Унікальне підземелля тягнулося під Деревнем Сухистого звуку, схованого від людських очей. Багато кімнат, виписані кам’яними стінами. Кучу лабораторій, де зазвичай працював один науковець. Орочимару влаштовував над усією країною звука. Він завоював її власною силою, вбив минулого Даме і тепер залагодив все під свої потреби, щоб з правдивою гордістю геніального розуму вдосконалюватися з технікою ніндзюцу.
« Пане Орочимару, наші розвідники біля Конохі повідомляють, що Саске недавно залишив свою Дерівню, щоб дістатися до Ітачі. Останній націлився разом зі своїм напарником Кісаме Хошігакі на Джинчурікі Кьюбі, який пішов з вашим знайомим Джирайей на пошуки ще однієї Вашої знайомої Цунаде Сенджу,
Голос Кабуто лугм поширювався по підземеллю. Рівні і вирази поваги разом з повагою. Але було щось ще в його голосі, якісь дивні нотки, які не давали повністю заспокоїтися і довіритися йому.
— Да?. Ке-ке... А вчитель-то, мабуть зовсім не турбується про можливі наслідки після своєї уявної перемоги... - Санні сміявся.
Його сміх був таким і складений отрутою, а також ненавистю до Хірузена. Блідна фігура приховувалася в тіні, сидячи на стільці, що був подібний до трону. Правдивий глава Скриттої Деревні, нехай і недавно створеної. Взагалі-то, він справжня влада тут, але Орочимару не та людина, яка зупиниться на досягнутому. Він хотів більшого.
І це все було тісно пов'язано з такою персоною як Саске Учиха...
Заповнивши його тіло, змій здобуде і шарінгун, який точно допоможе йому вивчити всі техніки в цьому світі. Без цього Орочимару це було б неможливо.
Проте чоловік не міг просто взяти й насильно схопити для себе хлопця. Зрештою він був у Конохі, а це означає і під наглядом свого сіна та інших Шинобі Ліста, що сприяло великому ризику.
Однак...
Раз Саске сам покинув Коноху і ніхто ще не пішов за ним, то найкраще почати діяти поки є така можливість. В іншому випадку він міг би почекати, щоб юний Учиха ще більше продобрився бажанням отримати якомога більше сил для вбивства свого старшого брата, але тепер Орочмару здавалося, що чогось чекати і не варто.
Тим більше минуле тіло, в яке він переселився три роки тому, поковтнувши свідомість однієї жінки, вже виношується через те, що сам судина далеко не найкращий з можливих, так ще і колишні важкі бої у тій же Лесі смерті та на третьому етапі іспиту на Чуніна з Хірузеном Саробі залишили свій невідкритий відбиток, як би то було все змушуюючи змія йти до нападу, щоб дістатися до тіла Саска.
І Орочимару, який давно забув усі страхи, природно, піде на це. Навіть більше, він піде на все заради власних цілей ...
- Четверта Звуки все ще в країні вогню, вірно? — запитав Саннін у своїй правій руки.
пане Орочимару. Четвірка Звуку чекає ваших наказів і вказівок настільки, що й снів не бачать. Що їм передати? — Здається, що Кабуто невдовзі скаже йому білий змій. І вже вигадуючи як для цього всього використати хворого Кимімаро.
— Добре!. Нехай якомога швидше схоплять Саске, пробудять йому другий етап проклятої мітки і доставить його тіло до мене!.
І Орочимару все ж не розчарував свого підпорядкованого, жорстко кинувшись до своєї мети. Як змій, що накидається на сіру мишку. Санні теж вирішив взяти владу над життям одного хлопця з фактично вимершого Клана Учиха...
...
- Про що ти хотів зі мною поговорити? — Він запитав Ітачі, залишившись один з Роком у абсолютно білому просторі ілюзії. І працювало все так, що вони скажуть тут якийсь час, а в реальному світі не пройде навіть секунди.
Це лише посилило силу гендюця сім’ї власника шарінга.
— Ну... По-перше, я знаю все, що знати не повинен. Я також знаю, що ти вигубив свій клан за наказом старійшин і залишив свого молодшого брата живим, бо любиш його - спокійно сказав так шокуючий для Учіхи слова, змушуючи того трохи тонути.
Все-таки той сподівався, що справжня правда піде разом з ним в могилу і ніхто зайвий про щось важливе не дізнається, проте ...
З якоїсь причини все це не вийшло і вже не мало сенсу. І все ж він залишався абсолютно холодним.
- Звідки?. - поставив відповідне запитання Ітачі, виявивши зацікавлені нотки у своїй звичайному байдужості, але вже подумавши як облаштують справи і що можливо в одному старому з палицями, який врешті-решт під тортурами ворога зміг викласти все як є...
— Данзо перед смертю все мені розповів, — відповів ніби від чистого серця Лі.
Ніколи не заволав і не почав пітніти. Ладошки залишалися сухими навіть в чужому гендзюцу. Також Рок не боявся того, що в його голову полізуть за якою-небудь інформацією. Система цього зробити точно не дасть. Минулого разу вона змогла відбити ментальну атаку Котоаматсуками від Данзо, а сильніше подібного в рамках ілюзій дуже важко уявити, так і зустріти.
І хоча Ітачі був генієм і майстром такого типу дзюцу, але все одно програвав у цьому мангекьє шарінгу Шисуї, що здатний створити абсолютні накази, які майже неможливо подолати самотужки.
— Зрозуміло... - Посушення у голосі старшого брата Саска стало ще очевиднішим. Не було схоже, що він хотів розмовляти.
Проте він не розслаблювався, а ось його співрозмовник навпаки виглядав занадто впевненим і спокійним, тим самим злегка, але нервуючи внутрішнього параноїка Ітачі, який говорив парню не вірити всім словам Рока. Отже, діалогове вікно не будувалося:
- І навіщо ти мені це все розповідаєш? — поступила справа від володаря мангекё шарингана.
- Я хочу дізнатися, як ти будеш поводитися в такому випадку, коли старійшини Конохи більше не становлять будь-якої загрози для тебе і твого брата. Все-таки Данзо мертвий, а Хірузен завжди вирізнявся своєю добротою, тому він не хоче конфліктувати з кимось на старість років, тим більше ти надійний шпигун в Акацукі, і збирається скоро відійти від поста Хокаре, віддав його своїй учениці. Двоє інших старійшин не були зганьбленими, вони просто слухали Данзо і завжди намагалися допомогти йому, — відповів Лі.
- Ти занадто багато знаєш для рядового Шинобі Ліста... Хотів розмовляти в гендзюцу, щоб Кісаме не дізнався про мене шпигуна... То хто ти такий?. - Очі Ітачі активно палаючі алим світлом шарінгу з'єдналися в підозри матриного ніндзя.
— Я просто уче Майто Гая. Знаєш такого?
Настільки гладко вимовив хлопець з густими бровами, дивлячись прямо в шаринган співрозмовника. А Ітачі, звичайно ж, розумів, що весь діалог вже почав малюватися так, як задумав цей Рок Лі. І це змусило мене сумніватися в тому, що маніпулятор перед ним хтось молодший 15 років ...
Хоча старший брат Саске і сам не по років мудрий, як йому говорили інші люди в Конохі. Так само й Хірузен Сарутобі впевнено заявив:
"З самого дитинства Ітачі думав про все, як личить Хоказі".
Але людина перед ним думав в зовсім іншу площині...
— Так от. Послухай мене... Як тобі така пропозиція... — Почав було Рок після минулої секундної паузи.
І те, що було далі залишається за кадром, адже він деактивував ілюзію. Тому, як і запевнялося в реальному світі не минуло й секунди. Хошігакі Кісаме навіть не встиг висунутися в атаку на Рока, хіба що подумати про те, щоб у щура прибити голого хлопчика і жорстоко розділитися з ним.
...
У той самий час Саске з інтенсивною циркуляцією чакри по каналах втік до самого першого міста, що зустрічався після Конохи. Випадково дізнавшись, що Ітачі нещодавно заявився в Дерню Ліста, щоб зробити щось з Наруто, а зараз вирушив слідом за ним, брюне звичайно ж не міг залишатися осторонь.
Картинка перед очима розмивалася зеленими кольорами маревом, і все продовжувала розмивання навіть через двадцять хвилин. По дорозі Саске іноді з поривом вітру обганяв випадкових подорожніх, що рухалися до міста.
Перед очима хлопця була лише одна мета, ігноруючи всілякі перешкоди: вбити Ітачі і врятувати найкращого друга.
І нехай Саске з Наруто зазвичай лається або вважає того за дурня, але десь у глибині душі він повністю усвідомлював, що зі всіх знайомих йому людей немає нікого ближчого, ніж цей нещасний блондин.
- Хе-хе-хе ... А ось і наша нова жертва... — Раптом через лісову округу почувся голос ехід з своїм противним сміхом.
У ту ж секунду на стежці попереду з вогню виникли чотири фігури. Один з сірим волоссям, пофарбованими губами і двома головами, що росли з єдиного тулуба. Інший з шістьма руками готувався до плести павутину з рота. Третій був високим ростом, шаром рудих волосин і вагою та великою бочкою за спиною. А остання була симпатичною дівчиною з густим темно-розовим волоссям, що одразу дістала свою флейту за допомогою звуку гендзюцу.
Крім того, кожен носив фіолетовий канат на собі загрузаний ззаду.
- Хто ви такі? — Але Саске був такий самий спокій навіть перед невідомими Шинобі. У цьому він був дуже схожий на свого старшого брата.
— Попеличні пана Орочимару... І прийшли ми сюди виключно за тобою... — І кутки губ Укона природно розтягнулися в лютому посміховиську.
Слідом за цим він і його союзники по групі Четверті Звуки почали активацію другого етапу проклятої мітки. Все це для того, щоб зобразити різницю їх рівня сил...
