Зайнявся на порожній, навіть відчужений, полігон команди номер три, який аж до тієї місії C ранга щодня відвідували Геніни в розділі з Майто Гаєм, Рок Лі спокійно вдихнув повітря, озирнувся по сторонах і ровними кроками пішов у сторону розтяглих дерев, що вели за собою вглиб терністу. Села Схвалена в Литві завжди могла похвалитися величними красою, а також справжнім природним багатством, настільки що навіть треновані майданчики представляли себе майже окремим натуральний світок зі своїми маленькими невинними звірками та кущами.
Проте брова людина не могла помилуватися цим видом природи, бо вона була дуже красива і безцінна, особливо для нього. Людина, яка в минулому житті жила серед багатоповерхових будинків. Але його справжня мета була зовсім іншою.
Рок просто вирішив таким чином втекти від зайвих очей для своїх "особих" тренувань з системою.
Хоча і був ризик потрапити на чомусь дивному. Все-таки Лі розумів, що навіть той третій Хокаґе начебто може спостерігати за кожним в селі через кришталевий кульок та телескоп, але і там були свої обмеження, так що Рок не особливо і хвилювався. До того ж Хірузен Сарутобі напевно в даний момент по праву міг би вважатися мало не найбільш зайнятою людиною цього десятиліття на ряду з Майто Гаєм через недавній випадок, що стався з нападами незнаних у масках.
Чи не в силах брыстого чоловіка видати пару підказок своєму вчителю?
Загалом, так, в силах. Наприклад, Лі з радістю розповів би про те, що один із нападників використовував персоналну техніку клана Яманака, але не зараз. Зараз просто не було часу. За останні кілька важких днів Рок бачив Майто Гая тільки раз, і то лише тоді, коли він забирав Машину з дому. Усі поспішали, метушались, розслідували й турбувалися.
З цього виходить, що Лі розпочалася едака закрита всім тренуванням, тільки не за закритими дверима, а на природі, шкода ось що не на горі як буддист. Тим більше поки що ніяких сенсеїв, жодних батьків, все як у старі добрі, коли в нього за душею була лише система, адські вправи і бронзові ящики.
І ось зараз, зупиняючись більш-менш відпочилим в межах полігонів Конохі, де один переходив до іншої, і залишаючись десь на лісових густих затках, хлопець потягнувся всім тілом, похрустел кісточками так, що й птахи рідкісні розбіглися, та придумався над ось дещо інше:
"Ще тоді, коли я вперше спробував білу бойову пігулку, я не міг підтягуватися на гілках дерев і система сама по моїй надломленій примхи створила буквально з нічого турник. Якщо так подумати, то чому б самій системі таким чином не піти на поступки в мою сторону і не допомогти мені з тренуваннями? Все-таки я і справді обмежений тим, що у нічого незрозумілим і ні. Ні оппонента, ні тренажерів, ані ганчиків. Та навіть утяжники мною так і не були куплені. Хоча варто було б, напевно. Якщо я хочу стати сильнішим, то не повинен щадити себе".
Нехай на перший погляд такі думки ні до чого не довели, але насправді це помилкове міркування. Наприклад, ідея про систему завжди була на першому місці, адже та - найбільш таємнича штуковина в його житті. Хто створив системи? Який садист дозволив собі створити таку систему? Для чого створюються системи для попадателів і чому з адськими вправами добуваються виключно йому?
Але зараз, коли Лі має купу вільного часу і він залишився в цілому абсолютно один, то чому б не покопатися у тому, що можна максимального витискання з системи?
◯ Система, створюй мені мого подвійника для вправного спаррингу.
Просте бажання разом з простим наказом як той же заклик до створення таблички зі статусом.
Хіба це не складно, так? Потрібно ж лише попросити належним чином подумати про це, помітити, вкласти свою віру і все вийде?
Так Року здалося на перший погляд, і, на щастя, здавалося абсолютно не даремно, адже коштувало бровому парню вже через пару тихих секунд трохи розчаруватися, як раптом прямо перед ним почав матеріалізуватися з блакитною спалахом голограми його власний клон, який виглядав точно також як Лі, виключаючи містичну прозорість і жахливо порожній очей, немов у мерця та ляльки.
Проте ні секунди не вагаючись, подвійник зірвався з місця як швидкої блискавки, щоб слідом націлитися в торс Рока з ударами рук. Але останній і не розслаблювався зовсім. Коли Лі вийшов убік спокійною ходою, він підняв ногу і викинув її в бік голови свого голографічного противника, який все ще повністю скопіював його попередній хід та пішов назад і вниз.
"Так як він мій двійник, то це означає, що він рівний мені по силах, а раз рівним мені може виходить, ніби його тайдзюцу на рівні Чуніна. Тобто, можна сказати, що я б'юся з Чуніном, який знає мої прийоми, мої повадки і ймовірно сам може користуватися моїми ж технологіями. Виходить таким чином, що бій з ним буде в кілька разів важче, ніж з будь-яким іншим Чунним селом аркуша, так? Це добре! Дуже добре! Чудово! Те, що мені і потрібно!" menu в кілька похмурих чорних очах Лі нарешті запалився захоплення та збудження.
Кров починала закидати, а безстрасні уста піднімалися в ухмилку, але слідом і переходили до грізного оскалу. Кулак клона просвистів поруч з вухом, але Рок не відступав, він зблизився із противником, переніс свою вагу на ліву стадію і поцілився джебом в голову.
Але один з них, викинувши руки перед собою, вирвав над головою потужну чакри. По чолі бровастого хлопця прокаталася крапля поту, адже те, що він раніше використовував проти ворогів з кореня, зараз використовує проти нього самого ж.
Загалом-то, спарінг набирав оберти і тепер були залучені техніки!
По руках палиці закрутилися спіраллю хвилі чакри, і він став ними як з гармати вести справжній обстріл, іноді потрапляючи по деревах і залишаючи на них жорсткий відмітини. Однак і дурень стане ясно, що Рок так просто не стояв на місці. Природно, що він схиблявся за допомогою фішки імпульс для цього, а коли потребував перехожого сам і ухилятися з зрозумілих причин не міг, то й відправляв свої хвилі із чакри напереріз, завдаючи будь - якого потенціалу. Хай Лі і витрачав дорогоцінну чарку, але це набагато краще, ніж ходити з синцями та гематомами.
Тому було не шкода!
"Це набагато краще, ніж битися з Неджі і Тентен! З ними я не відчуваю проблем взагалі! Навіть коли я бився з ними одночасно, я все одно перемагаю їх без особливих зусиль і напруження, але зараз це зовсім по-іншому! Зовсімсем!"
"Це не смертельний поєдинок, я не хвилююся, не переживаю, Я просто б'юсь! Б'юся з усієї своєї сили! Чудово! Це те, чого я і потребував від самого початку!"
"Чому я взагалі посмів ігнорувати всі повні можливості системи? Мені потрібно більше до неї звертатися! Саме з нею я зможу стати сильнішим в найкоротші терміни, не з Неджі і не с Тентен! Вони хороші хлопці, але! Вони не можуть дати мені сили!"
Суцільні вигуки. Багато вигукуй від Лі. Але не на порожньому місці.
Двойник випустив з-під ніг хвилі із чакри і понісся на нього зі усією своєю швидкістю, формуючи на плитках кулаків на зразок енергетичних кастет. Оригінал же цього голографічного клона чекав того під більш-менш високою гілками, спеціально ж, і в потрібний момент просто підстрибнув, зачепившись руками за неї, щоб наступного разу напряжені м'язи та підняти своє тулуба з ногами і різко опустити нижні кінцівки з потужним тиранічним ударом у район шиї і кадика.
І, на щастя для психіки Рока, мерзкого кришта не пішло.
Двойник тільки розсипався, як порох, але лише сяючі голубовиті черевики, що слідом зникли, виявивши цілковиту перемогу Лі, якому було потрібно спуститися на землю, так само як він відчув втому і труднощі у дихальних шляхах. Знову хотів полежати, що в цілому Рок і зробив, бо знав, чого цілком заслужив.
Фактично він тільки що переміг самого себе.
Хоч і не повною мірою, а використовуючи так сказати, ландшафтам та стороновкою, але хіба подібне коли-небудь заборонялося? Крім того, насправді Лі, що подвійний і ніжний вигляд навіть не встигли скористатися, хоча простіше сказати: не стали. Мало того, занадто постраждають ліси, так ще й не ухилитися від атаки клона Рок і тупо помре.
Умерти від власного двійника, що ось-ось був створений для нього системою?
Геніально!
І все ж, треба б піти і купити утяжувачі. У мене якраз з бронзових ящиків і місій D ранга назбиралася дуже непогана сума, сподіваюся, що повинно схопити ...
