Какаші Хатаке. Людина, яку в наш час можна назвати суцільним пригніченням.
На фоні того ж енергійного Майто Гая, як бачив Лі, він здавався занадто меланхолічним, а найголовніше загальмованим. Махнув йому і Тентен з Неджі рукою на знак привітання та замовк, так і не відповівши на питання свого старого приятеля в Зеленому комбінезоні.
Але у них така своєрідна дружба-сперництво, що навіть ігнорування з боку одного аж ніяк не ослабить напор другого. Тому чоловік із зачіску горшка взагалі не внімався, як раз навпаки:
✔ Не хочеш відповідати, так? Ладно! Какаші, ось мої учні. Познайомся з ними! Рок, Неджі і Тентен. Вони великі молодці. Уважно придивися до них, цілком можливо, що через кілька років ці Генини спокійно перевершить нас з тобою, ха-ха!
Смілива заявка, але безумовно щира. Слухаючи подібне, Лі мимовільно і вперто хотілося вже до шістнадцяти стати достатньо сильним, щоб перемогти Какаші та Гая, так би мовити, ще й виправдати надії останнього. Зрештою чим брыстий хлопець гірше Наруто і Саске?
А, ну так, гірше за по генеалогіям. Узумаки и Учиха.
◯ Непогано, ❖ нарешті відповів Гаю попільновосий в чорній тканині, яка закривала йому шию, рот і ніс, до цього уважно оглядав команду номер три, що з такої нагоди навіть вибудувалася у ряд.
Звичайно! ✔ Він закинувся з гордістю Гай, але похитав головою і продовжив говорити до друга:
✔ А своїх учнів, коли збираєшся набирати? І коли я говорю про учнів, я маю на увазі справжніх студентів, яких ти будеш навчати як відповідальний сенсей, а не викидати їх після того, як ті не змогли пройти твій іспит з дзвіночками. Не хочу тебе критикувати, Какаші, але! Важливо, щоб хтось залишив свою спадщину!
- Так? Вибач, але я якось пас. Передача спадщини? Якось іншим разом. А поки я читаю "Прийди, приди Рай", так що не відволікайте мене ...
Вивівши все це, Хатаке знову заткнувши свій ніс в книгу і переставши звертати увагу на що-небудь, що відбувається навколо нього. У цьому плані у нього прекрасно розбудить уміння ігнорування всього разом зфізмом. І чудово знаючи про таке навіть Гай в коі-то вічно здався, що було дуже дивно бачити для його учнів, які звикли до того, щоб їх сенсів ніколи не відступає у будь-якому існуючому питанні.
✔ Добре! Продовжуємо бігти! Команда номер три, вперед! Але Джонін швидко зорієнтувався і наказав своїм протежем відновити зупинену через Какаші тренування.
Тому Геніни продовжували біг, а точніше сказати: переміщення верхніми шляхами. Дуже корисна практика, оскільки переміщатися по дахах або гілках дерев набагато зручніше і швидше, ніж звичайно. Адже зазвичай такі перешкоди трапляються нечасто. Наприклад, коли Лі та його супутники буквально переправлялися вулицями Конохі, то мусили спеціально відбігти туди, де не було багато простих людей. Від цього своєрідного марафону тільки затягнувся, а марафон цей так-то служив більше розминкою, ніж чимось дійсно складною з метою зробити команду номер три сильніше. Ні, просто біжіть. Просто біжіть по всій величезній Конохагакуре, щоб розмитися. Просто тренування за угодами Майто Гая.
...
У той же час, резиденція Хокаґе. Кабінет Хірузена Сарутобі.
Сьогодні старий чекав у звичному для нього притулку свого колишнього приятеля ще з часів першої війни Шинобі. Наче спокійнокуруючи тютюн з курячої трубки, Хірузен також стукав своїми старими пальцями по дерев’яному столі, на якому розташувалася тонна папірців. Нет-нет. Все ж він був напружений. Дуже напружений. Адже попереду у нього серйозна розмова з Данзо.
Звичайно, коли інформація Майто Гая про напад на команду номер три члени клана Яманака дійшла до вух третього, той же все зрозумів. А іншого й не могло бути. Знаючи кожного члена Корня в обличчя, він також знав про Яманака Фу. І раз Яманака Фу напав на своїх же, значить, що тільки за наказом Данзо, лише по його. Зовсім ні. Але те, що по-іншому ніяк не раз і сильно пригнічує Хірузена.
"Що ж ти твориш, Данзо" - ось такі думки крутилися в голові старого. Думки, наповнені щирим каяттям. І у нього немає вибору і це засмучує.
Нарешті через кілька хвилин двері в кабінеті відварилися. У приміщенні зайшла людина з тростиною і бинтами в спеціальному халаті, що приховували його одне око, а також праву руку разом зі частиною тулуба. Абсолютна впевненість в гордій поставі, яка здавалося і не переповнилася у старості як очікувалося б, і рвовий крок по злегка скрипучому підлозі. Сівши на підготовлений Хірузеном стілець навпроти нього самого, Данзо уважно вдивлявся у зморшкусте обличчя свого друга, шукаючи в першу чергу немов якась реакція на щось. Але на що?
✔ Ну? Про що ти хотів зі мною поговорити, Хірузен? Шимура виявив рідкісну нетерпеливість у розмові, поклавши дві долоні на тростину, а ту тримаючи біля ніг. Не прихований бинтами очей вистояв своїм оком холодом.
◯ Про що? Природно, що ти недавно зробив, ✔ відповів Сарутобі, але видно було,що навмисно почав здалеку, все також перевіряючи свого приятеля, свою тінь, власну темряву. Tому Конохі, якою він у свій час дозволяв надто багато.
- Я не розумію про що ти, Хірузен. Невже ми гратимемо в угадайку? Якщо у тебе є до мене справа, то викладай відразу і не змушуй мене чекати, сотовим тоном проговорив Данзо, все більше й більше виявляючи нетерплячість разом з тим починаючи трохи відчувати нервовість, коли застосовує на себе роль нічого не свідомого дурачка.
Однак, досліджена роками інтуїція Шімури мовчала. Тому старий з тростиною і не знав чого йому слід сподіватися від третього, який може ослабнути з віком, але завжди був сильнішим за самого Данзо, навіть зараз. До того ж, в резиденції знаходяться ще й вірні Хірузену Анбу, де кожен боєць на рівні найбільш досвідченого Чуніна. І хоча Конохі має певні козири в рукаві, такі очісті і з трьома томое заодно, він все одно не палав явним бажанням битися у свої-то роки. Йому легше маніпулювати і підкорятися.
- Відповідай мені, Данзо. Відповідай і не лги. Чому загін розформованого Корня нападає на Генінів нашого села? ✔ Усе дійшло до того, що Сарутобі довелося прямо-таки в лоб говорити все безпосередньо своєму другові, щоб нарешті припинити цей взаємно несміцевий цирк.
- Що за питання, Хірузен? Але Данзо не втратив самовладання, тож нехай повітря і потягав у кабінеті, але старий з тростиною обурювався найбільш правдоподібно.
- Припини, Данзо! ✔ Змучена лють виявилася в голосі третього. Ні, він більше не думав жартувати, як і вже не хотів підігрівати своєму візуаві. Сарутобі розумів, що тепер треба взяти бика за роги остаточно.
Але Данзо відшукав до останнього:
- Ти що від мене хочеш?
- Я хочу, щоб ти пояснився. Ти напав на одного з Джонінів свого ж села і його підчинених, на команду номер три. Точніше твої люди напали. Хоча й не повинні. Я розформував Корень, але ти мене підвів. Данзо, час визнати свою вину як чоловік, а не втікати від цього кожного разу! ✔ Нарешті, втомлений і заспокоєний Хірузен виявив інші емоції, ніж звичайно.
Розчарування. Сумував. І деяка озлобленість на друга, в якого він хотів вірити, але не міг. Или мог...
- Хірузен, ти нічого не розумієш! Твоя політика - це повний програш! Корень не підкоряється твоїм наказам, ти помиляєшся! Корень мене слухає, бо я справжній їх лідер! Я, а не ти! ✔ Не жартома зайнявся Данзо, жорстко стукнувши своєю тростиною по підлозі, тим самим видавши гучний скрип, але незабаром заспокоївся, видихнув і продовжив вже більш безстрашним тоном:
✔ Я переконав їх напасти на команду номер три, щоб перевірити тих. Їхній потенціал, їхні здібності. Члени Кореня стримувалися, бо якби не стримувались, то напевно вбили б цих маленьких столярів. Інші цілі і не було. Все, що я роблю - заради нашого села. Ти це знаєш, Хірузен. Я знаю, що ти не схвалюєш мої методи, але ти занадто добрий і м'який, ви не підходите на роль Тьми Конохі як підходжу я. Ніхто на неї не підходить так досконало як я. Просто визнай це як чоловік, а не втікай від цього кожного разу.
✔ Данзо...
Складні почуття проскочили у погляді Хірузена. Зараз старий не розумів, як саме повинен відповісти на це. Шимури звучали наче від чистого серця, як з минулого, коли той не боявся показати свою запальність. І усвідомлюючи все це, Сарутобі було дуже боляче від того, що весь світ такий суперечливий і посеред даного глухого суперечна знаходиться саме він, а не хто-небудь інший.
◯ Хірузен, якщо ситуація Конохі стає хитким, то ми просто впадемо. Ми можемо надіятися на старе покоління, але я краще подбаю про нове. Досить розглядати їх як людей, всі Шинобі в нашому селі лише бойові одиниці у майбутній війні. А вона точно буде. Завжди так. Я лише готую наших Генінів до цього. Адже чим раніше вони стануть сильнішими, тим краще для нас. Хіба не чудово, якщо команда номер три через років десять будуть ратищувати своє право на чужих землях заради Конохи і за нашим наказом? Я вважаю це чудовим. Тільки так Конохагакуре зможе залишатися на вершині цього проклятого світу.
Саме так вважав Данзо. Його погляд на цю справу винятий. Шімура завжди говорив йому, не боявся цього, але зараз інший випадок. Зовсім інша. Він прямо сказав, що Шинобі Конохі просто пешки. Але навіть Хірузен не міг дати йому адекватної відповіді. І, як наслідок, навішив локшини на вуха тому. Розум третього прибував у тому ще збентежений після всього ...
А часи стають більш напруженими.
