Блід і вичерпаний силует пробираються через високу траву та гірські заросли. Дедалі менше сімей у цій місцевості. Крім того, вони вже не були такими високими, як ті, що знаходяться глибше до гірської вершини. Таким чином, дещо як перебирає ногами людина з неохайною зовнішністю, нехай і прикривався зростаючими бур'янами по дорозі, але все одно може бути заметений кожному.
Однак ця особа обрала цю нікчему і не сприймала жодної. Хто це був? Той, хто втікав у в'язницю, що мучився через жорстокість Орочимару?
Судячи з його вигляду, все так і є. Довге брудне волосся не виспадали з поганого плеча. Очі ж тьмяніші, впали. Ті, хто худів щітки, збирали пил та маленькі травинки. З одягу сірий потьмянілий халат і так улюблені зміям фіолетові канати, що зв’язувалися як пояс.
Нічого підозрілого, прикрий того, що поки інші ув'язнені вибігли через головний вхід і вихід, саме ця людина пішов по якомусь іншому та спеціальному шляху, про який знав тільки він ...
Але насправді все було набагато простіше.
Цим чоловіком був ніхто інший, як Орочимару власною персоною. І для того, щоб не потрапити на очі Шінобі Конохі та Суни йому також довелося захоплювати нове тіло всіма плюсами додаткової блистичної маскування. Навіть біякуган не побачить крізь нову оболонку. До того ж, старе вже саме зносилося. Однак правдива правда не змінилася. Ідеальний варіант для техніки Реінкарнації живого Трупа — це Саске Учиха.
Але хто дасть йому цього хлопця, якщо тепер навіть права рука вирішила його зрадити?
"А я думав, що можна не очікувати від нього підлянок ... Я не довіряв Кабуто, але намагався тримати його на повідці і так, щоб у того не виникало думки вдарити ножем мені в спину, а тепер..."
Очі Орочимару негайно похолоділи. Сірі очі нового тіла наповнилися таким самим ядом і життям. Просто на долю секунди, але навіть цього було досить, щоб хтось уважний помітив щось неправильне. Але хіба Санні не єдина людина в цій околиці? Все ж схоплено. Білий змій послав своїх останніх ватажків у бій проти всієї армії Шінобі, а призовними тваринами ускладнив останній поєдинок, щоб життя Медом не було, але сам вирушив рятуватися втечею.
Що ще такого було у Орочимара, окрім безсмертя, змій і могутніх ніндзюцу?
Звичайно, чудові інстинкти самозбереження.
У теперішній час вони-таки трубили йому про те, що треба всіма силами прокласти собі шлях до відступу. І як би це не було ганебним, головне вижити! Мертвим не потрібна гордість і честь, тому такі почуття Орочимару зрубав у себе на корні ще давно...
Наступного дня бойова інтуїція нагадала про себе. Ніби електричний струм прослизнув по всьому тілу, торкаючись шкіри. І не дивно, адже під ноги Санні врізалися кунаї з вибуховими печатками. Оглушливий вибух потряс всю околицю, піднявши і комки землі, та суху траву, а також омерзну пилюку, яка так і хотіла осісти в легких.
— Попався! — Викрикнув голос радості й ентузіазму.
Але це не тривало довго. Тінтен, яка акуратно сидить на високій гілці, щоб не зламати ту, скорше побачила, що Орочимару внизу не більше ніж земляний клон, який миттєво розпався після вибуху.
- Як я дивлюся Коноха все-таки не хоче відстати від мене... Ну я добре розумію старого, ке-ке... Я впевнений, що останнім часом у нього з'явилося багато справ через мене... - Орочимару, отруйний і зміїний голос на межі шопота пролунав в окрузі.
Відгалужена і очевидна насмішка від білого змія.
Проте він не спішив воювати. Його мета втекти звідси якомога швидше. Якщо ж йому цього не дадуть так легко зробити, тоді Саннін використає зворотний заклик. Проте це останній крок від нього, надзвичайно крайні заходи, адже бути в Рьючідо чоловікові категорично не хотілося. Особливо у ослабленій формі.
- Він там! — Але те, що сталося далі, вийшло за рамки очікуваних результатів Орочимару.
Молода тварина з червоним волоссям тхнула пальцем у те місце, де конкретно знаходився білий змій, за великим валуном на 30 метрів від вибуху, і після останнього побачив того, кого в якомусь сенсі встиг вже ненавидіти...
— Добре, — спокійно слова вийшли з уст швидко переміщаючий від однієї точки до другої хлопця з густими бровами і холоднокровним виразом обличчя, який зовсім не змінилося з їхньою останньою зустріччю.
Хоча ні, вищепризначене все-таки брехня, оскільки Рок трохи підріс і став виглядати куди доросліше. Через свої тренування, а також технології Кікан, тіло хлопця прогресувало значно швидше своїх однолітків. Лі вже був вищим від останніх на п'ять, а то й десять сантиметрів. Тому він також і фізично здавався величезною загрозою за рахунок цього. І ця загроза вже довгий час лягає в печінках Орочимару. Врешті-решт, як йому знищити Дерівню Ліста, якщо там зшивається і продовжує розвиватися ось така аномалія, через яку плани білої змії обіцяють просто взяти і безглуздо зірватися, коли він прийме в них участь ...
Наступним моментом смарагдовий спалах засяяла з усіх боків. Оголошення та інші виділення зі свого тіла, Рок блискавично скоротив відстань між собою і Орочимару, спричиняючи сильний і важкий тиск. Останній уже приготувався складати ручну печатку для техніки Заміни, не бажаючи зустрітися з ударом ворога.
Але в подальших подібних діях просто втрачено свій сенс, бо раптово простір у межах п’яти метрів поглинав яскраве біле світло. За цим спостерігав чорний ворон з неба. Лі, тримаючи в руках розгорнутий сувій, який саме і випромінював цей блиск, встиг на останок вимовити кілька слів своїм улюбленим, які були на гілках найближчих дерев:
- Вибачте, але я сам...
...
— АГХ ХХ! ЧЁРТОВА ЗМЕЯ! ТИ ТАК І ПОРАШУЄТЕСЬ, ЩОБ ДОЗНАТИ МОЮ СИЛУ ЮНОСТІ НА МАКСИМУМІ! — кричав Майто Гай, після того як відкривав 6-і Ворота, Врата Прозріння, що розташовані в шлунку і піднімають ліміт кількості жирів та білків, які можуть перетравити нутрощі, тому швидкість й сила чоловіка збільшилася ще більше, дозволяючи йому використовувати особливу техніку тайдзуцу, Утренній Павлін.
З цим і без того найшвидкісніший й фізично найсильніший Гай почав улаштовувати справжню катастрофу. Велика змія Манда в фіолетовій розквіті ще раз помахнула своїм хвостом, щоб розчавити Елітного Джона, але той противився тварина цілий град ударів, з достатньою силою і швидкістю, аби створити під тертям вогонь.
Тому в Манду полетіли повноцінні вогняні кулі, через які змія спершу відчула жар, а після зашипів від болю, коли ті почали спалювати її шкуру. Дуже неприємні відчуття. І така протидія не є чимось новим, як те, що призовна істота з гори Рьючідо очікувала.
— Орочимару... Я зробив все, що міг... — Останні слова Манди звучали з щирою насмішкою, і він просто зник у клубі диму. Очевидно, змій просто не мав бажання продовжувати війну, коли відчув на собі перевагу над силою ворога.
- Чудово, Гай! Добиваємо інших змій! Вперед! — Я міцно викрикував Какаші, пробиваючи грудну клітку останнього Шинобі Девні звуку, що до кінця був відданий своєму зміїному панові.
— Я помогу вам! — Гай вже звернувся до загони Конохі та Суна, які спеціалізувалися на віддалених ніндзюцу і намагалися засипати призовних змій інструментами вогню й вітру. Але ці створіння були занадто вивертливі, нехай і великі у своїх розмірах.
Однак це й досі ніщо не стоїть перед потужною технологією Восьмої Ворота.
Елітний Джонін під їх впливом легко переміщався по всьому полі, домагаючи раз за одним мерзопантним і агресивним змію. І ці на відміну від Манди не намагалися втекти. Вони не мали жодної волі і їх єдина мета — служити своєму господареві.
Але якщо призовні тварини Орочимару відступили на другий план, завдяки тому ж Майто Гаю, то тепер у загонів гостро постало питання щодо Джуго і його незаповненої войовничості разом з лютістю. Бувши осліплений злобою через природність енергії, він усіма силами придушував будь-яких Шинобі, що вставали у нього на шляху.
— Зупиніть його на секунду для мене, — наказав ревом Какаші. За допомогою свого кендзюцу останній хотів знести тому голову, але все, що у нього вийшло, це просто захиститися і прийняти на себе зустрічний удар.
Захист через наростів Джуго, здавалося зовсім непробовуваним. А на легкі подряпини той увагу не звертав в принципі, як і на весь біль у цілому.
Проте дві тіні прослизнули по боках і прикріпилися до тіней Джуго. Таким чином той же був спійманий в едаку пастку з спільного техніки клана Нара.
І це достатньо для того, щоб ваш хід вже зробив Какаші.
Його права рука знову засяяла по повній. Викривлені синіми блискавки розліталися по всіх сторонах, а також залишаючи пошкоджені сліди на землі. Фігура розмилася остаточно, але через мить з’явилось підлі Джуго, зафіксований тінями клана Нара. Під небаченою швидкістю кінцівка Хатакі наче копець націлився на серце зумовленого монстра...
І бризнула кров!
