Головні ворота Деревні Водопа були нароспашку, хоча перед цим варто було ще пройти через систему підводних печер. Довгий міст вів до дуба, що служив основою для всього Скритого Селення. А це переважно були дерев’яні будівлі.
Головна особливість цього місця, що і стала назвою для цієї Дерівні, він же водоспад, розташувався на краю околиці.
Вражаючу красу всі ці дні приймала певних гостей. А якщо бути конкретним, то Каґе та їх супроводжуючих, що схвалили конференцію.
Проте Цунаде особливо вирізнялася своїм відчуженим ставленням. Замість двох охоронців, її супутником був лише один Джонін, Ямато власною персоною. Звичайно ж, весь той напад Обіто, проте про це ще ніхто не знав. Тому Райкаґе і Цучінґе думали, що Сенджу лише ганьбить себе, бо сама не дотримується свого рішення.
- Добрий день. Я радий, що ви дозволили мені виявити вам належну гостинність. Такигакуре не підведёт вас.
Голова Деревні Водопада на ім'я Шібукі, молодий хлопець старше двадцяти років з довгим темно-каштановим волоссям, зі сторони ввічливості і спокійною посмішкою покликав за собою п"ятірку Каге з їх супроводом Шинобі.
Він вів дані осіб до своєї резиденції. Врешті-решт, більш презентабельного місця і не знайти у всьому Сінії, яке тепер потопало в тиші та строгій дисципліні наче в таборі.
Шибуки не хотіли б, щоб хто-небудь змусив розгніватися Казі, а тому хлопець наказав жителям замкнутися в будинках і не виходити зайвий раз. Тільки за потребою.
- Вітаю вас, пані Цунаде. З вами точно все в порядку? Ви виглядаєте неважливо, але першим вирішив заговорити по дорозі саме Гаара, для якого нічого не варто було позбутися від напряженої тиші.
« Шлях до Дерені Водопада був не солодкий, — хмикнув жінка зі сталь у погляді.
Більшість подивилися в її сторону, але мовчали. Адже між ними немає добрих стосунків. Ніякої дружби або навіть відносної громади. Минулі війни накладали негативний ефект. Тим більше відкритися колишнім ворогам просто неможливо ось так відразу. Винятком є тільки Сунагакур, який створив угоду з Конохою ще три роки тому.
— Розумію, — кивнув Гаара, але незабаром з Цунаде вступила Темара. Саме вона і Канкуро були супутниками Казекаґе.
Райкаґе теж має Сі і Даруї. Акацучі і Куроцучи — це люди з Цутаґе. Мізукаґе — Ао і Чоуджуро.
Повна різноманітність особистостей. Кожен мав парне звання Джоніна, будучи справжньою елітою своїх Деревень. Ямато був один як представник охорони, але все одно тримався з гідністю, щонайменше, заради палаючого серця Майто Гая, який віддав усе себе для захисту своїх людей.
- Слухайте, пані Гокаґе. А коли ви прямували сюди, то чи не так?
Нарешті свій голос подала Темарі, якій для свого питання довелося підібрати потрібний темп ходьби під Цунаді Сенджу. Жінка ж з усією серйозністю на обличчі відповіла однозначним словом:
— Нет.
— Жаль... — Зітхнула Темарі.
І Цунада була настільки зосереджена на подальшій розмові між Каге, що навіть проігнорувала очевидний романтичний інтерес дівчини з Деревні Песка до її підлеглого.
У всякому разі, прийшов час кожному дізнатися про загрозу організації Акацукі навіть на свої величезні втрати...
...
Однак, купка п'ятірка Каге облаштувалася в резиденції глави Деревні Водопаду, у той же час в небі над Селенням пролетіла маленька пташка з чорнила. Її особливість була в переважній швидкості за рахунок маленьких розмірів.
А головне в її ланцюгових лапках стояв сувій, всередині якого був запечатаний тіньовий клон Рока.
— Эй, глянь туди! — Чунін Водопада, який стоїть на посту разом з іншими ніндзя, пальцем вказав на істоту, яка зараз спускалась із повітря.
- Хм-м, швидше за все, це посилкова птах однієї з Скритих Деревень...
Другий Шинобі Водопада придумався про це, а після свиснув так, щоб інші ніндзя зібралися під нього і приготувались до раптової атаки.
Зрештою, будь-яке може статися. Важливо завжди бути обережним.
І через кілька секунд ця пташка з незвичайним виглядом приземлилася на руку одному Чуніну. Решта вхопили сувій у неї і настав напружене мовчання. Шинобі хвилювалися і не знали, чи варто взагалі щось робити.
- Може до Шибуки-сама спочатку підійти? — запитав один.
— Не вийде. Він сьогодні приймає п'ятірку Казі. Його не можна відволікати, похитав головою Чунін у відповідь. Потім він сміливо витягнув сувій і рішуче розкрив його.
Щоб в наступній мить весь простір заложив щільним димом, з якого почувся впевнений голос хлопця:
- Дякую, без вас я б не впорався.
— Э? - Чуні негайно взялися за зброю і кинули свої куни вперед. Проте Шінобі, з’явивсяши сувоїм, нехтував їхньою зброєю.
Його шкіра була чорною і кунаї, наче зі стінами залізної стіни. Орудія потрапляла на землю, а птахи з чорнил висадилися на голову Рока, що від цього криво посміхнувся...
- Я з миром, хлопці.
Лі показав протектор Конохі, щоб Шинобі Водопада нарешті розслабилися. Вони настільки перелякалися і були готові скласти ручні печатки та застосувати ніндзюцу стихії для боротьби з невідомим противником.
— Дерня Листа?. Невже ти другий супутник Хокаґе, якого вранці не було?.. Чунін запитав: « Чи я маю сумніви? »
— Типу того, — широкою ухмілля робила з Рока мало не злочинець в очах цих ніндзя. Важко довіритися такій людині.
Проте, коли Джонін Водопада на ім'я Кеґон з шевелюрою лахматих волосся, він дізнався про хлопця, бо зустрічався з ним, як Фуу передавали в Дерню Листа. Той ще день був.
Людина в масці, спроба захоплення двох Джинчурікі, Рок зіграв у цьому також ключову роль, чому Кеґон його запам'ятав, хоча той і змінив зачіску. Але через густі брови Лі важко перелякати з кимось ще. Таке, очевидно, завжди виходило в ньому.
« Він не турбується про себе », — запевнив Чунінов Кеґон, послуговуючись своїм становищем і махаючи рукою на запання Рока на конференцію п’яти Каге.
Чи все-таки мало які могли статися.
— Добре! — дали честь Шінобі біля воріт.
"Здається, я починаю звикати до цієї прекрасної техніки..."
Тенневий слон Рока нічого не пройшов через Деревну Водопа, слідом грюкнувши по землі і покликавши справжнього Лі за допомогою шляху Звіря риннегана. Дуже зручний прийом, здатної телепортувати його з однієї точки до іншої.
Звичайно, зробив хлопець це не просто так.
Обіто був переможений, але нічого не закінчилося. Все одно залишався останній ворог - Зецу. А разом з ним і Кісаме Хошігакі, який судячи з інформації в голові Учихи, тепер сховався десь біля водоспаду, готуючись до свого раптового нападу.
Шлях людини — це технологія, завдяки якій можна читати душу будь - якого живого створіння. Без неї Рок не знав, що Кісаме націлився на п'ятірку Казі.
І що ж, як наслідок, Відступник з Деревні Тумана цілком міг навести хаосу тут із врахуванням того, скільки поблизу води для ніндзюцу ...
— Увійди в режим Мудреця і досліджуй водоспад. Коли знайдеш Кісаме, пішли мені енергетичний сигнал.
Видавши наказ своєму теневі клону, Лі пішов до резиденції голови цього Насіння. І це не так. Все-таки варто заспокоїти Цунаду і пояснити, що з Майто Гаєм все нормально, а людина в масці тепер мертва.
Якщо останній помер, то чому в принципі конференція п’яти Каге повинна бути і навіщо?
"Ех, а це ж точно поставить в незручне положення п'яту Хоказі..." - Рок схопився за голову, зрозумівши таку дику картину.
Гірше і не придумати. Хіба Цунаді таке сподобається? Райкаґе і Цучіке напевно виставлять її посміховиськом.
"У такому випадку, Кісамі все ж таки і впрямо варто напасти на цю Деревню, хех" - видав дивний сміх Лі. Проте, коли щось піде не так, хлопець обов'язково втрутиться і допоможе всім.
Тепер Рок відчував у своєму тілі ще більше сили. Кров Сенджу згущалася знову після того, як він убив Обіто. До того ж, риннеганом стало управляти набагато простіше...
Врешті-решт, всі сьогоднішні Каґе для нього не більше, ніж діти за рівнем потужності. Кисаме також навряд чи здивує його, навіть коли б’ється у своїй рідній державі. Який прок від ніндзюцу, якщо є вісім Воріт і Сім Небесних Вдахів? Саме так думав Лі, ніколи не програвши у своїх серйозних битвах.
Варто проінформувати Цунаду, а далі нарешті розібратися з Зецу. Завдяки цьому ж відомо, що саме його місце розташування було місцем для Року. Але чи ж не буде воля Кагуї Ооцукі на місці?
Ця проклята істота вже знає про ураження Обіто, і напевно втекла куди подалі.
Але Лі обов'язково його ще знайде...
Його сенсорика поліпшилась, Волю Поспостерігання була готова перевершити себе, оскільки голоси ставали голоснішими разом з відголосками можливого майбутнього.
Головне зосередитися, бо перемога дуже близька.
"Але мені потрібно також дочекатися Кабуто. Без нього Зецу не запечатати. Точніше без воскреслого Ітачі, яким він керує..." - Лі посміхнувся.
Клинок Тоцука, як абсолютна зброя. Воно стане в ім’я всього світу.
...
...
...
Більше розділів: https:/ boosty.toma/doppiopassisone
