Тренування полігонів і два силуета, які не збавили темпу у своїй вдосконалення. Ось так для когось проходив день. А конкретно, для Рока і Тентен.
Сьогодні вся територія з манекенами була наповнена різноманітною метальною холодною зброєю. Сюрікена і кунаї з частою періодичністю летіли по всьому полі, особливо в фігуру молодого хлопця, який ухилявся від них із закритими очима. Він ніби бачив все навколо себе, відчуваючи і відчуючи всякий намір, спрямований на нього.
- Давай ще одну хвилинку і вистачить, — зворушливим тоном проговорив Лі, звернувся до своєї коханої.
Завдяки цьому ж Волю Поблюдіння міг не тільки реагувати на життя поблизу, але й також на небезпеку. І знову ж таки, останнє вимагало тренувань, напружених та відмінних занять, ніж тепер брыстий хлопець і займався разом з Тентен, бажаючи довести все до інстинктів.
— Добре... — Зітхнувши, відповіла каштановолоса дівчина, пригадуючи колись їй так само приходити нападати зі зброєю на Лі.
Але в той час він не стримувався, а навпаки приймав на себе всі удари, але точніше на своє тіло. Цього разу все діаметрально по-іншому. Тому він напрошувався сказати, що Рок знову намагається вдосконалюватися у своїй новій технології.
- І все ж... відколи ти виявляється у нас сенсор? Або ти вирішив це просто приховати від своїх товаришів по команді, м? - Нарешті, я підняла тему Тентен і сказала це ніби з певною претендією, слідуючи ловим рухом рук доставивши зірочки із підморгівка та вкинувши їх у повітря.
— Ну... Та все ж, напевно я мав дещо особливе, але поки що слабка схильність до цього... Ось тому я зараз і тренуюся з цим разом з тобою! — Подумавши на секунду, виступив Лі у поясненнях, після різкого руху тіла ходячи трохи в ліву сторону...
Щоб пропустити сюрикені повз себе, що не переставали свистіти як кулі в польоті.
Зрештою, серйозний кидок від Шинобі - це далеко не жарти. Навіть якщо все йде без наміру вбивати.
— Ладно. Тоді... Давай закінчимо, - наостанок Тентен за допомогою свого чудового контролю чакри вивільнила з пальцем кілька ниток зі енергії, які подовжилися прикріпившись на упалох поруч Роком кунаї і сурікені, що через це знову опинилися в повітрі, почавши залізним дощем опадатися на фігуру хлопця.
— А ось цього я не просив! - Відкривши перші Ворота і виходячи з-під шквалу снарядів у вигляді гострих холодних гармат. Деякі, здавалося б, все ж потрапили і зачепили його, але ні. Це лише залишки зображення, а потім сам Рок залишився живим і неушкодженим.
- То що, прогуляємося вже нарешті або як? — Перевівши руки в бік, вона запитала дівчину, чи не хотіла б колись влаштувати зустріч з коханим.
— Ай-яй-ай... Тобто тренуватися ти не збираєшся, вірно? — відповів питання на запитання Лі несхвально похитав головою.
- А я вже тренувалася поки ти бігав за Наруто... Ну або за Саске, я не пам'ятаю!. У будь-якому випадку з мене достатньо цих тренувань, Рок! Потрібно ще й відпочивати, хіба я не права? Напруження і втома.
Тентен сказала, що в той час гордо і мило задерши ніс.
На все це хлопець лише посміхнувся і поліз обійматися з дівчиною, але та стала рішуче тримати його за плечі на відстані від себе, також кричачи про те, що він занадто схильний до таких-то міцного обнімання з нею. Але після обох нас засміялись. Проте, і справді важливо було перед прогулянкою по Конохі спочатку прийняти освяжний душ да переодягтися в більш святкування одяг, ніж бойове-тренове харорі...
...
- Так, Карін тепер живе поруч з тобою? — З цікавістю запитав Рок, обернувшись до дівчини, покупка підійшла вулицями Дервні Ліста плеча і вхопилася за руки.
— Ми ж сусіди. Їй дали гарну квартиру біля мого дому. Як на мене, це дуже непогано. Все-таки вона з іншого Селення, а пан Хокаґе так сердечно прийняв її! — Усміхнулася Тентен, очевидно відзиваючись до старого третього з абсолютною теплотою, наче розповідаючи про свого доброго діда.
— Це вдалий політичний хід, — сказав Лі на автоматі, поставивши свою кохану позицію нерозуміння.
- Про що ти? — Не розуміла Тентен, тому й схилила голову набік.
Все-таки нехай вона і не була дурною, але звідки їй знати за всі ці дорослі та брудні політичні штуки в свої майже чотирнадцять років? Крім того, мало хто усвідомлював справжню ситуацію Карін. Вона член вимерлого клану Узумакі, який колись жив у окремій сім'ї Деревні, Вузашіогакурі. Але її червоноволосих жителів наздогнала жахлива біда у вигляді об'єднаної армії декількох націй.
Загалом-то, мутна тема, де Коноха виявила себе не з найкращої сторони, по суті, здебільшого залишаючись осторонь.
І все ж хто такий Рок, щоб судити цю свою Деревню? Він краще осудить конкретних людей, ніж цілу систему і цивілізацію Ліста. Зрештою все це було колись давно, там далеко, а зараз все по-іншому. Врешті-решт, Дерев'я Песка скоро стане дуже близькими союзниками Конохе, набагато ближче, ніж будь-коли це було.
- Нічого. Просто призадумався, хах. — Видав смішок Лі, відповівши на питання Тентен і скріпивши злоти руку своєї подруги, поки вже під вечір включалися ліхтарі, щоб освітлювати доріжки.
- Ей, якщо ти гуляєш зі мною тільки щоб думати, то давай закінчуй! Думання - це не найприємніший час у щоденному житті!
Надулась як хом'ячок дівчина з карими очима. І вона б точно схрестила руки як могла би зазвичай, якби не той факт, що їй не хотілося переривати контакт з Лі. І жартома це все в першу чергу вимовилося, тому гра і не коштувала своїх свічок.
- Незабаром третій Хокаґе піде зі свого поста. Прибуде П'ята. Цунаде Сенджу. Хочеш чогось навчитися у неї? Твоя мрія була якось пов'язана з нею, так? - Раптом став серйозним Рок.
— Ну... да... У перший день, коли ми тільки стали командою і Гай-сенсей питав про наші мрії та цілі, то я сказала, що хочу стати такою ж легендарною Квіноїчі, як Цунаде Сенджу. Вже минуло близько року, і я відчуваю, що щось змінилося... Всі ці напади на Коноху, всі Орочимару і Шинобі Деревні звуку, а також Біджу... До недавнього екзамену на Чуніна все було так просто... — Зітхнувши, сказала Тентен. Лі на це все закрити очі не міг, тому приохотив її за талію, щоб вона відчувала його підтримку.
— Просто зважайте на перемогу. І все. Більше і не треба. Решта я зроблю сам, - зі сталлю в голосі сказав Рок, дивлячись своїми чорними омутами прямо у карні очі собесидниці.
- Я теж хочу битися. Але добре... Я ж люблю тебе, тому не проти, щоб ти мене захищав... — З паузами проговорила сумна дівчина. І момент був ідеальний.
Але за рогом лунали голоси, які підходили все ближче і ближче. Але цього все ще вистачало. Чудове освітлення і наче атмосфера, насичена романтикою. Лі дивився в її очі, а після його пальці торкнулися підборіддя Тентен, щоб піднести його. Ще через мить він накрив губами губи своєї любові і відчув такий чудовий смак.
Але хоч вулиця порожня, але дівчина також чула чутливим голосом наближення голоси, тому цей момент здавався ще пікантнішим для цієї пари. Буквально за одну мілісекунду до того, як люди виступали з-за рогу, Рок і Тентен припинили цілуватися, але все одно залишалися в обіймах ніжності та турботи.
— Эх, молодняк... — Пробурив у нотці ностальгію повз старенький, після того як почухав бороду в задуманості.
— Вы!. - Але чийсь голос пролунав неприродно голосно і так, що Тентен спочатку дихнула, а потім зовсім з перестрибнули назад, наче кішка, яку вирішили облити водою.
І після того, як вона побачила цю вишукану блондинку з рожевим волоссям, то стояла трохи осторонь. Іно Яманака і Сакура Харуно.
- Рок, як твої справи-- — І коли Тентен звільнила місце своїх дій, якщо так можна висловитись, то негайно підібралася до хлопця саме та блондинка.
— Як завжди нормально... Твої ж теж? Ось і добре, а тепер йди далі. Сакура, забери її, - посміхнувся Лі, звернувся до Харуно і як би проганяв Іно.
Але так-то хотілося б зробити це м'якше, адже грубість до дівчат Рок собі по факту не дозволяв, але інакше його кохана буде вже ревнувати. А останній йому взагалі не хотілося...
— Ага, але ні, не зараз. — Заулыбилась принцеса клана Яманака. Їй конкретно так було плювати на те, що її можна сказати виштовхують. Цілюща і загартована фігизмом Саске Учихи, який був у сто разів грубі манерами...
— Рок, у тебе аура бабника. Але нічого нового...
І ці всі події означають те, що тепер Лі доведеться гуляти не з однією представницею жіночої статі, а з трьома відразу...
