На його обличчі здалося здивування, ніби він не очікував такого.
Чесно кажучи, ці двоє не говорили нічого подібного.
Дерік сказав, що Емілі працювала в особняку 10 років, а інші просто хотіли образити Пенелопу.
Якоби, моє життя не коштує і покоївкою, яку потрібно було б звільнити.
А як щодо цього? У моїх словах є доля правди.
' Навіть якщо він прийде викривати мене, я можу просто сказати, що думала, Що вони мали на увазі це. '
Рейнольд запитав і я кивнула.
- І тому ти не звільнюєш цю служницю, а будеш використовувати її як свою приватну покоївку?
- Так.
Його чудовий лис знову замурився. У мене аж ушки захворіли від раптового крику.
- Ти ідіотка? Навіть ти повинна була сказати, що тебе це не влаштовує!
- І що б змінилося?
- Що ти маєш на увазі під "змінами"? Невже ти збираєшся тепер їсти сповідіну, прострочену їжу...!
- Чи можеш ти сказати напевно, що нова покоївка не буде такою ж?
- .......
Після того, як я це сказала, крики Рейнольда припинилися.
Я старанно підбирала переконливі слова, дивлячись на [Інтерес -3%] над головою Рейнольда.
Якби я сказала, що все це було через їхнє ставлення до мене, це б негативно вплинуло на його інтерес, який призвів би до смерті.
Насправді, мені б хотілося, щоб відсоткова шкала зацікавлення була індикатором гніву.
Тоді я могла б легко контролювати розмову, спостерігаючи за постійно відновлюваною шкалі датчика.
Якщо його інтерес впаде нижче теперішніх -3%, то моя пісня співала.
"Хах...."
Саме тому я не втішилася, навіть коли він трохи виріс.
- Я пішла до нього не для того щоб обговорювати, звільняти покоївку чи ні.
Я не могла швидко говорити, трохи обдумавши свої слова.
- Стоя на колінах я просила вибачення за те, що підняла шум під час сніданку.
- Що?
Рейнольд не зміг приховати своє здивування.
Його, мабуть, приголомшило те, що Пенелопа, яка ніколи раніше не вибачалася, просила вибачення на колінах.
- Це твоя провина...? Ні, Отче... Велів тобі просити вибачення?
Звичайно, що ні. Я робила це з власної волі.
І я знову ж таки, цього не говорила, але тема все-таки перевела.
- Я пообіцяла йому, що буду обережна, щоб більше не влаштовувати переполохів.
- ....
- Так що будь ласка, забудь про це.
Я дійсно хотіла сказати йому, щоб він займався своїми справами.
Гадаю, шанси моєї смерті скоротяться вдвічі, якщо цей агресивний виродок буде мовчати.
' Так що давай не будемо ображати один одного і заживемо спокійно? М-м-му?
Але тому що я не могла сказати таке вголос, благаючи тоном вимовила:
- Будь ласка, брате.
Рейнольд тільки дивився на мене, зі схильною головою молячої не звертати на це уваги.
Він замився, перш ніж почати говорити.
- Ти дійсно...
По його нахмуреному обличчі, я приблизно зрозуміла, що він скаже далі.
Знову мене вигубить і це образа як завжди буде марно. Запитають, чи не зійшла я з розуму, і повідомлять, що впевнений у моєму божевілля, прокинувшись після прийому їжі.
- У тебе зовсім немає гордості?
Але слова, які вийшли з його уст...
- Ти просто здасися, після всього що пройшла?
Виникли навіть гірше, ніж я очікувала, настільки, що спрацював мій внутрішній перемикач.
- Ти в своєму розумі? Просто кидай і ламай речі, кричачи, як звичайно! Це буде більше схоже на тебе!
Рейнольд кричав як потерпілий.
Сумно, але я не відчувала вдячності за це, зовсім.
- Хіба не цього ти очікував, коли проніс кольє гонг-ню в мою кімнату?
Неконтрольовані слова вирвалися з мене.
- Ти завжди так ставився до мене, тому що хотів, щоб зі мною поводилися подібним чином, хіба ні?
- ... що?
Рейнольд відвисла щелепу.
Мені не слід було говорити такі речі, враховуючи [Інтерес -3%]. Але навіть це не допомогло б зупинити мене зараз.
Ублюдка не варто було питати мене про гордість.
' Хто змусив Пенелопу перетнути межу у всьому?'
Партнери, головні покоївки та Емілі були просто квітами у порівнянні з тим, що робив він.
Рейнольд видав із себе слова, так ніби на секунду перестав дихати від моїх кілок.
- ....Пенелопа. Це....
- Я не буду тримати на тебе образу за все, що ти зробив, тепер, коли прийшла до цього. Тоді я постійно поводилася безглуздо і зверхньо.
- ....
- Мені це набридло.
Я говорила, уважно розглядаючи синій ірис.
- Я майже доросла, і вже готуюся до церемонії повноліття. Я не можу залишатися тут, в особняку Еккарт, все життя.
Рейнольд раптово зблід.
Що ти маєш на увазі? Кажеш, що така як ти може піти?
- Все залежить від батька і старшого брата.
Я потиснула плечима. Все, що я сказала, відрізнялося від того, чого хотіла сказати.
Я не збиралася жертвувати собою заради примусового шлюбу, підготовленого батьком або першим молодим паном, тільки тому, що це один з законів, за якими влаштований цей світ.
Хоча, згідно з сюжетом гри, цього ніколи не станеться, що дуже вдало.
Я збиралася отримати кінцівку з одним із чоловічих персонажів, незважаючи ні на що, а потім, не озираючись, покинути це місце.
'І я не виберу тебе для отримання кінцівки, так що не хвилюйся.'
Я знову сказала йому не сувати свій ніс в цю справу.
- Так що тобі не потрібно лізти в мої справи, Рейнольд.
Я сама подбаю про свої справи. Просто відвернися від моїх проблем, обшвидни мене або ще що і йди.
- Мені потрібно прийняти ванну. Ти можеш вийти?
Коли я сказала, то кинула очі на двері.
Рейнольд насупився.
Я була в замішанні, тому що ніколи раніше не бачила в грі цього виразу. У той же час, через одну раптово промайнула думка, моє серце пішло в п'ятки.
"Погода, рівень зацікавленості стане нижче? Не-ет-!'
Я не поводилася як Пенелопа перед Рейнольдом. Замість цього я ретельно підбирала слова, які прийдуть йому до смаку, так чому.!
У цей момент. Порожня смужка над рожевим волоссям Рейнольда засяяла...
[Интерес 3%]
'У сенсі.'
Мій розум спорожнів.
'Чому він тільки що виріс?'
При тому ще й на цілих 6%.
Я була приголомшена тим, що переклала погляд на Рейнольду. Тоді Рейнольд відкрив рот і пробурмотів:
- ....Я ідіот, раз, нехай навіть на короткий час, виявив увагу до тебе.
Блакитні очі, здавалося, дивилися на мене з всепоглинаючою суму.
Закінчивши пропозицію, він підійшов до дверей.
"Мені, напевно, сподобалося".
Спостерігаючи за тим, як він виходить з кімнати, я дійшла висновку, що мені це привиділося.
Бах-!
Двері зачинилися і незабаром настала тиша.
Я оперлася ліктем на стіл і почала думати.
Це щось дивне. Хоча на власні очі бачити, як зростають проценти зацікавленості персонажа, на якого навіть не сподівалися, було непогано.
- З вимкненим вибором мої репліки стали кращими?
Зрештою, кількість зацікавленості братів, які ненавидять мене, вийшла за межі негативних значень.
- Мені потрібно весь час тримати його подалі від нуля.
Я встала, прийнявши таке рішення. Я не брехала, коли сказала Рейнольду, що мені потрібно прийняти душ.
Поки я дергала за шнурок, що кличе покоївців, до мене прийшла думка.
Що я більше не можу називати Рейнольда ворожим персонажем.
***
Тайм-аут, який, здавалося, буде тривати вічно, закінчився раніше ніж я думала.
Запрошення з палацу?
- Так, леді. Старший молодий пан наказав мені повідомити леді, щоб ви підготувалися.
Старший юнак... старший брат наказав?
Я не стала називати його старшим юним паном, як це роблять слуги, і водночас нагадала собі назвати його старший брат.
Я була дочкою цієї сім'ї, наймолодшим її членом.
'У будь-якому випадку, думаю Дерік насправді наказав мені зробити це. ...'
Він не сказав мені прямо, але це означало кінець моєї короткої перепочинки.
- Це запрошення, леді.
Емілі шанобливо передала мені запрошення.
На папері, з зображенням золотого дракона, символом королівської сім’ї було написано ім'я Пенелопи.
День народження другого принца. Завтра.
- Мені варто поспішати і підготуватися до цього....
Хоча я пробурмотіла це, але не була рада, що мій відпочинок закінчився.
Дні під час перерви, без необхідності зустрічатися з двома братами і добре обслуговуючими Емілі, були дуже добрими.
Згідно з сюжетом гри, Дерік, Рейнольд і я продовжимо втручатися в справи один одного...
« Хвилинку. »
Я думала про події, які мали статися в майбутньому, коли раптово перервалася моя думка.
'Якщо я піду до палацу... Там, я, можливо, зустрінуся з нашим принцом!'
Ні, навіть не "можливо", це абсолютно точно.
Не було сцени, в якій Пенелопа йшла до палацу, але я була впевнена, що зустрітися з крон-принцем там, тому що це перший епізод його гілки.
Я несвідомо скрикнула, згадавши ілюстрацію, де наслідний принц кілька разів перерізав Пенелопе горло.
- Ні!
- Л-леді?
Емілі дивилась на мене.
' Мені не можна йти. Чи можу я просто сказати, що захворіла і нікуди не ходити?"
Це єдиний спосіб уникнути зустрічі з цим психопатом.
Запаникувавши, я запитала Емілі, яка опустила очі, можливо, думаючи, що зробила щось не так.
- Емілі. Батько теж відвідає завтрашню вечірку?
- Завтра Його милість буде зайнятий, тому леді супроводжує туди старший молодий пан.
*Вистріл*....
✔
Занадто багато розділів. Минулий рік мене до такого не готував...(ё° °) ✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert