Техніка Клана Нара, тіньове наслідування, на деякий час змогла втримати агресивного і змогаючого Джуґо, але не більше. Коли Какаші хотів проткнути своє серце Чідорі, той видав гучне нарікання і його телесхильна броня в цей же момент почала формувати додатковий захист за допомогою атаки.
Нарости з гострими кінцями як списи витягнулись вперед. Хатаке зміг пробити грудну клітку Джуго, але останній все одно зачепив чоловіка з шаринганом. Таким чином з обох тіл пролилася кров. Просто хтось був заражений більше, а хто-небудь менше ...
Проте раптом під бліками місяця біля Шінобі Ліста і Песка, що атакували, утворився дим. Всі подумали про те, що з'явиться ще одна змія, яка тільки завадить їм у цій операції.
Але цього разу удача виявилася на їхньому боці, бо замість жахливої плазуни з лускою в полі бою заявилась величезна жаба в іржаво-червому розквіті і масивним коротким мечем на стегон.
— Джирая-сама! - З благоговінням у голосі вигукнули Шінобі Ліста, коли побачили, хто все-таки прийшов до них на допомогу. Саннінов, один з тройок разом зі своїм відомим покликом гігантських жаб.
Жабій Мудрець у звичному для себе пафосному стилі стояв на голові похмурого Гамабунти. Скрещені руки і високо піднятий підборіддя. Впевнена усмішка, а також урочистий погляд. Те, що вони більше не турбувалися про ніндзя, було схоже на вселяло в ньому. Тільки спостерігати як діють професіонали...
Але це не були чудові сюрпризи. Очевидно, хто тепер виграє. Покупка за Джіраєю з'явилася і ще одна персона, яку багато хто знав за її чудові заслуги в медицині. Цунаде привела до себе безліч слизнів білого кольору з синіми смугами, які мігрували на поранених Шинобі і почали лікувати їх за допомогою медчакрища самої жінки, яка брала її із друку на лобі.
Проте принцеса Сенджу трималася на відстані від усіх, за винятком тільки Джіраї, тому ніхто і не помітив її розфокусований погляд. До того ж і в ночі. І все ж варто було дещо прояснити...
Зараз Цунаде була під дією слабкого, але ефективного гендзюцу, що тимчасово дозволило їй обманутися. Вона боялася крові, але якщо такої просто немає перед її очима, то чого жінці тоді лякатися?
Правильна відповідь: нічого.
Але навіть Джірая, оптимістичний погляд на цю справу, розумів, що це не вихід. Не в довгостроковій перспективі. Колись, але його партнерці все-таки доведеться перебирати і пройти через себе, щоб зіткнутися в битві проти цього касового та неприємного стану. І разом з тим, це все буде в майбутньому, а поки вони, двоє учнів третього Хокаґе Хірузена Сарутобі, пліч-о-пліч допомагали загону Конохі та Суни, і намагалися якось знайти десь прихованого, можливо вже й утікчого з цього місця Орочимару.
— Джірая-сама, - кивнув чоловікові Майто Гай, який вже перестав використовувати вісім Врат і важко задушував після відкатування цієї забороненої технології. До того ж варто було додати, що Елітний Джонін в зеленому комбінезоні самотужки змусив сильну призовну змія Орочимару відступити від поля бою тому міг і розслабитися на пару вільних хвилин, зробивши собі перерву.
— Орочимару втік або все пішло не за планом? — Джірая, який вже стрибнув з голови Габамунти, серйозно запитав.
Останній до слова вирушив сам своїм величезним мечем вирізати ошуканих змій, що настільки потужного ропуху нічого не могли протиставити, тому і зникали в диму зранені, будучи у порівнянні з Мандою справді занадто жалюгідним закликом.
— Другой... Від самого початку Орочимару використовували як в’язнів. Їх звільнили і вони навели шорх та паніку. Та і через них раптова атака провалилася. А після з'явилися змії, божевільний хлопець, якого щойно завалив Какаші, і залишки Шинобі звуку, які вже вбиті. Орочимару ж... Синобі, якого так і не виявив, розповів Ґай в похмурому тоні й при хмумі свого обличчя.
Врешті-решт він чудово розумів, що ситуація не з легких і банально огидна. Все-таки вони зібралися тут не для того, щоб розібратися з цими пішаками і розкидатися військовими ресурсами заради цього. Справжня мета Орочимара і тільки він. Але якщо з ним не розбереться ціла армія тут і зараз, то тоді...
Можна сказати, що місія просто-напросто буде офіційно провалена.
— Зрозуміло... — Зітхнув Джірая, покупився з боку донісся чийсь крик:
— Гай-сенпай!. Якоїсьсенпай!. Він!.
Шинобі Конохі з коротким каштановим волоссям і незвичайним протектором, який був напіввідкритим шоломом одночасно, він же Тензо, ніс на руках стільника крові Какші. На останній нехай і причепився маленький слизень Цунаде з її медчакрой, але все одно дивовижні отвори в тілі це миттєво не забере. Потрібно часу і відповідного миру.
— Не хвилюйся, Тензо. Какаші і не такі бойові рани отримував на місіях. Віднеси його до решти поранених і все буде добре. Цунаде-сама чудово знає свою справу! — Показав великий палець і натягнув широку посмішку вчитель Рока.
Тензо з все ще видимим занепокоєнням на обличчі кивнув і побіг до іншого боку поляни. На щастя, в цьому місці не було жодної битви. Всі Шинобі Звуку або вбиті, або вирубані. Наприклад, як двоє з Четверки Звуку то биш Сакон і Таюя...
Ті билися як могли, але проти натовпу Шинобі Конохи і Суни вже точно не потрапиш. Законоре, що через певний час і крізь які-никові, але опору, їх наступив все ж підсдал, а чакра закінчилася. Такі втомлені, виснажені. Їх не врятувала навіть проклята друк і два її рівня, яких вони не преминули скористатися.
Але Сакон і Таю вирішили залишити живими, а не вбивати. Адже ці двоє все ще могли представляти якусь користь у майбутньому як ув'язнені в селі Листа. Загалом, їм ще пощастило, адже в іншому випадку їх чекала б швидка смерть як ворогів Конохи і Суни, що підтримувало перше Селення. Інша стопка Шинобі прочісували всю територію, щоб знайти Орочимару і його сліди...
- Щось я не бачу Лі і його двох подружок ... - Пробурмотів собі під ніс Джірая, озираючись по сторонах. Сам він, коли прискорився, зосередився на прийдешній битві, отже і перестав звертати увагу на що-небудь інше.
Але хто ж знав, що після цього вони раптом просто візьмуть і зникнуть?
- Що? Ви говорите про Лі? Той який Рок Лі, так? Я, якщо його вчитель - миттєво зреагував Майто Гай і поклав руку на плече Жаб'ю Мудрецю, таким чином змусив останнього здригнутися від несподіванки — Оу, вибачте, Джірая-сама! Я не хотів вас сильно турбувати!
— Та нічого, Гай... Так от, щодо Рока. Так, я про нього. Про твого учня. Він біг за мною з двома дівчатами, у однієї каштанове волосся, в іншої червоні, але тепер я їх не бачу. Напевно, даремно я прискорився... Але я був чомусь впевнений, що він зможе наздогнати мене... Врешті-решт у спарринзі з Цунаде хлопець був швидким і ловим, — задумався Отшельник, а після вичерпано зітхнув.
- Року, який майже не був би рівним у швидкості. Цілком можливо, що йому на шляху зустрілися якісь вороги... Орочимару! — Дав свою теорію Гай, розкриваючи очі й плескаючи кулаком по відкритій долоні в едаку свідомості.
— Навряд чи, похитав головою Джірая і не вірив у подібні результати.
Тим не менш їх знову перервав ще один крик. На цей два голоси. Причому обидва жіночі:
— Джирая-сенсей!. Гай-сенсей!.
— Да? — Поверталися два вищезгаданих Шінобі і зустрілися погляди з виснаженими Тентен та Карін, що впопхах намагалися щось пояснити їм голосно і зовсім незрозуміло:
— Рок он!. Точніше ми!. Ми знайшли Орочимару!. Але Рок і Орочимару зникли!. Спочатку світло, а потім нічого!. Обидва зникли!. І ми навіть не знаємо де вони!.
— Стоп! Стоп! Зачекайте! - твердим голосом Гай змусив двох дівчат зупинити словесний потік, за що ще отримав вдячний погляд від Джираї: — Для початку відновите своє дихання, добре? Підійміть п'ять секунд у спокійності і тільки після що-небудь говорите. Ми обов’язково послухаємо вас. Як-никик, без цього нікуди.
— Д-да, - з тремтячим голоском кивнули Тентен і Карін. Слідом обидві переглянулися між собою. Вперше вони настільки панікували і хвилювалися. Зазвичай вони набагато спокійніше, але тепер нічого не могли вдіяти. Їх сильно трясло і кидало в піт. Все погано. Настільки, що навіть язик погрожував оселитися.
- Так що все ж сталося? — Питав серйозному тоном Джирая зі скріпленими руками.
І перша вирішила заговорити Тентен, ніби нарешті заспокоїлася:
- Після того як ви втекли до гори разом з Цунаде-сама, я, Карін і Рок пішли на власні пошуки Орочимару. За допомогою особливих сенсорних здібностей Карін ми все ж його виявили... Він знаходився за горою і вже відступав, ретельно ховаючись...
Потім узумакі червоноволосий Узумак продовжив свою розповідь:
— Орочимару був у маскуванні, але мою сенсорику подібним не обдурити. Хоч і важко, але ми дісталися до нього і тоді повинна була зав'язатися битва, проте ... Рок і Орочимару просто зникли разом зі спалахом світла і більше не з'являлися на тому ж місці, скільки б хвилин ми не чекали...
— Це... що у Джіраї не було слів. Це абсурдна історія.
Але чи це правда?
