Через кілька днів. Раптом похмурий світанок заповнив весь ранок. Його світло наче попереджує про щось темне і неприродне. У всякому разі, так би здалося Північній людині. Але, як і в цей момент, друге дихання стало для нього приємним та відсвіжним. Врешті-решт, в двох очах тепер горів повноцінний шарінгун з закручуючим орнаментом.
— Операція вдалася, адже так?. Просто ти виглядаєш дуже задоволеним... — Прошепотів низьким голосом Зецу.
— Так, я бачу все, навіть свої колишні помилки, і тепер став значно сильнішим - з хрустом стиснув кулак Учиха, перебуваючи в одному зі своїх сховищ разом із "Волей Мадари" та Кісаме Хошіґакі. Останній охороняв вхід і стежив, щоб нікого не було поблизу.
- Так, як саме ти збираєшся повернути собі риннеган з лап цього хлопця із Деревні Скритого Листа? Ми знову підемо на підлість, атакувавши кого-небудь, як в той раз? Але я тільки сподіваюся, що ще пригоджу тобі в наших спільних битвах!
Поцікавилася вже біла половина створіння, виявляючи набагато яскравіші емоції та нездорову ініціативу. Його поведінка подібна до поведінки умовного підлітка. Кілька наївних, цікавих з усіх причин і добре контрастуючи з темним характером Чорно-Зецу, який був за природою повністю поміркованою особою.
- Хіба мої дії і рішення це підлість? — Повернемося до нього Обіто, слідом продовжав безпечний тоном: — У мене просто немає принципів і точки. Навіщо вони, якщо весь цей світ не більш ніж жорстока підробка? Єдине, що важливо - це план "Глаз Місяця".
— Ти маєш рацію, — відповів відразу чорний Зецу. І якби він мав можливість посміхатися, то безумовно провернув би подібне.
Зрештою, як не посміхатися, коли маріонетка продовжує рухатися вперед попри всі труднощі? Якщо Обіто повернеться до риннегана, то Кагуя Ооцукі рано чи пізно відродиться в цьому проклятому світі. Треба лише докласти зусиль, а потім трохи почекати. А ще, у цій ситуації можна обійтися і без Мадри Учихи.
Все ж достатньо, щоб хтось інший став Джинчурікі Десятихвостого, і вже з його оболонки воскресити Прародительку Чакри. Як шкода, що піде деякий час на подальший збір всіх позосталих Біджу. Решта Сховані Деревні, очевидно, будуть заважати.
— Через тиждень конференція п’яти Каге. Я захоплю Цунаду Сенджу в свій простір і потребую того хлопчиську повернути мені риннеган замість на життя свого лідера. Зіграю на патріотизмі і пресловутою волі Огня. Якщо не вийде з її допомогою натиснути на нього, то я почну вбивати вже його близьких ...
Холодний голос сьогоднішнього лідера Акацукі говорив все за себе.
Не жалітиме того, хто завадив їхнім планам. Це абсолютно нормально для нього. У свій час, будучи фактично ще молодим Шинобі, він бився зі своїм власним сенсеєм намерти. Хокаґе для Учіхи - це ніби розтоптати комаху. Також просто. Що тоді, що зараз.
Однак, навіть так Обіто знав міру, свідома риса, вибудована в свідомості. Але якщо він захоче занурити запеклого ворога в розпач, то обов'язково прибігне до всіляких методів...
— Тепер я хочу потренуватися з Сузано, а тому не відволікай мене, — прошепотів чоловік зі шрамами на одній половині обличчя.
Сусано, мабуть, потужна техніка мангекья шарінгана, як і в охоронному плані, так і у атакуючий. Масивна фігура в броні і з зброєю.
Користуючись нею, потрібно бути готовим до нестерпних навантажень на тіло і очі. Проте Учиха такого не боявся. Врешті - решт, відокремлена його частина — тіло Хашірами Сенджу, яке має чудові властивості регенерації. Саме через неї він весь цей час не сліпий від частого застосування Камуї. Отже, Обіто завжди була вищою за всіх інших і без вічної мангеки шарінга. І що зайнято, ситуація зовсім не змінилася.
Після того як Ложивий Мадара повернувся до свого дому, тепер він міг створювати з відстані просторові воронки. Найближчий бій чи далекий, з повноцінним шарінгом буде набагато легше брати участь у битвах.
Особливо Сусано.
А останній потрібен був лише практика. І саме цим Обіто і збирається займатися весь тиждень до конференції Каге.
...
Днімо Деревня Песка могла добре так посперечатися в оживленості з будь-яким іншим Селенням. Люди одягалися так, щоб приховати ділянки шкіри від сонця, але вони не боялися жари і кожен збирався по справах. У всякому разі, діти грали, а звичайні мешканці Суни йшли на роботу або допомагали будівельникам.
Проте деякі дітвори були введені до академії Шинобі. А Ніндзя Песка переміщалася по дахах будинків, звичайно ж, відбудованих з того нападу Пейна.
Кафешки також почали відкриватися. У Сунагакурі вони мали прямий вихід на вулицю, закритий від сонця лише полотном тканини. В одній з них вранці була одна закупорка.
Гарна дівчина вісімнадцяти років і хлопець шістнадцять. Темарі і Рок звичайно ж.
І це вже після прожитої ночі в ліжку...
- То ти врятував Гаару, а не п'яту Хокагу?. — Питала Куноїчі з пісковим волоссям. Ніякого сумніву в її голосі, скоріше тільки цікавість, що проникає подробиці цієї темі.
« Я не можу нічого сказати, але це вже більше таємниця Конохі », — похитав головою Лі після ніжної руки Темари.
- Хмм, зрозуміло... — Протягла дівчину, сидячи навпроти хлопця. Для неї фігура Року з кожним новим днем обтікала все більша вага в серці. І поки він знаходиться поруч, вона може відчувати себе спокійно. Тимари колись мали зовсім іншу думку.
Наприклад, вона завжди була грубою і постійно говорила своїм ближнім про те, що не потребує сердечного інтересу чи допомоги чоловіка. Проте, минали роки, та і зустріч з Лі все змінила.
Десь там, всередині неї душа тремтить від щастя з кожним наступним зітханням підлі нього. Шкода, що він не може залишатися з нею вічно в Деревні Песка.
Здається, Темарі нарешті виросла і знайшла твердий якір в цьому житті. Хоча, таковими також вважалися її два брати, але хлопець з статусом коханого - це зовсім інша особа. Дівчина вже встигла переконатися в цьому. Вона сприйняла його інакше, голосно кажучи, взагалі по-іншому.
Але ніхто в Сунагакурі не міг змусити її відчути всі ці яскраві емоції привабливості та запалу. Лише Рок.
Спочатку його вигляд був типовим для неї. Однак густі брови хлопця помітно вирізняли. Чорти ж іноді загострилися, в момент повної серйозності. Але більше підкупала зріла аура, впевненість і твердість духу. Разом з цим Лі ніколи не будував собі підліку, намагаючись поводитися справедливо. Так само й мила, розум і вміння вести приємні розмови.
Але без сили, вищепризначене може загубитися в цьому світі Шінобі. Але в подібному Року, коли мені було 13 років, усі були вражені. І через три роки його здібності стали ще більшими, ніж раніше.
Темарі дуже захоплювалась ними, і тому не хотіла більше контролювати свої почуття любові. На щастя, її прийняли...
Ось тільки мався у Лі все-таки один мінус. Суть його в тому, що вона буде не єдиною коханою і дружиною. Ех, це так огидно.
Так вважала Темарі, але нічого не могла вдіяти. Не в її силах насильно змінювати людину, тим більше, коли вона без особливих проблем відмовиться від неї у випадку подібної перспективи. Ніхто не хоче, щоб хтось поламав чи перебрав у когось іншу особистість. Їй теж.
Проте, сестра Гаари не була дурною, щоб йти на такі авантюри. Можливо, пізніше вона ще не втішиться цим, але тепер отримує задоволення від спілкування з ними, ночей і спокою.
- Ти коли-небудь думав про те, як далі житимеш? — запитала хлопця Темарі, сяючи темно-зеленими очима і поки що замовивши в кафе тільки холодний безалкогольний напій.
Саме він рятує в Деревні Песка найкраще, хіба що закрим мороженим.
— Ага. Я створю мир у світі, одружуся на краснях, вірно і чудово жити, — з радістю в голосі вимовив Рок, прийнявшись також сплетати даного на паличках. Непогано, але трохи гірше тих, яких роблять у Конохі.
- Щось надто банально, не знаходиш? А як щодо дітей?. — Темарі різко змінила погляд, по-справжньому змутнівшись свого питання.
— Якщо у мене будуть, я зроблю з них гідних людей, - серйозно сказав Лі.
ти зовсім не проти дітей? — Кілька тихо сказала дівчина.
— Так, - впевнено кивнув Рок, слідом продовжав: - Але все-таки спочатку б розібратися з усією потенційною небезпекою. Це головне для мене і на пріоритеті зараз.
— А кого ти хотів би?. Дівчину чи хлопчика?. — Звичайно, з’являлися запитання, які вимагали відповіді від хлопця.
— Без різниці. Хоча, думаю, у мене і син, і дочка буде. Безумовно! Факт! — Закинув Лі, а потім простягнув руку по м’якій щоці Темарі.
Взагалі, ця тема піднята не можна сприймати так вже й легковажно. Шинобі - це ніби професія, яка вкоренилася у цьому світі. Однак для майбутніх поколінь кожен повинен бажати найліпшого. Рок закипав мозок від того, що існує ціла інопланетна раса для яких навіть не складно переміщатись між вимірюваннями.
Рано чи пізно, але доведеться розбиратися і з ними ...
...
...
...
Більше розділів: https:/ boosty.toma/doppiopassisone
