.
Хоча я все одно помру, було б добре дізнатися, де вона знаходиться, до моєї смерті.
- Судячи з твого мовчання, ти мабуть попрощаєшся зі своїми братами?
Але де б я не дивилася...
- Я буду настільки люб'язний, що передам їм, Еккартам, твої останні слова.
...Кнопки скинути ніде не було видно.
'Скид налаштування! Де скидатися? Скид-!'
✔
Я вибачився за затримку, і з'явилися технічні проблеми.
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Р.S. Ваші коменти гріють моє сережко;)
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert