Всі команди Генінов розбіглися від дому до дверей. Втомлені і в деякому розумінні виснажені всіма тими жорсткими тренуваннями, через які вони пройшли. Але під кінець виднілися шоу, яке виконав Рок із Саске. Мало хто очікував, що бровастий хлопець буде носити весь день важчі важелі, а потім дасть їх "останній" з Учих, змусивши того неслабо так сквернитися і занудити. А Джоні-Наставники з цього дня також багато дізналися. Тренувати своїх учнів у стилі Майто Гая має сенс. Тільки так можна розвинути в них когось сильного. Як мінімум Куренай і Асума точно займіться своїми молодшими протеже, а ось Какаші...
Він цей день можна сказати тупо прозевав. Але чоловік бачив, як під кінець дня дивився Саске на нього. Хатаке вже знав, що його будуть дотримувати на тему тренування. Зрештою Какші майже нічого не навчав своїх Генінів з команди номер сім. Тільки що командна робота, яку Наруто, Саске і Сукури ніби навчилися на тесті з дзвіночками.
А чому?
А тому що ...
Ну не хочеться йому просто цим займатися.
Вчити дітей? Занадто муторно і відповідально. Така обробка не підходить під його меланхолійний характер. І Какаші з радістю б відмовився від такого як зазвичай, тест на дзвіночок саме заради цього і був створений, але в цей не міг. Третій Хокаґе не дав такої можливості. Навпаки, повністю навпаки, твердо натякнув власнику срібних волосся що тільки він і ніхто більше, може стати командиром команди, де знаходяться разом джинчуріки та єдиний виживчий Учиха. Наруто и Саске.
А ще була Сакура. Також дівчина з великим потенціалом і добрим контролем чакри, говорить Хірузен. Вона буде виступати зв'язаним ланкою між блондином і черевом, бо перший тримав у серці любов до Харуно, а та бігала за Учхою. Так це задумалося спочатку. Тож Какші і Хірузен спокійно розуміли одне одного.
Але чому в цьому світі не розумів Рок, так це чому Тентен і Іно весь день дивно подивлялися на нього?
У хлопця були на цей рахунок дуже погане передчуття...
Але в результаті нічого не сталося, так що Лі міг нарешті розслабитися. Майто Гай відпустив їх від дому до дверей, ну або у своїх справах, хто як хоче. Але що хотів Рок, так це піти поспати, оскільки він чисто ментально заманився вчити чомусь стількох хлопців. Якщо раніше це міг би бути Наруто, то тепер це були ще і Шіно, Кіба, Чоджі. І навіть Хіната, яка хотіла поговорити з Неджі, не могла зібратися з силами. Тому Лі довелося наполягти своєму співтовариству, щоб той хоча б спробував завести адекватні відносини зі своєю кузеною сестрою-милашкою. І Хьюга навіть пообіцяв, що намагатиметься спробувати.
Щось подібне дуже потішало.
Проте тихий, хто йде вулицями села Рок швидко помітив, що за ним хтось слідує приблизно 5 метрів позаду...
Він обернувся і побачив, що це була Тентен, яка миттєво застигла на місці, ніби в неї потрапила блискавка, коли її спали на цьому злочині. Лі виразно підняв брову, ніби питаючи в чому річ, і каштановолосій красуні довелося скоротити відстань між ними. Можна сказати, що вона була вимушена це зробити і зробила це через силу, судячи з того, як спіткав її лоб. І передчуття Рока тільки наростало від такого!
- Ти щось хотіла, Тентен? ✔ Як добрий і ласкове запитав Лі, намагаючись не говорити грубо або так, щоб їй здавалося, що він її проганяє від себе.
Ні. Такого не потрібно було від слова зовсім. Як раз-таки з будь-якої випадковості чи безглуздих обставин Рок і не хотів псувати свої стосунки з нею. А це часто трапляється у повсякденному житті. Ти не хочеш сказати тоном і кінцем своєї дружби. Він сам це проходив колись у минулому.
✔ Я... Я хотіла б поговорити з тобою... Може відійдемо куди-небудь, де буде менше сторонніх?. ✔ і слідом її карі очі, такі палаючі особливим вогником, так подивилися на нього. Так жалібно і мило. Навіть найгірша людина не могла б відмовитися. А Лі тим більш таким не вважав себе!
Тим же то, що з уст зійшов його відповідь була природною:
- Добре. Він посміхнувся і Тентен усміхнулася йому. Все-таки вже у тринадцять років її краса вражала. Року здавалося, ніби б вона ставала досконалішою з кожним новим днем. Або ж хлопець потрапив в якусь жіночу ілюзію?
Далі Тентен повела його в бік найближчого парку. Вечірня атмосфера додавала подібне місце тільки ще більше поетичної прелесті. Оскільки сонце сідало, його останні промені намагалися віддати все своє тепло поки вони ще не зникли. Довкола була тиша. Вони разом вибрали ідеальне місце. Посаджені дерева поблизу, зелені кущі, що з вечірньою квіткою трохи пожовтіли. А ще лавка поблизу, куди дівчина і запросила його сісти.
- Так про що ти хотіла поговорити? ✔ Лі намагався видати себе абсолютно спокійним і задоволеним, але сам відчував як його кінцівки кілька тремтять і підригують в такт серцевого ритму.
І все тому, що така сцена нагадувала хлопцям про будь-які романтичні вистави в підлітковому віці.
Коротше, дешевих і зовсім не кумедних!
"Так-так. Чого я так боюся? Не визнається ж вона мені в любові, вірно? Навряд чи... А навіщо? Не той час, і не те місце. Та й нам всього по тринадцять років. Мало і рано все-таки. Та й чого Тентен просто любить мене? За що? Я ж навіть не заслуговую її кохання. Просто допомагав час від часу, підтримував слова та інших. Чорт, дивно, так вона ще й мовчить довго... Чи з’являється щось подібне? І про що ж вона тільки думає?." - Тепер різні думи в голові Рока проносилися зі швидкістю світла, навіть швидше, ніж у бою з кимось, хоча того самого адреналіну і не простежалося.
Ось що робить хвилювання перед чужим визнанням!
he Рок... Я... Я давно хотіла тобі це сказати... Ну як давно... Щодо давно загалом... Але все ніяк не могла вирішитися, а тепер ось зважилася... Я...
Нарешті Тентен змогла відкрити рот і звідти вийшли слова, які тільки додали нервовості в ситуацію. Вона мялась, робила паузи і точно переживала. Усі факти на обличчі, чи не так? Навіть Рок ніяк не міг отвіритися. Перед очима промайнула сцена, та сама з випробування на самовладання, коли ілюзія дівчини зізналася йому в любові.
Тільки тоді це було ілюзією, але не зараз.
"Невже все станеться наяву? І що я повинен відповісти на це, якщо мовчав ще тоді..." ✔ по-справжньому розпакував у своїх думках Лі, не знаючи, що і робити в подібний момент. Тільки верніть очима у різні боки, спостерігаючи за дрібними пташками, які літають по небу і слідом приземляються на гілки дерев. Врешті-решт, у цьому світі йому вперше так і визнаються в любові!.
✔ Я... Рок, ти мені подобаєшся! І не як друг, а як хлопець! Я... Я... Як би сказати... не зовсім впевнена, але... Мабуть, я тебе люблю.
І коли це було нарешті вимовилося, то Лі просто з полегшенням зітхнув. Чомусь варто було все почути за раз, так він відразу ж відчув, що все не так вже й погано, як хлопець спочатку думав. Так, йому призналися, як Рок і думав. Але він більше не відчував ніяковості чи нерішучості. На щастя.
- Так... що скажеш у відповідь? ✔ запитала Тентен, дивлячись на чорні очі Лі. Її щічки замалі. Вона соромилася, метушилась і хвилювалася, але виглядала просто чудово. Не як Куноїчі, а як проста закохана леді.
Але для будь-якої дівчини в такі моменти все, що не буде означати згоду, то природно розіб'є їй серце. Рок це добре зрозумів, а тому намагався правильно підбирати слова і водночас роздумуючи:
"Любов. Чи я відчуваю подібне ставлення до Тентен? Точно сказати не можу. Та навіть сама Тентен не може бути впевнена, що вона мене любить. Вона впевнена тільки в симпатії. А що щодо мене? Любов — це відповідальність. А я від відповідальності як ніколи не втікав. І Тентен мені подобається по-справжньому. Але чи готовий я до стосунків?"
І бажаючи щось сказати, Лі знову побачив зображення з випробування на самовладання. Тільки вже не зображення визнання, а те, як важливі йому люди звернулися в трупи, будучи пораненими і позбавленими будь-якого дихання та всякої можливості жити. Це все ще турбувало хлопця. Крім того, я відчував біль. Але це також додавало рішучості і твердості.
Потрібно стати сильнішим, щоб захистити того, хто тобі дорогий.
Ти мені теж подобаєшся, Тентен.
Мабуть, і такої відповіді досить.
